Що таке демократія і як вона пов'язана з правами людини
- 26-11-2022, 15:13
- 363
5 Клас , Україна і світ: вступ до історії та громадянської освіти 5 клас Кафтан, Козорог 2022
§ 27. Що таке демократія і як вона пов'язана з правами людини
Що таке демократія та як її творити?
Як пов'язані демократія та права людини?
Після ознайомлення з матеріалами параграфа та виконання завдань ти зможеш:
- пояснювати, які бувають види демократії;
- наводити приклади демократії в минулому і сьогоденні;
- розповідати про те, як у різних країнах боролися за демократію та права людини;
- пояснювати, як проявляється демократія в управлінні державою.
1. Що таке демократія в минулому і тепер
1. Пригадай, чим відрізняються монархія і республіка. Від чого залежать відносини між владою та народом у різних державах? Запиши головну відмінність державної влади в монархії та республіці.
2. Постав запитання до тексту, відповідаючи на які, можна коротко розповісти історію становлення демократії.
• З якої держави починається історія демократії?
Слова "демократія” і "республіка” у грецькій та латинській мовах схожі за своїм значенням. Але в сучасному світі поняттям "демократія” позначають не лише владу народу, який може впливати на ухвалення рішень, а й інші ознаки суспільного життя. Наприклад: закон — однаковий для всіх, є справедливий і незалежний суд, усі громадяни мають права і свободи, люди потрапляють у державну владу завдяки виборам та на певний час.
Демократія не завжди була такою, якою ми бачимо її сьогодні.
Слово "демократія” — давнє, грецьке, означає владу демосу. Демосом у Греції називали спочатку мешканців сільської громади, які сплачували податки, а пізніше — вільне населення грецьких міст. Це були міста-держави — поліси. Слово "політика” споріднене саме із цією назвою.
Тож цей демос, тобто вільних дорослих чоловіків, корінних мешканців полісів, і вважали громадянами дві з половиною тисячі років тому. Одним із головних прав вільних мешканців Афін була можливість разом ухвалювати рішення про життя поліса або впливати на рішення, які ухвалювалися владою цих міст.
Цікавий факт
Щоб вигнати якогось мешканця із поліса, щонайменше шість тисяч громадян мали взяти участь у спеціальному голосуванні. Спочатку відбувалося публічне обговорення. Тоді кожен із присутніх на уламку глиняного посуду, який називався остракон, мав видряпати ім'я людини, яку вважав негідною далі мешкати в полісі. Виганяли того, хто набирав найбільшу кількість голосів. Це називали остракізм. У наш час цим словом позначають різкий суспільний осуд дій певної людини.
• Спробуй прочитати імена на остраконах. Кого хотіли вигнати з Афін?
Остракони. Музей стародавньої агори, Афіни (Греція)
• Як ти вважаєш, що відчували громадяни під час голосування?
• Чи можливе таке голосування сьогодні?
Як це відбувалося в реальному житті? Історики вважають, що громадяни приходили на центральну площу — агору (від давньогрецького слова "агіро”, що означало — виступати публічно, робити промови). Ця площа була місцем торгівлі, зустрічей, тут засідав афінський уряд, суд, розташовувався монетний двір. Але слави агора зазнала як місце народних зборів, на які афіняни швидко збиралися за будь-якої потреби, особливо — загрози. Тут обирали агораномів, які відповідали за порядок на ринку, вирішували суперечки між покупцями та продавцями, слідкували за якістю товарів, збирали мито. Також на площі вирішувалося питання вигнання з Афін політиків, які порушували, на думку Ради старійшин, правила співжиття в місті.
3. Пофантазуй, кого художник зобразив на реконструкції афінської агори. Чи є тут судді, торговці, громадяни, раби, агораноми?
У Давньому Римі кількома століттями пізніше також почали впроваджувати закони та обирати правителів за допомогою голосування на громадських зборах.
У Римі також існувала центральна площа для зібрань — форум. Тут так само, як і в Афінах, були розташовані крамниці, а також місце для різноманітних зборів. Урочисті церемонії, релігійні свята, вибори, оголошення вироків засудженим, виступи ораторів — усе відбувалося на форумі.
Саме тому і дотепер форумом називають місце для обміну думками. Наприклад, це може бути зібрання людей з певними інтересами. До появи соціальних мереж форуми були основним майданчиком для дискусій в інтернеті.
Руїни давньоримського форуму. Рим (Італія), 2005 рік
Онлайн-форум
У 5-15 ст., які ще називають Середніми віками, у Європі та на інших континентах не було держав із демократичним устроєм у сучасному значенні. У монархіях влада належала королям і знаті, які ухвалювали рішення на власний розсуд, навіть попри існування парламентів. А середньовічні купецькі республіки мали владу, яка діяла лише в інтересах багатих городян. У цих державах-містах хоч і обирали іноді голову міста та міську раду — магістрат, однак ці прояви демократії були дуже обмеженими і не давали можливості всім мешканцям ухвалювати рішення більшістю голосів.
Спроба змінити цей стан речей відбулася наприкінці 18 ст. Король Франції Людовік Шістнадцятий та його уряд не зважали на інтереси більшості суспільства, і в країні спалахнуло повстання проти Старого порядку — Французька революція. Повсталі зруйнували Бастилію — королівську в’язницю. Владу короля було повалено, Франція стала республікою, хоча це не означало впровадження демократичних норм, якими ми їх уявляємо нині.
Одним із дуже важливих для нас здобутків цієї революції стала ідея про рівне право обирати владу. Зараз це здається очевидним — усі дорослі в Україні, як і в більшості країн світу, можуть вільно голосувати на виборах. Але для того часу надання можливості брати участь у голосуванні за владу всім дорослим чоловікам незалежно від статків було величезним досягненням. Із часів Французької революції в країні збирався парламент, що складався із представників усіх регіонів країни та усіх верств населення.
Революція (від латинського "revolutio” — переворот) — подія, що докорінно змінює державний устрій.
Переможці Бастилії перед готелем де Вілле. Художник Поль Деларош, 1830-ті роки
У наші часи демократичних держав чимало. Серед них є як республіки, так і монархії. Питання, у кого влада та звідки вона береться, є головними для визначення форми держави. Але також дуже важливим для громадян є питання, як керує влада. Залежно від того, якою є відповідь на це питання, ми можемо характеризувати державу як демократичну чи ні.
Цікавий факт
Люди, які живуть у демократичних країнах, зазвичай мають більше прав і свобод, ніж люди в країнах, де демократії недостатньо чи немає взагалі.
Кожна з 25 найбагатших держав світу є демократичною.
2. Як проявляється демократія в державі
4. Чим відрізняється представницька демократія від прямої?
5. Випиши з тексту ключові слова, які пояснюють прояви демократії.
Демократія буває двох типів: пряма та представницька.
Пряма означає, що кожний громадянин і кожна громадянка безпосередньо впливає на ухвалення рішень. Наприклад, ви з друзями можете проголосувати, яке кіно дивитися, й обрати те, за яке проголосує більшість.
У громадському житті виявом прямої демократії є, наприклад, складання та підписання петицій. Це заява, у якій будь-який громадянин/будь-яка громадянка або група людей може звертатися до органів державної влади чи президента з вимогою розглянути та вирішити певне питання. Такий документ можна створити онлайн, щоб якомога більше громадян мали змогу з ним ознайомитися та проголосувати.
Якщо електронна петиція Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України набере понад 25 тисяч голосів, її мають розглянути та дати відповідь.
Якщо влада хоче порадитися із громадянами про важливі питання суспільного життя, вона призначає референдум — опитування всього дорослого населення країни. Голосування за голову міської чи селищної ради, а також президента країни є свідченням прямої демократії в дії. Обрання представників і представниць шкільного самоврядування також належить до проявів прямої демократії.
Представницька демократія, як можна зрозуміти з назви, передбачає обрання представників і представниць з народу — тих, кому громадяни і громадянки довіряють керування державою замість себе. Адже громадян так багато, що постійно залучати їх до ухвалення рішень неможливо.
6. Де зображено пряму демократію, а де — представницьку?
7. Повернися до історії про остракізм у першому розділі. Як ти вважаєш, це — вияв прямої чи представницької демократії? Чому?
Важливу роль у підтримці й розвитку демократії відіграють масмедіа (радіо, телебачення, сайти). Для того, щоб громадяни розуміли, які закони і навіщо ухвалює влада, важливу роботу виконують журналісти і журналістки. Вони мають чесно розповідати про поведінку політиків, про державні рішення та їх мету, про проблеми, які всіх непокоять і потребують розв’язання. Тому журналісти і журналістки повинні бути незалежними й не боятися критикувати владу.
Так само важливо мати в країні справедливий суд, у чиїх рішеннях суспільство не сумніватиметься. Якщо судді виносять вироки лише на основі закону, який діє однаково для будь-якої людини, це також є ознакою демократичного устрою держави.
Джерело 1
Багатотисячний мітинг під час Помаранчевої революції на Майдані Незалежності, м. Київ, 2004 рік
• Що на фотографії свідчить про те, що громадяни і громадянки здійснюють пряму демократію?
У демократичному суспільстві громадяни мають право протестувати проти дій влади. В Україні народ широко використовує цю можливість прямої демократії, збираючись на Майдані — головній площі країни — щоб висловити свої вимоги. Наприклад, у 2004 році українці влаштували Помаранчеву революцію — щоб змусити тогочасну владу визнати результати президентських виборів.
3. Як пов'язані демократія та права людини
8. Чим відрізнялося становище підданих у монархіях та громадян у республіках?
9. Що таке рівність? Як пов'язані рівність і демократія?
10. Що саме в наведених історіях свідчить про прояви демократії?
Ідеї демократії розвивалися, і поступово мислителі почали говорити про те, що право впливати на рішення влади повинні мати всі люди, які живуть у державі. Однак ідею та її втілення іноді розділяють роки. Боротьба проти сваволі державної влади в монархіях і диктатури в республіках тривала століттями. У цей час поступово розширювалися й уявлення про те, кого ж вважати громадянами.
Джерело 2
Демонстрація суфражисток у Лондоні (Велика Британія), 1911 рік
Жінки в гарних платтях і з парасольками вийшли з невеликими плакатами, на яких написані їхні імена.
• Як ти думаєш, чому жінки обрали саме такий спосіб оголошення своїх вимог суспільству?
• Чому, на твою думку, вони йшли з написаними іменами? Що це мало означати?
У 19 ст. у багатьох європейських країнах жінки стали об’єднуватися й вимагати рівних із чоловіками прав, зокрема права голосу, тобто права обирати владу. Таких жінок назвали суфражистками (від французького слова suffrage — виборче право). Оскільки уряди тоді складалися лише з чоловіків, такі вимоги викликали обурення. Цих жінок переслідували, заарештовували, висміювали в газетах, позбавляли робочого місця або навіть виганяли з родини. Але вони все одно продовжували мирну боротьбу за свої права. Жінки переконували суспільство, що мають право впливати на закони щодо родини, виховання дітей та їхньої освіти, домашнього бюджету та інших важливих питань.
Зрештою, багато урядів визнали, що їх країни не можуть вважатися демократичними, якщо жінкам не нададуть право голосу на виборах. У 1896 році вперше таке право було надано мешканкам Нової Зеландії. В Україні таке право було запроваджене в 1917 році. Протягом першої половини 20 ст. більшість держав надала це право жінкам, як і багато інших прав, що раніше належали лише чоловікам. Але боротьба жінок за свої права не завершилася. Наприклад, у Саудівській Аравії громадянки здобули право голосувати на виборах лише у 2011 році.
Ще одним прикладом того, що демократія пов’язана з правами людини, є історія середини 20 ст. про боротьбу за свої права темношкірого населення Сполучених Штатів Америки. Попри те, що в Конституції США вже понад сто років було записано, що всі народжуються вільними і рівними, існували великі обмеження для темношкірого населення країни. Зокрема дітям із різним кольором шкіри не дозволялося вчитися разом, а дорослим — навіть сидіти поруч. У автобусах та потягах були окремі місця для не-білих, у парках — окремі лавки. Після сотень протестів, багатотисячних демонстрацій і звернень до суду Верховний Суд США таки ухвалив рішення про неприпустимість існування окремих шкіл для білих і темношкірих дітей.
Рубі Бріджес — перша дівчинка, батьки якої наважилися віддати її до "білої" школи. На навчання її супроводжує поліція. Новий Орлеан (США), 1960 рік
Пам'ятник Розі Паркс. Національний музей громадянських прав у штаті Теннесі, США
11. Прочитай історію, що передувала появі пам'ятника, і знайди відповіді на запитання.
• Якби ти їхав/їхала в такому автобусі, що б відчував/відчувала?
• Яке право Рози Паркс було порушено?
Ввечері 1 грудня 1955 року в місті Монтгомері штату Алабама в США 42-літня темношкіра швачка Роза Паркс їхала додому з роботи. Вона сіла в автобус і зайняла місце посередині. За тодішніми правилами, місця попереду призначалися для білих, позаду — для темношкірих, а середні мали звільнятися, якщо білим не вистачало місць. Поступово пасажири заходили в автобус, і вільних місць не залишилося. Тоді кондуктор, згідно з тодішніми правилами, почав вимагати від пані Паркс поступитися місцем білому пасажиру. Але вона відмовилася. Її висадили з автобуса й заарештували. Це обурило мешканців міста, і протягом 381 дня вони протестували — зокрема оголосили бойкот усьому громадському транспорту. Ця подія зумовила початок боротьби темношкірого населення за свої права в усій Америці. Зрештою, суд визнав правила окремого проїзду незаконними. А через кілька років усі закони, що закріплювали нерівність громадян через колір шкіри, були скасовані.
Підсумкові запитання і завдання
- 1. Чим відрізняється сучасна демократія від давньогрецької?
- 2. Поясни різницю між прямою та представницькою демократією.
- 3. Наведи приклади, як люди боролися за свої права.
- 4. Склади сенкан зі словом "демократія".
- 5. Дізнайся, чи є у школі Статут й учнівське самоврядування. З'ясуй разом із однокласниками й однокласницями, коли і як саме відбувалися вибори до самоврядування у твоїй школі.
Коментарі (0)