§ 5. Радянізація західних областей України

• Коли вперше в Західній Україні була встановлена радянська влада?
• Поясніть значення термінів: радянізація, колективізація, індустріалізація.
• Чому ОУН та УПА відмовилися від співпраці з нацистським режимом?

1. Індустріалізація. Колективізація на селі.

У середині 1940-х років відновилася радянізація західноукраїнських земель, сутність якої полягала в уніфікації соціально-економічного, політичного і культурного життя Західної України відповідно до норм, що виробив радянський режим в УРСР. Влада передбачала здійснення індустріалізації, колективізації сільського господарства, «культурної революції». За порівняно короткий час створено державний, господарський, партійний, карально-репресивний апарат, який контролював усі сторони життя західних українців. Представників місцевого населення в ньому було мало. Союзний центр не довіряв місцевим жителям і керував краєм за допомогою кадрів, прибулих головно зі Східної України та інших республік СРСР.

Індустріалізація передбачала розвиток традиційних нафтогазової, харчової та деревообробної галузей і створення нових, зокрема машинобудівної, металообробної, електротехнічної. У Дрогобицькій області на відкритих газових родовищах споруджували найбільший тоді в СРСР і Європі магістральний газопровід Дашава - Київ (1946 рік). На території Волинської і Львівської областей були розвідані поклади кам'яного вугілля, що зумовило будівництво вугільних шахт. Відкриття промислових запасів самородної сірки біля селища Розділ на Львівщині започаткувало зведення гірничохімічного комбінату. У великий промисловий центр на початку 1950-х років перетворилося місто Львів, де запрацювали заводи електроприладів і електроламп, телеграфно-телефонної апаратури, автонавантажувачів, сільськогосподарських машин. Зароджувалася державна швейна та хімічна промисловість. Формувалася мережа промислової та сільськогосподарської кооперації. Хоча індустріалізація сприяла підвищенню промислового потенціалу краю, проте була назагал суперечливим процесом — легка і харчова галузі, які виробляли товари для населення, розвивалися повільніше, частина виробленої продукції розчинялась у господарському комплексі СРСР; змінювалася традиційна соціальна структура регіону, в якій зростала частка тих прошарків, котрі могли б служити надійною соціальною базою радянської влади.

Одна з ділянок газопроводу Дашава - Київ

Набагато складнішим завданням для влади було здійснення колективізації на селі. З метою залучення населення до колгоспів використовували різні методи — від пропагандистських до репресивних. Формували групи селян, котрі закликали відновлювати старі колгоспи і створювати нові; організовували екскурсії до передових колгоспів східних областей України з метою ознайомлення із перевагами колгоспного ладу. Водночас тим, хто не бажав вступати в колгоспи, влада скасувала пільги, збільшила податки, натомість колгоспників звільнила від їхньої сплати. Однак, незважаючи на гучні заклики чи навіть перші примусові кроки властей, мешканці сіл не поспішали записуватися до колгоспів. Тут, де домінувало індивідуальне селянське господарство, до колгоспного ладу сформувалося негативне ставлення. Не останню роль у таких настроях відіграв сумний досвід радянізації в 1939-1941 роках, а також антирадянська й антиколгоспна агітації українського повстанського руху. Однак із середини 1948 року влада розпочала примусову колективізацію сільського господарства. У 1950 році її було в основному завершено. У колгоспи, чисельність яких досягла 7190, об'єднали 1,5 млн селянських дворів, або 98 % від їхньої загальної кількості. Незважаючи на запевнення владців, що колективізацію здійснюють на «добровільних засадах», її часто впроваджували насильницькими методами і супроводжували репресіями та депортаціями місцевого населення. Тисячі сімей були вислані на Урал і Сибір. Примусова колективізація, антинародна податкова політика, командні методи хлібозаготівель викликали супротив селянства, яке поповнювало число вояків УПА.

• 1. Як тривав процес радянізації західних областей України?
• 2. Що передбачала індустріалізація західноукраїнських земель?
• 3. Які методи застосовувала влада для проведення колективізації?

2. Український визвольний рух 1944-1950-х років.

Зі вступом Червоної армії взимку-навесні 1944 року на західноукраїнські землі боротьба з українським визвольним рухом, який очолювали ОУН і УПА, стала основним завданням радянської влади в регіоні. Керівником збройної боротьби УПА був головнокомандувач цієї армії в 1943-1950 роках генерал Роман Шухевич, загальне керівництво ОУН здійснював із-за кордону голова Генерального секретаріату Української головної визвольної ради (УГВР) Степан Бандера. ОУН поставила завдання перешкодити радянській владі закріпитися в Західній Україні. УПА розгорнула збройну боротьбу проти влади та її регулярних військ; цей опір був масштабним і напруженим. її з'єднання вели відкриті бої з невеликими гарнізонами, групами радянських військовослужбовців, тиловими службами, здійснювали диверсії на залізницях і шосейних дорогах, улаштовували напади на районні центри. В умовах, коли протистояння тривало не на життя, а на смерть, противники не цуралися найжорстокіших методів. Органи держбезпеки, енкаведисти здійснювали операції щодо дискредитації учасників визвольного руху. Натомість останні насаджували ненависть до радянського режиму.

Графіка Ніла Хасевича

Упродовж січня-квітня 1946 року, забезпечивши перевагу в живій силі й техніці, війська НКВС (Наркомату внутрішніх справ) здійснили широкомасштабну операцію під назвою «Велика блокада». У ній були задіяні військові підрозділи, авіація та бронетехніка. УПА втратила майже 40 % свого особового складу, однак зброю не склала. Зважаючи на несприятливе співвідношення сил, УГВР прийняла рішення про демобілізацію окремих загонів повстанців, виведення деяких частин вояків у Західну Німеччину й Австрію через Словаччину, реорганізацію решти УПА для ведення партизанської війни невеликими групами з 10-15 бійців. За кордон було доправлено близько 50 тисяч осіб, понад 40 тисяч припинили супротив з розрахунком на амністію, що обіцяла влада. Одночасно найстійкіших і найвитриваліших оунівців було залучено для підпільної боротьби, організації акцій саботажу, антирадянської пропаганди, індивідуальних терористичних акцій проти представників радянської влади.

Після загибелі Романа Шухевича під час збройної сутички з оперативною групою в селі Білогорща (нині належить до міста Львова) в березні 1950 року повстанський рух почав спадати, але збройне підпілля продовжувало боротьбу. Проте шальки терезів у цьому трагічному протистоянні схилилися на бік влади. На Волині, оточений у криївці (військово-оборонна та господарська споруда УПА, розташована під землею), підірвався талановитий художник-графік, автор ескізів нагород УГВР Ніл Хасевич, який пішов до УПА, маючи інвалідність. Його дереворити (техніка гравюри на дошці з дерева) демонстрували учасникам Генеральної Асамблеї ООН. Останній керівник УПА Василь Кук був заарештований у 1954 році. Деякі групи продовжували боротьбу до 1956 року.

• 1. З’ясуйте мету українського визвольного руху.
• 2. Визначте причини й наслідки операції «Велика блокада».
• 3. Чим завершилося протистояння у Західній Україні між владою та повстанцями?

Зі спогадів колишнього члена спецгрупи НКВС Миколи Дем’янюка зі села Тучин Гощанського району Рівненської області

«Головним завданням була не лише боротьба з українським національно-визвольним рухом, а і його дискредитація в очах самих же українців. Члени спецгруп одягали українські сорочки, шапки з тризубами, обов'язково вживали українську мову. Вночі йшли до сільських хат і вирізали цілі сім'ї... Як правило, одного члена родини залишали живим, щоб потім він розповідав про побачені звірства, які нібито вчинили бандерівці...»

• 1. Чому радянській владі важливо було не лише знищити національний рух, а й дискредитувати його?

Зі спеціальної листівки бандерівців (квітень 1949 року)

«У села і містечка, в яких ви живете, заходять часто люди, переважно чоловіки, і просять вас заховати їх від НКВС і зв'язати з підпільниками, так як вони втекли з в'язниці. — Потрібно пам'ятати, що з большевицької тюрми втекти дуже важко, а всі ті, яким нібито вдалося втекти з в'язниці, — це не хто інший, як замасковані розвідники НКВС — провокатори... Якщо такі прийдуть в хату і просять їсти, то їжу можна дати, але не вступати з ними в розмови на політичні теми».

• 1. Проаналізуйте зміст листівки й графіку Ніла Хасевича. Що стало головним ворогом українських повстанців?

Роман Шухевич (1907-1950)

Народився 30 червня 1907 року в Львові. З молодих років був активістом УВО та членом Галицького крайового проводу ОУН. Мріяв про незалежність України. Враховуючи досвід січовиків, разом з побратимами хотів створити військо під прикриттям Німеччини. Тому й став командиром батальйону «Нахтігаль», та після арешту його офіцерів остаточно зрозумів, що нацистська Німеччина, як і СРСР, є теж ворогом українців. У 1943 році під псевдонімом Тарас Чупринка став головнокомандувачем УПА. У 1944-1950 роках — Голова УГВР. Був до кінця вірним заповідям українських націоналістів. Загинув у 1950 році. Девіз його життя: «Здобудеш Українську Державу або загинеш у боротьбі за неї». Власний принцип: «Мудрого — не одурити, чесного — не купити, мужнього — не зламати».

• 1. Поміркуйте, чи є актуальними нині девіз і принцип життя Романа Шухевича.

3. Масові депортації. Ліквідація УГКЦ.

Діяльність радянської репресивно-каральної системи із придушення всяких проявів опору радянському режимові з найбільшою жорстокістю проявилась у процесі безперервних масових депортацій, що органи влади трактували як «додаткові заходи у боротьбі з бандитизмом». Виселення чи залякування засланням було в арсеналі каральних органів одночасно і засобом покарання, і засобом шантажу не тільки членів ОУН і УПА, а й усього населення, позаяк уже перебування на окупованій німцями території вважали провиною. У вересні 1944 року уряд УРСР і Польський комітет національного визволення підписали в місті Люблін Угоду про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян із території УРСР. Відповідно до її змісту, українці Закерзоння (Лемківщини, Посяння, Підляшшя і Холмщини) мали добровільно переїхати до УРСР. Зазвичай про наміри пересічного жителя — переїхати чи залишитися — ніхто не запитував. Переселення українців відбувалося за спонукою військових підрозділів. Упродовж 1944-1946 років із території Польщі до України примусово або добровільно виїхало близько 500 тисяч осіб. Натомість із прикордонних українських областей до Польщі — понад 800 тисяч осіб.

Черговим етапом депортації українців стала операція «Вісла» — етнічне зачищення, тобто насильницьке вигнання, українського населення Закерзоння, котре польський комуністичний режим здійснив за підтримки СРСР упродовж квітня-серпня 1947 року. Під час акції українців із цього регіону виселили на західні та північні землі Польщі, які до 1945 року належали до Німеччини. Переселення здійснили примусово, із застосуванням військової сили і супроводжували позбавленням прав українців на землю, руйнацією культурно-освітніх установ та Української греко-католицької церкви. Цими діями уряди ПНР та СРСР намагалися здолати опір УПА, котрий підтримувало місцеве населення. А 21-26 жовтня 1947 року радянське керівництво провело операцію «Захід» — насильне виселення жителів Західної України, сім'ї яких підозрювали у співпраці з УПА. З регіону до Казахської РСР та Сибіру депортували понад 78 530 осіб, з-поміж яких 22 928 дітей. Під час транспортування у товарних вагонах сотні з них померли. Головне завдання операції — послаблення визвольного руху в регіоні. 22 грудня 2016 року Верховна Рада України схвалила постанову № 1807, відповідно з якою 21 жовтня 2017 року до 70-х роковин вшановували жертв масової депортації населення Західної України до Сибіру.

Світлина часів операції «Вісла»

Об'єктом переслідування з боку влади стала й Українська греко-католицька церква. Вона об'єднувала понад 4 млн вірян і була духовною натхненницею у визвольних змаганнях, а відтак ідеологічним супротивником влади. Особливе занепокоєння сталінського режиму викликало її підпорядкування Папі Римському, що розцінювали як зв'язок із Заходом. Після вигнання зі Західної України військ нацистської Німеччини та її союзників митрополит Андрей Шептицький звернувся до радянського уряду з пропозицією про співпрацю. Його наступник Йосиф Сліпий продовжив діалог із владою. До Москви була скерована делегація вірян, яка передала 100 тисяч карбованців у фонд Червоного Хреста на оборону країни. Греко-католицька церква отримала дозвіл на вільне богослужіння в межах СРСР. Проте вже у квітні 1945 року через відмову перейти у православ'я заарештували все греко-католицьке вище духовенство на чолі з Йосифом Сліпим.

