Економіка та суспільно-політичне життя в добу застою
- 1-05-2022, 22:57
- 531
11 Клас , Історія України 11 клас Даниленко, Смольніцька (рівень стандарту)
§ 15. Економіка та суспільно-політичне життя в добу застою
1. Економічна ситуація в УРСР
Економічна ситуація в СРСР, що склалася в першій половині 1960-х рр., змусила керівництво радянської держави вдатися до пошуку шляхів подолання негативних тенденцій в економіці. Вихід із кризи запропонував на сторінках газети «Правда» (1961) економіст Є. Ліберман. Суть трансформацій полягала в тому, що за фасадом часткової лібералізації та демократизації господарської системи вживали заходів щодо повернення до централізованого управління економікою (було ліквідовано раднаргоспи та створено 9 нових загальносоюзних і 11 союзних республіканських міністерств СРСР).
До відання союзно-республіканських міністерств перейшло 6 тис. підприємств і організацій, до відання республіканських - 587 підприємств.
Мовою джерел
П. Шелест згадував про перебіг засідання Президії ЦК КПРС (10-12 червня 1965 р.), на якому розглядалося питання щодо організації управління промисловістю: «Великі напади були на систему раднаргоспів: нібито через них у нас досить млява економіка країни. Усе це було натянуто і не відповідало дійсності, просто необхідно применшити роль раднаргоспів, щоб розпочати нову реорганізацію, створення міністерств».
Зі спогадів і щоденникових записів П. Шелеста, Першого секретаря ЦК КПУ (1963-1972)
Чому, на вашу думку, автор був незадоволений нововведеннями? Що вони означали для України?
Питома вага УРСР у господарстві СРСР за окремими видами продукції
Результати впровадження реформи для економіки України були суперечливими. Нововведення стимулювали прискорення розвитку господарства УРСР та сприяли певному економічному підйому. В Україні протягом 1966-1970 рр. основні виробничі фонди та обсяги промислового виробництва зросли в 1,5 раза, а національний дохід - на 30 %. Промисловість республіки освоїла випуск 440 зразків нової техніки й матеріалів. З виробництва було знято 1115 найменувань застарілої техніки. На підприємствах України в 1966-1970 рр. вводилися в дію автоматизовані виробництва, автоматичні, напівавтоматичні та механізовані лінії. Завершилося спорудження найбільших у Європі Придніпровської, Зміївської, Бурштинської, Старобешівської та Луганської ТЕС. Позитивні зрушення стосувалися переважно важкої індустрії: металургії, енергетики, промислового машинобудування.
Використовуючи карту 5 (с. 219), сформулюйте висновок про розвиток промисловості в Україні в середині 1980-х рр.
Реформа на певний час прискорила темпи росту у виробництві, робітники стали отримувати більше за свою працю, було здійснено спроби налагодити прямі зв’язки між місцями збуту товарів і виробництвом. Реформа сприяла певній стабілізації в галузі індустрії. Натомість виробництво предметів споживання й надалі істотно відставало: люди не могли придбати елементарні побутові речі. У побуті стало звичним слово «дефіцит».
Дефіцит - це перевищення попиту над пропозицією. Типове явище в умовах планової економіки.
На кінець 1960-х рр. стало очевидним, що процес створення елементів ринкових відносин у радянській економіці зазнав провалу.
Реформаторські заходи радянського керівництва, спрямовані на вдосконалення існуючої господарської системи, не зачіпали її основ (відносин власності, централізації управління виробництвом і споживанням тощо). До того ж реформа мала не комплексний характер, ніяким чином не впливала на структуру господарства та інвестиційну політику. Все це разом з небажанням керівництва країни відмовлятися від звичних командно-адміністративних методів господарювання і обумовило практичну відмову від подальшої реалізації реформи вже на початку 70-х років.
Н. Тимочко, дослідниця історії та теорії господарства
У 1970-1985 рр. негативні тенденції в економіці республіки наростали. Нарощування виробництва тривало лише в базових і сировинних галузях.
Застій - це один з останніх періодів існування радянської системи. Характеризується всеохопною системною кризою радянського ладу, що поширилася на всі сфери життя - політику, економіку, соціальні відносини, ідеологію, культуру, а також несприйняттям будь-яких спроб оновлення суспільства.
