2. Інші науки-помічники в дослідженні минулого

Як ми з вами вже з’ясували, історія є наукою. Кожна наука має як власні, специфічні методи дослідження, так і загальнонаукові.

Основний метод будь-якого наукового дослідження — це експеримент. Головна мета експерименту — встановити причинно-наслідкові зв’язки між певними діями та їхніми наслідками і перевірити факти. Наприклад, що відбудеться, якщо змішати дві речовини. Або що станеться, коли встановити взаємодію двох речей тощо. Експеримент переважно використовують науковці природничих наук. Для істориків експеримент перш за все — це відтворення елементів минулого, реконструкція. Проте минуле неможливо повторити, і повернутися в минуле — теж. Але якщо поглянути на події історії як на експеримент, результати котрого ми знаємо, то дослідження історії набуває зовсім іншого значення. Головним завданням історика стає уміння робити висновки, з’ясовувати закономірності з таких «природних експериментів». Тобто з’ясувати, чому саме так відбувався хід подій.

Робота з георадаром під час археологічних розкопок

Нині рівень досліджень історичних подій, процесів, явищ сягнув такої глибини, що для з’ясування окремих історичних моментів доводиться залучати знання і методи досліджень інших наук, таких як математика, фізика, хімія, біологія, географія тощо. До того ж прогрес природничих і математичних наук зробив їхні методи досліджень корисними для дослідження минулого.

Також традиційно пліч-о-пліч з історією працювали гуманітарні дисципліни: культурологія, літературознавство, краєзнавство, соціологія.

Аерофотозйомка допомагає археологам виявляти археологічні пам’ятки

Таким чином, щоби бути сучасним істориком, вже недостатньо стати обізнаним лише в суто історичній тематиці.

Наприклад, із 1958 р. в археологічних дослідженнях для визначення давності пам’ятки використовують властивості окремих хімічних елементів, зокрема вуглецю, що міститься в усіх органічних залишках. Так, віднайшовши у пам’ятці залишки рослини, тварини або людини та вимірявши кількість вуглецю в них, можна приблизно встановити, коли істота померла і, як наслідок, коли жила. Цей метод називають «радіовуглецевим датуванням». Його недоліком є те, що він має похибку в кілька сотень років. Для дослідження дуже давніх часів це не має принципового значення, але для дослідження недавнього минулого він не дуже зручний.

Досягнення в геології та фізиці сприяли винаходу георадарів, які спочатку використовували в геологічних розвідках, але вони чудово зарекомендували себе і під час пошуків археологічних скарбів. Нині віднайти археологічну пам’ятку, яка залягає на глибині до 30 см, не становить для приладів жодної проблеми.

Тепер для археологічних досліджень активно використовують аерофотозйомку і сканування земної поверхні за допомогою супутників.

Чималу допомогу в історичних дослідженнях надали біологи, особливо в дослідженні еволюції людини, походженні свійських тварин, раціоні харчування тощо.

Від початку XXI ст. для історичних досліджень активно використовують досягнення генетики — науки про спадковість та мінливість ознак організмів. Так, досліджуючи геном — сукупність спадкового матеріалу, який міститься у клітині організму, були розгадані важливі історичні загадки.

У 2015 р. вчені-генетики завершили величезний міжнародний проект «1000 геномів» (The 1000 Genomes Project), метою якого було повністю розшифрувати геноми тисячі осіб, щоб віднайти й описати більш 95 % генетичних варіацій, які трапляються у людей із частотою понад 1 %. Це дало змогу виокремити регіональні особливості генетичних змін і простежити їхнє поширення.

Ці та інші дослідження, які після них відбувалися й відбуваються, дали багато відповідей на питання, що давно турбували істориків та на які неможливо було відповісти традиційними методами досліджень. Так, удалося визначити переміщення багатьох народів, їхнє походження.

Супутниковий знімок місця археологічних розкопок

Історія, як й інші науки, не стоїть на місці, і нас чекає ще багато відкриттів.

• Які науки і як допомагають історикам в їхніх дослідженнях?