Кий

Засновник, що вийшов із легенди

Князь Кий, фрагмент пам’ятника засновникам Киева, скульптор Анатолій Кущ, місто Київ, Майдан Незалежності, 2000 р.

Давно-давно... Більше тисячі років тому чернець Нестор, той, якого згодом наречуть Літописцем, запитував: «Звідки пішла Руська земля, і хто в ній почав спершу княжити, як Руська земля постала?» Запитував, бо точної відповіді не відав.

Минули роки, століття, однак і досі не розгадано чимало історичних загадок. Минуле нашої держави оповите припущеннями й легендами. У ньому ще так багато «білих плям». Найважливішим історичним джерелом того, схованого у віках періоду, є «Повість минулих літ», створена на початку XII століття. Звичайно, писав мудрий чернець у ній і про перших князів. Та щось, мабуть, трохи наплутав. Неточності й невідповідності — їх так чимало в літописі, що все, що описане, більше схоже на гарну оповідку, ніж на справжню історію. Можливо, тим і цікавіше? Тому не гай часу, уявляй себе детективом і сміливо, по крихтах, із маленьких уривчастих фактів вимальовуй історичну правду. Зіставляй «пазли», поєднуй їх у послідовні ланцюжки, шукай істину. Хіба це не захопливо? Ще й як! Отож логіка мислення тобі в поміч!

Ти, мабуть, пам’ятаєш яскраву легенду про заснування Києва трьома братами. Згадай її: «У давні часи жило плем’я полян, а правили ними три князі-брати: Кий, Щек і Хорив, і сестра їхня звалася Либідь. І збудували поляни город, і нарекли його на честь свого князя, старшого брата Щека і Хорива, — Києвом. А навколо города був ліс та пуща велика, і поляни ходили на лови і полювали там звірів, рубали ліс, розбудовували город.

Кий довго княжив у роді своєму, ходив походами в інші землі, і навіть до самого Царгорода. Великі почесті віддав йому правитель Царгорода.

...Кий же повернувся у свій город Київ і правив ще багато років зі своїми братами Щеком та Хоривом».

А на честь молодших братів назвали пагорби-гори, на яких розкинулося місто — Хоревиця і Щекавиця. Ім’я ж сестри їхньої присвоїли річці — Либідь.

Пам’ятник засновникам Києва, скульптор Анатолій Кущ, Майдан Незалежності, місто Київ, 2000 р.

Так, цій розповіді не бракує яскравих барв. Та чи достовірна вона? На жаль, більше немає жодних вірогідних історичних джерел, які згадували б про легендарних братів. Зате є достатньо відомостей про племінний союз полян, і не тільки.

Писемні джерела суголосять з археологічними. Тож певна річ, що з початку другої половини І тисячоліття (приблизно VI—VII століття) на наших землях існувало сім союзів племен: поляни, які займали ключові позиції, бо розселилися на дніпрових берегах і це давало їм неабиякі переваги, сіверяни, деревляни, волиняни (дуліби, бужани), білі хорвати, тиверці, уличі. Кожне плем’я жило відокремлено. Але воднораз контактували між собою. До того ж вели схожий спосіб життя, мали схожі традиції, мову. Були представниками одного етносу. Нашими безумовними предками — праукраїнцями.

Але якщо тобі подумалося, що вони були дуже схожими на нас, то ти помиляєшся. Століття, що минули, наклали свої відбитки, багато що переінакшилося, змінилися ми... То якими ж були ці наші далекі прародичі? (І ніяк тут не обійтися без речових пам’яток, що їх досліджують археологи. А писемні джерела, які вивчають палеографи? А усна народна творчість, зібрана фольклористами? Які це багатющі історичні скарби! Вони співзвучні, перегукуються і доповнюють одні одних. Тому життя давніх слов’ян легко вималюється в твоїй уяві.)

Жили невеликими групами. Селилися здебільшого на берегах річок та озер. Житла будували переважно плетені з пруття або дерев’яні — напівземлянки. Посуд виготовляли ліпний, із візерунками. Основа господарства — землеробство та розведення тварин. Вели невибагливий спосіб життя. «Нічого особливого» — подумаєш ти, але родзинка все ж таки була. Свою духовність праукраїнці вибудовували навколо віри — давньої, таємничої. Цю віру називають язичництвом. А вже йому не бракувало ні яскравості, ні ефектності. Давні слов’яни вірили в богів, які уособлювали сили природи, наділяючи їх як вигаданими, так і абсолютно людськими якостями та рисами.