Серед причин повернення до старих методів управління економікою називають, зокрема, амбітну політику керівництва радянської держави щодо формування в СРСР надпотужного військового потенціалу. Стратегія розвитку ВПК в СРСР вимагала активної участі УРСР у формуванні військової галузі. Виробництво зброї, ракетних комплексів, військові полігони, концентрація боєприпасів, хімічної зброї масового знищення, зосередження в галузі найкваліфікованіших робітників, інженерно-технічних працівників, науковців, можливості використання кращої сировини й матеріалів, упровадження здобутків НТР - це далеко не повна характеристика ознак пріоритетної в СРСР галузі, для розвитку якої, зокрема в Україні, було задіяно основний промисловий потенціал.
З приблизно 100 млн працюючих в СРСР 30-40 млн було зайнято в галузях промисловості, орієнтованих на зміцнення військової потуги країни.
Радянська економіка розвивалася екстенсивним шляхом. Будувалося чимало підприємств, до виробництва залучалися нові робочі руки, але не надавалося належної уваги модернізації виробництва, вдосконаленню форм і методів організації праці, раціональному використанню сировини, палива, робочої сили тощо. Подальше збереження командно-адміністративної системи управління спричинялося й зовнішніми чинниками: з початком світової енергетичної кризи (1973) у світі відбулося різке зростання цін на нафту, що дозволило СРСР отримати доступ до нафтодоларів. Проте життєвий рівень населення залишався істотно нижчим, ніж у більшості розвинених капіталістичних країн. Це викликало процеси фізичної та соціальної деградації, наростання таких негативних явищ, як спекуляція, алкоголізм тощо.
Спекуляція - це явище радянського соціально-економічного життя, різновид економічної діяльності, що ґрунтується на використанні різниці цін у часі й передбачає купівлю будь-якого товару для перепродажу його в подальшому за вищою ціною.
Труднощі спостерігалися і в спробах впровадити ефективні програми для поліпшення становища в сільському господарстві.
Мовою джерел
Підхід до вирішення важливих питань розвитку народного господарства, і особливо сільського господарства, проявлявся в грубому порушенні принципів планування, в адмініструванні і ігноруванні об'єктивних законів економічного розвитку і непродуманих багатьох перебудовах...
З промови П. Шелеста, Першого секретаря ЦК КПУ (1963-1972) (24 березня 1965 р.)
Як (позитивно, негативно), на вашу думку, автор оцінює економічну політику радянської влади в попередні роки? Відповідь обґрунтуйте.
Майже так, як у приказці: «Поки в баби поспіють книші, у діда не стане душі»
- Трудова дисципліна в нас на висоті. Дивіться, як вони терпляче чекають кінця робочого дня.
Як в одному відомстві штати упорядковували
...І за борт її жбурляє...
Які негативні явища соціально-економічного життя висміюють на сторінках журналу «Перець» (1967-1972)?
У другій половині 1960-х рр. в аграрному секторі почалися чергові нововведення: по-перше, відмінили обмеження щодо розвитку особистих підсобних господарств, зокрема тих, що стосувалися утримування тварин; по-друге, створили нову концепцію розвитку сільського господарства (березень 1965 р.), відповідно до якої передбачалося:
- установити реальні плани заготівлі, підвищити закупівельні ціни з таким розрахунком, щоб довести їх до рівня, за якого колгоспи та радгоспи не зазнавали б збитків у разі продажу продукції державі;
- упорядкувати ціни на сільськогосподарську техніку і запчастини; збільшити державні асигнування на підвищення технічного рівня сільського господарства, на виробництво сільськогосподарських машин і добрив;
- вжити заходів для матеріальної зацікавленості колгоспників, увести в колгоспах гарантовану оплату праці;
- підвищити врожайність шляхом здійснення меліорації земель та впровадження наукових досягнень і передового досвіду.
В Україні за 1966-1970 рр. кількість тракторів збільшилася на 22 %, комбайнів - на 42 %, а застосування мінеральних добрив зросло майже вдвічі.
Ужиті заходи дали певний поштовх розвиткові сільського господарства, щоправда, нетривалий і обмежений, бо характер виробничих відносин не змінився. Незважаючи на численні обіцянки й запевнення, «перелому» в аграрній політиці не сталося. Заради справедливості зазначимо, що Україна в цілому задовольняла власні потреби в продовольчій продукції.
На рубежі 1970-1980-х рр. в УРСР вироблялося 60 % союзного обсягу цукру, 44 % - соняшнику, 36 % - плодів і ягід, 30 %- овочів, понад 27 %- плодоовочевих консервів, значна частина зерна. Також вироблялося 23 % союзного обсягу м’яса, 26 % - тваринного масла, майже 20 % - сиру та бринзи тощо.
Запроваджувалися зміни до способів управління сільськогосподарською галуззю. Так, на початку 1980-х рр. зроблено спробу інтегрувати сільське господарство та переробну промисловість - утворено агропромисловий комплекс (АПК). Зазнавала певних змін і структура сільського господарства: колгоспи й радгоспи залишалися основною ланкою, а з кінця 1970-х рр. вживали заходів щодо стимулювання розвитку особистих підсобних господарств, створювали підсобні господарства при підприємствах.
Загалом більшість програм розвитку села та його соціальної перебудови виявилися не реалізованими: фінансування соціальної інфраструктури здійснювалося за залишковим принципом; виконання багатьох соціальних програм було перекладено на плечі колгоспів. Розрив у соціально-побутових умовах мешканців міста й села став ще більшим. За кількісними та якісними показниками житлово-побутових умов, медичного, торговельного, побутового обслуговування, організації дозвілля, благоустрою село значно відставало від міста.
Продовольча програма. На початку 1980-х рр. кризова ситуація в сільському господарстві загострилася. З метою збільшення виробництва сільськогосподарської продукції навесні 1982 р. пленум ЦК КПРС ухвалив Продовольчу програму СРСР на період до 1990 р. Згідно з нею передбачалося застосувати комплекс економічних, виробничих, організаційних, наукових, технічних і соціальних заходів для збалансування розвитку АПК, удосконалення управління, інтенсифікації господарства. Вирішальна роль у реалізації програми відводилася колгоспам і радгоспам, до цього ж - не заперечували, а навіть вітали діяльність, спрямовану на розвиток підсобних господарств, які давали понад третину сільськогосподарської продукції.
Від України вимагали виконання планів в 11 п’ятиріччі: досягти виробництва зерна 51-52 млн т, цукрових буряків - 57 млн т, м’яса - 3,9-4,1 млн т, молока - 22,5-23 млн т.
Однак плани Продовольчої програми виконати не вдалося. Ситуація із забезпечення населення продовольством погіршувалася.
Хід виконання Продовольчої програми переконливо демонструє кардинальне розходження між проголошеними гаслами і реальними діями на всіх рівнях, неспроможність старої системи влади вирішувати назрілі питання. Як показує історичний досвід, ніяка, навіть значна, кількість рішень і директив жодним чином не здатна вплинути на рівень забезпеченості населення країни продовольством, поки ігноруються закони економіки і поки політика, а не здоровий глузд і зацікавленість визначають напрями вирішення даної проблеми.
Н. Барановська, історикиня
Сформулюйте висновок про причини зриву Продовольчої програми.
2. Зміни в системі влади
Процес згортання реформаторської діяльності та повернення до традиційних для адміністративно-командної системи важелів свідчив про чергову зміну політичного курсу. Перехід від реформаторства до консерватизму - це водночас наслідок перестановок, що відбулися в партійному керівництві СРСР. У 1964 р. на посаді Першого секретаря ЦК КПРС М. Хрущова змінив Л. Брежнєв (з 1966 до 1982 р. - Генеральний секретар ЦК КПРС).
Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте документальний фільм «Брежнєв. Диктатори». Оберіть інформацію, яка ілюструє епоху правління Л. Брежнєва.
У цей період керівництву УРСР довелося зіткнутися з тенденціями централізації влади й зосередження її в руках союзної партійно-державної номенклатури.
