Спроби реформування економіки
- 30-04-2022, 11:34
- 512
11 Клас , Історія України 11 клас Мудрий, Аркуша (рівень стандарту)
§ 18. Спроби реформування економіки
1. Диспропорції господарського розвитку УРСР і напрями реформування економіки
Повоєнна відбудова радянської економіки відбувалася на старій або застарілій технічній основі. У середині 1950-х років керівництво СРСР усвідомило проблему науково-технічної революції (НТР) як ключове політичне завдання. Радянська командна економіка не мала внутрішніх стимулів для підвищення технічного рівня виробництва й, тим більше, для перетворення науки на безпосередню продуктивну силу. Однак вона відрізнялася від ринкової економіки величезними мобілізаційними можливостями, які можна було приводити в рух адміністративними рішеннями. Україна для нового радянського керівництва на чолі з Микитою Хрущовим уявлялася не тільки політичною, а й економічною опорою. Вона вкотре мала слугувати майданчиком для поспішного сільськогосподарського експериментаторства.
Розв'язуючи проблему прискорення науково-технічного прогресу, Хрущов ухвалив кілька принципових рішень, які визначили характер розвитку радянської економіки на весь подальший період існування СРСР: а) забезпечити фінансовими ресурсами активну соціальну політику; б) в оборонній сфері спрямувати більше ресурсів на виробництво стратегічної ракетно-ядерної зброї та на пов'язану з нею космічну програму; в) імпортувати сучасне устаткування й технології з Заходу. Однак, як показав наступний досвід, цього було замало для переходу до постіндустріального суспільства, як це чинили західні держави. Згодом постіндустріальним почали називати таке суспільство, у якому переважала індустрія наукових знань, а велика частина населення була зайнята у сфері послуг (а не в промисловому чи сільськогосподарському виробництві).
Михайло Янгель
Диспропорції повоєнного господарського розвитку України мали територіальні й національно-політичні передумови. Центральна влада у Москві не поспішала відновлювати економічний потенціал республіки. Деякі евакуйовані підприємства так і не повернулися. Здебільшого поза межами України, у глибинних регіонах Росії, розвивалася надалі радянська військова промисловість, яка притягувала головні наукові розробки. В Україні розміщувалися тільки окремі підприємства (зокрема з конструювання та виробництва міжконтинентальних бойових ракет, як-от у Дніпропетровську під керівництвом Михайла Янгеля), провідними все ж залишалися видобувні галузі, насамперед кам'яновугільна. Від України очікували також непомірних врожаїв продовольчих культур. Корективи в економічний розвиток вносили західні області, де ще живою була пам'ять про брутальну радянізацію. Додаткові господарські труднощі створювала Кримська область, яка потребувала значних капіталовкладень.
У період хрущовської «відлиги» (від середини 1950-х до середини 1960- х років) промисловість УРСР справді демонструвала позитивну динаміку. Середній щорічний приріст становив 12,3 % у 1951-1959 рр. і 8,8 % у 1959-1965 рр. Водночас на заваді сталого інноваційного розвитку були планово-директивна система управління, обтяженість ідеологією, волюнтаризм партійного керівництва. Реформи не мали тривалої життєвої сили, загрузали в бюрократизмі й урешті-решт перетворювалися на свою протилежність. Навіть цілком нові підприємства в більшості були спрямовані на виробництво засобів виробництва (група «А»). Частка продукції цієї групи в промисловості України зросла з 62 % (у 1940 р.) до 72,4 % (у 1965 р.).
• Визначте суперечності й диспропорції в розвитку економіки УРСР. Про який характер радянської економіки вони свідчили?
2. Створення раднаргоспів і повернення до централізованого управління народним господарством
У 1957 р. в Радянському Союзі замість міністерств було створено територіальні ради народного господарства - раднаргоспи. Цю радикальну реформу з децентралізації управління промисловістю пояснено необхідністю наблизити планування виробництва до реальних можливостей і потреб регіонів. На території України спочатку було створено 11 раднаргоспів (найбільшими були Київський - 5 областей, Харківський - 3 області, Львівський - 4 області), а згодом шляхом розукрупнення існуючих на прохання обласних партійних керівників - ще три. Так місцева політична еліта отримала можливість контролювати господарський потенціал регіонів. Престиж секретарів обкомів в областях, де розташовувалися центри раднаргоспів, суттєво зріс. У відання раднаргоспів перейшли тисячі підприємств, які виробляли більшість промислової продукції республіки. Москва залишила за собою військово-промисловий комплекс і енергетику.
