Войти
Закрыть

Суспільне, господарське життя і духовний світ давніх слов’ян

6 Клас

В історії формування східних слов’ян можна виокремити декілька періодів: протослов’янський, праслов’янський і давньослов’янський (слов’янський). Перший період охоплює III—II тис. до н.е., коли між Дніпром та Віслою, південніше прип’ятського Полісся, формується група споріднених племен індоєвропейських землеробських спільнот. Під час другого періоду (ІІ-І тис. до н.е.) наші пращури усвідомлюють свою окремішність. Освоюють нові райони на лівобережжі Дніпра. У цей період праслов’яни вступають у складні стосунки з кочовими народами українського степу — кіммерійцями та скіфами. Завдяки скіфам праслов’яни були втягнуті у відносини з античним світом. Автохтонний — місцевий, корінний, той, що виник на певній території. Народи бувають або автохтонні, або прийшлі. Після загибелі Великої Скіфії у слов’ян настав новий етап розвитку. Почало формуватися власне слов’янське суспільство. Воно утворило свої об’єднання племен із власною соціальною та політичною структурою. У слов’янському суспільстві відбувається розшарування на бідних і багатих. Створюється панівна верхівка....
0 Переглянути

Римський період античних держав на території України. Боспорське царство

6 Клас

На рубежі нашої ери у розвитку міст Північного Причорномор’я відбулись великі зміни, пов’язані з включенням їх в орбіту римського впливу. У середині І ст. до н.е. Ольвія і Тіра були захоплені і зруйновані гетами на чолі з вождем Буребістом. Залишки захисників міста Ольвії залишили місто. Лише у середині І ст. почалось нове відродження давніх полісів, коли ця територія зацікавила правителів імператорського Риму. Відбувається відновлення Ольвії і Тіри. На межі ІІ-ІІІ ст. ці міста переживають господарське піднесення. На початку нової ери основою господарства хоча і залишається сільське господарство, але вагомим чинником розвитку міст стає посередницька торгівля з варварськими племенами. А розвиток ремесел, виноробства було пов’язано виключно з потребами мешканців міст. Особливий інтерес Риму до регіону був прикутий у період війн Доміціана і Траяна з даками. Після підкорення даків і утворення провінції Дакія у Тірі в 117 р. з’являється римський гарнізон. Але місто не було включено до складу імперії, а зберігало певну свободу. Римський гарнізон у місті перебував до середини III ст. Так, завдяки йому було відбито напад племені Карпів у 214 р. Але після ліквідації римської провінції Дакії доля Тіри була передбачуваною. Наприкінці 50-х — на початку 60-х рр. III ст. місто захопили і зруйнували готи....
0 Переглянути

Варвари і Рим. Падіння Західної Римської імперії

6 Клас

Як у період республіки, так і за часів імперії Рим мав багато ворогів. Та йому завжди вдавалося їх перемагати або стримувати. Але в умовах ослаблення імперії стримування просування у її межі сусідніх народів («варварів») стало серйозною проблемою. Вперше римляни зрозуміли небезпечність варварів у II ст. до н.е., коли зіткнулися на північних кордонах імперії з тевтонами й кімврами. Тоді Риму вдалося завдяки умілості полководців та реформованій армії зупинити просування варварів у глиб країни. На початку нової ери найчисленнішими сусідами Риму були германці — франки, готи — західні (вестготи) і східні (остготи), сакси, англи, лангобарди та вандали. Ці племена ще не знали держави. Органами управління у них були рада старійшин, вождь та народні збори. Для набігів на прикордонні території Римської імперії варварські племена утворювали потужні союзи. Ослаблена імперія змушена була укладати з варварами мирні угоди, надавати їм землі для поселення, набирати з них легіони. І навіть деякі римські полководці в цей час мали варварське походження....
0 Переглянути

Культура Давнього Риму

6 Клас

На становлення та розвиток культури Римської республіки великий вплив мали греки, особливо після об’єднання Італії під владою Риму і захоплення ним грецьких колоній на півдні Апеннінського півострова. Римляни завжди цікавилися досягненнями різних народів, які можна було практично застосувати у землеробстві, будівництві, корабельній та військовій справі, тому здобутки грецької цивілізації викликали надзвичайний інтерес у громадян Римської республіки. Наукові знання. Тогочасні знання з медицини, продовжуючи грецькі наукові традиції, узагальнив Авл Корнелій Цельс (І ст. до н.е.) у творі «Про медицину». Філософ Тіт Лукрецій Кар (95-55 рр. до н.е.) у книжці «Про природу речей» виклав вчення грецького мислителя Епікура, який заперечував існування богів. Основними ідеями твору були ідеї про смертність душі, про незалежність природи від волі богів, про нескінченність Всесвіту. Але найбільший внесок у світову наукову скарбницю зробили римляни тим, що створили новий напрям у наукових знаннях — правознавство. Його «батьком» називають Гнея Флавія (VI ст. до н.е.). У II ст. до н.е. з’явилися перші трактати з права....
0 Переглянути

Виникнення християнства

6 Клас

Християнство виникло в умовах, коли численні верстви вільних землевласників перетворювалися на залежних орендарів, колонів, поповнювали наймане військо або лишалися без засобів існування і переселялися до великих міст, сподіваючись на якісь подачки. Утримання армії, численних чиновників, підтримання розкоші імператорських палаців — усе це вимагало додаткових коштів і призводило до збільшення податків. Основна маса населення в умовах імперії не лише втратила будь-яку можливість впливати на життя держави, а й відчувала себе беззахисною перед всевладдям імператора й чиновників, чужою у своїй державі. Ще складнішим було становище в підкорених Римом провінціях, де народ потерпав від сваволі чужих і своїх правителів. Саме в одній з провінцій Римської імперії — Палестині — і зародилася нова релігія — християнство. Християнство проголошувало єдинобожжя (в основу його покладено віру євреїв у єдиного Бога), рівність перед Богом, братерство всіх народів. Засновником нової релігії вважається Ісус Христос....
0 Переглянути

Кризові явища в Римській імперії і утвердження домінату

6 Клас

У II—III ст. велетенська Римська імперія вступила у тривалу кризу. Дедалі рідше збиралися народні збори і до III ст. н.е. вони зовсім зникають. Сенат уже не розв’язував важливих проблем держави. Повставали не тільки підкорені народи, а й легіони, які повинні були тримати їх у покорі. Частина провінцій раз за разом проголошувала незалежність. Скарбниця держави була порожньою через витрати на величезну армію та розкіш імператорського двору. Щоб покрити витрати, імператори вдавалися до всіляких фінансових махінацій: зменшувалась вага срібних і золотих монет, карбувалися мідні гроші тощо. Все це викликало знецінення грошей — інфляцію, а як наслідок — зростання цін, господарський занепад, падіння життєвого рівня. Втрачався зв’язок з провінціями й занепадала торгівля. З припиненням загарбницьких воєн Рим уже не отримував невільників у таких масштабах, як раніше. Раби стали дорожчими. Відповідно зменшилась ефективність рабської праці. Тому рабів примушували працювати все більше. Щоб раби працювали старанніше, господарі надавали їм ділянку землі, дозволяли мати сім’ю, власне майно, їх називали «рабами з хатинами» — колонами. Криза — складне становище, загострення суперечностей....
0 Переглянути

Римська імперія у І–II ст. н.е.

6 Клас

Октавіан, перемігши у громадянській війні, зосередив у своїх руках необмежену владу. У 29 р. до н.е. він переглянув склад сенату і позбавив посад прибічників Марка Антонія, республіканців та своїх особистих ворогів. Щоб привернути на свій бік містян, він відсвяткував кілька тріумфів, під час яких роздавав гроші й хліб. Тоді ж сенат присвоїв йому титул імператора. Хитрий політик, Октавіан зрікся влади диктатора і консула, залишив собі тільки почесне звання принцепса сенату, тобто першого серед сенаторів. Проте, незважаючи на існування сенату та інших виборних органів влади, принцепс Октавіан правив одноосібно. Форма управління державою на чолі з принцепсом дістала назву «принципат». Вона проіснувала майже 300 років. Залежний від Октавіана сенат надавав йому все нові й нові титули й посади. Серед них — почесне звання Август («звеличений богами»), яке перетворилося на титул. В Октавіана була власна скарбниця — фіск. Побоюючись змов, він набрав особисту охорону — преторіанські когорти (9000 осіб). Принцепс проводив політику «батога і пряника». Незаможним громадянам він і далі роздавав гроші та хліб, влаштовував дивовижні свята, наказав спалити списки боржників. Дбав Октавіан Август і про розширення кордонів Римської держави. Але цю політику він проводив вкрай обережно. На Сході він зумів замиритися з могутньою Парфією. У той же час у Європі він вів активні наступальні дії. На провінції було перетворено Мезію (сучасна Сербія і Північна Болгарія), Паннонію (сучасна Угорщина), розширивши кордон до Дунаю. У Центральній Європі були утворені провінції Норік і Реція (сучасні...
0 Переглянути

Загибель Римської республіки

6 Клас

Боротьба за владу, у якій армія брала активну участь, придушення повстань рабів сприяли зростанню впливу воєначальників. Один з них — Гай Юлій Цезар (102(100)-44 рр. до н.е.) свою політичну діяльність почав як оборонець республіканських традицій, що забезпечило йому повагу плебеїв. Проте в 60 р. до н.е. Цезар уклав угоду з Гнеєм Помпеєм і Марком Крассом про захоплення і розподіл влади та боротьбу з сенатом. Цей союз дістав назву першого тріумвірату. Зазвичай знатні римляни мали два або три імені. Наприклад, Гай (особисте ім’я), Юлій (родове ім’я — прізвище), Цезар (прізвисько). Прізвисько Цезар у давнину звучало як Кесар, що в перекладі означає «слон». Воно було дане одному із членів роду Юліїв за те, що він у другій Пунічній війні під час бою убив слона. Юлій Цезар мав надзвичайні здібності, міг одночасно робити кілька справ: писати листа, читати, слухати донесення гінця. У 59 р. до н.е. Цезаря було обрано консулом. Через рік він, за підтримки інших тріумвірів, був призначений намісником у приєднану до Риму, але ще не приборкану, провінцію Галлію (територія сучасної Франції) терміном на п’ять років. Цезар жорстоко придушив кілька повстань галлів. Ціною винищення майже чверті населення Цезар остаточно встановив там римське панування....
0 Переглянути

Криза Римської республіки. Реформи братів Ґракхів

6 Клас

Після багатьох переможних воєн Риму в Середземномор’ї нарешті запанував мир. Але тепер державі загрожували внутрішні проблеми. Основним населенням Італії були вільні селяни. Обробляючи поля, вони годували свої сім’ї, постачали продовольством міста. Однак переписи населення, що регулярно проводилися в Римі, показували стрімке скорочення заможних селянських господарств в Італії. Адже чоловіків відволікали від селянської праці військові походи, а жінкам було важко самостійно впоратися і з господарством, і з сім’єю. Частину земель припиняли обробляти. Також розоренню селянства сприяло і те, що відбулось падіння ціни на хліб, який став прибувати з новозавойованих територій. За таких умов багато із селян залишали свої землі і вирушали на пошуки кращої долі в Рим, де поповнювали ряди римського плебсу, який жив за рахунок подачок влади і нобілітету, продажу свого голосу під час виборів. Так у Римі почала формуватися нова верства суспільства — люмпен-пролетаріат. 2. Реформи братів Ґракхів Освічена частина римського суспільства розуміла, що в інтересах спільноти, боєздатності армії необхідно зробити кроки, які допомогли б поліпшити становище селян. їх натхненником і главою став Тіберій Ґракх (163-133 рр. до н.е.)....
0 Переглянути

Римська релігія, сім’я та виховання. Побут та повсякденне життя Римської республіки

6 Клас

Римські міфи були відображенням повсякденного життя римлян, оспівували невибагливий спосіб їхнього життя, суворість звичаїв і правил, а особливо воєнні подвиги заради батьківщини. Так, давні перекази розповідали про батька-воєначальника, який стратив свого сина за порушення військової дисципліни, про уславленого вождя, який обробляв своє поле і після переможної битви знову повертався до звичних справ, про непідкупність римських вождів, про воїна, який, потрапивши у полон, спалив собі руку на вогнищі, щоб довести ворогам мужність римлян. Вражені вороги відпустили героя і зняли облогу Риму. Існували міфи про різних священних тварин і птахів. Чільне місце серед них посідали перекази про вовка. Цих тварин народна уява римлян наділяла магічними та людськими рисами, наприклад, вірністю. Не випадково Ромула і Рема врятувала саме вовчиця. На основі переказу про те, як капітолійські гуси врятували Рим, з’явився звичай приносити у жертву собак, які мовчали і пропустили ворогів. Релігія — походить від латинського дієслова «зв’язувати». Релігія — це зв’язок богів і людей. 2. Давньоримська релігія Релігійні уявлення давніх римлян подібні на уявлення інших народів стародавнього світу. Давні римляни вважали, що спочатку був лише темний та безмежний Хаос, у якому нічого не існувало, навіть часу. З Хаосу виникла земля, яка і народила гори, ліси, річки, тварин і людей. У той самий час із Хаосу з’явилися перші боги. Серед них був і володар часу Сатурн. За уявленнями римлян, саме він веде відлік життя, завдяки йому росте все живе, змінюються пори року. Спочатку римляни поклонялися Сатурну як єдиному богу. На його честь проводилися сатурналії — свята, під час яких римляни мінялися місцями із рабами....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 10 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 40
Назад

Навігація