Мовою джерел
Моя записка [про записку П. Шелеста щодо зовнішньополітичних питань, що обговорювалася на нараді в ЦК КПРС 2 вересня 1965 р.] стала приводом для того, щоб організувати критику не тільки мене і Підгорного, але й вилити цебер бруду на партійну організацію України та її кадри... На цьому засіданні деякі оратори договорилися до того, що в Україні дуже шанують Т. Г. Шевченка, що він серед народу, особливо серед молоді, є кумиром і що це є не що інше, як прояв націоналізму, крамола... що в Україні занадто багато розмовляють українською і що навіть вивіски на магазинах і назви вулиць написані українською мовою... що, мовляв, в Україні у керівництві ЦК, апараті і обкомах партії немає росіян. Усе це було брехнею, розгулом шовіністичних пристрастей.
Зі спогадів і щоденникових записів П. Шелеста, Першого секретаря ЦК КПУ (1963-1972)
Яку позицію, на вашу думку, займала партійно-радянська номенклатура щодо України? Які мотиви спонукали Л. Брежнєва вже в перші роки свого правління цькувати українське партійне керівництво?
Петро Шелест
Петро Шелест (1908-1996) - інженер (закінчив Маріупольський металургійний інститут), керівник підприємств у Києві та Ленінграді (нині - Санкт-Петербург), партійний і державний діяч УРСР та СРСР: Перший секретар ЦК КПУ (1963-1972), член Політбюро ЦК КПРС (1966-1972). П. Шелест був досвідчений господарник, захищав економічні інтереси УРСР, домагався більших інвестицій в економіку України, відстоював принцип економічного паритету, за яким Україна мала отримувати від СРСР стільки, скільки сама вкладала в розвиток країни.
Інженерні професії. Особа, що професійно займається інженерією, тобто на основі поєднання прикладних наукових знань, математики та винахідництва знаходить нові рішення технічних проблем. Види професій найближчого майбутнього, яких потребує, наприклад, металургійна галузь: супервайзер устаткування, еко-рециклер у металургії, конструктор нових металів, проектувальник устаткування порошкової металургії.
П. Ю. Шелест був репрезентантом місцевої еліти, яка наголошувала на радянському українському, а не на загальнорадянському суверенітеті. Звичайно, він не був «націоналістом», що йому потім, як відомо, закидали, а сповідував ту «поділену лояльність», ту нову (хоч і радянську) українську ідентичність, яку свого часу сповідували «націонал-комуністи».
Ю. Шаповал, історик
Як дослідник кваліфікує світоглядні орієнтири П. Шелеста?
Розвинений соціалізм - це ідеологема, яку було запроваджено в життя з метою подолання руйнівного впливу нереалізованого програмного завдання з побудови матеріально-технічної бази комунізму в СРСР до 1980 р.
Концепція розвиненого соціалізму набула офіційного закріплення у преамбулі Конституції СРСР 1977 р. На законодавчому рівні визначалося, що в радянській країні побудовано соціалістичне суспільство і означений період є етапом на шляху до комунізму.
Обкладинка журналу «Перець» (1977)
Міні-кейс «Конституція УРСР 1978 р.»
20 квітня 1978 р. Верховною Радою УРСР ухвалено Конституцію (Основний закон) Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Яку інформацію можна отримати з ілюстрації журналу «Перець»? Як співвідноситься інформація з ілюстрації зі змістом рубрики «Енциклопедія»?
Мовою джерел
...Радянська влада звільнила народи Росії від соціального і національного гноблення, гарантувала їм рівність і право на вільне самовизначення.
В результаті творчої діяльності трудящих, керованих Комуністичною партією, у нашій країні побудоване розвинуте соціалістичне суспільство - суспільство справжньої свободи людей праці, у якому створені могутні продуктивні сили, утвердились зрілі соціалістичні суспільні відносини, неухильно підвищуються добробут і культура народу, зміцнюється непорушний союз робітничого класу, колгоспного селянства і народної інтелігенції, склалася нова історична спільність людей - радянський народ. Завдяки послідовному проведенню ленінської національної політики і побудові соціалізму в СРСР вперше в історії успішно розв'язане національне питання.
Великий Жовтень ознаменував корінний поворот і в долі українського народу. Ставши на шлях соціалістичної революції, робітники і селяни України при братерській допомозі російського пролетаріату повалили експлуататорський лад, розгромили буржуазно-націоналістичну контрреволюцію, вперше в історії створили свою державу - Українську Радянську Соціалістичну Республіку.
