Перетворення історії на науку
- 18-11-2022, 18:27
- 498
5 Клас , Вступ до історії та громадянської освіти 5 клас Хлібовська, Крижановська 2022
§ 19. Перетворення історії на науку
Разом з Кліо прочитайте уважно назву параграфа і розгляньте ілюстрацію. Поміркуйте, що їх об’єднує.
1. Як відбувалося становлення науки історія?
Наука — це творча діяльність ученого, спрямована на отримання нових знань про навколишній світ: його минуле, теперішнє і майбутнє. Погляд на історію як на науку, що вивчає минуле людства, сформувався порівняно недавно — у XIX столітті. Саме тоді її почали вивчати у школі як самостійну дисципліну. В університетах готували фахівців-істориків, котрі могли навчати дітей. Вони писали також наукові праці про розвиток людства від давнини до сучасності. В цей час зросла зацікавленість людини минулим своєї країни, населеного пункту, діяльністю відомих особистостей. Виникали численні товариства любителів історії й археології. В газетах і журналах друкували історичні твори. Сучасники і прийдешні покоління назвали XIX століття «віком історії».
Не випадково, що досвід минулих поколінь завжди цікавив сучасників. Праця історика-дослідника досить складна і кропітка. Адже постійно зростаючий інтерес суспільства до минувшини вимагав від дослідників чи дослідниць цікавих і, водночас, правдивих розповідей. Відтак поступово утвердилось основне правило творення історичних оповідей: «Історія повинна розповісти так, як сталося насправді».
Козацький літопис Самійла Величка. Титульна сторінка видання 1848-1864 років
Що повинні робити історик чи історикиня, щоб працювати згідно з цією вимогою? Насамперед, вони ознайомлюються з історичним джерелом: встановлюють його достовірність та, за можливості, автора. Далі вчені починають опрацьовувати історичні факти, відображені в цьому документі. Факт (у перекладі з латинської мови — дія, зроблене) — це реальна, не вигадана подія чи явище, що реконструйовані, відтворені істориком на основі відбору, на його думку, відомостей про минуле. Повідомляючи про історичний факт, дослідник або дослідниця чітко вказують місце, де відбувалася подія, коли вона сталася, й учасників. Необхідно також з’ясувати, в яких умовах відбулася означена подія. Але цим робота вчених не завершується, позаяк суспільство чекає, що історик пояснить причину цієї події. Їх може бути кілька. Й обов’язково науковці повинні згадати історичних діячів — людей, котрі впливали на життя громади чи перебіг історичних подій, і національних героїв — реальних або легендарних осіб, діяльність котрих принесла славу, велич чи благо певній спільноті. Те, чого немає в джерелі, як-то чутки, домисли, перекази, для історика не існує. Вивчаючи подію, вчені помітили, що вона пов’язана з низкою інших. Встановлюючи цей взаємозв’язок, науковці малюють історичну картину світу. Водночас дослідники не повинні видавати чужі думки за свої, тобто списувати. Якщо ж вони хочуть використати написане їхніми попередниками, обов’язково повинні вказати, звідки взяли таку інформацію.
Розгляньте схему. Поміркуйте над її назвою. Поясніть, чому саме таку назву ви запропонували.
- 1. Чому XIX століття називають «віком історії»?
- 2. Навіть основне правило історіописання.
- 3. Визначте алгоритм роботи історика чи історикині при написанні наукової праці.
Барвограй ідей
Скористайтесь інтернет-джерелами і сформуйте словник, в якому запишіть, як ви розумієте такі поняття:
- 1. Наука історія —
- 2. Досвід —
- 3. Історик —
- 4. Історичний факт —
- 5. Історична подія —
- 6. Історичний діяч —
- 7. Історичне явище —
З джерела народної мудрості
«Наука в ліс не веде, а з лісу виводить».
Чи згідні ви з цим твердженням? Свою думку висловте за такою схемою: «Я вважаю ...», «Тому що ...», «Отже ...».
2. Що досліджують історики в наш час?
У нашому столітті історія як наука продовжує розвиватися. В центрі історичних оповідей нині — Людина. Дослідників чи дослідниць цікавить усе: як жили, мислили, чого досягли і що створили люди. До прикладу, вони укладають історію техніки, одягу, меблів, іграшок, письма, грошей, родин й історичних постатей, вірувань. Вивчають також вплив навколишнього середовища на існування людських спільнот. Увагу звернено навіть на історію історичної науки. Науковці намагаються зрозуміти і пояснити, що люди планували, обмірковували і як здійснювали заплановане, який зміст мали їхні висловлювання і вчинки.
Вчені-історики мають бути ерудованими дослідниками. Крім знання безпосередньо історії та спеціальних історичних дисциплін, вони мусять вміти використовувати методи інших наук про людину: психології (вивчає думки, почуття, волю, поведінку людини), соціології (досліджує умови розвитку суспільства), антропології (наука про походження людини та її подальший розвиток), географії (вивчає і пояснює розподіл явищ у просторі — на Землі, материках, у певній країні чи місцевості). Науковець повинен володіти іноземними мовами, щоб вільно читати праці колег з інших країн та різноманітні історичні джерела. Неодмінним складником дослідника чи дослідниці є критичне мислення, вміння послідовно, логічно і чітко висловлювати свої думки.
Історик чи історикиня мають так писати свої праці, щоб їх могли читати не лише фахівці, але й любителі й поціновувачі історії. Адже і надалі залишається важливим правило, що історія — це вчителька життя. А щоб чомусь навчитися, то не завадило б знати і пам’ятати, що було позитивного в минулому, а чого бажано уникати і не повторювати помилок. Окремі діяння минулого можуть бути корисними і в нинішньому часі. Водночас дослідження минувшини для застосування набутого досвіду в сучасному світі вказує на цілісність, неперервність життя.
- 1. Хто стоїть у центрі історичних оповідей у XXI столітті?
- 2. Якими професійними якостями повинні володіти сучасні історик чи історикиня?
- 3. Навіщо історики досліджують те, що створили люди?
Барвограй ідей
У кожного з вас сформувалося власне уявлення про професію науковця-історика чи історикині. Попрацюйте у групах. Укладіть «Кодекс честі дослідника чи дослідниці минулого». Обговоріть його.
Поміркуйте над питаннями:
- 1. Навіщо вчені досліджують минуле усього того, що створили люди?
- 2. Чи можна стверджувати, що історія об’єднує минуле, сучасне і майбутнє?.
3. Що таке історична школа?
Як ми вже з’ясували, дослідник чи дослідниця історії є особистістю зі своїм баченням того, як потрібно писати історію. Іноді серед учених виникає коло однодумців, котрі мають подібні погляди на теми історичних оповідей і методи, якими потрібно користуватися при творенні наукових робіт. Таке об’єднання вчених називають історичною школою.
Найвідомішою в сучасній історичній науці є школа «Анналів», заснована в 1929 році французькими дослідниками Марком Блоком і Люсьеном Февром. Саме вони запропонували писати історію, узагальнюючи різноманітні сторони людської діяльності на всіх рівнях. Сьогодні серед науковців є багато її послідовників.
Марк Блок: «Історія — наука про людей в часі»
Нині дослідження історії людства — різноманітні. Кожен, хто хоче бути істориком чи історики нею повинен знати твори своїх попередників. До ознайомлення з працями відомих учених, в яких описується буття і діяльність людини в просторі та часі, розкривається цінність життєвого досвіду, закликаємо і вас.
Люсьєн Февр: «Історія не гордує фактами»
- 1. Що таке історична школа?
- 2. Прочитайте вислови Марка Блока і Люсьєна Февра. Як вони визначили зміст історичного дослідження?
- 3. Чи повинні знати історик чи історикиня те, що написали інші вчені?
Острів цікавинок
Чи знаєте ви, що з 1900 року відбуваються Міжнародні конгреси істориків (Міжнародні конгреси історичних наук)? Ініціатором їхнього скликання був французький учений Рене де Мольд Ла Клав’єр. Вони проходять у різних країнах. На цих всесвітніх форумах науковці обговорюють актуальні теми розвитку історичної науки. Останній — XXII Міжнародний конгрес історичних наук — відбувся в серпні 2015 року в місті Цзіняні (провінція Шаньдун), що на півдні Китайської Народної Республіки. Тут вперше була запроваджена Міжнародна премія в ділянці історичних досліджень. Нею відзначають істориків, котрі мають видатні досягнення у сфері наукових студій, викладанні і зробили значний внесок у розвиток історичного знання. Першим її лауреатом став французький учений Серж Грузинські, фахівець з історії Латинської Америки XVI—XVIII століть, чиї наукові розвідки були перекладені багатьма мовами світу.
Емблема XXII Міжнародного конгресу істориків
Галявина творчості
Кліо переглянула знані серед читачів книги, які поповнили фонди шкільної бібліотеки. Серед них: «Людина розумна» Ювала Ноя Харарі, «Століття змін» Ієна Мортімера, «Європа. Історія» Нормана Девіса. Всі вони мають багато сторінок, на яких вміщено розповіді про захоплюючий, цікавий, дивовижний і, водночас, непростий світ життя людини. Зверніть увагу на їхні назви. Ви можете відшукати ці книги також в інтернеті за допомогою пошукової системи. Ознайомтеся з окремими сюжетами однієї із них.
Що вам найбільше запам’яталося?
Поділіться прочитаним зі своїми однокласниками / однокласницями.
Коментарі (0)