Давньослов’янська міфологія була непідробною і захопливою, сповненою пафосу й інтриг. На вершині дохристиянського пантеону перебував Перун — бог неба, грому та блискавок — грізний верховний бог. Богом сонця, світла та вогню був Сварог, від нього походило багато дрібніших божків і богинь, усіх їх називали Сварожичами. Вони — добрі боги. Шанували також Стрибога — бога вітру. Один із улюблених — Велес — бог багатства й добробуту, бог худоби. Шанували Ярила, Купайла, Лелю і Леля, богиню сімейного затишку — Ладу... Чорнобог ніс смуток, його боялися. То був дивний світ. Ще й у кожному союзі племен — свій.

«Заснування Києва», художник Артур Орльонов

Язичницькі свята в ті прадавні віки перетворювалися на справжні видовища. У темний час доби палили вогнища, проводили різні обряди, всенародні забави. Найбільші — у дні сонячних рівностоянь, приходу весни та подяки за зібраний врожай. Ти можеш здивуватися, але чимало язичницьких традицій дійшло до нашого часу. Найяскравішим прикладом є святкування Купайлівської ночі та пошуку квітки щастя. Для поклоніння богам облаштовували капища. Залишки багатьох із них можеш бачити сьогодні. Землю ж, на думку праукраїнців, населяли різноманітні духи й істоти. У лісі жив лісовик із мавками, у водоймах — водяний із русалками. В хащах ховалася хатинка на курячих ніжках, у якій мешкала людоїдка Баба Яга. Гадаєш, це все казки? Але, можливо, колись для когось і наше уявлення про світ стане казкою...

Відійшли в небуття ті давні події. Так мало досліджені, напівміфічні, але такі самобутні та справжні. Сповнені легенд, переказів і оповідей...

Поцікався, чи є десь у твоїй місцевості давньослов’янські пам’ятки. Чи знаєш ти легенди про них? Яку роль вони відігравали після прийняття християнства? Чи відповідає сюжет скульптурного рельєфу «Заснування Києва», автором якого є український скульптор Анатолій Кущ, змістові легенди та інформації про життя і вірування праукраїнців?

«Заснування Києва», скульптор Анатолій Кущ, серія «Державотворці», гіпс, 40x50 см, 2000 р.

Мовою джерел

«Повість минулих літ» про діяльність князя Кия:

Князі Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь, мініатюра з Радзивіллівського літопису

Князі Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь, аверс срібної монети «900 років "Повісті минулих літ"», художники: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій; скульптори: Атаманчук Володимир, Дем’яненко Володимир, Національний банк України, 2013 р.

«...Деякі ж, не знаючи, кажуть, що Кий був перевізником, бо нібито тоді біля Києва був перевіз з тієї сторони Дніпра, тому й говорили: "На перевіз на Київ". Проте коли б Кий був перевізником, то не ходив би до Царгорода. А втім, цей Кий княжив у роді своєму і ходив він до царя — не знаємо лишень до котрого, але знаємо, що великі почесті, як оповідають, віддав йому той цар, до якого він приходив. Коли ж Кий повертався, прибув на Дунай і вподобав місце, і збудував малий городок, і хотів осісти в ньому з родом своїм, та не дали йому навколишні мешканці. Отож і донині називають придунайці те городище Києвець. Кий же повернувся у свій город Київ, тут і скончався. І брати його Щек і Хорив, і сестра їх Либідь тут померли».

Пам’ятна монета «Кий», серія «Княжа Україна», художники Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій, Козаченко Віталій; скульптори: аверс - Дем’яненко Володимир, реверс - Атаманчук Володимир, 1998 р.

Розглянь зображення монет «900 років "Повісті минулих літ”» та «Кий» Національного банку України. Віднайди на аверсах і реверсах деталі, які описано в оповіді й уривку з літопису.

Вір, але перевір

Віддавна різні народи вірили у своє походження від легендарних постатей. Згадай світову історію. Давні римляни склали легенду про двох братів Ромула і Рема, засновників міста Рим. І середньовічні франки теж розпочинали свій рід від легендарного, міфічного Меровінга. Вочевидь, можемо припустити, що традиція створювати такі перекази сягає корінням первісних часів, коли люди виводили родовід від тотемів. Відома й легенда про походження слов’янських народів від трьох легендарних братів-родоначальників: Руса, Чеха й Ляха.

Достовірними джерелами Середньовіччя вважають арабські, тому що їх держави і культура в той період розквітали. Але є велика проблема: в арабській мові так перекручені імена й назви, що вкрай важко їх «розшифровувати» європейськими мовами.

«Кий із батьком приймає гунських послів (450 рік)», художник Артур Орльонов

Прочитай оповідь, літописні уривки, свідчення, розглянь мапу, зображення картин, скульптур, монет. Зістав інформацію, яку вони повідомляють про князя Кия та заснування ним столиці Русі-України — міста Київ. Які факти збігаються? Які різняться? Поясни ймовірні причини розбіжностей. Яку з версій ти вважаєш правдоподібною?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Правління князів: походи й реформи 7 клас Васильків 2020", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)