Овсій Ліберман
Децентралізація господарства посилила післясталінську лібералізацію. У поєднанні зі скороченням бюрократичного апарату, яке відбулося в 1954-1956 рр., реформа в перші роки стимулювала виробництво. Однак від 1960 р. розпочалися зворотні кроки до централізації. Тоді в найбільших республіках, у тому числі УРСР, було створено центральні раднаргоспи. У 1962 р. створено Раду народного господарства СРСР (РНГ СРСР), а кількість економічних районів у віданні Укрраднаргоспу скоротилася до семи (Донецький, Київський, Львівський, Подільський, Придніпровський, Харківський і Чорноморський). У 1963 р. відбулася чергова реорганізація. Після того як у Москві створили Вищу раду народного господарства СРСР (вона встановила контроль над діяльністю усіх органів управління промисловістю - РНГ СРСР, Держпланом СРСР, Держбудом СРСР і комітетами, створеними замість ліквідованих міністерств), в Україні почали діяти три економічні райони (Донецько-Придніпровський, Південно-Західний і Південний).
У результаті безперервних реорганізацій управління промисловістю і будівництвом стало не менш централізованим, ніж було при міністерській системі, і набагато більш бюрократизованим. Вочевидь Хрущов це розумів і пристав на пропозицію харківського професора Овсія Лібермана розпочати дискусію про можливість нової реформи під гаслом «план, прибуток і премія». На цей раз реформа мала бути пов'язана не з удосконаленням управління - бо як вертикальний (міністерства), так і горизонтальний (раднаргоспи) способи побудови економіки при планово-директивній системі не давали достатніх імпульсів для розвитку, - а з використанням важеля товарно-грошових відносин для покращення економічних показників. У 1964 р. питанням економічної реформи було присвячене спеціальне засідання в Інституті економіки АН УРСР, на якому виступив Ліберман. У 1965 р., уже після усунення Хрущова від влади, було апробовано систему преміювання на виробництві; деякі підприємства, зокрема швейної промисловості, перейшли на співпрацю з магазинами за прямими зв'язками. Так було підготовлено ґрунт для так званих Косигінських реформ другої половини 1960-х років (на Заході це явище в радянській економіці отримало назву «ліберманізації»).
• Поясніть задум влади, пов'язаний з утворенням раднаргоспів. Чому діяльність раднаргоспів виявилася неефективною? Поряд із економічними, поміркуйте про політичні мотиви й наслідки запровадження раднаргоспів.
3. Промисловий розвиток УРСР
Пріоритет належав традиційним для радянської економіки галузям: важкій індустрії, металургії та залізорудній галузі, видобутку палива, що були мало пов'язані з науково-технічною революцією. У 1951-1965 рр. до ладу стало майже 2 тис. великих підприємств. Більшість з них забезпечувала виробництво засобів виробництва (група «А»). За той самий час більш як у тричі зросло виробництво чавуну, сталі, прокату, сталевих труб. В Україні виплавляли чавуну на одного мешканця найбільше в Європі. У 1955 р. на Кривбасі запрацював Південний гірничо-збагачувальний комбінат (найбільший у Європі). У 1962 р. на зміну мартенівським печам почали споруджувати киснево-конверторні цехи, які виробляли метал кращої якості. Було побудовано більше трьох сотень вугільних шахт. Район видобутку розширився за рахунок нових басейнів: Львівсько-Волинського (чорне вугілля) і Дніпровського (буре вугілля). Однак рентабельність шахт була низькою. Вугільні пласти залягали все глибше, що підвищувало витрати на видобуток. Нафтогазовий сектор за темпами перевищив вугільну галузь. У 1965 р. його частка у видобутку палива сягнула 27 % (у 1958 р. - 9 %).
У 1950-ті роки УРСР стала одним з лідерів радянського машинобудування. У наступному десятиріччі на республіку припадало чверть машинобудівної галузі СРСР. У 1956 р. Україна почала замінювати паровози тепловозами й електровозами, які виробляли в Луганську й Харкові. Того ж року Харківський авіазавод налагодив випуск турбореактивної авіації (літаки «Ту»). Київський авіазавод випускав транспортні й пасажирські літаки «Ан». У Миколаєві започаткували будівництво суховантажних кораблів. Серед визначних новинок стало народження нової галузі - легкового автомобілебудування. У 1960 р. в Запоріжжі виробили перший автомобіль ЗАЗ-965 («Запорожець»). Загалом в Україні працювало більше тисячі підприємств машинобудування, які виробляли автобуси, авторефрижератори, літаки, танкери, турбогенератори, гідротурбіни, електро- і тепловози, екскаватори, трансформатори, пилососи, пральні машини, магнітофони, холодильники тощо. В УРСР створено третю у світі (після США і Великої Британії) електронно-обчислювальну машину - тодішній комп'ютер. Темпи кількісного зростання машинобудування вражали. Проте нові розробки повільно впроваджувалися у виробництво. Продукція машинобудування встигала морально застаріти.
Автомобіль ЗАЗ-965 на ярмарку в Загребі. 1961 р.
У 1960-1965 рр. стрімко зростала хімічна галузь. Це був результат цілеспрямованої урядової політики: за кілька років галузь отримала коштів більше, ніж у попередні чотири десятиліття. Було збудовано 35 нових заводів, модернізовано старі виробництва. Найбільші об'єкти: Дніпропетровський шинний завод, Роздольський гірничо-хімічний комбінат, Черкаський і Чернігівський заводи хімволокна. Така увага до галузі була зумовлена двома чинниками: повсюдним проникненням хімії в життя й виробництво (що відповідало світовій тенденції) та «хімізацією сільського господарства», яка стала частиною хрущовських надпрограм на селі. Розвиток хімічної промисловості потребував електроенергії. В Україні споруджували гідро- (ГЕС) і теплові (ТЕС) електростанції. У гідроенергетиці зосередилися на будівництві гігантів - нових вузлів Дніпровського каскаду: Каховська ГЕС (1950-1956), Кременчуцька ГЕС (1954-1960), Дніпродзержинська (тепер Середньодніпровська) ГЕС (1956-1964).
Турбогвинтовий пасажирський літак Ан-24
Nota bene!
Авторкою першої у світі мови програмування високого рівня була Катерина Ющенко (1919-2001). У 1955 р. з'явилася її розробка під назвою «Адресна мова програмування», що на два роки випередила мову Fortran, на три - COBOL і на п'ять - ALGOL. У те, що уродженка Чигирина стане відомою програмісткою, було складно повірити. Вона була донькою «ворога народу». Батько, учитель історії, мав необережність провести дітям екскурсію козацькими місцями. Так званого українського буржуазного націоналіста ув'язнили на 10 років, а доньку, першокурсницю фізико-математичного факультету, відрахували з Київського університету. Прийняти на навчання неблагонадійну студентку ризикнули тільки в університеті Узбекистану. В Україну повернулася аж після завершення Другої світової війни. Спочатку вчителювала в містечку Стрий, а дізнавшись, що у Львові відкрили філію Інституту математики, перевелась у відділ теорії ймовірностей. Від 1950 р. працювала в Києві, спочатку в Інституті математики, а згодом у Інституті кібернетики АН УРСР.
За Хрущова виникла ще одна нова галузь - масове житлове будівництво. Воно ґрунтувалося на однотипності проектів - серіях, конвеєрному виробництві. З цією епохою прямо пов'язані п'ятиповерхові будинки, відомі як «хрущовки». Рішення будувати панельні багатоквартирні будинки індустріальними методами було ухвалено в 1954 р. Обрали найшвидший і найдешевший варіант. Нові об'єкти були тимчасовими, їх планували використовувати до 50 років. У 1957 р. влада постановила забезпечити кожну родину окремою квартирою. У великих містах створено будівельні комбінати. За десять років з'явилося більше 3 млн квартир. Житлова програма разом з гігантоманією заводів, електростанцій розвинула виробництво будматеріалів. З'явилися нові марки цементу, стінові панелі, керамічні труби, опори ліній електропередачі тощо. На зламі 1950-1960-х років почали реконструкцію залізничного сполучення, впроваджуючи тепло- й електротягу. В Україні з'явився метрополітен: у 1960 р. почала діяти перша лінія метро в Києві. Зросло значення українських портів.
