Поглибленню «перебудови» сприяло те, що з осені 1986 р. з місць відбування покарань стали випускати дисидентів. У результаті цього до України повернулося близько 300 політв’язнів, серед яких були В. Чорновіл, М. Горинь, Л. Лук’яненко та ін. З Кримінального кодексу УРСР були вилучені статті, за якими опозиціонерів засуджували за інакодумство.

Певними рамками обмежили діяльність Головліту — головного цензурного органу країни. З осені 1986 р. московські суспільно-політичні журнали (на відміну від українських) стали друкувати заборонені художні твори, документи про сталінські репресії, публіцистичні статті про війну в Афганістані, економічні проблеми, привілеї номенклатури тощо. Одночасно з цим припинилося глушіння західних радіостанцій. Фактично М. Горбачов своїми діями відновив розпочатий М. Хрущовим процес десталінізації.

Із другої половини 1988 р. в республіці розгорнула роботу спеціальна комісія з реабілітації засуджених у роки сталінських репресій. У результаті її роботи до кінця липня 1989 р. реабілітували 59 тис. громадян, постраждалих у роки «сталінщини».

Улітку 1988 р. на XIX партійній конференції вирішили здійснити реформування радянської політичної системи. Стратегічною метою визначалися розвиток парламентської демократії і створення правової держави. У березні-травні 1989 р. в Україні, відповідно до цих рішень, відбулися перші за радянських часів вільні альтернативні вибори делегатів З’їзду народних депутатів СРСР. Від України обрали 321 представника, серед яких близько 50 були прибічниками демократичних перетворень. Це стало свідченням того, що в суспільній свідомості назрівав перелом, а комуністична партія почала втрачати авторитет і політичну ініціативу.

Восени 1989 р. відбулася зміна керівництва КПУ. В. Щербицького на посаді першого секретаря змінив В. Івашко. Однак жодних змін у політичному курсі КПУ після цього не відбулося. Думки прибічників її реформування, що пропонували заявити про вихід КПУ зі складу КПРС, керівництвом ігнорувалися. Водночас прямування традиційним курсом, що узгоджувався з інтересами Москви, в умовах розгортання національно-демократичного руху в Україні ставало дедалі більш неможливим.

• Як проявилося в Україні поглиблення «перебудови»?

5. Розгортання страйкового руху

Улітку 1989 р. на арену боротьби за поглиблення реформ вийшов робітничий рух. На Україну з інших регіонів СРСР поширився страйк шахтарів. Першими виступили гірники Донбасу. 15 липня 1989 р. страйк розпочався на шахті «Ясинуватська-Глибока». Через кілька днів страйкували вже 193 шахти з 400. Через деякий час до них приєдналися гірники Ворошиловградської (тепер Луганська) та Дніпропетровської областей і Львівсько-Волинського кам’яновугільного басейну. Однією з головних причин виступів було незадоволення трударів непослідовністю й незавершеністю розпочатих перетворень.

Шахтарі-страйкарі. 1989 р.

Страйкарі вимагали поліпшення соціальних умов й умов праці, підвищення заробітної плати, ліквідації парткомів на підприємствах, націоналізації майна КПРС, відставки уряду, деполітизації правоохоронних органів.

Шляхом до подолання протестів народу, який після послаблення репресій проти опозиції владі став виходити на вулиці, представники демократичних сил вважали подальшу демократизацію суспільства, що повинна була привести до усунення монополії КПРС на владу, вільних виборах усіх рівнів, повного скасування всіх номенклатурних пільг та привілеїв.

Значення страйків.

• 1. Масові виступи шахтарів завдали могутнього удару по тоталітарній системі.
• 2. Уперше за роки радянської влади робітники відкрито продемонстрували, що їхні інтереси розходяться з інтересами комуністичної партії, з інтересами тоталітарної держави.
• 3. Вони започаткували новий етап робітничого руху.

Висновки

• Криза радянського суспільства спонукала керівні партійні кола до проведення реформ. їхнім ініціатором став Генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов. Перетворення увійшли в історію як «перебудова». Проте розроблені й запроваджені реформи не відповідали реаліям сучасності, до того ж — були непослідовними і частковими. Зрештою, не до кінця продумані експерименти призвели до розвалу радянського господарського механізму та економічного краху. В Україні партійне керівництво республіки, й особисто В. Щербицький, стримувало наростання нових, започаткованих «перебудовою», суспільно-політичних тенденцій. Жорсткий і консервативний курс першого секретаря ЦК КПУ на певний час загальмував розгортання демократичних процесів в Україні.
• Політика гласності і політичні реформи, започатковані партійним керівництвом на XIX партійній конференції, дали могутній поштовх до зростання громадської і політичної активності українського суспільства. Новим явищем радянської дійсності став могутній робітничий і страйковий рух, на який не можна було не зважати.

Запитання і завдання

• 1. Що таке «перебудова»? Коли вона розпочалася?
• 2. Охарактеризуйте перші заходи «перебудови» в республіці.
• 3. Коли сталася Чорнобильська катастрофа? Як вона вплинула на ситуацію в Україні?
• 4. У чому полягало поглиблення «перебудови»? Чим були зумовлені зміни в концепції «перебудови»?
• 5. Коли відбувся шахтарський страйк? Як вплинуло на суспільно-політичну ситуацію в республіці розгортання страйкового руху?
• 6. Що таке «гласність»?
• 7. Обговоріть у групах. Існує думка, що Чорнобильська катастрофа відіграла роль каталізатора суспільно-політичних процесів, які призвели до здобуття незалежності України. Якими, на вашу думку, є підстави для такого твердження?