2. Давньоримська релігія

Релігійні уявлення давніх римлян подібні на уявлення інших народів стародавнього світу. Давні римляни вважали, що спочатку був лише темний та безмежний Хаос, у якому нічого не існувало, навіть часу. З Хаосу виникла земля, яка і народила гори, ліси, річки, тварин і людей. У той самий час із Хаосу з’явилися перші боги. Серед них був і володар часу Сатурн. За уявленнями римлян, саме він веде відлік життя, завдяки йому росте все живе, змінюються пори року. Спочатку римляни поклонялися Сатурну як єдиному богу. На його честь проводилися сатурналії — свята, під час яких римляни мінялися місцями із рабами.

З давніх часів римляни вірили у багатьох духів, божеств, які не мали людської подоби. Добрі генії охороняли людину протягом її земного життя.

Пенати опікувалися помешканнями. До наших часів дійшов вислів «повернутися до рідних пенатів», що означає повернутися додому.

Божествам, духам і надприродним істотам приносили жертви. Римляни вірили, що померлі впливають на справи живих і можуть мстити за неповагу до них. Померлий батько ставав для синів богом.

Коли римляни наприкінці VI — на початку V ст. до н.е. ознайомилися з грецькою культурою, богів стало більше. У Сатурна з’явилися діти. Серед них — Юпітер. Коли Юпітер підріс, він вирішив позбавити батька влади і скинув Сатурна з небес. Молодий бог — володар блискавок і грому — став царем богів. Згодом римляни наділили своїх богів, не змінюючи їхніх імен, тими самими силами й обов’язками, що мали й грецькі.

Юпітер мав старших братів — Плутона і Нептуна, з якими і поділив Всесвіт. Плутон став володарем підземного світу, а Нептун — володарем морів.

Кожна верства населення Риму мала власних богів.

Головними патриціанськими богами були Юпітер, Юнона і Мінерва. Вони відповідали грецьким Зевсу, Гері й Афіні. Цим богам були споруджені храми на Капітолії. Головним римським святилищем був храм Юпітера Капітолійського. На честь Юпітера щорічно влаштовувалися Великі, або Римські, ігри.

Нептун

Янус

Фортуна

На Капітолії височів храм Юнони порадниці (по-латин. — Монети).

Головними плебейськими богами були Церера, Лібер (Вакх) і Лібера (Прозерпіна). Церера відповідала грецькій Деметрі, Лібер — Діонісу, а Лібера — Персефоні. Цим богам був побудований храм на пагорбі Авентін. Покровителькою латинів, особливо простих людей, вважалася богиня-мисливиця Діана, відповідна грецькій Артеміді.

Деякі професії теж мали покровителів. У купців був Меркурій, у ремісників, художників, письменників, вчителів — Мінерва. Спільними для жителів Апеннінського півострова богами були Марс (бог війни), Діана (богиня Місяця), Фортуна (богиня щастя, успіху), Флора (богиня квітів), Фауна (богиня лісів, полів і тварин), Венера (богиня весни і садів, потім — кохання і краси). Пізніше в пантеон богів потрапили: Озіріс та Ісіда з Єгипту, Кібелла з Фригії, Ваал з Фінікії та ін.

Італійським богом, сприйнятим римлянами, був Янус. Янус — бог входу і виходу, дверей і воріт, минулого і майбутнього. Він зображався з двома обличчями.

Жодної важливої справи не починали римляни, не повороживши та не дізнавшись про ставлення до неї богів. Жерці бачили волю богів у поведінці тварин, птахів, у природних явищах, принесених жертвах. В усьому незвичному вони також вбачали підказки богів. За несприятливих передбачень жерці могли навіть відкласти воєнний похід.

Коли республіка змінилась імперією, у провінціях поширився культ полководців, а імператори вважалися богами на землі.

Особливу повагу мала покровителька домашнього вогнища богиня Веста. У римлян було безліч інших богів і богинь, наприклад, богиня удачі Фортуна або бог лісів Сильван. Різні богині охороняли перший крик новонародженого, перший крок дитини.

Римляни вважали себе народом Марса — бога війни. У глибоку давнину новий рік у Римі починався з березня — місяця, присвяченого Марсу. У березні під час священної церемонії Римом проносили 12 щитів свого божественного покровителя. 24 жерці — з найзнатніших патриціанських родів — служили Марсу.