Більше уваги ніж раніше приділяли легкій і харчовій промисловості. Про повернення економіки обличчям до людини заговорили відразу після смерті Сталіна. У 1953 р. ухвалено відповідну програму. У 1959-1965 рр. було збудовано й модернізовано понад 700 фабрик і комбінатів. Переважно це були швейні фабрики й льонокомбінати. З'явилася нова продукція: штучне хутро, неткані матеріали, трикотажні вироби з хімволокна. До виробництва товарів широкого вжитку влада залучила підприємства важкого машинобудування, де створювали спеціальні цехи. Так, соковижималки збирали на авіазаводах, телевізори випускали на закритих підприємствах військово-промислового комплексу. У магазинах УРСР розширився асортимент продуктів і товарів. Багато українських сімей придбали товари, про які раніше навіть не мріяли, зокрема телевізори, холодильники, пральні машини, магнітофони.
• Схарактеризуйте промисловий розвиток УРСР у 1950-1960-х роках. Попри констатацію досягнень, визначте засадничі проблеми економіки УРСР.
4. Наслідки реформ у сільському господарстві України
Сільське господарство було найслабшою ланкою командної економіки. Політика Хрущова, хай продиктована добрими намірами, не дала тих результатів, на які він сподівався. Розпочата в 1954 р. масштабна кампанія з освоєння цілинних земель Казахстану, до якої також були залучені чималі технічні й людські ресурси з України, тільки частково покращила ситуацію з виробництвом зерна. У міру того як зростала частка міського населення, проблеми з продовольчим забезпеченням міст посилювалися. Бюджетних коштів для розвитку сільського господарства було недостатньо (у першій половині 1960-х років вони складали лише 14 % від усіх бюджетних коштів, призначених для розвитку української економіки). Хитання в аграрній політиці Хрущова зумовили два різних за продуктивністю періоди в динаміці виробництва сільськогосподарської продукції в Україні: якщо в 1950-1958 рр. зростання становило 65 %, то в 1958-1964 рр. - тільки 3 %.
Радянські плакати
Початкове зростання пояснювалося податковими пільгами, які отримало село після 1953 р., а також виплатою колгоспникам справжньої ціни за вирощений урожай. Натомість після 1958 р. держава збільшила податки, підвищила ціни на промислову продукцію для села і стала давати менше коштів на його розвиток. Тепер пріоритетом ставала «велика хімія». А після візиту Хрущова до США в 1959 р., де він побачив, як широко американські фермери використовують кукурудзу, особливо для відгодівлі худоби, у СРСР розпочалася «кукурудзяна епопея». Колгоспи і радгоспи змушували виділяти під посіви кукурудзи найкращі поля. В умовах браку пшеничного зерна (особливо під час неврожаю 1963 р.) кукурудзяне борошно почали домішувати й до хліба. Уряд був змушений купувати зерно за кордоном - у США й Канаді. У кукурудзяній лихоманці виразно проявився волюнтаризм Хрущова, його вміння чути тільки тих, хто обіцяв негайний ефект (одним з таких радників був агроном Трохим Лисенко).
М. Хрущову вручають вінок з кукурудзи в одному з колгоспів України. 1963 р.
Були й позитивні зрушення. У кінці 1950-х років в Україні виникли нові галузі харчової промисловості - випуск безалкогольних напоїв і молочних концентратів. Набрала темпів переробка тваринницької продукції, що змінило структуру харчової промисловості. До 1963 р. збільшилися: до 17 % частка м'ясної промисловості (проти 11,4 % у 1940 р.); до 10,6 % частка молочного виробництва (проти 3 % у 1940 р.); до 2,7 % частка випуску морепродуктів (проти 0,9 % у 1940 р.). Сільське господарство давало чверть національного доходу УРСР. Показники української харчової промисловості перевищували середні по СРСР (особливо якщо взяти до уваги, що в 1959 р. населення України налічувало 41,9 млн, тобто тільки 20,1 % від союзного).
Частка харчової промисловості України у виробництві СРСР у 1960 р.
Ех libris
Погляд сучасника
Зі щоденника Петра Шелеста. Листопад 1963 р.