Операція «Захід». Світлина з газети «Миколаївські новини»

Під контролем НКВС створили «ініціативну групу», яка готувала «возз'єднання» Української греко-католицької церкви із Російською православною церквою, до якої влада ставилася лояльно. Цю групу очолив настоятель Преображенської церкви Львова Гавриїл Костельник, синів котрого заарештували органи НКВС. У березні 1946 року в Львові був скликаний Собор УГКЦ, котрий під тиском влади виніс вердикт про скасування Берестейської унії 1596 року та підпорядкування греко-католицької церкви російському патріархові Алексію. За схожим сценарієм у 1949 році Мукачівська єпархія проголосила ліквідацію Ужгородської унії і приєднання до РПЦ греко-католицької церкви Закарпаття. Ці рішення були прийняті всупереч настроям вірян. Відтак, перебуваючи поза законом, УГКЦ продовжувала діяти підпільно аж до своєї легалізації у 1989 році. Отже, радянізація західноукраїнських земель тривала у гострому протистоянні з ОУН і УПА, що спричинило загибель десятків тисяч людей, супроводжувалася масовими репресіями, підпорядкуванням УГКЦ Російській православній церкві.

• 1. Визначте зміст і наслідки Люблінської угоди.
• 2. З якою метою були проведені операції: «Вісла», «Захід»?
• 3. Розкрийте рішення Львівського собору Української греко-католицької церкви.

Зі спогадів Олександра Колянчука, депортованого з батьками 15-річним із Перемишля до Ольштинського воєводства

«У травні-червні 1947 року до нас доходили чутки, що виселяють українців і кудись вивозять. У Березному залишилося близько 50-ти українських сімей. Багато старших віком пам'ятали евакуацію вглиб Росії. Був липень, люди почали готуватися до жнив. Озимина вже дозрівала, а в сусідньому селі стояли копиці жита. Другий вівторок місяця видався торговим днем, і мама поїхала до Холма, батько займався господарством, а я доглядав молодшого брата. Десь о 12-й годині в селі знявся галас. Приїхало військо, оточило село, розставило кулемети, солдати брутально поводилися з людьми. Староста Костюк разом з капітаном ходили від будинку до будинку, наказуючи залишити їх протягом двох годин і зібратися на сільському майдані... Люди почали збиратись, адже список був готовий ще з 1945 року, з часу виселення українців до УРСР...»

• 1. Чи можна назвати операцію «Вісла» актом депортації? Підтвердіть або спростуйте цю тезу.

Йосиф Сліпий (1892-1984)

Народився в селі Заздрість на Тернопільщині 17 лютого 1892 року. Отримав духовну й світську освіту. Був професором і ректором Львівської греко-католицької духовної семінарії, яку перетворив на богословську академію. У листопаді 1944 року став митрополитом УГКЦ. В 1945 році його ув'язнила радянська влада і засудила на вісім років за «ворожу діяльність проти УРСР, співпрацю з німецько-фашистськими окупантами». В концтаборах СРСР провів 18 років. У 1963 році звільнений та висланий до Рима, завдяки клопотанням Папи Римського Іоанна XXIII, президента США Джона Кеннеді та інших відомих політичних діячів. Першим з українців став кардиналом католицької церкви. Заснував Український католицький університет, відновив діяльність Українського богословського товариства. В 1975 році прийняв титул патріарха помісної греко-католицької церкви. Тричі скликав синоди УГКЦ. Подорожуючи по світу, зустрічався з українською діаспорою в Канаді, США, Австралії, країнах Європи. Помер у Римі в 1984 році. Прах перенесено у собор Святого Юра (місто Львів).

«Моліться, працюйте і боріться за збереження християнської душі кожної людини українського роду і за весь Український нарід і просіть Всемогутнього Бога, щоб Він допоміг нам завершити нашу тугу за єдністю і наші змагання за церковне об'єднання у постанні Патріярхату Української Церкви!..»

• 1. Сформулюйте життєву позицію патріарха Йосифа Сліпого.

Коли в Україні було проведено операцію «Віола» (квітень-серпень 1947 р.), у США, в Гарвардському університеті Джордж Маршалл виступив із програмою підтримки європейських країн (5 червня 1947 р.).

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- вересень 1944 р. — підписано Люблінську угоду;

- 1946 р. — розпочато будівництво газопроводу Дашава - Київ;

- березень 1946 р. — проведено Львівський собор про скасування Берестейської унії;

- січень-квітень 1946 р. — проведено операцію «Велика блокада»;

- квітень-серпень 1947 р. — проведено операцію «Вісла»;

- 21-26 жовтня 1947 р. —проведено операцію «Захід».

2. Поясніть значення понять: депортація, обмін населенням, «Велика блокада».

3. Визначте напрямки, причини і наслідки депортацій українців із західних областей УРСР.

4. Складіть історичну довідку на тему: «Національно-визвольний рух у 1944-1950-х роках на території України».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія України 11 клас Хлібовська, Наумчук (рівень стандарту)", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)