Войти
Закрыть

Пам’ятки доби державної незалежності України

5 Клас

Історична доба — це термін для позначення своєрідності певного відтинку часу, його неповторності як окремого етапу історії. Тому в цьому та наступних параграфах слово «доба» вжито в переносному значенні, на позначення тривалого проміжку часу. Його виділяють за характерним для цього часу явищем, подією. Визначальні для кожної історичної доби події, дії історичних осіб увічнені у зведених сучасниками цих подій або їх потомками пам’ятниках чи збережених (відреставрованих) пам’ятках історії. Сучасність — це незавершений історичний період, час, коли плин подій ще не дозволяє впевнено сказати, чи знайде суспільство потрібні відповіді на існуючі виклики. Таких викликів — багато. Навіть Ти можеш назвати окремі з них, бо відчуваєш їхній вплив на собі, на житті своєї родини. Ось, наприклад, кілька викликів-запитань, відповідей на які сьогодні шукає українська молодь: 1. Хто я, з якими суспільними групами (наприклад нацією, місцевою громадою) хочу пов’язати своє життя? 2. Чого навчитися, що мені придасться в майбутньому? 3. Яке заняття (бізнес, професію) обрати, щоб забезпечувати свої потреби? Сучасна доба історії України — це доба її державної незалежності. Проголосивши 24 серпня 1991 року Україну окремою, нікому не підлеглою державою, українці як народ (нація) можуть вільно реалізувати одну з основних людських потреб — самостійно вирішувати, як жити. Будучи цілісною (унітарною) державою, Україна має визначену територію й кордони, свою столицю, грошову одиницю та державну символіку, єдину державну владу. Верховна Рада України розробляє та ухвалює закони — документи, що регулюють найважливіші відносини між людьми, групами людей і державою, встановлюючи загальнообов’язкові правила. Головні з цих правил зафіксовано в Основному Законі — Конституції України. Верховна Рада України ухвалила її 28 червня 1996 року....
0 Переглянути

Історична пам’ять і пам’ятки

5 Клас

У глибинах пам’яті кожного з нас зберігаються численні образи відвіданих місць, пережитих подій. А виникають ці образи завдяки нашим відчуттям. Найміцніше в пам’ять западає те, що людину вразило, схвилювало. Так у нас формується уявлення про світ, у якому ми живемо, розуміння цього світу, бачення того, який він і де наше місце в ньому. Обдумуючи образ будь-якого міста чи села, який зберігається в нашій пам’яті, ми зможемо краще розуміти місцевих жителів. Обмін враженнями про «місця пам’яті» відвіданого поселення, сприятиме порозумінню з усіма, хто теж там побував, зокрема з іноземцями. Отже, підказуючи, де розташовані «місця пам’яті», міські вказівники сприяють єднанню всіх, хто пов’язаний з цим містом спільними згадками про нього. «Місцем пам’яті» може стати будь-який артефакт або слово, які людською волею та під впливом часу набули для людини або групи людей значення певного символу — умовного знака, що відображає яку-небудь думку, почуття, явище і т. ін....
0 Переглянути

Візуальні джерела. Фото- і кінохроніка

5 Клас

Образотворчі джерела. «Сліди» минулого — це не тільки книги, будівлі, знаряддя праці та предмети повсякденного вжитку. Дуже цінними для історика є витвори думки та людських рук, які віддзеркалюють широку гаму людського чуття. Цінність витворів мистецтва, музичних творів, фотографій, фільмів, обрядів у тому, що вони — продукти своєї епохи, які допоможуть дослідникові уявити, яким було тоді повсякденне життя. Разом з тим, такі образотворчі джерела досить складні для розуміння. Зокрема, через свою пов’язаність з відчуттями конкретних людей, які їх творили і які, на жаль, не зможуть ні підтвердити, ні заперечити нашу думку про свій задум. Робота з історичними джерелами, які образно відображають епоху, передбачає насамперед опис джерела, далі — встановлення його задуму і, нарешті, розгляд здобутої інформації з урахуванням характеристик епохи. Опис — це детальна розповідь про переданий джерелом зоровий або слуховий образ, тобто про все, що зображено, зіграно, представлено як обрядову сценку. Встановлення задуму вимагає вичленити з цілості важливі складники образу. Наприклад, виділити окремі лінії сюжету картини, музичного твору, обряду, вказати засоби (символи) та способи, якими автор намагався донести свої почуття і переконання. Розгляд на фоні епохи передбачає формулювання припущень про позицію автора твору, його ставлення до подій чи дій, під впливом яких створювався даний образ, висловлення дослідником власних міркувань щодо побаченого або почутого. Візуальні джерела — образотворчі пам’ятки матеріальної культури різних епох. Орнамент — оздоблювальний візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або стилізованих рослинних чи тваринних мотивів. 2. Малюнки та картини. Малюнки як джерело можуть представляти кожну культурну епоху. На теренах України знайдені малюнки, зроблені людьми на стінах печер та на кістці ще в первісні часи. Малюнки давніх мисливців і рибалок відображали переважно побутові сценки та магічні обряди, пов’язані з їхніми заняттями. Тоді ж люди відкрили й орнамент....
0 Переглянути

