ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ. «Слово о полку Ігоревім» як історичне джерело

1. Прочитайте текст, у якому доведено, що «Слово о полку Ігоревім» — це історичне джерело й літературна пам’ятка Русі-України.

«Слово о полку Ігоревім» — відтворення епізоду в історії Русі-України

«Слово о полку Ігоревім» — один із перших літературних творів давньої України. Проте «Слово...» цікавить не лише літературознавців, воно є важливим історичним джерелом. У літописі є лише згадка про поразку князя Ігоря Святославича в 1185 р. від половців.

Цей драматичний епізод у житті новгород-сіверського князя був узятий за основу літературного твору. У ньому з великою майстерністю та подробицями, які могли бути відомі лише учасникові, викладено історію походу 1185 р. князя Ігоря Святославича.

Причину невдачі цього походу автор убачає в нескінченних міжкнязівських усобицях у Русі-Україні. Тому закликає князів до об’єднання перед небезпекою, що постійно приходить із степів.

«Слово...» доповнює літописні дані важливими подробицями й узагальненнями. З нього ми дізнаємося про стан справ на півдні Русі, «коли рідко орачі перегукувались, зате часто ворони крякали, трупи ділячи». Автор твору описує озброєння, рух війська, тактику бою тощо.

У поемі згадуються деталі князівського побуту. Виявляється, що язичницьких богів добре пам’ятали в Русі-Україні ще й через двісті років після офіційного прийняття християнства. Зі «Слова...» можна довідатися, що в разі успішного походу русинів на ворога численні бранці продавалися — «невільниці по ногаті, а невільники — по різані» (ногата, різана — грошові одиниці; дорівнювали 1/20 гривни й 1/50 гривни відповідно).

Автор поеми дає короткі характеристики-прізвиська князів: чернігівський Олег — Гориславич (бо часто затівав усобиці), галицький Ярослав — Осмомисл (бо володів вісьмома мовами), курський Всеволод — Буй-Тур (хоробрий, як тур).

М. Реріх. Похід князя Ігоря. 1942 р.

Із «Слова...» можемо судити, що Русь-Україна XII ст. — землеробська країна. Навіть зображення бою подається у формі опису жнив і молотьби:

Не снопи кладуть... —

Кладуть голови молодецькі,

Молотять ціпами булатними,

Стелять на току життя,

Одвівають душу від тіла.

Береги криваві...

Не добром — збіжжям засіяні, —

Засіяні кістьми синів руських...

Зі сторінок поеми лунає політичний заклик до єдності князів у боротьбі проти спільного ворога:

Ярославе і всі внуки Всеславові!

Преклоніть ви свої корогви,

Укладіте в піхви мечі оганьблені,

Втратили бо ви дідівську славу!

Ви своїми чварами

Зачали наводити невірних

На землю Руську, ...

...Через лихі усобиці

Від землі Половецької!

(Переклад М. Рильського)

Поема перекладена багатьма мовами світу. З давніх-давен її переспівували й перекладали українські письменники... Про неї написано безліч досліджень. А ось авторство самого «Слова о полку Ігоревім» досі не встановлене, хоча версій є кілька. Автором називають то боярина Петра Бориславича, то самого новгород-сіверського князя, то Володимира — сина галицького князя Ярослава Осмомисла... Остання версія має певний сенс: Володимир справді був поетично обдарованою людиною, уважав себе учнем давньоруського співця Бояна, здобув добру освіту, коло його інтересів було широким. До того ж був братом Ярославни — дружини князя Ігоря.

Стрункість композиції, насиченість поетикою, переходи ритмізованої прози в неритмізовані частини тексту, яскраво змальовані образи Ігоря, інших персонажів, уведення в дійові особи навколишньої природи, яка співчуває русинам, використання міфологічних явищ і картин, народної символіки — усе це робить «Слово о полку Ігоревім» твором високої художньої проби, який уважають шедевром і давньоукраїнської, і світової літератур.

2. Прочитайте рубрику «Цікаво знати» і дайте відповіді на запитання.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Єфросинію — дочку галицького князя Ярослава Осмомисла — видали заміж за новгород-сіверського князя Ігоря Святославича. Подружжя вірно й щиро кохало одне одного. Саме ця дочка галицького князя стала прообразом героїні повісті «Слово о полку Ігоревім». Ярославна — це образ прекрасної руської жінки, княгині, вихоплений із тогочасної епохи й відтворений із великою художньою силою. Місце, відведене в повісті Єфросинії Ярославні, за обсягом невелике. Воно обмежується лише сценою «плачу-голосіння» новгород-сіверської княгині. Проте ця частина «Слова о полку Ігоревім» — одна з найсильніших і найемоційніших.

Автор із притаманним йому блискучим хистом зумів передати безмежну тугу Ярославни за коханим чоловіком, який потрапив у смертельну біду — половецький полон. Допомогти в нещасті вона просить природу.

В. Фаворський. Плач Ярославни. 1954 р.

Одним із головних персонажів «Слова о полку Ігоревім» є Всеволод Святославич (близько 1155 — травень 1196) — князь трубчевський і курський, молодший брат Ігоря Святославича. Він був одружений на внучці Юрія Довгорукого, Ользі Глібівні. Під час квітнево-травневого 1185 р. рейду в половецький степ виявив надзвичайну мужність у битві, за що автором «Слова о полку Ігоревім» названий був Буй-Туром і Яр-Туром.

Славний Яр-Тур Всеволоде!

Стоїш ти на полі ратному,

Сиплеш на воїнів стрілами,

Гримиш об шоломи половецькі

Мечами гартованими.

Особиста безстрашність Всеволода надихала воїнів-дружинників і ополченців, які були оточені половцями. Всеволод дійсно був людиною могутньої статури й великої фізичної сили. Це засвідчило й антропологічне дослідження його черепа, що зберігся в гробниці Благовіщенської церкви в Чернігові.

У Курську й Трубчевську Всеволод княжив, очевидно, на правах молодшого князя, охороняючи кордони руської землі від південних сусідів-степовиків. Тому в літописах про нього майже не згадується. Його ім’я стало відоме нащадкам завдяки авторові «Слова о полку Ігоревім», що увічнив як князя, так і його дружинників.

Чому «Повість о полку Ігоревім» не лише літературний твір, а й цікаве історичне джерело? Про які нові історичні факти ви дізналися з поданих текстів?

Князь Всеволод Святославич Буй-Тур. Реконструкція М. Герасимова

Одна з найзагадковіших постатей історії літератури — поет-співець Боян. Не збереглося жодної інформації ні про походження, ні про роки життя поета, ні про його творчість. І все-таки ми знаємо, що Боян — особа не тільки реальна, а й така, що вирізнялася з-поміж подібних собі завдяки хисту й майстерності. Адже саме Бояна бачив перед собою автор «Слова...», приступаючи до своєї повісті. І хоча відмежувався від нього як придворного поета, але залишив нам характеристику творчої манери митця:

Боян бо наш віщий,

Як хотів кому пісню творити,

Розтікався мислю по дереву,

Сірим вовком по землі,

Сизим орлом попід хмарами.

...Накладав він на живі струни

Віщі персти свої,

І самі вони славу князям рокотали.

В. Васнецов. Боян. 1910 р.

Творені Бояном та іншими тодішніми поетами пісні-слави, так само як і билини-старини, належать до героїчного епосу, який набрав розвою під впливом історичних подій величезного значення, що сколихнули Русь-Україну, — утворення держави, запровадження християнства, феодалізації суспільства, війн із кочівниками... Саме ці важливі події та яскраві особистості тієї доби, зокрема князі Святослав Ігорович, Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, їхня державотворча діяльність, військові походи та звитяга ставали темами билин і пісень.

Хто з імовірних авторів «Слова о полку Ігоревім» уважав себе учнем Бояна? Як ви вважаєте, які почуття щодо Бояна висловив автор?

3. Як ви розумієте фрагмент «Слова о полку Ігоревім»?

Уже понизіть стяги свої,

Вкладіть свої мечі пощерблені:

Уже бо вискочили ви з дідівської слави!

4. Установіть відповідність.

1 Нестор Літописець

2 Володимир Мономах

3 невідомий автор

А «Повчання дітям»

Б «Слово о полку Ігоревім»

В «Повість минулих літ»

5. Чому, на вашу думку, Нестор Літописець вивів родовід слов’ян від одного із синів Ноя?

6. Перекажіть основний зміст твору «Повчання дітям».

7. Прочитайте уривки з історичних джерел, назвіть подію, про яку йдеться в них. З яких джерел їх узято?

Бились день, бились і другий...

А на третій під полудень,

Впали Ігореві стяги...

Вже не стало вина-крові

І скінчили пир хоробрі

Русичі — сини відваги.

2. «Відтепер з’єднаймося в одне серце й обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою...»

3. «Понад усе майте страх Божий. Не лінуйтеся, не покладайтеся на бояр і воєвод, а самі доглядайте за всім. Шануйте старого чоловіка як батька, а молодого — як брата. Будьте справедливими суддями, присяги не ламайте...»

4. «...Ярослав же сів у Києві, потрудившись із дружиною своєю, показавши перемогу й труд великий...»

8. У чому полягає значення шедевра давньоруської літератури «Слово о полку Ігоревім»?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно