Єгипетське ієрогліфічне письмо.

До писемних джерел належать будь-які написи на будь-якій поверхні, що збереглися (на стінах, камінні, монетах, посуді тощо), літописи, книги, грамоти, документи, спогади (мемуари), листи, художні твори тощо.

Появі писемності в історії людства передувала дописемна доба. У цей період існували лише усні перекази про минуле. Свідченням подій тих далеких часів є легенди, міфи, народні пісні, казки тощо. Усі вони не тільки є витвором народної фантазії, а й розповідають про справжні події, що запам’яталися людям. Історики називають ці свідчення минулого усними джерелами. їхню значну частину складає фольклор — колективна художня літературна й музична творча діяльність народу, яка засобами мови зберегла знання про життя і природу, давні культи та вірування, а також думки, уявлення, почуття і переживання, народнопоетичні фантазії.

Розповісти про минуле можуть і етнографічні джерела — народні звичаї, обряди, традиції українців та інших народів. Вивчаючи їх, дослідники також можуть відтворити минуле. Так, досліджуючи традиції та звичаї племен, які ще перебувають на рівні розвитку Первісної доби, можна створити уявлення про давні часи нашої Батьківщини.

Фотографії та кіно, голосові записи, які з’явилися в XIX ст., також стали важливими джерелами інформації під час дослідження історичних подій. Вони, мабуть, є найбільш інформативними. Проте ці джерела охоплюють лише незначний відрізок життя людства.

3. Як працювати із джерелами. Поділ на зазначені типи джерел є умовним. Деякі джерела можна віднести одразу до кількох типів. Так, стародавні монети, зброя е речовим та одночасно писемним джерелом, якщо на них є напис. Книга також є і писемним, і речовим джерелом, а також може бути й усним або етнографічним, якщо описує традиції та звичаї. Велику кількість джерел (речові, етнографічні, писемні, фото- та кінодокументи тощо), які містять зображення, іноді виділяють у самостійний вид — зображальні.

Кількість джерел тим більша, чим ближче ми підходимо у своїх дослідженнях до сучасності.

Лише поєднання інформації з усіх типів джерел створює повну картину життя людини певної епохи. Кожне окреме джерело відображає лише якусь частину минулого й містить обмежений обсяг історичної інформації. Оскільки творцями всіх пам’яток минулого були люди, історичні джерела відображають їхнє бачення й сприйняття подій.

Історичне джерело не завжди є достовірним. Унаслідок цього повну картину життя людей у певний період можна відтворити лише способом поєднання й порівняння інформації з різних історичних джерел, їх критичного аналізу. Достовірну історичну інформацію, що існує в джерелах, можна використовувати лише після відповідного її опрацювання дослідником.

Ієрогліфічні види письма не лише передають зміст думки, а й містять зорові образи — малюнки. Однак піктограми та ієрогліфи не відтворюють звучання мови. Це робить звукобуквене, або абеткове письмо. Перший буквений алфавіт з'явився в XVI ст. до н. е. Це синайське письмо, але його не можна вважати досконалим.