Становлення суверенної України
- 3-05-2022, 01:36
- 335
11 Клас , Історія України 11 клас Хлібовська, Наумчук (рівень стандарту)
§ 27. Становлення суверенної України
- Які права мала УРСР відповідно до Конституції 1978 року?
- З якою метою був створений Народний Рух України за перебудову?
- Хто в УРСР протидіяв політиці перебудови?
1. Вибори до Верховної Ради УРСР. Зародження багатопартійності.
Упродовж багатьох десятиліть Українська РСР, як й інші союзні республіки, мала формальний суверенітет у складі СРСР. Відповідно, такими були й вибори до вищого законодавчого органу УРСР. Кандидатів на виборні посади голосуванням фактично лише затверджували. Обираючи депутата, виборці бачили в бюлетені тільки одне прізвище. Потім депутати двічі на рік на один-два дні збиралися в залі засідань Верховної Ради й затверджували закони. У роки перебудови ситуація зазнала докорінних змін. Вибори Верховної Ради УРСР, які відбулись у березні 1990 року, стали першими відносно демократичними парламентськими виборами радянського періоду. Передвиборча кампанія на початку 1990 року стимулювала поширення в суспільстві багатьох ідей і пропозицій, які ще донедавна були заборонені до публічного обговорення, зокрема відновлення української державності, необхідність докорінних змін в економічній сфері та політичній системі. У практиці того часу усталилися такі форми відстоювання прав людини, як мітинги, демонстрації, акції протесту — мітингова демократія. У січні 1990 року від міста Івано-Франківськ через місто Львів до Києва простягнувся «живий ланцюг» («Українська хвиля») з нагоди відзначення роковини Акта Злуки УНР і ЗУНР, учасники якого вимагали незалежності України. Уперше почали звертати увагу на моральні якості кандидатів. Відтак на виборах 1990 року до складу обласних рад України не потрапили окремі секретарі обкомів, до відповідних рад — близько 80 перших секретарів міськкомів і райкомів партії та майже 90 голів виконкомів міських і районних рад. Із 442 обраних депутатів Верховної Ради УРСР 111 належали до Демократичного блоку, який здобув перемогу в п'яти областях: Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській та Київській. У парламенті було сформовано опозицію — «Народну раду», яку очолив фізик-теоретик, академік НАН України Ігор Юхновський. Лідером комуністичної більшості — «групи 239» — обрано Олександра Мороза. Головою Верховної Ради УРСР обрано першого секретаря ЦК Компартії України Володимира Івашка. У липні 1990 року головою Верховної Ради УРСР став Леонід Кравчук.
Верховна Рада УРСР нового складу почала працювати як парламент — на постійній основі. До Ради увійшли відомі на той час громадські та культурні діячі Ярослав Кендзьор, Михайло Косів, Юрій Костенко, Павло Мовчан, Борис Олійник, Тарас Стецьків, Лесь Танюк, Василь Червоній, Дмитро Чобіт, В'ячеслав Чорновіл, Ігор Юхновський, Дмитро Павличко, Левко Лук'яненко, Олександр Ємець та інші.
Верховна Рада УРСР започаткувала на законодавчому рівні процес відновлення незалежної держави, хоча комуністична більшість потужно протистояла цьому.
Вибори засвідчили зрослу політичну активність суспільства. Почали формуватися політичні партії. Відтак утверджувалася багатопартійна система, при якій можуть існувати різні політичні партії, що володіють рівними шансами на отримання місць у парламенті держави. Цьому сприяли кілька факторів: звільнення із посади першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького у вересні 1989 року; вилучення у лютому 1990 року із Конституції СРСР статті 6, що закріплювала керівну роль КПРС у радянському суспільстві; внесені в жовтні 1990 року зміни й до Конституції Української РСР. Зокрема, у статті 49 зазначили, що «громадяни України мають право об'єднуватись у політичні партії... що сприяють задоволенню їх законних інтересів». Упродовж 1990-1991 років в Україні виникло понад 20 партій. Вони були здебільшого нечисленними, без чітко визначеної соціальної бази. За характером запропонованих у своїх програмах перетворень партії прийнято поділяти на праві, ліві та центристські. Праві партії — Українська національна партія, Українська народно-демократична партія, Українська християнсько-демократична партія — виступали за незалежність України, за розвиток ринкової економіки, утвердження демократичних принципів. Центристські партії — Українська республіканська партія, сформована на основі Української Гельсінської спілки, перша зареєстрована у Міністерстві юстиції України некомуністична партія, а також Демократична партія України, Українська селянська демократична партія — схилялися до незалежності України, виступали за проведення ринкових реформ. Спектр лівих партій був неоднорідний. Соціал-демократичні партії — Соціал-демократична партія України, Соціал-демократична партія України (об'єднана) — виступали за розширення повноважень УРСР у межах СРСР, за демократичні свободи і за проведення ринкових реформ, які мають соціальне спрямування. Натомість КПУ підтримувала збереження оновленої соціалістичної економіки та СРСР. Партія демократичного відродження України, яку утворила частина колишніх членів КПУ, стояла на позиціях перетворення СРСР у конфедерацію союзних держав. Кількість партій в Україні невпинно зростала. Механізми їхнього творення були різними. Партії виникали на основі чинних політичних об'єднань громадян; об'єднань неполітичних; на базі дезінтеграційних процесів у КПРС; об'єднання навколо самодостатніх особистостей; унаслідок розмежування інтересів та розколу, здавалося б, однорідного ідейного середовища. Все ж таки жодна політична партія поки що не мала такого впливу і можливостей, як правляча партія — КПУ, під контролем котрої залишилися правоохоронні органи, КДБ, армія, господарський і державний апарат, економіка. Хоча багатопартійна система на той час була більше декларативною, вона засвідчила прагнення суспільства до оновлення, до реальної демократії.
- 1. У чому проявився демократизм виборів до Верховної Ради України?
- 2. Який процес започаткувала Верховна Рада УРСР у 1990 році?
- 3. Які фактори сприяли формуванню багатопартійної системи в УРСР?
Уривок зі спогадів Ігоря Юхновського, академіка НАН України, очільника «Народної Ради»
«Щодо «Народної Ради» — вона спочатку більше ніж наполовину складалася з комуністів. Та це були національно свідомі люди. Івашко, перший секретар ЦК Компартії України, був дуже глибоким українським патріотом, Погребняк, який був першим секретарем Львівського обкому партії, також. Тому в «Народній Раді» не було важко працювати в парламентському середовищі. Вона складалася зі свідомих українців з усіх областей України. Але й серед більшості теж було багато патріотів. Це були люди, які усвідомлювали неминучість розпаду Радянського Союзу і побудови нової держави. «Народна Рада» ніби вела це все, вона не зустрічала на шляху беззаперечного опору серед значної кількості депутатів «групи 239», навпаки, мала певну прихильність серед значної кількості дуже впливових депутатів.
- 1. Охарактеризуйте депутатів Верховної Ради УРСР 1990 року.
Президенти України
Леонід Кравчук (народився 1934 року)
Державний і політичний діяч УРСР, перший Президент України. Народився 10 січня 1934 року в селі Великий Житин Волинського воєводства (нині — Рівненська область). Закінчив Рівненський кооперативний технікум, Київський державний університет, Академію суспільних наук при ЦК КПРС. Здобув ступінь кандидата економічних наук. Був рупором Комуністичної партії, працював завідувачем сектора перепідготовки кадрів відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ, інспектором, помічником секретаря ЦК, завідувачем відділу агітації та пропаганди ЦК КПУ. Період перебудови поставив перед ним нові виклики: став народним депутатом у 1990 році, головою Верховної Ради України, а в 1991 році — Президентом України. За час президентства Л. Кравчука було заборонено Компартію України, затверджено основні символи держави: гімн, герб, прапор, сформовані Збройні сили України, закладений фундамент багатопартійної системи в Україні як основного елементу демократії, відбулося міжнародне визнання України. Проте Леонід Кравчук не втілив свою передвиборчу програму соціально-економічних реформ, не зумів подолати гіперінфляцію, соціально-економічну кризу, допустив діяльність фінансових пірамід. Політична криза 1993 - початку 1994 років призвела до дострокових виборів. Сьогодні Леонід Кравчук — почесний голова Всеукраїнського фонду сприяння міжнародному спілкуванню «Українське народне посольство».
2. Декларація про державний суверенітет України. «Студентська революція на граніті».
