§ 17 МАКИ ПАМ’ЯТІ, або УКРАЇНА У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ

Роздивіться фотографію. Чи знаєте ви, яким подіям присвячено зображений пам’ятник? Чи є пам’ятники, що увічнюють події Другої світової війни, у вашому місті (селі)? Чи згадують у вашій родині події Другої світової війни? Чи потрібно пам’ятати про трагічні сторінки історії? Чому? Як належить ставитися до людей, які пережили війну?

Пам’ятник загиблим у Бабиному Яру в Києві.

1. Коли почалася і як розгорталася на території України Друга світова війна?

1 вересня 1939 р. нападом Німеччини на Польщу розпочалася Друга світова війна. Їй передувала таємна угода керівників нацистської Німеччини й більшовицького Радянського Союзу — Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна, кожен з яких прагнув володарювати у світі. Вожді на свій розсуд вирішили долю багатьох народів Європи. За їхньою згодою західноукраїнські землі, які перебували у складі Польщі, відійшли до Радянського Союзу. На приєднаній території радянська влада запроваджувала такі самі порядки, як і в Східній Україні, застосовуючи репресії та терор проти місцевого населення. Крім того, мир між Німеччиною й СРСР виявився нетривким.

Світовою називають війну, у вир якої втягнуто дуже багато країн. Людство пережило дві світові війни, й обидві сталися в 20 ст. Перша світова війна тривала від 1914 по 1918 рр., у ній брали участь 38 країн, унаслідок неї невпізнанно змінилася карта Європи, зокрема після розпаду Австро-Угорської та Російської імперій з’явилися нові країни.

22 червня 1941 р. Німеччина напала на Радянський Союз — так почалася німецько-радянська війна. Україна зазнала ударів ворога вже в перші години війни.

Наша земля стала безпосереднім полем бою. На ній точилися криваві битви, що призводили до страхітливих руйнувань і загибелі мільйонів солдатів і мирних жителів. Через рік від початку німецько-радянської війни територію України було цілком окуповано німецькими військами та їхніми союзниками.

Українські землі окупанти прагнули перетворити на постачальника продовольства та сировини. «Новий порядок», установлений нацистами, відзначався ворожістю та жорстокістю. Окупанти закатували близько 5 млн мирного населення та військовополонених з України. До Німеччини на примусові роботи було відправлено 2,4 млн юнаків та дівчат.

Українська революція 1917—1921 рр., про яку довідалися на одному з попередніх уроків, теж пов’язана з подіями Першої світової війни, щоправда, як ви вже знаєте, Україна не змогла втримати тоді незалежність.

Окупація — тимчасове загарбання однією державою території іншої держави.

Нагрудний знак «Ost».

Цей знак мали обов’язково носити українські громадяни, вивезені на примусові роботи до Німеччини. Слово «остарбайтер» у перекладі з німецької означає — робітник зі Сходу.

Закарпатські євреї чекають на сортування. Концтабір Аушвіц. Освенцім, Польща, 1944 р.

Українських громадян вивозять на примусові роботи до Німеччини.

Вигнання з України нацистських окупантів відбувалося в 1943—1944 рр. Наприкінці 1944 р. вся територія України в сучасних кордонах була звільнена від гітлерівських військ.

За звільнення рідної землі наш народ заплатив найвищу ціну: у лавах Червоної армії — так називалися збройні сили СРСР — воювали понад 6 млн українців, з них 3 млн — загинули. Важливу роль у розгромі окупантів на загарбаних українських територіях відігравав рух Опору. На Волині й Поліссі розгорнувся широкий самооборонний повстанський рух. Було створено Українську повстанську армію (УПА), символічним днем заснування якої вважають 14 жовтня 1942 р. Населення вступало до УПА або надавало їй усіляку підтримку. УПА воювала і проти гітлерівських загарбників, і проти Червоної армії, прагнучи створити незалежну Українську державу.

