Узагальнення розділу 2. Від родини — до України
- 27-11-2022, 23:08
- 372
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
... |
Світ, у якому ми живемо, наповнений великою кількістю невидимих нашому окові елементів та процесів. Це повітря, тепло, хвилі передач мобільних пристроїв, електричний струм, а також інформація — все, про що ми довідуємося, що сприймаємо. Інформаційних відомостей навколо нас є надзвичайно багато, тож спробуймо їх класифікувати. За способом сприйняття: зорові — все, що ми бачимо (в тому числі і на пристроях, якими користуємося), читаємо чи розглядаємо; слухові — те, що чуємо; тактильні — те, що сприймаємо на дотик; нюхові — про які дізнаємося з допомогою нюху; смакові — з допомогою яких відчуваємо смак. Інформація може різнитися за способом подання. Так, вона може бути текстовою, числовою, графічною, звуковою. Третім критерієм, за яким можемо розрізнити види інформації, є її призначення. Вона може бути масовою, тобто загальнодоступною, спеціальною — призначеною або зрозумілою певній групі людей і особистою — такою, яка відома певній людині. Чи чули ви коли-небудь слово «інфопростір»? Чи розумієте його значення? У загальному, широкому сенсі інформаційним простором (інфопростором) є весь світ довкола нас. Щойно розплющивши очі, ми безперервно приймаємо інформацію, а згодом ділимося нею з іншими. Так виникає безперервний інформаційний потік. Медіа — телебачення, преса, радіо, мережа Інтернет тощо — зробили цей потік потужним і всеохопним. Про сьогоднішнє суспільство кажуть, що воно інформаційне. Джерелами інформації є документи, книги, бази даних, реєстри, наукові збірки, бюлетені, повідомлення масмедіа, публічні виступи.... |
Сподіваємося, ви пам’ятаєте, що всі люди є рівними перед законом і наділені однаковими правами. Ми, зазвичай, замислюємося про права людини тоді, коли їх порушують. На жаль, у суспільстві нерідко проявляється негативне ставлення одних людей до інших через певні притаманні їм індивідуальні риси. Часто це супроводжується позбавленням певних груп людей їхніх прав чи зменшенням можливостей. Такі несправедливі дії, пов’язані з неоднаковим ставленням щодо членів певних соціальних груп, називають дискримінацією (від англ. discrimination — розрізнення, виділення). Розрізняють дискримінацію через вік, колір шкіри, мову, релігію, стать, приналежність до того чи іншого народу, майновий стан тощо. Дискримінація проявляється по-різному. Та найбільш поширеним її проявом є «мова ворожнечі» («мова ненависті»). Це агресивні висловлювання, які принижують іншу людину чи групу людей. Вони вкрай небезпечні. До прикладу, трохи менше ніж сто років тому, в роки Другої світової війни, людство пережило трагічний урок, коли «мова ворожнечі» швидко переросла у прагнення вбивати. На уроках історії ви будете вивчати жахливі наслідки дискримінації та мови ворожнечі — Голодомор, Голокост, депортації, репресії, війни... Сьогодні нам навіть важко усвідомити, як багато людей у той час стали жертвами ненависті. Зараз ця небезпечна практика знову набуває неймовірного поширення у всесвітній мережі Інтернет. Багато хто вважає, що можна негативно та агресивно висловлюватися, навіть про незнайомих людей. Чи замислювалися ви, які це може мати наслідки? Прагнення принизити є першим проявом прагнення знищити.... |
Жодна людина не існує сама по собі. Від народження ми є частиною певних спільнот: міста/села, школи, сім’ї. Наші спільноти є частинами більших об’єднань, зокрема територіальних громад. Хоча територіальні громади як адміністративні одиниці сформувалися в Україні нещодавно, традиція об’єднуватися для вирішення спільних важливих питань у наших предків існувала дуже давно. Земля, ліси, пасовища спільно використовувалися всіма членами громади. Жителі сіл і міст спільно організовували захист своїх населених пунктів від ворогів, охороняли порядок та спокій мешканців, займалися створенням шкіл, дозвіллям, допомагали людям старшого віку і тим, що не могли самотужки про себе подбати. Сучасна територіальна громада, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування», — це добровільне об’єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр. Чому виникла потреба у створенні такої ланки адміністративного устрою? Мешканці громади краще знають та відчувають місцеві потреби і можливості. Тому саме вони самостійно вирішують питання розвитку своєї території, будують дороги, школи та лікарні; реалізовують проекти з організації дозвілля дітей та молоді, шукають шляхи відкриття нових підприємств, створення робочих місць тощо.... |
«Сім’я». У цьому слові переплелися теплота та ніжність, хвилювання та любов, інколи сум та тривога. Якими ж різними бувають сім’ї? Великі й малі, суворі та не дуже, однонаціональні й змішані... Кожна сім’я є найпершою частиною родини — соціальної групи, яка об’єднує кровних родичів. Сподіваємося, вам уже відомо, що таке родинне дерево? Це схематичний зв’язок між членами певної сім’ї чи родини. Таке дерево може бути усним (абстрактним), або наочним — спеціально створеним (написаним). На уявному «стовбурі» вписують імена найстаріших прародичів, імена нащадків зазначають у вигляді великих і дрібніших «гілок» і «гілочок». Отже, друзі, зображаючи родинне дерево та фіксуючи інформацію про осіб, що належали чи належать до роду, ми складаємо родовід. У минулому, в часи князів та королів, родоводи були вкрай важливими, адже це свідчило про приналежність до багатих родів, що володіли землями. Такі родини мали свій герб, своє гасло й особливе (привілейоване) місце в суспільстві. Сьогодні теж кожен/кожна з вас має змогу віднайти свій родовід, довідатися про видатних предків чи прародичів, які чесно і гідно виконували свою щоденну роботу. Тож гайда до праці! Історія кожної родини приховує багато таємниць. Можливо, саме ви зможете їх розкрити.... |
Наша Батьківщина, наша країна, наша земля... Різноманітна й різнобарвна... Як багато ввібрало в себе слово «Батьківщина»! Серед безлічі місцин, якими багата Україна, для кожного з вас, друзі, є земля особлива. Чому, мабуть, спитаєте? Бо це той край, де ви народилися, зробили перші кроки, а, можливо, й вперше закохалися чи закохаєтеся. Цей куточок землі ще називають батьківщиною або малою батьківщиною, бо воно походить від слів «батьки», «батьківська спадщина». Як визначити «адресу» найріднішої землі? Пригадайте, як багато етнографічних районів є на українських теренах! Кожна така місцевість для когось рідна. Вам також відомо, що на території України розрізняють області, райони, громади, які об’єднують міста і села. Тож поміркуйте трішки і визначте адресу малої батьківщини кожного/кожної з вас. Місце народження є особливим. Неважливо, чи це мегаполіс, маленьке містечко або крихітне село. Немає значення також, чи можуть похизуватися ці землі історичними пам’ятками чи дивами природи. Адже мала батьківщина для кожного є місцем сили, джерелом натхнення. Це та частинка, яка в майбутньому займатиме особливе місце в серці кожного з вас, бо тут зробили свої перші кроки і досягли перших вершин у житті.... |
... |
Як і багато народів світу, народ України прагнув мати свою державу. Впродовж тисячолітньої історії наша держава переживала і злети, і падіння — займала чільне місце на мапі світу, але за певний час втрачала свою незалежність. У XX ст. українцям двічі випала нагода відновити державність. Вперше це сталося після Першої світової війни. Тоді відбулися події, які згодом назвуть Українською революцією (1917-1921). Незалежною Українська держава була майже чотири роки. Боролася з агресивними сусідами, та не встояла. Більшу частину території сучасної України включено до складу Радянського Союзу, західні території увійшли до складу Польщі, Румунії, Чехословаччини. Згодом усі українські землі опинилися під радянською владою. Перезавантаження відбулося лише після розпаду Радянського Союзу в 1991 році. Від 24 серпня 1991 року Україна як вільна, суверенна і незалежна держава творить свою історію. Саме цей день став Днем нашої Незалежності. Довгий час бездержавності залишив у свідомості народу глибокі рани. Розірвані між Заходом і Сходом, поглинуті сусідніми державами, жителі України втратили орієнтир. Його необхідно віднайти в минулому. Наш народ так довго змушували забути усе пережите, його історичний досвід, що «історичне безпам’ятство» стало проблемою. Історична пам’ять — це сукупність суспільних уявлень про історію. Як і пам’ять кожного з нас, вона не є бездоганною: деякі події з нашого життя ми запам’ятовуємо краще, а інші — гірше, або й взагалі забуваємо. Так само історична пам’ять суспільства може містити деякі неточності і навіть історичні міфи. Треба розуміти, що історична пам’ять не рівнозначна знанням про минуле. Але вона впливає на сьогодення, адже суспільство конструює ті образи минулого, які актуальні нині. Тому мусимо вчитися досліджувати історію, щоб уміти з причин читати наслідки, берегти незалежність, розбудовувати державу.... |
Ми, люди, є частиною природи. Все, що нас оточує, так чи інакше пов’язане з природою — наша їжа, житло, одяг і навіть ґаджети. Все, що ми отримуємо завдяки природі, — це природні багатства. Їх треба охороняти, берегти і використовувати обережно та шанобливо. Ресурси планети є різними. Одні відновлюються, як-от сонячне світло, вітер чи жива природа. Але людство дуже інтенсивно їх використовує. Коли вирубують ліси, озера та річки пересихають, а їхні мешканці, не маючи де жити, гинуть... Подумаймо, чи добре чинить людина? Є й невідновлювані ресурси — корисні копалини та інші елементи неживої природи, які треба використовувати раціонально. Бо що ж робитимемо, якщо ці ресурси закінчаться? Збереження природних багатств є надзвичайно важливим. Адже це питання нашого виживання. Природні багатства на нашій планеті розміщені нерівномірно. Розпоряджаються ними уряди тих держав, на території яких вони знаходяться. Завдячуючи таким багатствам, держави вибудовують свою економіку, використовуючи природні ресурси, забезпечують своїх громадян усім необхідним. А якщо якихось ресурсів бракує? Тоді держави торгують чи обмінюються тим, що необхідно. Але найважливіше: природоохоронні функції та функції раціонального використання багатств теж належать державі. І ми як громадяни держави, маленькі її частинки маємо дбати й охороняти природу, берегти її. Від цього залежить наш добробут, наше майбутнє.... |