16 липня 1990 року поіменним голосуванням Верховна Рада УРСР прийняла документ історичного значення — Декларацію про державний суверенітет України. «Проти» неї висловилися тільки чотири депутати, й один «утримався». Прийняттю Декларації сприяли як суспільні настрої, так і політика центру, що ігнорувала інтереси союзних республік і своїми діями поглиблювала кризу. В Декларації було зазначено, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах». Верховна Рада УРСР виразно й чітко декларувала право українського народу на політичне самовизначення, створення і захист своєї держави, передбачала поряд із внутрішньою зовнішню незалежність, недоторканність та цілісність її території, невтручання інших держав у її внутрішні справи. Документ проголошував пріоритет республіканських законів над союзними й відкривав тим самим легальну можливість переобрання повноважень республіканськими органами влади.
Задекларовано, що Україна має своє громадянство, право на власні збройні сили, органи внутрішньої безпеки. В документі було стверджено економічну самостійність України, підкреслено намір створити банківську, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а за потреби — ввести власну грошову одиницю. Україна заявляла про право на свою частку в загальносоюзному багатстві, зокрема у валютному фонді й золотому запасі. Відповідно до нього, мало бути забезпечене національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості й традицій. За всіма іншими національностями, які мешкали в УРСР, також визнано право їхнього вільного національно-культурного розвитку. Декларація відповідала принципам міжнародного права, юридично закріпленим у Статуті ООН та інших міжнародних актах. Однак прийнятий в Україні документ не одержав статусу конституційного, позаяк парламентська більшість відмовилася задовольнити вимогу опозиції зробити це. У завершальному положенні Декларації ішлося про те, що принципи, закладені в ній, будуть використані для укладення нового союзного договору. Українська РСР залишалася у складі СРСР, тому міжнародні організації та країни світу не визнали її державну незалежність. Власне, і документ цього не передбачав. У ньому проголошено лише наміри. Водночас, відповідно до вимог Конституції СРСР і Української РСР, тільки народ України як володар усієї повноти влади в республіці мав право таке рішення приймати на референдумі. Чинні норми міжнародного права також зобов'язували Верховну Раду УРСР провести республіканський референдум, однак його не було оголошено. Попри все, Декларація про державний суверенітет України мала історичне значення. Це була, по суті, програма побудови незалежної держави.
Політичне голодування студентів у м. Київ. Світлина. 2 жовтня 1990 року
Наприкінці серпня 1990 року ситуація в Україні загострилася. Політична конфронтація виникла навколо підписання нового союзного договору та розподілу сил у вітчизняному парламенті. Підтримуючи вимоги опозиційних сил не підписувати договір, 2 жовтня 1990 року представники Української студентської спілки (УСС) і Студентського Братства (загалом 119 студентів) розпочали політичне голодування й висловили вимоги припинити повноваження Верховної Ради, провести вибори на багатопартійній основі, прийняти закон про націоналізацію майна КПУ та ЛКСМУ (Ленінської комуністичної спілки молоді України), не допустити підписання союзного договору, прийняти рішення про проходження військової служби українськими громадянами в межах республіки, відправити у відставку голову Ради Міністрів Віталія Масола. Акція протесту набирала обертів, у підсумку, в ній брав участь кожен п’ятий український студент. 18 жовтня студентське голодування було припинене. Від влади усунули Віталія Масола. Студентська Революція на граніті завершилася підписанням постанови Верховної Ради УРСР, що гарантувала виконання їхніх вимог.
Мітинг кримських татар біля будівлі Сімферопольської міської ради. Світлина. 1991 рік
Одним із чинників політичного життя того часу був кримськотатарський рух, який значно активізувався з початком перебудови. Кримські татари отримали право повернутися на батьківщину. 20 січня 1991 року на території півострова Крим відбувся референдум, підсумки якого стали основою для створення Автономної Республіки Крим у складі УРСР. Майже півтора мільйона мешканців Криму взяли участь у голосуванні, з яких 93 % погодилися на створення Автономної Республіки Крим. 12 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки», де статтею 1 визначено — відновити Кримську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку в межах території Кримської області в складі Української РСР.
- 1. Коли було прийнято Декларацію про державний суверенітет України?
- 2. Визначте причини та результати студентської Революції на граніті.
- 3. Назвіть здобутки кримськотатарського руху в період перебудови.
Уривок зі спогадів Леоніда Кравчука
«Головою ВР обрали мене. Відтоді я ще більше й глибше став відчувати, як невмолимо і нестримно змінюється становище, як все помітніше проявляється в Союзі дія відцентрових сил. Новий, могутній поштовх цим процесам дав парламент Російської Федерації, обравши своїм головою Бориса Єльцина і прийнявши 12 червня 1990 р. Декларацію про державний суверенітет Росії. Це був промовистий приклад для інших республік, адже в колишньому СРСР нас виховували й орієнтували рівнятися на «старшого брата». Українські депутати наслідували цей приклад 16 липня: того дня більшістю голосів був ухвалений винятково важливий на шляху до нашої незалежності документ — Декларація про державний суверенітет України».