Через декілька днів Хрущов переїхав із Залісся до Валок. Це неподалік від Києва біля Вишгорода: ближче до міста, більше зручностей. Тут він, зокрема, розглядав питання сільського господарства <...> Я на фактичному матеріалі впевнився, що справи наші у сільському господарстві просто плачевні, якщо не гірше. <...>
У Стамбулі з нашого туристичного теплоходу залишилася 21 людина. Поки невідомо і не зовсім ясно, скільки залишилось наших і скільки поляків. Все це доволі неприємні речі і це надто прозоро говорить про наш політичний стан.
Хрущов знову повернувся до перегляду і перерахунку наших пропозицій щодо зернових. Питання сільського господарства його дуже тривожать. Не так давно проголошували - «Доженемо і переженемо Америку», а зараз у нас катастрофа з сільським господарством, і це не може не відобразитись на політичному престижі в цілому і зокрема на престижі Хрущова.
Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади, щоденники, документи, матеріали / упор. В. Баран, О. Мандебура та ін.; за ред. Ю. Шаповала. Київ, 2003. С. 163-164.
Утім ситуація з продуктами харчування була складною. Хрущовські надпрограми підірвали сільське господарство. На початку 1960-х років виник дефіцит на основну продукцію - м'ясо, молоко, хліб. За обсягом продукції сільське господарство України в окремих галузях досягало світових масштабів: в УРСР виробляли стільки зерна, як у Канаді, кукурудзи - як у Франції, картоплі більше, ніж у ФРН, цукрового буряка найбільше у світі. Натомість Україна значно відставала за продукцією тваринництва і за врожайністю з гектара від країн Західної Європи як з природних причин, так і через нестачу капіталу, низьку агротехніку та незадовільні стимули до праці в удержавленому й експлуатованому сільському господарстві. Та й у колгоспах зріло невдоволення. Воно посилювалося рішенням про ліквідацію МТС (колгоспи були змушені купувати техніку), укрупнення колгоспів, поповнення тваринницьких ферм за рахунок худоби колгоспників.
• Схарактеризуйте наслідки хрущовських реформ у сільському господарстві України. Поясніть, чому ці реформи, по суті, залишили село найслабшою ланкою радянської економіки, і після неврожаю 1963 р. Україна вкотре опинилася на межі голоду.
Ad disputandum
Об'єднавшись у групи експертів, розгляньте різні сторони промислового розвитку України в 1950-1960-хроках. Роботу груп організуйте навколо обговорення наступних тверджень (ці твердження спробуйте аргументувати або спростувати):
• Промисловість УРСР за кількісними показниками перевищувала середні по СРСР темпи і відповідала кращим світовим міркам. Однак якість промислового виробництва в УРСР відставала від західних країн (за винятком військово-промислового комплексу, ракетно-космічної, хімічної галузей).
• У 1950-1960-х роках змінилася індустріальна географія України - виникли нові виробничі центри: Біла Церква, Кременчук, Львів, Рівне, Херсон, Чернівці; зросла частка Південного та Південно-Західного економічних регіонів.
• Виразною рисою промислового будівництва була гігантоманія. При цьому часто ігнорували наявні ресурси, негативний екологічний вплив. Згодом це вилилося в економічні диспропорції та екологічні проблеми.
• У 1953-1964 рр. було закладено фундамент низки сучасних галузей: багатоквартирне житлове будівництво, електрифікація залізниць, мережа метрополітенів, легкове автомобілебудування, освоєння космосу.
• Непослідовні реформи М. Хрущова заважали раціональному розвитку промисловості в умовах планово-директивного господарства.
• Через екстенсивний характер модернізації радянська економіка опинилася на узбіччі науково-технічної революції. Уже в 1970-ті роки відставання в галузі робототехніки, електронного виробництва стало критичним.
Repetitio est mater studiorum
1. Укладіть у хронологічній послідовності події, які характеризують зміни в системі управління економікою й самій економіці (промисловості й сільському господарстві) УРСР у 1950-1960-х роках.
2. Назвіть і покажіть на карті найбільші промислові новобудови, які з'явилися в УРСР у період хрущовської «відлиги».
3. Схарактеризуйте економічне становище України в 1950-1960-х роках. Проаналізуйте результати хрущовських реформ.
4. Спробуйте пояснити зв'язок між економічними реформами в Україні та політикою десталінізації.
5. Як Ви гадаєте, чому в межах радянської командної економіки перехід до постіндустріального суспільства був неможливий?
Коментарі (0)