Для дослідження минулого особливо цінними є писемні джерела. До них належать різноманітні написи та документи, що їх створили люди за допомогою знаків і символів. Від часу винайдення письма для нього людство за період свого існування намагалося пристосувати різноманітні матеріали: камінь, дерев’яні дощечки чи глиняні таблички, кістки тварин. У Стародавньому Єгипті писали на папірусі — папері, який створювався зі стебел очерету, що зростав на берегах річки Ніл. Наші предки для письма використовували кору берези (бересту), пергамент (матеріал з телячої шкіри) або свинцеві пластини. Батьківщиною сучасного паперу вважають Китай, де, за свідченнями китайських літописів, майстер Цай-Лунь у 105 р. н. е. винайшов папір, переробляючи бамбук. Змінювалися і способи нанесення знаків письма. Їх вирізьблювали, видавлювали, наносили фарбою, чорнилом, зрештою винайшли спосіб друкувати, який і досі вдосконалюють. Упродовж тисячоліть змінювався не лише матеріал, на якому робили написи, а й змінювалося письмо. Певний час основним джерелом для виникнення писемності був малюнок. Проте малюнок може стати писемністю лише тоді, коли він не просто зображає річ, поняття (сонце, земля, людина тощо), а й позначає саме слово. Письмо за допомогою малюнків називають піктографічним. Хоча нині такий вид письма вже не використовують, піктограми значно поширені в дорожніх знаках, комп’ютерах, телефонах тощо....
|