- 1. Які події передували проголошенню Декларації про державний суверенітет України?
Уривок із Декларації про державний суверенітет України
«Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, виходячи з потреб всебічного забезпечення прав і свобод людини, шануючи національні права всіх народів, дбаючи про повноцінний політичний, економічний, соціальний і духовний розвиток народу України, визнаючи необхідність побудови правової держави, маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування народу України, ПРОГОЛОШУЄ державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».
- 1. З якою метою було проголошено Декларацію про державний суверенітет України?
3. Акт проголошення незалежності України. Референдум і вибори Президента України.
У 1989-1990 роках в СРСР, поряд із соціально-економічними проблемами, з усією гостротою постало питання зміни державного ладу країни. 17 березня 1991 року відбувся Всесоюзний референдум з питання збереження Радянського Союзу. В Україні одночасно із загальносоюзним референдумом Верховна Рада запропонувала жителям республіки відповісти на додаткове питання: «Чи згодні Ви з тим, що Україна має бути у складі Союзу Радянських суверенних держав на засадах Декларації про державний суверенітет України?» Народ України відповів позитивно як на перше (70,2 % від тих, хто взяв участь у голосуванні), так і на друге (80,2 %) питання. Незважаючи на суперечливість результатів референдуму й опитування (голосували, по суті, за різні форми національно-державного устрою), було очевидно, що громадська думка в Україні схиляється в бік незалежності.
Акція «Поховання СРСР», м. Київ. Світлина. 1990 рік
Після референдуму розпочався так званий «Новоогарьовський процес» — переговори керівників дев'яти республік, зокрема УРСР, із президентом СРСР Михайлом Горбачовим про новий союзний договір. Підписати його планували 20 серпня 1991 року. Це була остання спроба Михайла Горбачова шляхом компромісу між республіками і центром врятувати державну цілісність СРСР. Але втрутилися консервативні сили, які прагнули не лише зберегти єдину союзну державу, а й не допустити її оновлення у будь-якій формі. 19 серпня 1991 року вони здійснили спробу державного перевороту. Блокувавши Михайла Горбачова на його дачі у Форосі (Крим), вони оголосили про створення Державного комітету з надзвичайного стану (ДКНС), до якого ввійшли 8 осіб, зокрема керівники силових структур. Очолив його віце-президент СРСР Геннадій Янаєв. ДКНС заявив про свій намір відновити у країні порядок і не допустити розпаду СРСР. Було призупинено діяльність політичних партій, громадських організацій; заборонено проведення мітингів, страйків; встановлено контроль над засобами масової інформації. У деяких регіонах Радянського Союзу на шість місяців запровадили надзвичайний стан. Проте змовники відразу ж зіткнулися з рішучою протидією керівництва Росії на чолі з президентом Росії Борисом Єльциним. Заколот висвітлив реальні, а не декларативні позиції і наміри всіх політичних сил та державних органів в Україні. Керівництво ЦК КПУ опинилося на боці заколотників. Присланий в Україну генерал Валентин Варенніков заявив, що за протидію ДКНС будуть застосовані війська. Леонід Кравчук та Президія Верховної Ради України (де більшість була з представників КПУ) закликали до спокою і витримки. Але, при цьому, Леонід Кравчук заявив, що будь-які зміни мають проходили на основі закону, і немає підстав для запровадження в республіці надзвичайного стану. Послідовно й рішуче виступила проти заколотників в Україні тільки опозиція — представники Руху і новоутворених демократичних партій. Вони запропонували засудити заколот спеціальним рішенням Верховної Ради УРСР. За умов блокування Президією спроб дати належну оцінку дій ДКНС, демократи почали підготовку до страйку. 21 серпня стало очевидним, що заколот провалився.
Мітинг на площі біля Верховної Ради України, м. Київ. Світлина. 24 серпня 1991 року
24 серпня 1991 року Верховна Рада прийняла історичний документ — Акт проголошення незалежності України, в якому, зокрема, йшлося, що Верховна Рада УРСР проголошує створення самостійної України, територія якої є неподільною і недоторканною. Тим самим було покладено край юридичному існуванню УРСР. На геополітичній карті світу з’явилася нова суверенна держава — Україна. 1 грудня 1991 року відбувся Всеукраїнський референдум, на який було винесено одне питання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». Текст Акта, ухвалений Верховною Радою 24 серпня, було наведено у виборчому бюлетені. В референдумі взяло участь 84,18 % населення України. За підтримку Акта проголосувало 90,32 %. Цього ж дня вперше обрали Президента України. Ним став Леонід Кравчук. Всеукраїнський референдум був вирішальною ланкою на шляху до повної ліквідації центральних владних структур. 7-8 грудня 1991 року в Біловезькій Пущі неподалік від міста Мінськ (Республіка Білорусь) Президент України Леонід Кравчук, голова Верховної Ради Республіки Білорусь Станіслав Шушкевич, Президент Росії Борис Єльцин констатували розпад Радянського Союзу. Водночас була схвалена угода про створення Співдружності Незалежних Держав (СНД). 21 грудня 1991 року в місті Алма-Ата (Казахстан) Декларацію про утворення СНД підписали керівники Азербайджану, Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Росії, Таджикистану, Туркменістану, Узбекистану й України. «З утворенням Співдружності Незалежних Держав, — зазначено в Декларації, — Союз Радянських Соціалістичних Республік припиняє своє існування». Засновники СНД чітко визначили, що кожна з республік цієї організації є незалежною у внутрішній і зовнішній політиці. 25 грудня 1991 року Михайло Горбачов склав із себе повноваження президента СРСР. Почалася нова сторінка в історії держави — творення незалежної України. Серед перших держав, що визнали Україну, були: Польща і Канада — 2 грудня 1991 року, Угорщина і Франція — 3 грудня, Литва та Латвія — 4 грудня, 5 грудня незалежну Україну визнали відразу п'ять держав, зокрема і Росія, 25 грудня — США.
- 1. Яка подія відбулася в УРСР 17 березня 1991 року?
- 2. Визначте причини і результати спроби державного перевороту 19 серпня 1991 року в СРСР.
- 3. Коли було проголошено самостійну Україну?
Уривок із книги Сергія Плохія «Остання імперія: останні дні Радянського Союзу»
«Електоральна демократія виявилася несумісною з багатонаціональною державою, в якій головним «клеєм» була сила — військова, політичні репресії тощо. Багатонаціональні держави, побудовані на такій основі, виявилися не в змозі існувати».
- 1. Про які причини розпаду СРСР написав автор?
Уривок із Акта проголошення незалежності України
«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, — продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, — виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, — здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — УКРАЇНИ.
Територія України є неподільною і недоторканною.
Віднині на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення.
ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ 24 серпня 1991 року».
- 1. Що склало юридичну основу проголошення незалежності України?
Коли в Україні проведені перші демократичні вибори Верховної Ради УРСР (1990 р.), у Литві Верховна Рада прийняла Декларацію про відновлення незалежності Литовської держави (11.03.1990 р.).
Підсумуйте свої знання
1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:
- березень 1990 р. — проведено перші вибори Верховної Ради УРСР;
- липень 1990 р. — обрано головою Верховної Ради УРСР Леоніда Кравчука;
- 16 липня 1990 р. — прийнято Декларацію про державний суверенітет України;
- 2-18 жовтня 1990 р. — студентська Революція на граніті;
- 12 лютого 1991 р. — прийнято закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки»;
- 17 березня 1991 р. — відбувся Всесоюзний референдум з питання збереження Радянського Союзу;
- 19-21 серпня 1991 р. — спроба державного перевороту в СРСР;
- 24 серпня 1991 р. — прийнято Верховною Радою УРСР Акт проголошення незалежності України;
- 1 грудня 1991 р. — відбувся Всеукраїнський референдум з питання підтвердження Акта проголошення незалежності України; обрано першого Президента України Леоніда Кравчука;
- 7-8 грудня 1991 р. — прийнято рішення про припинення існування СРСР;
- 21 грудня 1991 р. — підписано Декларацію про утворення СНД.
2. Поясніть значення понять: суверенітет, незалежність, багатопартійність, мітингова демократія, заколот.
3. Підготуйте повідомлення на тему: «Студентська Революція на граніті».
4. Напишіть твір-роздум на тему: «Державотворчі процеси 1990-1991 років — основа майбутнього Української держави».
Коментарі (0)