2. Лібералізація державної політики щодо церкви

У перебудовні роки піднесення національно-визвольного руху яскраво виявилося в релігійній сфері. У західних областях, де рівень релігійності населення був особливо високим, розпочалася боротьба за легалізацію Української греко-католицької церкви (УГКЦ), яку підтримав Папа Римський Іван Павло II.

Намагання влади приборкати активність греко-католиків спричинило голодування шести єпископів і священиків у центрі Москви. У Верховній Раді СРСР народні депутати Р. Братунь, О. Гончар і Б. Єльцин поставили питання про легалізацію УГКЦ. У Західній Україні на заклик захисту релігійної свободи відгукнулися близько 150 тис. осіб. Жителі Львова увечері 17 вересня 1989 р. провели акцію пам’яті, виставивши на підвіконня палаючі свічки. УГКЦ було легалізовано. У 1990 р. католикам східного обряду повернули львівський собор Святого Юра.

У лютому 1989 р. в Києві виник ініціативний комітет по легалізації Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). У серпні священик і віруючі церкви Святих Петра і Павла у Львові відмовилися підпорядковуватися Російській православній церкві (РПЦ). Однак цей рух не набрав масового характеру. На сході й півдні України церковні служителі залишалися вірними московському патріарху. Держава, користуючись правом власності на храмові споруди, надавала підтримку автокефальній церкві лише на заході України, що спричинило конфлікт між громадами УГКЦ й УАПЦ.

У січні 1990 р. в Москві зібрався архієрейський собор РПЦ Московського патріархату, який виділив православні єпархії, громади й монастирі на території УРСР в окрему адміністративну одиницю - екзархат з власним синодом. Він став називатися Українською православною церквою (УПЦ) і дістав певну самостійність в управлінні.

У листопаді 1991 р. постало питання про надання Українській православній церкві автокефалії, тобто права обирати власного главу на своїх соборах. Московський патріарх відповів відмовою. За релігійними канонами церква, що відокремлюється без згоди патріарха, позбавляється Божої благодаті. Більшість ієрархів та віруючих Української православної церкви залишилася у підпорядкуванні Московського патріархату. Меншість утворила Українську православну церкву Київського патріархату.

3. Мета і наслідки конституційної реформи М. Горбачова

На XIX партійній конференції (1988 р.) М. Горбачов висунув проект конституційної реформи. Вона передбачала передачу всієї повноти влади радам. Партійні органи мали залишити за собою лише ідеологічні функції. Раніше секретарі партійних комітетів мали право втручатися в діяльність радянських органів влади, не несучи відповідальності за наслідки свого втручання. У партійних апаратах різних рівнів сформувалися стосунки особистої відданості, які перетворили їх на замкнену організацію, позбавлену зв’язку з громадянами. Запровадження реформи передбачало для претендентів на керівні партійні посади випробування виборами.

Із запровадженням конституційної реформи партія втратила ознаки державного інституту влади. Повновладдя рад мало докорінно змінити характер радянської влади. Повернення виборцям їхніх прав на вільний вибір органів влади означало, що партійно-радянська влада в СРСР втратила тоталітарний характер. Тепер держава залежала від суспільства, а не навпаки.

4. Виникнення «неформальних» організацій

Стрімка політизація українського суспільства призвела до виникнення «неформальних» (непідконтрольних партії) організацій. У 1987 р. в Києві виник Український культурологічний клуб (УКК), у Львові - Товариство Лева. Відновив роботу «Український вісник» на чолі з В. Чорноволом. Члени «неформальних» організацій обговорювали проблеми національного відродження, заходи щодо охорони навколишнього середовища і пам’яток культури. У березні 1988 р. на базі Української Гельсінської групи сформувалася політична організація - Українська Гельсінська спілка (УГС) на чолі з Л. Лук’яненком.

Улітку діяльність «неформальних» об’єднань вийшла на вулиці. Уперше за багато десятиліть відбувся масовий шахтарський страйк. На знак солідарності з шахтарями Кузбасу в липні 1989 р. припинила роботу одна з дільниць шахти «Ясинуватська Глибока» в Макіївці. Страйк підхопили півмільйона шахтарів Донецького і Львівсько-Волинського вугільних басейнів. Вони протестували проти нестерпних умов життя й незадовільної оплати праці.

Одночасно у Києві в листопаді відбувся масовий мітинг, присвячений екологічним проблемам, в якому взяли участь близько 20 тис. осіб.

У вересні 1989 р. в Києві відбувся установчий з’їзд Народного руху України за перебудову. Програма Руху орієнтувала на підтримку реформаторських сил у КПРС. Владі дедалі важче було боротися із зростаючим впливом Руху.

Восени було створено екологічну асоціацію «Зелений світ» на чолі з письменником Ю. Щербаком. Почало працювати Українське історико-просвітницьке товариство «Меморіал», покликане підновлювати історичну правду.

Піком суспільно-політичної активності перебудовної доби стала акція «живий ланцюг», організована Народним рухом України 21 січня 1990 р. Щоб відзначити Акт злуки УНР і ЗУНР (22 січня 1919 р.), сотні тисяч громадян вийшли на трасу Львів - Київ і взялися за руки. Влада не перешкоджала цій акції.