Після завершення Другої світової війни, яка не принесла Україні незалежності, УПА була реорганізована в збройне підпілля, що діяло до середини 1950-х років. Через лави УПА пройшло понад 100 тис. осіб. У СРСР проти повстанців використовували регулярну армію. За участь у повстанському русі чи його підтримку було репресовано понад півмільйона осіб. Довгі десятиліття ті учасники Другої світової війни, які боролися в лавах Української повстанської армії, були зневаженими і забутими, бо в СРСР згадка про УПА була небезпечною, учасникам повстанського руху було відмовлено у визнанні й шанобливому ставленні. Дослідження історичних джерел, зокрема архівних документів, з яких можна довідатися про діяльність УПА, стало можливим тільки в незалежній Україні. Символічно, що День захисника України відзначають саме 14 жовтня. Від 2015 р. це державне свято.

Друга світова війна закінчилася 1945 р. Вона забрала життя від 8 до 9 млн громадян України. Урочистості з ушанування пам’яті загиблих у Другій світовій війні за участі найвищих посадових осіб держави відбуваються 8 і 9 травня в Національному музеї історії України у Другій світовій війні.

8 травня в Україні відзначають День пам’яті та примирення, 9 травня — День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.

Сформулюйте за змістом тексту 3—4 запитання, які починаються словами Що? Хто? Де? Як? Коли? і 1 запитанням — Чому?, по черзі дайте відповіді на них.

Національний музей історії України в Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. Київ.

За ті чотири десятиліття, упродовж яких працює музей, тут зібрано найбільшу та найбагатшу колекцію пам’яток воєнної історії України, що налічує близько 400 тис. музейних предметів.

До музею веде галерея зі скульптурними композиціями, які символізують героїчну боротьбу на фронті, у тилу та підпіллі. Ліворуч на пагорбі — чаша «Вогонь Слави», праворуч на окремому майданчику розташовано експозицію виставки бойової техніки та озброєння, задіяної в збройних конфліктах другої половини 20 — початку 21 ст. На площі Меморіалу встановлено багатофігурні скульптурні композиції «Передача зброї» та «Форсування Дніпра».

Увінчує головну будівлю Меморіального комплексу, символізуючи подвиг народу в роки війни, скульптура «Батьківщина-мати». Фігуру жінки зі щитом і мечем у руках установлено на п’єдесталі 40-метрової висоти (загальна висота — 102 м, вага близько 500 т), висота скульптури — 62 м. Автор монумента — скульптор Василь Бородай.

У підмурку монумента розташовано експозиційні зали музею.

Аби гідно вшанувати всіх загиблих, важливо не ділити втрати залежно від прапорів, під якими вояки йшли в бій, бо війна — це завжди трагедія для всіх, кого вона торкнулася. У 2014 р. Україна приєдналася до європейської традиції вшанування 8 та 9 травня як днів пам’яті і примирення. Символом пам’яті і примирення є червоний мак.

Які відчуття викликають у вас фотодокументи часів війни? Як ви думаєте, що відчували люди, зображені на знімках або які були очевидцями тих подій?

Зруйнований Хрещатик у Києві.

На руїні селянського обійстя.

2. Що довідуємося із джерел про трагедію Бабиного Яру?

Пропоноване нижче джерело — уривок з документального роману «Бабин Яр», написаного киянином, очевидцем подій Анатолієм Кузнєцовим. В уривку йдеться про початок трагедії в Бабиному Яру в окупованому нацистами Києві восени 1941 р. Тут, починаючи з 29 вересня 1941 р. і до жовтня 1943 р., гітлерівська окупаційна влада знищили понад 100 тис. осіб. Першими жертвами Бабиного Яру стали київські євреї. Власне, про той похід смерті вулицею Артема докладно розповідає автор джерела.

«У батьків Діна була на початку сьомої ранку. Весь будинок не спав. Ті, хто їхав, прощалися із сусідами, обіцяли писати, доручали їм речі, квартири, ключі.

Старенькі багато нести не могли, цінностей у них не було, просто взяли найнеобхідніше та харчі. На вулиці Артема вже було справжнє стовпотворіння. Люди з вузлами, з візками, різні двоколки, підводи, інколи навіть вантажівки — усе це стояло, потім просувалося трохи, знову стояло.

Дуже багато було проводжальників: сусіди, друзі, родичі, українці й росіяни, допомагали нести речі, вели хворих, ба й несли на плечах. Уся ця процесія рухалася надто повільно, а вулиця Артема дуже довга. Лише десь у пообідді дісталися до цвинтарів... Тут упоперек вулиці була дротяна загорожа, стояли протитанкові їжаки — з проходом посередині, стовбичили шеренги німців із бляхами на грудях, а також українські поліцаї у чорних одностроях із сірими обшлагами. Усе було дуже незрозумілим. Діна посадила батьків біля цвинтарної брами, а сама пішла подивитися, що робиться попереду. Як і багато інших, вона досі гадала, що там стоїть потяг. Чутно було якусь близьку стрілянину, у небі низько кружляв літак, і взагалі навколо панував тривожно-панічний настрій. У юрмиську — уривки розмов:

— Це війна, війна! Нас вивозять подалі, де спокійніше! — А чому лише євреїв?

Якась бабуся доволі авторитетним тоном припускала:

— Ну, тому, що вони — споріднена з німцями нація, їх вирішено вивезти в першу чергу.

Діна заледве проштовхувалася в натовпі, все більше непокоїлась і тут побачила, що попереду всі складають речі. Різні носильні речі, клунки та валізи до купи ліворуч, усі продукти — праворуч. А німці спрямовують усіх далі, частинами: відправлять групу — чекають, потім із певним інтервалом знову пропускають, рахують, рахують... стоп.

Діні стало моторошно. Нічого схожого на залізничний вокзал. Вона ще не знала, що це, але всією душею відчула, що це не вивіз. Усе, що завгодно, тільки не вивіз. Особливо дивували ці поблизькі кулеметні черги...» (Анатолій Кузнєцов, із документального роману «Бабин Яр»).

3. Як в Україні вшановують пам’ять про жертв Бабиного Яру?

Протягом двох діб Бабин Яр перетворився на символ загальнолюдської трагедії, жорстокої наруги над тисячами безневинних людей. Розстріли тут тривали впродовж усього періоду окупації, тож серед жертв Бабиного Яру — в’язні великого концтабору, розташованого неподалік, на Сирці, військовополонені, підпільники, борці за незалежність України, серед них — поетеса Олена Теліга.

Сьогодні урочище Бабин Яр — меморіал-застереження, де щороку відбуваються поминальні та жалобні заходи. Меморіал складається з кількох пам’ятників. Один з них, на початку власне Яру та неподалік Сирецького концтабору, вшановує всіх, кого вбито тут під час окупації. Його споруджено 1976 р. (скульптор Михайло Лисенко та ін.). Інший, теж біля місця масових розстрілів, установлено 1991 р. (архітектор Юрій Паскевич, художник Кім Левич та ін.). Він має вигляд єврейського символу «менори» й присвячений загиблим євреям. У 2001 р. у парку біля станції метро «Дорогожичі» встановлено бронзовий пам’ятник дітям, які загинули у Яру (скульптор Валерій Медведєв).

Пам’ятник «Менора».

Пам’ятник знищеним у Бабиному Яру дітям.

Скориставшись ілюстраціями і текстом підручника, опишіть стисло пам’ятники, які вшановують жертв Бабиного Яру. Яке символічне значення втілює кожен з них?

 

Чи важливо берегти пам'ять про події Другої світової війни? Чому? Як досягти того, щоб пам'ять про події Другої світової війни примирювала, а не розсварювала? Як у вашій школі відзначають День пам'яті та примирення та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні? Чому живе традиція покладати квіти до пам'ятників воїнів-переможців?

ОЦІНІТЬ СЕБЕ

1. Складіть стислу розповідь про Україну в Другій світовій війні за планом:

1) Приєднання Західної України до СРСР.