Пошук та вивчення речових джерел

5 Клас

Археологія. Письмо винайшли порівняно недавно, приблизно 5-6 тисяч років тому. Чи можна відтворити (реконструювати) історію людських спільнот у доісторичний, ніким із очевидців не описаний період? Це можливо, якщо зібрати та «розкодувати» речові джерела, створені в первісні часи. Виявленням та дослідженням речових джерел займається спеціальна історична наука — археологія. Перше завдання археолога — встановити місце, де можна знайти вироблені в давнину речі. Зробити це непросто. Людські житла, знаряддя праці, зброю, одяг та інші предмети повсякденного користування знищили війни, час та природа. Те, що не було остаточно зруйновано, знаходиться під землею у невідомих нам місцях. Перші археологи встановлювали місцеперебування давніх пам’яток культури на основі відомостей словесних джерел. Найбільш відома сьогодні історія пошуків міста Трої. Поет VIII ст. до н. е. Гомер у поемі «Іліада» описав облогу цього міста греками. Але тривалий час існування Трої, як і все інше, описане Гомером, вважалося легендою. У те, що війна з троянцями була, та що Троя розташовувалася у вказаному Гомером місці, повірив багатий німецький бізнесмен і археолог Генріх Шліман. У 60-х роках XIX ст. він розкопав руїни цього міста на малоазійському узбережжі Середземного моря. Сучасні археологи часто виявляють зруйновані споруди, зрівняні із землею поховання, межі ділянок, яких давно не існує, і т. ін. з допомогою аерофотозйомки. Це — спосіб вивчення земної поверхні шляхом її фотографування з літака чи супутника. На знімках, зроблених з висоти, видно контури пам’яток культури....
0 Переглянути

Писемні джерела

5 Клас

Актові матеріали. Найчастіше історики послуговуються різними писемними джерелами. Уміння записати вислів — одна з ознак цивілізації. Необхідність записувати висловлене пояснюють важливістю поданої інформації. Записи, з якими працюють історики, прийнято називати документами. Найбільше записів робили за наказами або на замовлення володарів. Щоб увічнити найважливішу для своїх підданих, на думку правителя, інформацію, окремі тексти в давні часи навіть висікали на камені (рис. 18). Тексти, укладені від імені влади, керівництва державної установи або приватної фірми, називають актовими матеріалами. Актові матеріали вирізняють за такими ознаками: • однорідна композиція; • основа змісту — встановлення або/і скасування правила; • посилання (бланк, підпис, печатка) на особу або орган, що визначали та відстоюватимуть записане. Укладають актові документи особи, які наділені правом приймати публічні рішення, надавати посвідки про право на якісь дії чи майно, пояснювати важливі для суспільства пропозиції, подавати докази у якійсь справі. Актовими матеріалами вважаються, зокрема, міждержавні угоди, закони, укази, накази, судові рішення та інші розпорядження центральної і місцевої влади. Чимало також актів, у яких відображені відносини між окремими людьми. Це заповіти, тобто розпорядження людини щодо її майна на випадок смерті; купчі, якими засвідчують придбання-продаж нерухомого майна; угоди між працедавцями і працівниками, фірмами та клієнтами й ін....
0 Переглянути

Різновиди історичних джерел. Усні джерела

5 Клас

Види історичних джерел. Важливою частиною історичного дослідження є збір та упорядкування інформації про минуле. Здобути достовірні відомості непросто, адже минуле — це дійсність, якої вже не існує. Залишилися тільки її «сліди». Сліди минулого — це не тільки наші спогади. В артефактах, тобто у знаряддях і продуктах людської діяльності, теж «закодовано» інформацію. Якщо ми зуміємо використати їх з метою отримання свідчень про те, що нас цікавить у минулому, вони слугуватимуть нам як історичні джерела. Разом з тим, джерельні відомості — це тільки цеглинки, з яких дослідник реконструює минуле, тобто відтворює його в своїй уяві та представляє як історію-оповідь про своє бачення того, що було. Історики, зазвичай, виділяють три великі групи історичних джерел: словесні, речові та зображувальні (візуальні). За основу для групування тут узято спосіб кодування та відтворення інформації. Артефакт — будь-який штучно створений об’єкт, продукт людської діяльності. Усні джерела — вид історичних джерел, що передаються «з уст в уста» або записані дослідником з чиїхось слів. Писемні джерела — документи, створені від імені держави, державної установи, приватної фірми, якоїсь організації або особи. Міфи — старовинні оповіді про походження Всесвіту і людини, спроба розгадати незрозуміле у довколишньому світі, пояснити його діями вигаданих надприродних істот. Словесним джерелом може стати будь-що сказане, розказане людиною (усні джерела) і будь-який, на будь-чому зроблений нею напис та опис (писемні джерела). Носієм інформації словесних джерел є пам’ятки мови, усної творчості (казки, легенди, міфи), писемні пам’ятки (літописи, документи, листи, щоденники тощо), зокрема й комп’ютерні тексти. До речових належить усе, виготовлене коли-небудь людськими руками, а також змінене людьми довкілля. Носіями цінної для історика інформації є, наприклад, пам’ятки архітектури, знаряддя праці різних епох, предмети і речі домашнього вжитку. Візуальними називають зображення, створені людьми різним способом: малюнки, карти, фото, кіно та ін. Інформацію зображувальних джерел, так само як і речових, в історичному дослідженні передають у формі описів або обчислень....
0 Переглянути

Історичні землі України

5 Клас

Особливості українських теренів. Сучасна Україна — єдина, цілісна держава, територія якої об’єднує 24 області й Автономну Республіку Крим (див. форзац). Кожна область, а також міста Київ і Севастополь мають свої органи управління — ради й адміністрації. Повноваження місцевих органів влади, тобто перелік їхніх прав на управління цими адміністративно-територіальними одиницями, визначені законодавством. Кордони України та її єдність, чи, як деколи кажуть, соборність українських земель, визнаються всіма державами світу — членами Організації Об’єднаних Націй. Цілісність України як держави не означає відсутність відмінностей у способі життя, заняттях і звичаях її населення. Особливості ці склалися історично. Наприклад, на сході й півдні України частка російськомовного населення суттєво більша, ніж на заході. Пояснюють це тим, що під час панування тут Росії, її населення постійно переселялося на українські терени. Водночас, місцевих жителів російська влада спонукала переймати російську мову. Українці були змушені навчатися в російськомовних школах, читати російською книги і газети, заповнювати цією мовою всі документи. Російською з ними спілкувалися не тільки місцеві посадовці, а й священики. Як наслідок, про українське коріння багатьох російськомовних громадян нашої держави сьогодні свідчать тільки їхні прізвища. Найбільш поширені на Наддніпрянщині прізвища, утворені з суфіксами -енко, -єнко (Петренко, Гордієнко, Костюченко). Далі на захід більшість українців традиційно мали прізвища з суфіксами -ук, -юк (Павлюк, Данилюк, Гордійчук). Прізвища Крутивус, Небаба, Перебийніс та подібні — безсумнівно, українського походження. Під такими колись записували запорожців....
0 Переглянути

Україна на мапах упродовж історії

5 Клас

Звідки українці родом. Для дослідження історії народу потрібно насамперед встановити час, коли народився цей народ, і територію його проживання в певні культурно-історичні епохи. Умови проживання людей можна визначити, якщо відтворити характерний для даної території природний ландшафт, тобто рельєф місцевості у поєднанні з кліматом, ґрунтами, рослинним і тваринним світом. Це допоможе спрогнозувати чисельність народу і тривалість його життя, описати господарство й розвиток суспільства, екологічні наслідки цього розвитку. Географічні характеристики краю в минулі епохи сприяють також розумінню тодішніх уявлень про світ. Розрізнені свідчення про час виникнення та батьківщину українців містять давні карти й описи, що їх у різні часи виготовляли мандрівники, службовці й учені. Згідно з відомостями часів Античності, слов’яни (а українці належать до слов’янських народів) є корінними жителями Європи. Приблизно з кінця II тис. до н. е. спільноти слов’ян заселяли лісові терени, що охоплюють верхів’я річок Вісла, Дністер та Західний Буг, а також поріччя Прип’яті аж до Дніпра (мапа 2). Зростання чисельності та тиск сусідів змусили ці племена розселятися на захід, схід та південь від своєї прабатьківщини. У І тис. племена слов’ян поступово залюднили терени держав, які сьогодні існують у Центрально-Східній Європі. Зокрема праукраїнські племена заселили західноукраїнські землі й Середнє Подніпров’я. Покажи на настінній карті батьківщину слов’ян-праукраїнців. Плем’я — об’єднання родів, що мають спільне походження та окремі органи самоврядування, говорять однією мовою, підтримують ті самі звичаї та вірування....
0 Переглянути

Історичний простір

5 Клас

«Адреси» подій. Події завжди відбуваються в конкретний час та в якійсь землі, державі, поселенні. Пізнаючи людей через їхні дії, історики мають дізнатися не тільки про час, а й про територію, на якій вони жили, щось планували, обмірковували, якось діяли. Територію як місце, де розташовані природні та створені людьми об’єкти і в якому відбуваються (розгортаються в часі) події, називають простором. Чи погоджуєшся Ти з думкою, що життя людей залежить від того, у якій місцевості вони проживають? Наведи приклади на користь своєї позиції. Розглянь фізичну, політичну та адміністративну карти. Спробуй розповісти, про що вони і нформують. У сучасному просторі природні об’єкти, наприклад гори, ліси, річки, острови, а також об’єкти, створені людьми, зокрема міста, залізниці, підприємства, співіснують. Такі об’єкти через їхнє відносно стійке розташування прийнято називати географічними. Люди, прагнучи добре орієнтуватися на місцевості, навчилися позначати для себе взаємне розташування географічних об’єктів у просторі. Це сталося, як вважають учені, ще задовго до нашої ери, у первісні часи. Припускають, що перші умовні зображення місцевості, де були позначені місця полювання і тимчасового проживання людей, пагорби, річки та озера, що оточували цю територію, люди робили на корі дерева, на слонячому бивні та на вичинених шкурах. Зменшене умовне зображення земної поверхні, її частини або окремих країн світу з позначеними об’єктами — це карта (мапа). Розрізняють карти фізичні, політичні й історичні. Перші відображають географічний простір, тобто взаємне розташування і протяжність географічних об’єктів, що знаходяться на зображуваній території (див. рис. 4). На політичних картах позначають взаємне розміщення на поверхні Землі та протяжність (кордони) держав (див. форзац). Політико-адміністративний устрій території окремої держави: столицю, адміністративні центри земель, де знаходяться органи урядування, адміністративні межі цих земель, населені пункти та шляхи сполучення відображають на спеціальній адміністративній карті....
0 Переглянути

Культурно-історичні епохи

5 Клас

Для розуміння минулого його дослідникові потрібно вчинити кілька послідовних дій. Спочатку слід відновити часову послідовність подій. Відтак пов’язати та порівняти здобуті відомості. Для цього їх треба групувати, умовно ділячи історичний час на частини. Групування подій у часі за якоюсь ознакою (критерієм) називають історичною періодизацією. Виділені часові проміжки — періоди або епохи — пов’язані між собою, адже процес змін триває постійно. Водночас кожен із них відрізняється від іншого, бо відображає стан суспільства, його культури у визначених часових межах. Для зручності дослідження минулого різні історики обирають різні основи (критерії) періодизації — від простого поділу за роками, десятиліттями, століттями до меж, що пов’язані зі змінами правителів, держав, способів господарювання, мислення або стану довкілля. Як зазначалося в попередньому параграфі, згідно з християнським ученням, життя людей можна поділити на два великі періоди: еру до народження Христа і нашу еру. Сучасні історики традиційно використовують саме цю періодизацію, наголошуючи на тому, що ера — початок літочислення та відрізок часу, значно більший, ніж епоха, доба або інший історичний період. За якими критеріями можна періодизувати історичний процес? На які культурно-історичні епохи сучасні вчені ділять європейську історію? Одним з найпростіших та найбільш поширених способів періодизації історії людини є її поділ на чотири культурні епохи: Первісність, Античність, Середньовіччя та Новий час....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 62 63 64 65 66 67 68 69 70 ... 72
Назад

Навігація