Особливості суспільно-політичного культурного життя
- 28-04-2022, 07:51
- 403
11 Клас , Історія України 11 клас Кульчицький, Лебедєва (рівень стандарту, академічний)
§ 12. Особливості суспільно-політичного культурного життя
Пригадайте!
1. Яку роль відіграла українська наука під час Великої Вітчизняної війни?
2. Чому виступи діячів культури і мистецтва мали велику популярність на фронті?
Основні терміни і поняття
• Космополіти • тоталітаризм • псевдонауки • сталінізм.
1. Зміцнення тоталітарного режиму
Після війни Й. Сталін продовжував суміщувати посади лідера партії й керівника уряду, зосередивши в своїх руках безмежну владу. Його диктатура ще більше зміцнилася завдяки перемозі у війні. Характеризуючи ставлення післявоєнного суспільства до Й. Сталіна, російський письменник В. Астаф’єв зауважив, що за перемогу «йому простили все». Приймаючи титули «вождя трудящихся всех стран» та «отца народов», Сталін був упевненим, що має виняткове право одноосібно вивершувати долю країни й народу.
Зміцнилася й тоталітарна система, створена в СРСР у кінці 1930-х років. Вона розглядалася як беззаперечна перевага радянської політичної й економічної системи над капіталізмом і активно поширювалася за межі СРСР. Радянська система влади нагадувала піраміду, яка була побудована на суворому підпорядкуванні нижчих органів вищим. На вершині влади перебував Сталін. Після війни він розпочав перебудову вищих органів управління партії та держави.
Мовою джерела
Прочитайте уривок зі спогадів М. Хрущова. Дайте відповідь на запитання.
«Одного разу в 1951 р... ми гуляли біля будиночку з Анастасом Івановичем (Мікояном. - Авт.), і Сталін вийшов. Я точно пам’ятаю, що він сказав. Він говорив не нам, ні, це була розмова із самим собою. Сталін сказав: "Я нікому не вірю, я сам собі не вірю”».
История Отечества. 1939-1991. - М., 1992. - С. 141.
Поміркуйте, якою могла бути кадрова політика людини, яка нікому, навіть собі, не довіряла.
З ініціативи Й. Сталіна до керівництва прийшли люди, які були особисто віддані вождю і стали беззаперечними виконавцями його волі. У секретаріаті ЦК на перші ролі вийшов А. Жданов, у той час як повноваження його соратників Л. Берії і Г. Маленкова були обмежені.
Характерною ознакою тоталітарного сталінського режиму, як і до війни, були дії репресивно-каральної машини. Авторитет Молотова і Калініна через арешти їхніх жінок вдалося дискредитувати. Під загрозою був навіть Берія. В оточенні Сталіна ніхто не міг почувати себе впевнено. У будь-який момент вони могли стати «ворогами народу», від яких Сталін звільнявся без жалю. Незахищеність від репресій породжувала у підлеглих вождя невпевненість, бажання приховати свої істинні погляди та вижити.
Сучасні історики по-різному оцінюють післявоєнне перебування Сталіна при владі: від виправдання його дій до засудження вседозволеності й терору. Проте вони єдині в одному - це був час найвищого піднесення й уславлення особи Сталіна в суспільстві за майже 30 років його перебування при владі.
Післявоєнне українське суспільство не було «єдиним і монолітним». Основна маса населення зберігала оптимізм та віру в радянську владу. Проте в частини суспільства воєнні поневіряння та повоєнні репресії породжували песимізм і зневіру.
2. Освіта і наука
Відразу після звільнення розпочалася відбудова освітніх закладів, яка супроводжувалася величезними труднощами. Було зруйновано 8 тис. шкіл, не вистачало шкільного приладдя і вчителів, що суттєво позначалося на якості навчально-виховного процесу.
Фінансування освіти велося за залишковим принципом, що породжувало хронічну нестачу коштів. Часто для спорудження і ремонту шкіл застосовувався метод «народної будови». Першим його втілили в життя мешканці с. Верхівня на Житомирщині, де батьки, вчителі та учні відбудували школу. У 1950 р. довоєнна мережа шкіл в Україні практично була відновлена, хоча становище з шкільними приміщеннями ще довго залишалося напруженим.
Матеріальна скрута багатьох сімей не дозволяла частині дітей вчитися. Створений фонд всеобучу до певної міри взяв на себе обов’язки із забезпечення дітей одягом, взуттям і харчуванням.
Під час війни значна кількість молоді припинила навчання в денних школах. Для неї почали відкриватися вечірні школи робітничої молоді, школи сільської молоді та заочні школи. У республіці відновилася дія закону про загальну семирічну освіту.
Чисельність шкіл та учнів у 1950—1951 навчальному році
Як і до війни, школи залишалися осередками ідеологічної роботи серед учнівської молоді. Через діяльність піонерської і комсомольської організацій влада виховувала молодь «в комуністичному дусі».
У західних областях України вже в першій половині 1950-х рр. було збудовано 1669 шкіл, розрахованих на майже 500 тис. учнів. Кадрове питання вирішувалося складно. Під час «перевірки» органами освіти третину вчителів було визнано недостатньо підготовленою для роботи в школі. Щоб дістати право на викладання, їм треба було пройти курси ідеологічної перепідготовки. Із східних областей в регіон за післявоєнну п’ятирічку було направлено понад 35 тис. вчителів. Усе це дало можливість здійснити перехід до обов’язкової семирічної освіти.
Картина С. Григор’єва «Прийом в комсомол»
До 1950 р. в Україні відновилася діяльність усіх 160 вузів. Відсутність великої кількості спеціалістів у народному господарстві визначила курс держави на кількісні, а не якісні показники у галузі вищої освіти. Майже половина студентів навчалася на заочних або вечірніх відділеннях, що суттєво знижувало рівень професіоналізму.
Істотно зросла вузівська мережа і в західних областях. У 1946 р. в західних областях функціонувало понад 20 вищих навчальних закладів та 39 технікумів. Найбільшими з них були Ужгородський державний університет та Чернівецький медичний інститут. У вищій школі працювали переважно викладачі із східних та центральних областей. Наприклад, у Львівському університеті з 295 викладачів тільки 49 викладали українською мовою, що викликало невдоволення в суспільстві.
Після смерті О. Богомольця президентом Академії наук України було обрано академіка О. Палладіна. Темпи розвитку АН УРСР як цілісного наукового організму після війни стали набагато вищими.
О. Палладін
Академічні установи розміщувалися переважно в Києві, хоча в 1950 р. були здійснені заходи з розвитку Львівського філіалу АН УРСР.
Наукові установи України (1950 р.)
Після війни сталінське керівництво посилило ідеологічний тиск на інтелігенцію. Для влади вона була «ахіллесовою п’ятою», основним чинником поширення опозиційного мислення.
Мовою джерела
Прочитайте текст і дайте відповіді на запитання.
«Всенародна боротьба з націоналізмами, космополітизмами, сіонізмами - це була частина грандіозної сталінської ідеологічної профілактики, що охоплювала всі сфери суспільного життя, культури, науки, мистецтва. Це була його історична відповідь на сподівання, що їх випробування війни породили в народі».
Дзюба І. Пастка. Тридцять років зі Сталіним. П'ятдесят років без Сталіна. - К., 2003. - С. 79.
1. Поясніть, з якою метою Сталін після війни організував «ідеологічну профілактику», яка охопила всі сфери суспільного життя.
2. Поміркуйте, про які сподівання народу говорить автор.
У 1947 р. було організовано наступ на «науковому фронті». Однією з форм партійного контролю за науковою діяльністю вчених було обрано так звані «творчі дискусії» філософів, біологів, мовознавців. У серпні визнали незадовільною роботу Інституту історії Академії наук УРСР, який очолював відомий вчений М. Петровський. Історики звинувачувалися у відродженні «реакційних вигадок» В. Антоновича і М. Грушевського. Практично в усіх працях учених інституту було «викрито серйозні буржуазно-націоналістичні перекручення». Директора інституту зняли з посади. З історії викидалися події, факти та історичні особи, які не вписувалися в затверджений Й. Сталіним «Короткий курс історії ВКП(б)».
Особливо великої шкоди «дискусії» завдали біологічній науці. Ще до війни «народний академік» Т. Лисенко почав переслідувати генетику як «лженауку». Після війни він оголосив ген міфічною частинкою, оскільки в ті часи цю елементарну одиницю спадковості ще не можна було побачити.
За підтримки «корифея всіх наук» Й. Сталіна ідеї Т. Лисенка зробили каноном в біологічній науці, серед науковців розпочалися «чистки». Близько трьох тисяч учених відсторонили від наукової діяльності.
Мовою джерела
Прочитайте висловлювання українських істориків про «лисенківщину». Дайте відповідь на запитання.
«‘‘Народний академік” стверджував, що створення зовнішніх умов для утримання, наприклад, худоби, не просто підвищує надої... а й дає змогу розраховувати на закріплення цих ознак у нащадках».
Хрестоматія з новітньої історії України. 1945-1998 / Упорядн. С. Падалка, П. Панченко, С. Тимченко. - С. 70-71.
Спираючись на знання з біології, поясніть, чим, на ваш погляд, керувався Т. Лисенко, коли стверджував, що зовнішні умови утримання худоби не тільки сприяють підвищенню надоїв, а й можуть закріплювати ці ознаки у нащадках.
Серед тих, хто боровся з Т. Лисенком та його прибічниками, був і академік М. Гришко. У післявоєнні роки справою його життя стало створення в Києві Ботанічного саду.
Академік став автором наукової частини генерального плану будівництва, приділивши значну увагу створенню в ботанічному саду різних природних зон України - «Крим», «Карпати», «Степи», «Ліси».
У 1964 р. ботанічний сад було відкрито, а в 1967 р. він набув статусу науково-дослідного інституту і зараз (з 1991 р.) носить ім’я академіка М. Гришка.
Особа в історії
Академік М. Гришко
Микола Гришко (1901-1964). Народився у сім'ї військових у Полтаві, У 1925 р. закінчив Полтавський сільськогосподарський інститут, працював викладачем у Майнівському сільгосптехнікумі на Чернігівщині. З 1931 р. очолював відділ генетики і селекції Всесоюзного науково-дослідного інституту конопель у Глухові. Пізніше - кафедру генетики і селекції в Київському державному університеті ім. Т. Шевченка. У 1933 р. видав українською мовою «Курс загальної генетики». Після усунення в 1948 р. від обов’язків голови Відділу сільськогосподарських наук АН УРСР зосередився на створенні Ботанічного саду, до відкриття якого не дожив кілька місяців.
Й. Сталін вирішив «навести порядок» і в новій галузі науки - кібернетиці. Після тривалої дискусії прихильників «псевдонауки» генетики піддали переслідуванням і заборонили займатися науковими дослідженнями. Лисенківщина загальмувала розвиток найбільш перспективних напрямів біологічної науки, відкинувши українську науку на декілька десятиліть.
Меншою мірою влада втручалася в розвиток фізико-математичних наук, оскільки рівень досліджень у цих галузях впливав на воєнний потенціал країни. Наприкінці 1940-х рр. під керівництвом М. Лаврентьєва в АН УРСР було створено новий напрям в теорії функцій. Під керівництвом М. Пасічника розгорнулися дослідження в галузі фізики атомного ядра. У 1946 р. в УРСР було здійснено пуск першого в Радянському Союзі атомного реактора. У листопаді 1950 р. в Києві під керівництвом С. Лебедєва була закінчена наладка першої в СРСР електронно-обчислювальної машини. Вона складалася з 6 тис. електронних ламп, виконувала 50 операцій в секунду і мала об’єм оперативної пам’яті в 100 слів.
С. Лебедєв
Міст Патона
В Інституті електрозварювання АН УРСР, якому у 1945 р. було присвоєно ім’я його засновника Є. Пагона, досліджувався й одночасно впроваджувався у виробництво новий метод зварювання під флюсом.
Цією технологією зварювали металеві конструкції багатьох відбудовуваних об’єктів. У 1953 р. було введено в дію Київський автошляховий міст ім. Є. Патона - перший зварний міст замість традиційного клепаного.
3. Література і мистецтво
Перемога у війні зумовила значне моральне піднесення в суспільстві, хоча й не могла заглушити біль утрат. Переплетення цих суперечливих проявів знайшло відображення в творах літератури й мистецтва, змусило по-новому подивитися на радянську дійсність.
Творчість митців сприймалася людьми з інтересом та розумінням. Не втрачали свого притягального впливу твори О. Гончара «Прапороносці», М. Рильського «Мандрівка в молодість», В. Некрасова «В окопах Сталінграда» та ін. У літературу прийшли молоді письменники, збагачені життєвим досвідом недавньої війни.
Новими творами збагатили свою творчість художники М. Глущенко, М. Дерегус, О. Шовкуненко, Т. Яблонська.
Картина Т. Яблонської «Хліб». 1949 р.
На трьох кіностудіях в Києві, Одесі і Ялті випускалися фільми різних видів, жанрів та призначення. Серед митців цього часу гідне місце займає творчість режисера І. Савченка. Його фільми «Богдан Хмельницький», «Третій удар», «Тарас Шевченко» мали великий успіх у глядачів. На Київській кіностудії були поставлені фільми Б. Барнета «Подвиг розвідника», М. Донського «Нескорені» та ін. Розквітло науково-популярне кіно. В українських театрах і кіно працювали неперевершені майстри сцени А. Бучма, Н. Ужвій, Г. Юра, М. Яковченко та ін. Образи, які створювали блискучі актори, надовго залишалися в серцях глядачів. Плідно працювали композитори К. Данькевич, Д. Клебанов.
За роки війни в республіках істотно зріс рівень національної свідомості, що не могло лишатися непоміченим у центрі. Ще в січні 1944 р. під час зустрічі в Кремлі з групою українських діячів культури Й. Сталін розкритикував О. Довженка «за відхід від засад марксизму-ленінізму, український буржуазний націоналізм». Після війни розпочалася могутня ідеологічна кампанія з наведення «ідеологічної дисципліни», яку очолив секретар ЦК ВКП(б) «учень і соратник Сталіна» А. Жданов. Вона була спрямована, в першу чергу, на художню інтелігенцію Москви, Ленінграда та українських митців і увійшла в історію як «жданівщина».
У 1946 р. з ініціативи Й. Сталіна видається ряд партійних постанов, в яких представники творчої інтелігенції звинувачувалися у «низькопоклонстві перед Заходом» та «буржуазному націоналізмі». У постанові «Про журнали "Звезда” і "Ленинград”» різкій критиці піддали А. Ахматову та М. Зощенка, оскільки їхня творчість не відповідала «офіційній партійній лінії в літературі».
Українська влада відразу відреагувала на постанову центру. Було прийнято постанови про журнали «Перець» і «Вітчизна», пізніше - «Про журнал "Дніпро”», проведено пленум Спілки письменників України.
Обкладинки журналів «Звезда» і «Ленинград»
Мовою джерела
Прочитайте уривок із доповіді О. Корнійчука на пленумі Спілки письменників України «Про виконання постанови ЦК ВКП(б) «Щодо журналів "Звезда" і "Ленинград”» (вересень 1947 р.).
«Поява шкідливого "Нарису історії української літератури” об'єктивно допомагає найлютішим ворогам українського народу - українсько-німецьким націоналістам. Президія Спілки та її голова т. Рильський не вжили заходів, щоб вчасно перешкодити проникненню в радянську літературу ворожих тенденцій...
...Журнал "Вітчизна” (ред. Т. Яновський) надає місця статтям і творам, які пройняті буржуазною ідеологією, міщанськими поглядами на життя, аполітичністю».
Хрестоматія з історії України / В. Гусєв, Г. Сургай. - К., 1996. - С. 273.
1. Що мав на увазі доповідач, коли гостро критикував «проникнення в радянську літературу ворожих тенденцій»?
2. Поміркуйте, чому влада так непримиренно ставилася до «українсько-німецьких націоналістів».
Крім журналів «Вітчизна» та «Перець» під вогонь критики потрапили українські літератори та репертуари драматичних і оперних театрів УРСР. Першою жертвою став письменник-гуморист Остап Вишня, якого звинуватили у створенні шкідливих за ідейним змістом творів. За «Мисливські усмішки» письменника засудили на 10 років таборів.
З березня по грудень 1947 р. республіканську партійну організацію очолював найближчий соратник Сталіна Л. Каганович - лиховісна для України постать. Він активно включився у кампанію переслідування українських письменників: М. Рильського, Ю. Яновського, І. Сенченка, А. Малишка.
З відкликанням Л. Кагановича з України переслідування інтелігенції не припинилися. У 1948 р. з’явилася постанова політбюро ЦК КП(б)У про поліпшення музичного мистецтва в республіці.
Мовою джерела
Прочитайте витяг із постанови ЦК КП(б)У «Про стан і заходи поліпшення музичного мистецтва в Україні у зв'язку з рішенням ЦК ВКП(б)«Про оперу "Велика дружба” В. Мураделі». (1948 р.) Дайте відповідь на запитання.
«Представники формалістичного напряму в Україні порвали з кращими традиціями класичної музичної спадщини, і в першу чергу російської класичної музики, що має світове значення.
...Багато українських композиторів пішли хибним шляхом псевдоноваторства... Антинародний формалістичний напрям в українському музичному мистецтві виявився насамперед в творах композитора Б. Лятошинського та його наслідувачів... Небезпека і глибока шкода формалістичного напряму в музиці в Україні посилюється тим, що окремі українські композитори ще не позбавились повністю впливу буржуазної, націоналістичної ідеології...
Це особливо характерно для творчості композитора М. Вериківського, більшість творів якого присвячені історичній тематиці: "Маруся Богуславка", "Пан Коцький”, "Сагайдачний” та ін.».
Хрестоматія з історії України. В. Гусєв, Г. Сургай. - К., 1996. - С. 275-276. Поясніть, чому історична тематика в творах українських композиторів вважалася «псевдоноваторством» та виявом «буржуазної ідеології».
Влада намагалася ізолювати радянське суспільство від західного впливу. На початку 1947 р. були заборонені шлюби з іноземцями. Знайшли внутрішнього ворога - «безродного космополіта». Узимку 1948-1949 рр. в Україні була розгорнута кампанія, направлена на боротьбу з «низькопоклонством перед Заходом» та «космополітизмом». Цього разу ідейне вістря було спрямоване на боротьбу проти письменників-євреїв. їх звинувачували в антипатріотизмі, схилянні перед культурою Заходу та інших «гріхах».
У 1950 р. було ліквідовано Кабінет єврейської літератури, мови і фольклору при Академії наук УРСР. Його керівник Е. Співак був заарештований і помер у в’язниці, репресовані 19 єврейських письменників.
2 липня 1951 р. в газеті «Правда» з’явилася стаття Л. Кагановича «Проти ідеологічних перекручень у літературі». В ній у безжальних виразах плюндрувалося ім’я В. Сосюри за його вірш «Любіть Україну». Його запідозрили в зв’язках з емігрантськими колами, навісили тавро «українського націоналіста» тільки за те, що він закликав любити Україну й ані словом не обмовився про Сталіна. Небезпека арешту та моральні тортури змусили поета звернутися до Й. Сталіна з покаянним листом. У той час десятків літераторів, звинувачених у націоналізмі та відступництві, змусили «каятися» й визнавати «неймовірні помилки». Таврували твори Ю. Яновського, І. Вільде, Л. Забашти, П. Воронька, М. Рильського та ін.
Не оминули сумної долі й композитори. Зокрема, було засуджено оперу К. Данькевича «Богдан Хмельницький».
Суспільство жило в постійній напрузі. Ніхто не міг почувати себе в безпеці. І тільки смерть Сталіна перервала лиховісний ланцюг непередбачуваної ідеологічної реакції.
К. Данькевич
ВИСНОВКИ
Після закінчення війни держава почала здійснювати тотальний ідеологічний тиск на всі сфери суспільного життя. Особливо сильним він був в Україні.
Проте розвиток духовного життя в республіці, хоча й деформований сталінізмом, не припинявся: з’являлися талановиті літературні, образотворчі й музичні твори, театральні вистави й кінофільми. Вони були пройняті щирою вірою в майбутнє. Тогочасна культура сприймалася основною масою українського населення з інтересом і розумінням.
Завдання для закріплення матеріалу
1. Спираючись на знання з літератури, поясніть значення поняття «соціалістичний реалізм».
2. Назвіть імена відомих вам діячів науки і культури.
Питання для обговорення в групі, класі
1. Використовуючи підручник, додаткові матеріали, спогади рідних і знайомих, схарактеризуйте спільну роботу держави і громадськості з відбудови народної освіти в післявоєнний період.
2. Загальновідомо, що офіційна влада називала генетику і кібернетику «псевдонауками» та вдалася до розгрому цих наукових шкіл. Чи відбилося це на подальшому розвитку цих напрямів в Україні з погляду сьогодення? Відповідь аргументуйте.
Висловіть власне судження
1. Проаналізуйте чинники, які впливали на ідеологічну обстановку в Радянському Союзі після Другої світової війни. Поясніть, чому саме в Україні ідеологічний тиск центру був особливо сильним.
2. Прочитайте вірш В. Сосюри «Любіть Україну». Які думки і почуття викликав у вас цей твір? Порівняйте їх з тогочасною офіційною оцінкою вірша. Зробіть відповідні висновки.
Працюємо з документом
Прочитайте тексти щодо визначення сталінізму. Дайте відповіді на запитання.
1. «У звітній доповіді на XIX з’їзді партії Г. Маленков у присутності Сталіна визначив "сталінізм” як "сучасне втілення марксистсько-ленінського вчення”».
История Отечества. 1939-1991. - М., 1992. - С. 134.
2. «Одна з форм тоталітаризму, яка становила крайню, радикальну форму реалізації комуністичного, марксистсько-ленінського вчення. Передбачав звеличення ролі однієї особи, приписування їй за життя визначального впливу на хід історичного розвитку, коли ця особа підміняє все керівництво партії, ліквідує демократію, встановлює диктаторський режим».
Політологічний енциклопедичний словник. - К., 2004. - С. 634.
1. Спираючись на знання із всесвітньої історії, поміркуйте, чим відрізняються наведені визначення сталінізму.
2. Дайте власне визначення сталінізму.
Тестові завдання
Хронологія
1. Позначте, коли в УРСР було здійснено пуск першого в Радянському Союзі атомного реактора.
А 1945 р.
Б 1946 р.
В 1944 р.
Г 1948 р.
Терміни, поняття
2. У подальшому переліку позначте термін, який відповідає такому визначенню: «Відсутність патріотизму, гордості за свій народ, свою культуру та традиції, схиляння перед усім зарубіжним - це...».
А патріотизм
Б расизм
В космополітизм
Г націоналізм
Послідовність
3. Розставте в хронологічній послідовності ідеологічні кампанії, організовані московським центром.
А проти музикантів
Б проти «космополітів»
В проти В. Сосюри та письменників
Г проти історичної науки
Відповідність
4. Визначте відповідність діячів культури та мистецтва галузям, у яких вони працювали.
А К. Данькевич
Б О. Шовкуненко
В А. Бучма
Г Остап Вишня
1. Література
2. Театр
3. Музика
4. Живопис
Відкрите запитання
Чому Й. Сталін час від часу організовував ідеологічні кампанії, спрямовані то проти окремих діячів, то проти груп населення? Свою точку зору обґрунтуйте.
Коментарі (0)