Войти
Закрыть

Навіщо потрібна історія

5 Клас

Історія як будь-яка наука повинна мати свої закони. Чи існують історичні закони? Це питання завжди хвилювало істориків. В різні історичні епохи відповідали на нього по-різному. Епоха Просвітництва визнавала існування цих законів. Під час революційних потрясінь учені замислювалися про сенс того, що відбувається в історії. Проте, час минав, вчені досліджували те, що відбувалося з людством. І, аналізуючи, доходили висновку, що розвиток людства на відміну від розвитку природи не підкоряється чітким законам, а відбувається скоріше за певними правилами, які проявляються або як історична закономірність, або як випадок. Діємо: практична хвилинка Розгляньте діаграму приросту населення з 8000 до н.е. до 2300 р. у якому році відбувся значний приріст населення? Поміркуйте, які наслідки це могло спричинити? У чому проявляється історична закономірність? У XVIII ст. людей на Землі стало більше. Це привело до того, що люди шукали місце для життя. Таким чином «білі плями» на Землі були заселені людьми. Подивіться на діаграму. Уявіть, що ви історики, які досліджують історію і перебувають у 1985 р. Ми можемо спрогнозувати, до чого призведе збільшення людей на планеті, якщо, за сто років з 1800 по 1900 населення збільшилося на 656 000, натомість з 1900 по 1985 рік збільшилося на 3 млрд і прогнозується на 2000 рік досягти 6 млрд? Зокрема вчені-історики встановили, що кліматичні зміни та збільшення кількості населення призводять до того, що населення, яке мешкає в селі, переїжджає в міста. Проте роботи не знаходить і починаються страйки, революції, зміни уряду....

Моя майбутня професія — історик

5 Клас

Як ви вже знаєте, історики, досліджуючи джерела, знаходять інформацію, перевіряють її та роблять висновки. Працюючи з різноманітними історичними джерелами: письмовими, речовими (археологічними знахідками або іншими свідками минулого), усними переказами, дослідники повинні вирішити багато завдань. Подивіться ще раз на витяг з літопису Самійла Величка. Перше, що повинні знати історики, які досліджують цей текст: мову, якою написано. Тільки в цьому реченні ми знаходимо три мови: українську, польську й російську. Друге: історикам необхідно встановити час, у який написано текст. Крім того, досліджуючи джерело, потрібно розуміти, з якою метою воно створене автором. Історикам необхідно знати всі джерела, які були написані раніше. Коли ви самостійно почнете досліджувати літописи, зрозумієте, що деякі історичні події були в них описані так, нібито переписані із Біблії. Поміркуймо! Прочитайте уривок з літопису Самійла Величка. Як ви думаєте, що ще потрібно знати історикам, які вивчають старовинні тексти?...

Як людина досліджує минуле

5 Клас

Уявіть собі, що було би з людством, якби люди забули про минуле. Без знань минулого неможливий рух. Михайло Грушевський, видатний український історик, в 1918 р. писав: «Мусимо жертвувати всім, щоб урятувати найдорожче в сім моменті: самостійність і незалежність нашого народу... Помилки нам потомство пробачить...» Ці слова він писав сто років тому, а вони актуальні й нині. А головне, що ми з вами можемо зробити власний висновок: наскільки правдиві його слова: «Помилки нам потомство пробачить». Неодмінно потрібно пам’ятати й вивчати помилки людей минулого, але до того ж бути вдячними нашим предкам за те, що стільки часу, сил, навіть життя вони поклали за нашу свободу, за нашу незалежність. Дослідники, мандруючи, описували явища, події, свідками яких вони були. Першим істориком-дослідником вважають Геродота. В його «Історії» знаходимо описи життя скіфів. Він розповів про природу півдня України і народ, який тут жив. Україна також описана в працях античних географів, римських учених, візантійських й арабських мандрівників в X ст. Завдяки таким працям ми знаходимо відомості про те, на якому рівні розвитку перебували люди, які населяли територію України. Крім того, дослідники мали літературний хист, детально описували все, що бачили й чули, і ми відтворюємо своє минуле, ніби були свідками тих часів. Про історичні факти щодо України XVII ст. багато цікавого розповів французький інженер і картограф Гійом Левассер де Боплан. Його праця — «Опис України» детально описує життя, традиції, побут татар, козаків і селян, морські походи запорозьких козаків, становище селян і їхні відносини з іншими верствами населення. «Опис України» цікавий не тільки вченим. Книжка написана як художній твір. Кожний, хто читає, ніби опиняється у XVI ст. й розмовляє з «тутешніми» селянами, які «потрапляли в повну залежність до злих панів». Перегортаючи сторінки, дізнаємось, що «багато хто (із селян) тікає, а найвідважніші з них через деякий час вважаються запорозькими козаками». Разом з автором побуваємо в Криму, який він називає «край Татарії». Дізнаємось, що для татар «конина смачніша, ніж воловина і овече та козине м’ясо. Що ж до баранини, то вона їм не відома». І ми співчуваємо, разом з дослідником: «Ось так той нещасний народ живе. Добру воду п’ють тільки тоді, коли трапиться, що буває дуже рідко»....

