ВСТУП

1. Етапи історичного розвитку

Курс охоплює період вітчизняної історії від 1939 р. до сьогодення. У ньому органічно поєднані події європейського та регіонального масштабу. Кульмінацією цих подій є утворення незалежної України.

Хронологічно курс поділяється на шість періодів, які відповідають складним соціально-економічним і політичним процесам, що відбувалися в Україні.

Перший період тривав від 1939 до 1945 р. З нападом нацистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р. почалася Друга світова війна. Її подих відразу відчула на собі Західна Україна. Під перших годин вторгнення німецьких військ та їх союзників 22 червня 1941 р. вся територія України опинилася в епіцентрі бойових дій. Тут зосереджувалися найбільші армії воюючих сторін. Протягом 1941-1945 рр. загинули мільйони українців, було зруйновано 1714 міст і поселень міського типу, 28 тис. сіл.

Величезні втрати і вагомий внесок у розгром окупантів дозволили Україні стати країною-співзасновницею ООН - міжнародної організації, створеної заради збереження миру та співробітництва народів світу.

Другий період охоплював 1946 — початок 1950-х рр. Він увійшов у новітню історію як період повоєнної відбудови. Відбудова збіглася з початком «холодної війни», спричиненої різким загостренням відносин між колишніми учасниками антигітлерівської коаліції. За перше повоєнне десятиліття ціною героїчних зусиль українського народу за неймовірно скрутних обставин промислове виробництво УРСР майже досягло довоєнного рівня. Суспільно-політичне і культурне життя розвивалося у межах, визначених сталінським тоталітарним режимом.

Третій період продовжувався від середини 1950-х до середини 1960-х рр. У цей час розпочався процес лібералізації суспільно-політичного життя. Найважливішим її елементом стала ліквідація ГУЛАГу. Були зроблені спроби децентралізації управління промисловістю, реформування соціально-економічної та культурної сфер. Новий курс у соціально-економічній політиці призвів до послаблення ідеологічного тиску й позитивно позначився на розвитку національно-культурного життя України.

Четвертий період тривав від середини 1960-х до середини 1980-х рр. Він увійшов у новітню історію як період «застою», хоча ця назва і не дає його вичерпної характеристики. Індустріальні галузі розвивалися в основному екстенсивним шляхом. Можливості розвитку командної економіки в її нереформованому вигляді вичерпалися. Період завершився поглибленням системної кризи суспільно-економічного ладу. Тягар «холодної війни» на тлі глибокої ідеологічної кризи підірвав могутність СРСР. Країна опинилася перед загрозою розпаду. Під кінець «застою» в українському суспільстві зросли соціальне напруження та опір русифікації.

П’ятий період продовжувався від 1985 до 1991 р. Він проходив під гаслами перебудови, нового мислення і гласності. Під тиском всеохоплюючої кризи нове керівництво СРСР змушене було лібералізувати політичний режим. Це прискорило розклад тоталітаризму, і центральна влада почала втрачати контроль над суспільними процесами, у тому числі - в національному питанні. В Україні з’явилися «неформальні» організації, найголовнішою з яких став Народний рух України.

Шостий період розпочався в 1991 р. і триває досі. 24 серпня 1991 р. Україна була проголошена суверенною незалежною державою. Країна намагається здійснити економічні реформи, побудувати громадянське суспільство. З появою незалежної України змінилася політична ситуація в Європі. Геополітичне становище нашої держави вимагає визначення стратегічних векторів економічної та політичної інтеграції. Європейський вектор для України залишається ключовим.

2. Характерні риси розвитку на сучасному етапі новітньої історії

Історичний розвиток України в сучасну добу характеризується кількома закономірностями принципового характеру.

По-перше, наприкінці 1930-х - на початку 1940-х рр. відбулася значна історична подія - реальне входження українських земель в єдине державне утворення. І хоча приєднання західної частини українських земель здійснювалося насильницькими методами, ця подія мала вирішальне значення у формуванні соборної України. Це був унікальний шанс здійснити справу національного масштабу. Він давно визрів, але не міг бути розв’язаним раніше за відсутності історичних умов.

По-друге, під час Великої Вітчизняної війни Україні випала особлива роль. На її території було зосереджено близько половини діючої армії СРСР. Народ України зробив великий внесок у розгром ворога, що стало основою для вирішення двох важливих складових «українського питання» - врегулювання проблеми західних кордонів УРСР та її реального виходу на міжнародну арену.

По-третє, за показниками відбудови й розвитку промисловості Україна посідала провідне місце в загальносоюзному народногосподарському комплексі. Однак екстенсивний характер радянської економіки, коли кількісні показники домінували над якісними, а можливості додаткового залучення матеріальних і людських ресурсів вичерпалися, спричинив зниження темпів економічного зростання країни. Ця закономірність особливо виразно виявлялася в УРСР. Неодноразові спроби реформування радянської системи не мали успіху. У той час, як в розвинутих країнах світу відбувалося формування постіндустріального (інформаційного) суспільства, Радянський Союз охопила системна криза.

По-четверте, найвагомішою подією на сучасному етапі вітчизняної історії є проголошення України суверенною, незалежною державою. Становлення демократичної держави відбувалося в складних умовах: відцентрові сили прагнули перетворити Україну в федеративну державу, мали місце боротьба за владу та протиборство між гілками влади. Об’єктивні економічні труднощі наклалися на некомпетентне керівництво господарством. Непродумані економічні реформи на тлі різкого погіршення екологічної ситуації спричинили негативні соціальні наслідки.

Прийняття Конституції України стабілізувало українське суспільство. Була затверджена державна символіка, здійснено демократичний розподіл влади, проголошена недоторканність приватної власності, утверджено державний статус української мови.

Геополітичне становище країни визначило пріоритети зовнішньої політики - зміцнення економічних, політичних і культурних зв’язків з державами Сходу і Заходу. Сьогодні Україна - держава з ринковою економікою, член Ради Європи і СОТ.

По-п’яте, перехідний період характеризується істотними ускладненнями в духовному житті суспільства. Держава на цьому етапі об’єктивно нездатна підтримувати належний рівень культурного обслуговування населення. Засилля низькопробної масової культури деформує духовні цінності суспільства.

По-шосте, сучасний стан характеризується істотним підвищенням ролі жінок в житті суспільства. Гендерний чинник має бути усвідомлений в ході аналізу історичного процесу і знайти гідне місце у шкільному підручнику з вітчизняної історії.

По-сьоме, вагомим зрізом історії як науки і навчальної дисципліни є повсякденне життя. Відображення повсякденності у підручнику є запорукою успішного засвоєння закономірностей історичного процесу.

3. Суперечливі процеси модернізації суспільного та повсякденного життя

Відомо, що в суспільно-економічному, політичному й культурному розвитку країн спостерігаються як великі досягнення за одними вимірами, так і суттєві відставання - за іншими. Це призводить до нагромадження суперечностей, що періодично переростають у кризи, масштаби яких іноді набувають глобального характеру.

Яскравим прикладом цього може слугувати Друга світова війна. З одного боку, війна супроводжувалася небаченими руйнуваннями й багатомільйонними жертвами, з іншого - стала могутнім поштовхом до переростання індустріального суспільства в постіндустріальне.

Не менш суперечливо відбувалися економічні перетворення. Спроби економічних реформ періоду «відлиги» мали безсистемний і суперечливий характер. За винятком підприємств, які працювали на ВПК, розвиток економіки відбувався переважно екстенсивним шляхом.

Від другої половини 1960-х до середини 1980-х рр. для вітчизняної економіки склалися несприятливі зміни. Науково-технічний прогрес мав місце головним чином на підприємствах військово-промислового комплексу.

З вичерпанням можливостей додаткового залучення фінансових, матеріальних і трудових ресурсів темпи економічного зростання неухильно знижувалися.

За часи «перебудови» спроби заміни директивного управління ринковим лише посилили системну кризу: командна економіка реформуванню не піддавалася.

Суперечливими були й політичні перетворення. Спроби часткової лібералізації режиму другої половини 1950-х - першої половини 1960-х рр. сприяли активності суспільного життя, але не стали невідворотними. Дозовані політичні зміни «згори» не привели до утвердження демократії, оскільки не передбачали суттєвого обмеження впливу Комуністичної партії та партійного апарату.

Друга десталінізація періоду «перебудови» набула більш радикального характеру. Проте спроба шляхом політичної реформи забезпечити «повновладдя рад» не мала успіху: за лічені роки Радянський Союз розпався.

З 1991 р. Україна вступила в новий історичний період, маючи перед собою дві мети: перетворення директивної економіки в ринкову і трансформацію тоталітарного суспільства в громадянське.

Важливу роль у державотворчих процесах відіграла Конституція України 1996 р.

Сьогодні Україна є членом авторитетних міжнародних організацій. Підтримуючи й розвиваючи економічні та культурні зв’язки з країнами СНД, Україна ставить своїм завданням бути у складі об’єднаної Європи.

ВИСНОВКИ

Історія України від 1939 р. до сьогодення є органічною частішою європейської історії. У центрі уваги знаходяться події, пов’язані з проголошенням незалежності України. Вони сприяли піднесенню національної свідомості народу й ознаменувалися створенням суверенної демократичної України.

Завдання для закріплення матеріалу

1. Назвіть хронологічні періоди, на які поділяється курс новітньої історії України.

2. Дайте коротку характеристику кожному періоду.

Питання для обговорення в групі, класі

1. Сформулюйте власне судження щодо суперечливості суспільних процесів, які мали місце в період 1985-1991 рр.

2. Складіть короткий відгук на відповідь однокласника з питання суперечливості періоду «перебудови».

Висловіть власне судження

1. Запропонуйте і обґрунтуйте власний варіант структурування історичного матеріалу.

2. Які ідеї викликали у вас бажання висловити особисту точку зору?

Тестові завдання

Хронологія

Позначте період «перебудови».

А 2000-2004 рр.

Б 1953-1964 рр.

В 1985-1991 рр.

Г 1941-1945 рр.

Терміни, поняття

Позначте термін, який відповідає такому визначенню: «Народовладдя, що виходить з організації та функціонування державної влади на засадах визнання народу її джерелом і носієм, ґрунтується на прагненні забезпечити справедливість, рівність і добробут усіх під час розв’язання проблем і питань суспільного врядування, - це...».

А гласність

Б демократія

В лібералізація

Г децентралізація

Послідовність

Розставте у хронологічній послідовності історичні періоди, які перебувають в рамках 1939-1991 рр.

А «застій»

Б «відлига»

В «перебудова»

Г світова війна

Відповідність

Установіть відповідність між термінами й поняттями та їхніми визначеннями.

А світова війна

Б «перебудова»

В «відлига»

Г «застій»

1. Невдала спроба реформаторської частини керівництва шляхом «революції згори» внести корінні зміни в усіх сферах суспільства

2. Консервативний політичний курс, який викликав глибоку системну кризу та супроводжувався жорстким партійним контролем усіх сфер суспільно-політичного життя

3. Збройний конфлікт між провідними державами світу, який мілітаризує їхню економіку та повсякденне життя, змушує взаємно втрачати величезні людські й матеріальні ресурси

4. Періодично повторюване перевиробництво товарів, які не знаходять збуту внаслідок обмеженого платоспроможного попиту населення

5. Лібералізація політичного режиму в СРСР після смерті Й. Сталіна

Відкрите запитання

Спираючись на знання з історії, схарактеризуйте основні етапи розвитку України в період 1990-2000 рр.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно