§ 27 Наукове та художнє слово про минуле

Чи можна назвати казки, легенди, пісні історичними джерелами?

1. ЯКИМИ БУВАЮТЬ ІСТОРИЧНІ ОПОВІДІ

Історія завжди викликала жвавий інтерес не лише в науковців, а й у звичайних людей. Тому історію «пишуть» багато людей. Однак твори на історичну тематику значно різняться. Одні, написані науковцями, насичені складними поняттями, численними фактами, супроводжуються спеціальними позначками й оформлені за встановленими в науковому товаристві правилами. А от коли до написання історії беруться митці: письменники, художники, історія перетворюється в захопливу розповідь з яскравими деталями. У мистецьких творах історія нібито «оживає».

В’їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 року. Картина художника Миколи Івасюка

1. Які історичні події надихнули митця на написання картини?

2. Яке враження про зображену подію викликає картина?

3. Як авторові вдалося передати настрій події та історичних героїв?

Діємо: практичні завдання

Спробуйте визначити відмінність між науковою та мистецькою розповіддю про минуле:

1. Уважно прочитайте уривок з наукового тексту та розгляньте репродукцію картини українського художника Миколи Івасюка «В’їзд Богдана хмельницького до Києва 1649 року».

2. Яке враження про Богдана Хмельницького у вас складається під час читання тексту та під час споглядання картини?

3. Чим відрізняється спосіб «розповіді історії» в тексті й на картині?

4. Який спосіб розповіді (текст чи картина) справляє на вас більш яскраве враження? Чому?

З «Енциклопедії історії України» (2010 р.)

«Хмельницький Богдан (Зиновій-Богдан) Михайлович (бл. 06.01.1596 (27.12.1595) — 06.08 (27.07).1657 — політик, полководець і дипломат, провідник національно-визвольних змагань 1648—1657, творець Української козацької держави та її перший гетьман. Батько Т. Хмельницького і Ю. Хмельницького. Дата і рік народження приблизні...».

Діємо: практичні завдання

Уявімо себе дослідниками. Пропонуємо вашій увазі дві історичні розповіді — наукову та художню:

1. Прочитайте та порівняйте тексти, об’єднані спільною темою (пункти 2 і 3 параграфа).

2. Назвіть, що в цих текстах спільного, а що — відмінного.

3. Як ви зрозуміли, який з текстів науковий, а який — художній?

4. Визначте, про який період історії України йдеться в текстах.

5. За допомогою яких слів текстів можна впізнати епоху, події якої описано?

2. ПРО ПОХОДИ РУСЬКИХ КНЯЗІВ МОВОЮ НАУКИ

Учені-історики старанно досліджують джерела та намагаються зобразити якомога правдивішу картину минулого. Ось зразок тексту, написаного істориками для школярів:

«Походи князів проти Візантії. Князювання Рюриковичів позначилося воєнними конфліктами з Візантією. У 907 році Олег організував небачений за розмахом морський похід на Константинополь. У результаті переговорів з імператором було укладено вигідний для Русі договір, за умовами якого Візантія зобов’язувалася дати відкуп воякам і щорічно сплачувати данину київському й іншим князям. Руські купці отримали право приїжджати до візантійської столиці й торгувати, не сплачуючи мита. Упродовж шести місяців вони (як, до речі, і посли) могли безкоштовно отримувати продовольство й забезпечуватися необхідним спорядженням для повернення на батьківщину. Зі свого боку Русь зобов’язувалася допомагати Візантії в боротьбі з кочовиками. Це перший договір Русі, текст якого зберігся. Як свідчить легенда, на знак здобутої перемоги Олег прибив власного щита на воротах Константинополя.

Оскільки візантійці (тогочасні джерела називали їх також греками) порушили договір, у 911 році великий князь знову вирушив до їхньої столиці. Імператор змушений був погодитися на новий договір, який чіткіше окреслював відносини між державами. Він передбачав розв’язання конфліктів, породжених бійками, крадіжками, вбивствами, що їх учинили жителі обох країн; надання взаємної допомоги торговельним кораблям, котрі зазнавали аварій; повернення полонених тощо».

Олег прибиває щит на воротах Царгорода. Гравюра художника Ф. Бруні

Джерело: Смолій В., Степанков В. Історія України: підручник для 7 кл. загальноосвіт. навч. закл. — К., 2007. — С. 19—20.

3. ЙОГО НАЗИВАЛИ ВІЩИЙ (уривок з художнього твору)

«І сів Олег князювати в Києві, і сказав Олег: це буде мати городам руським», — написав Нестор у «Повісті минулих літ». Було то 882 року...

Минуло кілька років. Якось порадники нагадали Олегові:

— Аскольд уклав з Візантією угоду: справно платили золотом та сріблом. Де ж нині та данина?

— Якщо вони забули, то ми їм підкажемо. Не для того русини життям ризикували, щоб візантійці з них насміхалися. Настав час готуватись у похід на Константинополь, — проголосив Олег.

Навесні пооживали землі Руси Київської. Мов журавлині ключі, потягнулися звідусіль у столицю ратники. Радів Олег:

— Прибувають річками тихими лодії. Поспішають вершники та пішці. У містах і селах набирають охочих тисяцькі та сотники. Настає мій час. Перемога над греками принесе мені славу й багатство. І от настав день вирішальний. Олегова рать рушила на Константинополь...

Кажуть тоді грецькі командири:

— Відділяє Константинополь від передмістя бухта Золотий Ріг. Стоять на її берегах вежі. Величезні вони, кам’яні, міцні. Між ними натягнутий великий ланцюг металевий. Не зможуть через нього пройти в бухту лодії русів.

Вийшов Олег на берег:

— Яка споруда величезна! Не здолати нам її!

Помислив трохи, помислив. Та й вирішив:

— Як у двері не пускаєте, щось інше придумаю.

Об’їхав конем місто та й сказав воєводам:

— А що, друзі, чи не взяти греків у облогу?

— Взяти! Оточимо їх з усіх боків! — Прийдемо, друзі, лодіями з боку поля. Станемо під стінами. Ще послухаємо, що супротивник нам скаже.

А воєводи усміхалися: — Хитромудрий це маневр.

...Наказав Олег:

— Витягуйте лодії на берег. Робіть котки з колесами.

Три дні й три ночі спини не розгинали воїни. Три дні й три ночі тесали колоди. Три дні й три ночі ладнали колеса...

Рано-вранці побачили греки:

— О, диво!

— Кораблі з вітрилами полем чистим пливуть!

— Сила-силенна кораблів на нас насідає!

А імператор візантійський на вежу високу зійшов та як закричить:

— Та яке ж це диво? Це — військо Олегове! О горе нам! Рятуйтеся!

Злякалися греки:

— Не здолати нам русинів.

— Будь-що треба їх зупинити.

І вислали до Олега послів:

— О великий княже! Непереможна твоя рать. Не губи нашого міста. За мир та спокій усе тобі віддамо. Яку хочеш данину?... На знак перемоги повісив князь свого щита на воротах Константинополя. Це був його справжній тріумф. Повернулося військо додому. Ратники здорові та щасливі. Й несли вони золото та срібло, коштовності й тканини...

Джерело: Білоусов Є. Славетні імена України: оповідання: для серед. шк. віку. — К., 2005. — С. 13—22.

4. САГА ПРО ЯРОСЛАВЕН (уривок з художнього твору)

...За три дні Ярослав наказав запросити послів... Великий князь після нетривалої бесіди (не любив пустопорожньої балаканини) з послами подякував за дарунки і дав згоду на шлюб своєї доньки з королем Франції.

...Правителі міста були задоволені з того, що їхньому Реймсу випала честь проголосити шлюб короля з прекрасною чужинкою. Анна була першою русинкою, що переступила поріг собору Святого Хреста. Це сталося в травні 1049 року.

Пам’ятник Анні Ярославні в м. Санліс (Франція)

З перших же хвилин коронації всі присутні відчули твердий характер руської князівни — вона рішуче відмовилася присягати на вірність Франції на латинській Біблії і заявила, що зробить це, поклавши руку на слов’янське Євангеліє — книжку, яку привезла з Києва як батьків дарунок. Зачарований її красою, молодечим запалом, Генрих дав згоду... Поклавши на олтар книгу, написану церковнослов’янською мовою, Анна дала клятву на вірність країні, на вірність своєму чоловікові — королю Франції.

Рукописна книга ця відома в історії як Реймське Євангеліє і стала національною святинею Франції. Вона дотепер зберігається у Реймській національній бібліотеці.

...Смілива й розумна королева поступово стає співправителькою Генриха у державних справах, проти чого король не заперечує. В архівах Франції збереглися документи, що їх підписувала Анна. Анна володіла кількома іноземними мовами. Від батька перейняла любов до книжок. Вона зібрала непогану бібліотеку, в основному з творів давньогрецьких і римських авторів, письменників раннього середньовіччя...

Джерело: Хорунжий Ю. Дерево пам’яті: Книга українського історичного оповідання: Для ст. шк. віку. — К.: Веселка, 1991. — С. 207—220.

5. ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ (уривок з біографічного ескізу)

Ця книга ввійшла в історію нашої культури видатною пам’яткою української мови.

Понад чотириста тридцять літ тому в монастирі волинського містечка Пересопниця було завершено переклад українською мовою, — наближеною саме до живої, розмовної, як тоді говорилося, «посполитої» — Святого Письма. Таке замовлення зробила княгиня Анастасія Заславська архімандритові монастиря Григорієві, якому допомагав у роботі чернець Михайло Сяноцький. Удень і вночі, при скупому світлі свічок, скрипіли їхні невтомні пера, інколи вони зупинялися й перекладачі поринали в глибоку задуму. Адже так багато їм треба було зважити, пройти через стільки сумнівів, перш ніж викласти Святе Письмо тими простими словами, які звучали у звичайному земному житті українців...

Пам’ятник перекладачам Пересопницького Євангелія в м. Пересопниця (Рівненська область)

Пересопницьке Євангеліє

Пізнавально й цікаво

Саме на Пересопницькому Євангелії урочисто присягає на вірність України новообраний Президент України.

Присяга Президента України Петра Порошенка (2014 р.)

...Пересопницьке Євангеліє належить до великого надбання культури не тільки завдяки перекладацькій роботі. Ця книга із 482-х пергаментних аркушів є визначною мистецькою подією. У ній з’явилося багато яскравих ілюстрацій, заставок і різних графічних мініатюр. Не випадково народжена в тиші монастиря книга вважається однією з найвидатніших рукописних книг нашого народу...

...На жаль, оригінал її, що вийшов з-під рук архімандрита Григорія і Михайла Сяноцького, не зберігся. Багато що загинуло на нашій землі в пожежах, які спалахували під час війн... Зникло без сліду й животворне Євангеліє. Лишилися тільки його копії, виконані монахами-переписувачами. Одна з них зберігається в Києві у відділі рідкісних книг бібліотеки Академії наук України...

Джерело: Слабошпицький М. Ф. З голосу нашої Кліо: (Події і люди української історії). — К.: Фірма «Довіра», 1993. — с. 71.

ЗНАЮ й РОЗУМІЮ: запитання та завдання

І. Знаю нове

1. Якими бувають історичні оповіді? Укажіть їхні ознаки.

2. На основі опрацювання текстів параграфа заповніть у зошиті графічний портрет історичного дослідження.

ІІ. Обговорюємо в групі

1. Ми вже з’ясовували, якими якостями має володіти вчений-історик. Поміркуйте, якими з цих якостей має володіти людина, що створює художні твори на історичну тему. Чи є відмінність між авторами наукових праць і художніх творів на історичну тематику?

2. Поміркуйте, чи можна тексти шкільних підручників з історії назвати науковими. Свою думку обґрунтуйте.

ІІІ. Мислю творчо

Вправа «Творимо сторітелінг». Напевно вам доводилося читати твори про цікаві пригоди сміливих героїв. Пропонуємо уявити себе в ролі письменника, який пише історичні розповіді для дітей: оберіть будь-яку із цікавих історичних подій чи будь-кого з історичних діячів і напишіть сторітелінг для дітей.

Пізнавально й цікаво

Сторітелінг — це мистецтво захопливої розповіді.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно