Наприкінці XVI ст. обитель активно відроджується. І хоча монастир вже не мав колишньої слави, він залишається одним із найвизначніших духовних, просвітницьких і культурних центрів України.

Нова хвиля відродження Печерського монастиря, зростання його духовного авторитету почалися в період церковної боротьби після Берестейської унії (1596 р.). Ченці на чолі з ігуменом Никифором Туром зі зброєю в руках відстояли монастир, на який зазіхали греко-католики. Серед очільників обителі - такі видатні діячі, як Єлисей Плетенецький, Захарій Копистенський, майбутній митрополит Петро Могила, Інокентій Гізель та інші. Так, з ім’ям Єлисея Плетенецького пов’язаний початок книгодрукування в Києві. Першою виданою в друкарні Києво-Печерської лаври книжкою, що дійшла до наших днів, є «Часословець» (1616-1617 рр.). А Петро Могила створив Лаврську школу, що стала попередницею славетного Київо-Могилянського колегіуму.

У XVII ст. стиль українського бароко торкнувся і Успенського собору. За часів визвольних змагань Богдана Хмельницького і наступної Руїни він збагатився шістьма прицілами і п’ятьма банями. Форму куполів теж змінили: замість давньоруських напівсфер вони стали грушоподібної форми. В 1640-1644 рр. архітектор Октавіано Манчіні реставрував і храм Спаса на Берестові, також у стилі українського бароко. У розписі видно вплив Ренесансу. Барокових рис набула і Троїцька надбрамна церква.

Та у квітні 1718 року в Лаврі сталася руйнівна пожежа. Постраждав також Успенський собор. З інтер’єру збереглася лише одна чудотворна ікона, принесена в Київ візантійськими зодчими. До 1729 року храм відбудували і оздобили в традиціях українського бароко. Проте його давньоруську основу зберегли.

Всі бічні каплиці, прибудовані у XVII ст., добудували до рівня даху; усі фасади, окрім східного, поділили на два поверхи й увінчали фронтонами з пишною ліпниною. Тоді собор прикрасили керамічними розетками і чудовими народними орнаментами з мотивами витких винограду й барвінку, розквітлих троянд і соняшників. А над собором вознеслися сім позолочених куполів із ажурними золотими хрестами.

Змінився й інтер’єр собору. Під керівництвом майстра-монументаліста Стефана Лубенченка, який навчався в Польщі й Італії, собор розмалювали не лише канонічними зображеннями, а й історичними сценами. Проте наприкінці XIX ст. за вказівкою Олександра III та Синоду їх зафарбували.

Василь Верещагін. «Велика церква Києво-Печерської лаври» (1905)

Гроші на новий іконостас пожертвував гетьман Іван Скоропадський. Іконостас вирізьбив із липи чернігівський майстер Григорій Петров, а ікони написав вихованець лаврської іконописної школи Яким Глинський. Головний престол храму (а всього їх в ньому було шість), складений ще при побудові храму з плінфи, обшили срібними позолоченими дошками з рельєфними зображеннями на біблійні сюжети. Вцілілу після пожежі ікону Успіння Божої Матері вдягли в оздоблений діамантами золотий кіот.

У храмі знаходилися і інші святині: мощі преподобного Феодосія Печерського «під спудом» (тобто в могилі), святого Михаїла, першого митрополита Київського, святителя Петра (Могили), а також глава святого Володимира Великого, перенесена в Успенський собор з Десятинної церкви у 1635 році. Поховання світських людей (а їх понад 300) теж були дбайливо збережені. Особливу увагу відвідувачів привертала могила відомого захисника православ’я, волинського князя Василя-Костянтина Острозького.

У 1731-1745 рр. звели Велику Лаврську дзвіницю заввишки 96,5 м. У 1814 році дзвіницю, побудовану в стилі класицизму, отримала і церква Спаса.

Після жовтневого перевороту для Лаври почалися найважчі в її історії часи. 29 вересня 1926 р. Всеукраїнський Центральний виконавчий комітет і Рада народних Комісарів УРСР ухвалили постанову про «Визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником і про перетворення її на Всеукраїнське музейне містечко».

На початку 1930 р. монастир ліквідували. Частину братії вивезли за Київ і розстріляли, інших ув’язнили.

Велика Лаврська дзвіниця

Під час Другої світової війни після окупації німецькими військами Києва монастир було відновлено. Та 3 листопада 1941 року Успенський собор було підірвано. Храм, який стояв вісім з половиною віків, перетворився на купу каміння. Збереглася лише південно-східна апсида з банею і деякі розписи в ній.

Руїни Успенського собору

Усі скарби і святині Успенського собору були знищені або безслідно зникли.

Через кілька років по війні завали розібрали. Нищити залишки Успенського собору не стали, відновлений монастир на частині території Дальніх печер теж спочатку закрити не наважились.

Лише в 1961 р. рішенням влади чинний монастир, який поновив свою діяльність на території Нижньої лаври, було закрито.

У червні 1988 р. з нагоди святкування 1000-літнього ювілею Хрещення Київської Русі, згідно з постановою Ради Міністрів УРСР, новоствореній печерській громаді було передано територію Дальніх печер з усіма наземними будівлями й печерами; у 1990 р. передано територію Ближніх печер.

На території Верхньої лаври з 1996 року діє Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Власне монастир знаходиться на території Нижньої лаври. Обидві частини Лаври відкриті для відвідувачів.

Тільки після здобуття Україною незалежності з’явилася можливість відбудувати Успенський собор. Кошти на реконструкцію збирали всенародно, та все ж левову їхню частку виділила держава і київська громада. І ось нарешті, 1999 року, робота розпочалася. За два роки храм постав у тому самому бароковому вигляді XVIII ст., який запам’ятали й полюбили мільйони православних християн усього світу. Хочеться вірити, що ніколи нічия зла воля більш не посягне на цю «Небесам подібну» церкву, одну з головних окрас сучасного Києва. У 1990 році храми Лаври і Софійський собор включені до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Успенський собор Свято-Успенської Києво-Печерської лаври. Сучасний вигляд

Запитання і завдання

• 1. Із додаткових джерел дізнайтеся, чому монастир назвали Печерським.
• 2. З іменами яких відомих історичних особистостей пов’язана історія храмів Лаври?
• 3. Розкажіть про внесок ченців Києво-Печерського монастиря в культуру Русі-України.
• 4. Чому, на вашу думку, монастир отримав статус Лаври?
• 5. До якого виду історичних джерел належать пам’ятки архітектури? На прикладі храмів Лаври доведіть, що пам’ятки архітектури - історичне джерело.