5. Загострення політичної ситуації в Україні

Наприкінці березня 1989 р. в Україні відбулися вибори народних депутатів СРСР. Уперше не обмежувалася кількість кандидатів, висунутих на одне місце. Реформатори сподівалися, що КПРС через вибори посилить свій вплив на суспільство. Але несподівано значну кількість партійних і господарських керівників не було обрано. Від України народними депутатами СРСР стала 231 особа. Більшість з них були консерваторами.

У березні 1990 р. в республіці пройшли вибори до Верховної та місцевих рад УРСР. Сорок «неформальних» організацій об’єдналися у передвиборчий Демократичний блок, члени якого були налаштовані на реформи. Однак під час виборів партапарат переміг у всіх областях, крім Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської.

Новообрана Верховна Рада УРСР уперше почала працювати як парламент - на постійній основі. У ній сформувалися два блоки: парламентська більшість - «група 238» («За суверенну радянську Україну») на чолі з О. Морозом і опозиційна «Народна рада» - лідер І. Юхновський. Робота Верховної Ради транслювалася по радіо й телебаченню і мала значний вплив на суспільство.

Головою парламенту було обрано першого секретаря ЦК Компартії України В. Івашка. У червні на його прохання він був звільнений з партійної посади.

На З’їзді народних депутатів СРСР у березні 1990 р. М. Горбачов був обраний президентом СРСР. Запровадженням цієї посади він зміцнив своє владне становище в державі. Одночасно було скасовано шосту статтю Конституції СРСР про керівну і спрямовуючу роль КПРС у державі. Комуністична ідеологія перестала бути визначальною. Протягом року 251 тис. осіб вийшло із лав Компартії України.

ВИСНОВКИ

Чорнобильська катастрофа продемонструвала небезпечність залежності республіки від рішень центру. Вона сприяла активному пошуку української політичної еліти шляхів зближення з власним народом.

Прагнучи зберегти контроль за суспільно-політичним життям, партійні реформатори зважилися на конституційну реформу, яка повинна була надати реальну владу радам.

Лібералізація політичного життя зумовила появу в республіці великої кількості так званих неформальних організацій. Найголовнішою і наймасовішою з них став Народний рух України за перебудову.

Завдання для закріплення матеріалу

1. Як ви розумієте термін «інтернаціоналізм»?

2. Коли в Україні почали виникати «неформальні організації»?

Питання для обговорення в групі, класі

1. Поясніть, чому національне питання в реформаторській програмі М. Горбачова перебувало на останньому місці.

2. Поміркуйте, чому з’їзд народних депутатів СРСР у березні 1990 р. скасував статтю Конституції СРСР. Відповідь обґрунтуйте.

Висловіть власне судження

1. Поміркуйте, чому М. Горбачов наказав В. Щербицькому провести першотравневу демонстрацію в Києві у 1986 р.

2. Поясніть, чому, на вашу думку, висвітлення «білих плям» в історії активізувалося в період перебудови.

Працюємо з документом

Прочитайте тексти щодо причин аварії на Чорнобильській ЛЕС. Дайте відповідь на запитання.

«Лишь 2 мая в Киев прилетели Рыжков и Лигачев... Однако и после посещения руководством Чернобыля обстановка яснее не стала. Ведь нельзя было всерьез воспринять утверждение Лигачева, что авария - это результат недостатков в массово-политической и воспитательной работе в коллективе ЧАЭС».

Врублевский В. В. Щербицкий: правда и вымыслы. - К., 1993. - С. 211.

«Розгорнута постанова політбюро ЦК КПУ була прийнята на рішення ЦК КПРС "Про результати розслідування аварії на Чорнобильській АЕС і заходи по ліквідації її наслідків, забезпеченню безпеки атомної енергетики”. Проте як у першому, так і в другому документах йшлося не про глибинні причини аварії, а швидше про наслідки, називалися не головні винуватці, а "стрілочники”».

Литвин В. Політична арена України. Дійові особи та виконавці. - К., 1999. - С. 180.

Поміркуйте, чому керівництво СРСР і УРСР намагалося приховати правду про причини аварії на Чорнобильській АЕС від свого народу та світової громадськості.

Тестові завдання

Хронологія

Позначте дату Чорнобильської трагедії.

А 26 квітня 1985 р.

Б 26 квітня 1986 р.

В 26 червня 1985 р.

Г 26 червня 1986 р.

Терміни, поняття

Позначте термін, який відповідає такому визначенню: «Необхідність вибору одного з двох можливих рішень, напрямків, варіантів - це...».

А асоціація

Б альтернатива

В фальсифікація

Г координація

Послідовність

Позначте хронологічну послідовність історичних подій.

А утворення Української Гельсінської спілки

Б страйк шахтарів

В створення Українського екзархату Московського патріархату

Г лист Спілки письменників України до Верховної Ради УРСР з приводу захисту української мови

Відповідність

Позначте відповідність подій датам, коли вони відбувалися

А прийняття закону «Промови в Українській РСР»

Б виникнення Українського культурологічного клубу

В конституційна реформа в СРСР

Г перші вибори до Верховної Ради УРСР на альтернативній основі

1. 1986 р.

2. 1989 р.

3. 1990 р.

4. 1988 р.

Відкрите запитання

Чи можна вважати, що Чорнобильська катастрофа відіграла роль каталізатора суспільно-політичних процесів, які привели до здобуття незалежності України? Обґрунтуйте свою відповідь.