Практична робота. Вчимося створювати екскурсійний маршрут

5 Клас

Екскурсійний маршрут має бути продуманим і якнайзручнішим. Розробка маршруту розпочинається з відбору об’єктів для відвідування під час екскурсії. Поміркуймо! Поміркуйте, за якими критеріями варто формувати перелік екскурсійні об’єкти. Другим етапом створення екскурсійного маршруту є розробка самого маршруту екскурсії (руху між відібраними об’єктами) та написання тексту екскурсії. Розробка маршруту передбачає визначення розташування об’єктів і порядку їх відвідування, виявлення наявних транспортних шляхів, що ведуть до них, тощо. До того ж остаточно з’ясовується, чи відвідуватиметься пам’ятка. Екскурсійні маршрути, як правило, вибудовують за хронологічним, тематичним і комплексним тематико-хронологічним принципом. Якщо екскурсовод/екскурсоводка обирає хронологічний принцип, тоді екскурсійна група буде рухатися від найстарішої пам’ятки до найбільш сучасної (відповідно до часу їх виникнення). У разі побудови тематичного екскурсійного маршруту, всі об’єкти, що будуть відвідані, поєднуються спільною тематикою. Найбільшого поширення набув комплексний, тематико-хронологічний принцип. За ним розробка екскурсійного маршруту поєднує в собі обидва принципи: наявність спільної теми та хронологічну послідовність....

Історичне краєзнавство

5 Клас

Історія рідного краю — важлива складова історії країни і держави. В кожному регіоні, місті, більшості сіл України працюють краєзнавці. Можливо, серед них є ваші знайомі або ваші вчителі. Чим же займаються краєзнавці? Краєзнавство — це комплекс вже відомих вам історичних дисциплін, але особливість у тому, що вони застосовуються для наукового дослідження окремої частини нашої Батьківщини — рідного краю. Край — поняття не дуже чітко визначене. Це може бути історичний регіон, область, район чи окремий населений пункт. Краєзнавці вивчають природу, населення, особливості господарства, культури краю. Та звісно досліджують його минуле. Краєзнавці часто створюють гуртки, наукові товариства, у багатьох місцях є краєзнавчі музеї. Є різні напрямки краєзнавства. Нас цікавить історичне краєзнавство — дослідження історії рідного краю. Воно є окремою історичною дисципліною, завдання якої — досліджувати історичні події, що відбувалися на території краю, місцеві пам’ятки історії та культури. Місцева історія відзначається увагою до деталей повсякденного життя людей. Крім даних археології, архівних документів і музейних експозицій, краєзнавець мусить залучати особисті спогади, свідчення очевидців, родинні архіви та власні спостереження. Його цікавить місцевий фольклор, топоніми, матеріали етнографічних досліджень, особливості мови. Теми краєзнавчих досліджень також різноманітні — від загальної історії краю до вивчення історії вулиць, окремих будівель, історичних і культурних пам’яток, біографій видатних земляків, родинної історії. З таких фрагментів згодом і складається загальна історія України....

Пам’ятки архітектури й мистецтва

5 Клас

Окремим видом історичних пам’яток є пам’ятки мистецтва. Вони найкраще нагадують людям про їхні культурно-історичні корені та надбання. Найбільш помітними й величними пам’ятками є давні архітектурні споруди. З усіх видів мистецтва саме архітектура супроводжує нас щодня. Ми не лише оточені будівлями, а й живемо безпосередньо в архітектурних спорудах. Архітектурні пам’ятки первісних людей не дуже схожі на архітектуру. До них належать менгіри — кам’яний стовп заввишки до 20 м. Згодом з менгірів почали будувати дольмени — два менгіри, які тримають на собі зверху горизонтальну брилу каменю. Поєднання дольменів утворює кромлех. Відомим прикладом кромлеху є Стоунхендж у Британії. Дослідники не дійшли єдиної думки щодо мети спорудження кромлехів. Найвірогідніше, це були споруди, присвячені поклонінню сонцю. Як це не дивно, але саме релігійні споруди, а не житло, дійшли до нас з давніх часів. Адже, на відміну від житла, такі споруди будували міцнішими. Вони мали вражати тогочасних вірян та підтримувати владу служителів культу й перших правителів....

Історична пам’ять та історичні пам’ятки

5 Клас

Кожна людина має пам’ять. В ній зберігаються наші спогади про пережиті події, відвідані місця, інших людей. Ці спогади створюють наш власний «образ минулого». На створення цього образу впливають наші почуття. Найглибше у пам’ять «западає» те, що нас колись вразило або схвилювало. Так формується наше уявлення про світ і наше місце в ньому. Пам’ять допомагають зберігати символи — умовні знаки, що відображають певну думку, почуття людини та події, що відбувалися в її житті. Такі символи іноді називають «місцями пам’яті». Для окремої людини це може бути лист, фото, побутовий предмет, дарунок — усе, що пробуджує спогади. Що допомагає вам згадувати події свого життя? Чи є у вас «місця пам’яті»? Наведіть приклади. Такі «місця пам’яті» є і в людських спільнот — жителів певного міста або села, історичного регіону або ж громадян цілої держави. Цю роль можуть виконувати вулиці, майдани, окремі будівлі та споруди, місця битв чи інших значних історичних подій. Такі місця є одним із засобів формування у людей спільних уявлень про своє минуле. Ці уявлення створюють історичну пам’ять громади чи цілого народу. Варто запам’ятати! Історична пам’ять — уявлення суспільства про спільне історичне минуле, що поєднує його та відокремлює від інших....

Історія в географічних назвах

5 Клас

Географічні назви (топоніми) з’явилися ще в прадавні часи. Іноді ці назви передавалися від покоління до покоління без розуміння людиною значення самої назви, що було пов’язано зі складнощами в перекладі. Через те, що географічні назви завжди сприймалися людством як пам’ятки культури і мови, вони не піддалися змінам чи фальсифікаціям. Так, у літописі «Повість минулих літ» є чимало географічних назв, які збереглися незмінними до сьогодні: Карпати, Чернігів, Київ тощо. Географічні назви складалися за природними й господарчими ознаками, історично або за ім’ям засновників, а іноді і просто внаслідок бажання влади. Але трапляються і надзвичайно цікаві випадки. Наприклад, щодо назви південноамериканського міста Монтевідео існує кілька легенд. Найпростіша переконує, що хтось з мореплавців іспанською, португальською чи латиною прокричав «Бачу гору!» (Monte vide eu! Montem video!). Варто запам’ятати! Топоніміка — наука, що вивчає географічні назви (топоніми). Назва кожної країни має свою історію походження. Наприклад, Франція у перекладі означає «земля франків», Англія — «земля англів». Тобто в назві цих країн відображено історію народу, який був у витоків їхньої державності. Назва країни Австралія перекладається як «Невідома Південна земля», яку зображали на перших картах як маленький край Африки. А назва Аргентини походить від лат. «argentum» («срібло») — адже купці використовували аргентинську річку Ріо-де-ла-Плата для перевезення срібла з території Перу. Країна Болівія названа на честь відомого військового діяча, який воював з Іспанією за незалежність Болівії та її першого в історії президента. Венесуелі назву дав Америго Веспуччі, назвавши ці землі «Мала Венеція» — ісп. «Venezuela» на честь європейського міста на воді....

Де можна «почути» історію?

5 Клас

У будь-якій мові існують специфічні слова для визначення тих чи інших речей, явищ або назв. Українська мова також запозичувала в різні історичні періоди з інших мов поняття й окремі елементи усним й писемним шляхом. Багато таких слів застосовують у медицині, науці, публіцистиці або діловому мовленні. Наприклад, грецьке походження мають слова: психологія, бібліотека, космос, метод, історія; з англійської мови до нас у вжиток увійшли поняття: спонсор, менеджер, лідер, ринг, футбол тощо. З італійської в українську мову прийшли слова: піаніно, композитор, опера, ліра, соната тощо. Поняття, якими користуються в мореплавстві, прийшли до нас з Голландії: флот, лоцман, матрос, каюта тощо. Діємо: практична хвилинка За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся, які поняття в українській мові запозичені: а) з французької, б) з німецької. • Поміркуйте, як з’явилися зображені на малюнку терміни. Встановіть відповідність між термінами й ілюстраціями. З допомогою вчителя/вчительки та додаткових джерел інформації дізнайтеся, що таке «сленг» і звідки походить це поняття. Формування термінології, яку ми використовуємо сьогодні, розпочалося ще у V ст. до н. е. Слова латинського та грецького походження займають в українській мові особливе місце. Більшість таких термінів і понять використовують у медицині або інших галузях науки. «Батько» медичної науки Гіппократ вживав у своїх працях такі слова, як діагностика, епідемія. Велика кількість термінів від Гіппократа увійшла до міжнародного словника медицини. Варто запам’ятати!...

Навігація