З Преамбули Конституції УРСР 1978 р.
1. Схарактеризуйте документ. Визначте рівень значущості цього документа для держави та суспільства на момент його ухвалення. Які ідеологічні штампи в ньому використано? 2. Проаналізуйте зміст уривка на його відповідність історичній правді. Які маніпуляції зі змістом історичних фактів використовувала радянська влада? З якою метою це було зроблено? 3. Візьміть участь у дискусії «Державний механізм захисту радянських громадян: декларації і практика».
Як, на вашу думку, форми взаємовідносин суспільства та влади співвідносилися з основними положеннями концепції розвиненого соціалізму?
Системне впровадження в життя ідей розвиненого соціалізму відбувалося в період, коли УРСР керував В. Щербицький, прихильник радянської системи управління з її централізацією, плановими засадами, екстенсивними шляхами розвитку.
Володимир Щербицький
Володимир Щербицький (1918-1990) - інженер-механік (навчався в Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті), працював на партійній роботі (на Дніпродзержинському коксохімічному заводі, у Дніпродзержинському міськкомі, Дніпропетровському обкомі, ЦК КПУ, ЦК КПРС); очолював Раду Міністрів УРСР (1961-1963, 1965-1972). Протягом 1972-1989 рр. - Перший секретар ЦК КП України. З його ім’ям пов’язане посилення зросійщення України та розгром українського дисидентства.
1. Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте документальні фільми «Петро Шелест та його епоха / Пишемо історію», «Історична правда. Володимир Щербицький». 2. Складіть політичний портрет одного з представників українського партійно-державного керівництва (на вибір). 3. Сформулюйте власну оцінку їхньої діяльності: використайте варіативну систему оцінювання: «Я вважаю, що діяльність... була позитивною (негативною, не привносила ніяких змін)...». 4. Сформулюйте висновок про можливості реалізації особистості в умовах командно-адміністративної системи.
Формуємо компетентності
Логічну. Пригадайте суть ознак командно-адміністративної системи: керівництво комуністичної партії всіма господарськими процесами; державна, а по суті номенклатурна, власність на всі ресурси; відмова від приватної ініціативи; централізований спосіб визначення цілей і командні методи управління; директивно-плановий характер функціонування системи; централізований розподіл усіх ресурсів, що стосувалося не лише забезпечення виробничих процесів, але й споживання населення; екстенсивний характер виробництва; широке використання примусу.
1. Як командно-адміністративне управління впливало на розвиток економіки країни? 2. Яких змін зазнала система в період хрущовської відлиги? 3. Які цілі переслідували реформування в середині 1960-х рр.? Чи вдалося досягнути запланованих результатів? 4. Які характеристики розвитку економіки в 1970-ті - у першій половині 1980-х рр.?
Інформаційну. Оберіть з тексту параграфа основні характеристики економічного розвитку УРСР в період застою. Сформулюйте висновок про стан розвитку економіки в УРСР.
Просторову. Порівняйте відмінності стратегій економічного розвитку країн і визначте місце України в цих процесах. Сформулюйте висновок про залежність спаду в промисловій галузі УРСР від стратегій розвитку, обраних радянським керівництвом.
Логічну. Пригадайте з уроків всесвітньої історії події, що відбувалися в інших країнах у 1960-1980-ті рр. Які з них впливали на ситуацію в Україні і яким чином?
Аксіологічну. В історіографії період правління Л. Брежнєва має багато назв: криза політичної системи; застій; неосталінізм1; період побудови розвиненого соціалізму. Яка з назв, на вашу думку, є найбільш об’єктивною? Відповідь обґрунтуйте. Запропонуйте власну назву для визначення періоду. Аргументуйте.
Мовленнєву. Опишіть економічну ситуацію в УРСР: використайте в розповіді поняття: «косигінська» реформа, дефіцит, застій, системна криза, Продовольча програма.
1 Неосталінізм - сталінізм, пристосований до сучасних умов. Цим терміном характеризують авторитарний режим в СРСР кінця 1960-х - середини 1980-х рр.
Коментарі (0)