2) Початок німецько-радянської війни.

3) Нацистська окупація. Звільнення України.

4) Участь УПА в Другій світовій війні.

2. Накресліть лінію часу, позначте потрібні дати та розв’яжіть хронологічну задачу.

Національний музей історії України у Другій світовій війні в Києві відкрито в 1981 р. На який рік після закінчення Другої світової припадає його відкриття? Скільки минуло років від завершення Другої світової війни?

3. Назвіть нові слова, вжиті у тексті параграфа, витлумачте їх.

Оберіть та виконайте одне із завдань, що зацікавило вас найбільше.

1. Оберіть одне із джерел та опрацюйте його за поданими запитаннями.

1) Коли відбувалися події, описані в джерелі?

2) Які факти свідчать про ворожість та жорстокість окупаційного режиму?

3) Які факти вразили найбільше?

З книжки Дмитра Малакова «Оті два роки... У Києві при німцях»: «Ворог зайняв Київ лише два тижні тому, а здавалося, ніби промайнуло ціле життя. Вибухи й пожежі Хрещатика, розстріли в Бабиному Яру, голод і злидні — все спресувалося у два тижні.

У жовтні окупанти примусили полонених розчищати проїжджу частину Хрещатика. Вночі 22 жовтня десь знову щось вибухнуло. На ранок наступного дня на парканах з’явилося оголошення коменданта: "Сьогодні 100 мешканців міста Києва були розстріляні. Це є попередженням. Кожний мешканець Києва є відповідальним за кожний акт саботажу”... Тож як жити, як пережити оте лихо, не зламатися, вистояти, дочекатися кращих часів?

...Головне — хліб насущний. Магазини фактично припинили своє існування. Принаймні для нас.

Спершу по вступі німців кияни ходили міняти речі на продукти в приміських селах, де тоді ще не дуже голодували. Довідавшись про міські злидні, селяни й собі приїздили возами в Київ. Обмін відбувався приблизно за такою схемою: за начебто два пуди пшона в торбі, що не важила часто-густо й одного пуда, правили зимове пальто, гарний костюм — звичайно, чоловічі».

З роману-хроніки «Хрещатий яр» очевидиці київської окупації Докії Гуменної: «...Народні школи закрито, вчителям і учням треба відбувати трудову повинність. Студентів медінституту скликали на подвір’ї і сказали, що в навчанні робиться перерва, а всі студенти їдуть на роботу до Німеччини. Як хто протягом трьох днів не з’явиться на вокзал із речами, родина такого не одержить хлібних карток, а майно конфіскується.

Трамваї ходять тільки в години переїзду робітників німецької промисловості, а мешканці Києва не мають права увійти в трамвай, хіба хто впроситься й заплатить кондукторові десять карбованців. Крамниці, на які ото з надією поглядали кияни, вже відремонтувалися, все в них є і все те — «нур фюр дойче» (тільки для німців). Кооперативи вже закриті, перукарні, фотографії, комісійні крамниці конфісковані. Театри вже четвертий раз розігнані.

Кияни, які ще не вивезені на роботу, не вдовольняються шістьма кілограмами просяно-каштанового хліба на місяць, що чесно, акуратно й без черг почали оце недавно видавати хлібні будки. Їх навіть не розчулює, не підкуплює красивий золотисто-іскристий від щедро вмішаної просяної луски колір цього хліба, вони кажуть, що хоч який голодний, а вкусити такого хліба не можеш. А ось і чергова постанова — заборона довозу до міста будь-яких продуктів. Всі базари віднині назавжди закриваються. На всіх шляхах, мостах, входах, в’їздах до Києва поставали застави поліцаїв. Ці відбирали все те, що несли київські нуждарі на плечах».

2. Чи споруджено у вашому місті (селі) пам’ятники, що увічнюють події Другої світової війни? Довідайтеся про один з них і підготуйте повідомлення про нього.

3. Розпитайте рідних, який слід залишила Друга світова війна в історії вашої родини. Підготуйте розповідь про це.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно