Після входження більшості українських земель до складу СРСР тут було встановлено радянську владу. Від другої половини 1920-х років в українських селах почали примусово створювати колективні господарства — колгоспи. Селяни переставали бути господарями, бо не могли розпоряджатися ні своєю землею, ні зібраним урожаєм. Попри спротив селян і навіть повстання, радянська влада насильно змушувала їх входити до колгоспів.

Найбільшим лихом тих років став Голодомор (від словосполучення морити голодом) 1932-1933 рр. — так називають спланований радянською владою масовий голод. Селянські господарства були зобов’язані здавати державі все вирощене зерно та іншу сільськогосподарську продукцію. Влітку 1932 р. радянською владою був прийнятий закон, прозваний «законом про п’ять колосків». За ним людину, яка голодувала, ув’язнювали на 10 років або навіть страчували за кілька

Геноцид (з грецької — рід, плем’я та латинської — вбиваю) — цілеспрямовані дії з метою знищення повністю або частково національних, етнічних, расових чи релігійних груп зібраних потайки колосків чи овочів. Через таку злочинну діяльність радянської влади сотні тисяч людей України були приречені на голодну смерть. Проте втекти від страхіття селяни не могли, адже кордони територій, охоплених голодом, охороняли війська. У такий спосіб влада блокувала села, які не виконували план хлібозаготівлі.

Голодомор 1932-1933 років не був наслідком посухи чи іншого стихійного лиха, а стався через сплановані дії радянської влади. Внаслідок цього мільйони людей загинули, втратили родини, були позбавлені звичного способу життя.

У нашій державі Голодомор визнано геноцидом українського народу — злочином, спрямованим на повне або часткове знищення окремих груп населення.

2. Які пам’ятки України розкривають сутність Голодомору

Поміркуйте