Виникнення Запорізької Січі. Військово-політична організація українського козацтва

§ 4. ВИНИКНЕННЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ СІЧІ.

ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА

1556 р. - заснування українським православним князем Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої Запорізької Січі.

Прочитайте фрагмент джерела й дайте відповіді на запитання. 1) На яких особливостях буденного життя козаків наголошують автори? 2) Які міркування про участь козаків в охороні кордонів висловлюють? 3) У чому, зі слів Бєльських, полягало значення козацького форпосту1 на Дніпрі?

Польські історики та письменники 16 ст. батько й син Мартин та Йоахим Бєльські на сторінках «Хроніки польської Мартина Бєльського, наново сином його виданої» (1597), подають свідчення про життя українських козаків: «... Ці люди постійно ловлять рибу на Низу (на Дніпрі і його притоках), там же сушать її на сонці без солі. Пробувши тут літо, вони розходяться на зиму по сусідніх містах - таких, як Київ, Черкаси та інші, залишаючи на острові, в безпечному місці на Дніпрі, човни і кілька сотень людей на коші, як вони говорять, при стрільбі, бо мають при собі і гармати, захоплені в турецьких фортецях і у татар. Ще зовсім недавно їх було мало, але нині їх там збирається вже до кількох тисяч. А надто багато їх стало останнім часом, і вони раз по раз завдають великої шкоди туркам і татарам; уже кілька разів спустошували Очаківську, Тягинську, Білгородську (Аккерман) та інші фортеці...

Вони могли б собі бути, але за умови, щоб корилися урядові й одержували від нього платню і нехай би собі там постійно жили на Дніпрових островах, які так добре укріплені, що коли на якомусь із них засяде кілька або кільканадцять сот душ, то навіть велике військо нічого не може їм заподіяти.

Серед інших є там між порогами один острів (Хортиця), тягнеться він на кілька миль завдовжки, і коли татари прочують, що на ньому є козаки, вони не дуже охоче переправляються через Дніпро, особливо через Кременецький і Кусманський броди. Недалеко від цього острова на Дніпрі є й інший острів, якого вони називають Хортичка (Мала Хортиця). На ньому донедавна жив Вишневецький, який стояв татарам на великій заваді, і через нього вони не наважувались так часто на нас нападати».

1. Як виникали та що собою являли перші січі?

Постійна загроза нападу татар змушувала козаків будувати укріплення з дерев - засіки. Саме із засіками дослідники пов’язують походження слова січ (згромадження січеного дерева). Можливо, що розрізнені невеликі січі існували в багатьох місцях. І лише згодом за порогами утворилася Запорізька Січ - головна військова база козаків, своєрідна столиця запорізьких земель.

Січ — фортеця. Про вигляд найдавніших січей відомо небагато, проте й цих свідчень достатньо, аби переконатися в інженерній майстерності запорожців. Великого значення надавали козаки місцю розташування Січі. Найчастіше то був річковий острів. Ворогам було важко знайти Січ у плавнях - очеретяних хащах, густо помережаних численними протоками, а ще важче - доступитися до неї.

Січ являла собою фортецю. Природні укріплення підсилювалися 10-13-метровим валом і ровом. Вал зміцнювався частоколом з баштами, де містилися бійниці. Усередині фортеці був майдан із православною церквою. Навколо церкви стояли великі довгі будинки - курені, де жили січовики, а також оселі старшини, канцелярія. Трохи далі - склади, арсенали, ремісничі майстерні, торгові лавки.

На Січі постійно стояла військова залога (2-3 тис.), а основна маса козаків жила поза її межами в зимівниках. Чисельність козаків на Січі

1 Форпост - передня варта, передній пост охоронних частин; укріплений пункт на кордоні.

коливалася залежно від пори року (взимку - менше, улітку - більше), перебігу воєнних дій тощо. За відповідним сигналом козацтво збиралося на Січі, щоб узяти участь у поході чи у вирішенні важливих справ.

Проводи на Січ. Картина О. Сластіона.

Життя та побут козаків-січовиків. Поєднання в особі козака вмілого хлібороба й воїна-захисника зумовлено способом життя, побутом, звичаями й традиціями. Козаком міг стати будь-хто, але за неодмінної умови - визнання православ’я чи добровільного навернення до нього. Коли прибулий на Січ правильно хрестився на доказ того, шлях до козацької громади був відкритий.

З моменту прийняття до козацького товариства кожен мусив дотримуватися усталених звичаїв і традицій. Серед них найперший - закон козацького побратимства. Козацька взаємоповага й щирість підтверджуються звертаннями, що були традиційними: пане-брате, пани-товариші тощо. Найтяжчою була кара за злочини, заподіяні членам товариства.

Роздивіться малюнок. Що являла собою Запорізька Січ - козацька фортеця? Які споруди були розташовані на Січі? Чи була на Січі церква? Як ви вважаєте, чому?

Запорізька Січ. Макет-реконструкція.

Історико-культурний заповідник «Запорізька Січ» на о. Хортиця (м. Запоріжжя).

2. Яку Запорізьку Січ вважають першою? Чим уславив своє ім’я князь Дмитро Вишневецький?

Хортицька Січ. Першою відомою Січчю традиційно вважається фортеця, зведена 1556 р. на о. Мала Хортиця українським православним князем Дмитром Вишневецьким. Восени 1557 р. фортецю було зруйновано військом кримського хана. Проте козаки збудували нову в іншому місці. Власне, зміна місць розташування Січі є особливістю козацької столиці й пояснюється її військовим призначенням.

1. Замок Вишневецького на о. Мала Хортиця. Сучасна реконструкція.

2. Дмитро Вишневецький.

• Уявний портрет. Створено в 30-40-х рр. 18 ст. для галереї князів Вишневецьких у родинному палаці (нині селище Вишневець на Тернопільщині). Справа внизу є напис «Дмитро Корибут князь Вишневецький, правитель островів Запорозьких. Обраний господарем волоським, посаджений турками на гак і, з нього трьох башів убивши, вмер іншими розстріляний року 1563».

Особистість

Дмитро Вишневецький походив з давнього українського князівського роду. Замолоду покинув батьківський дім задля лицарської слави. Рано виявив неабиякий хист полководця: уже 1550 р. король Сигізмунд II Август призначив його старостою черкаським і канівським. Потім він отримав посаду прикордонного стражника на Хортиці. Там, на Малій Хортиці, за його ініціативою запорожці збудували фортецю, яка стала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Протягом 1556 р. організовував численні походи запорожців до володінь кримського хана і на турецькі фортеці. Згодом був запрошений до Москви і як московський воєвода здійснював походи на татар. Останній похід Д. Вишневецького розпочався влітку 1563 р. Із загонами козаків князь рушив до Молдавії. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам.

Народна пам’ять береже про князя-звитяжця численні легенди, перекази, пісні, у яких він оспівується під іменем Байди.

Ранок сліпив білим сонцем, шмагав різким вітром. «Певно, на морі буря», - подумалось кобзареві. Так завжди буває, коли раптом серед літньої ночі розгуляється гроза. Певно, й того дня, багато літ назад, море було розбурханим і непривітним. Адже зранку по змитім дощем небі побігли холодні хмари, й не знати чого на душі стало якось незатишно - того дня їх схопили. Кобзар поринув у спогади:

Ой крикнув цар на свої гайдуки:

«Візьміть Байду добре в руки,

Візьміть Байду і зв’яжіте,

За гак ребром зачепіте!».

Ой висить Байда та й не день, не два,

Не одну нічку й не годиночку;

Ой висить Байда та й гадає,

Та на свого джуру поглядає:

«Ой, джуро ж мій молодесенький,

Подай мені лучок та й тугесенький,

Подай мені тугий лучок

І стрілочок цілий пучок!».

Насправді джура - хто б міг упізнати його в цьому зігнутому недолею й роками кобзареві! - не був поряд із князем: карався на галері, а про смерть Вишневецького почув від побратимів. Та вірити в неї не міг - так і народилась «Пісня про Байду», яку й співає щоразу, коли літній ранок шмагає, мов батогом, холодним вітром.

Про обставини смерті Вишневецького залишилися свідчення і в чужих землях: «Його... скинули з вежі на гаки, вмуровані в стіни біля морської затоки дорогою з Константинополя до Галати. Зачепившись ребром за гак, жив у такому стані три дні, поки турки не вбили його з лука за те, що ганив їхню віру». За легендою, султан Сулейман І, вражений винятковою мужністю, запропонував українському князеві свою милість, якщо той зречеться християнської віри й перейде в мусульманство. Але Вишневецький ладен був краще загинути, ніж зрадити свою віру.

• Які риси середньовічного лицаря були, за свідченням джерел, властиві українському князеві Д. Вишневецькому? • Яким постає він у фольклорі? • Поміркуйте, чому українських козаків називають лицарями.

3. У чому особливості військово-політичної організації українського козацтва?

Протягом 16 ст. Січ набувала ознак адміністративно-політичного центру, фактично столиці запорізьких земель, заселених козаками. Назва «Запорізька Січ» починає вживатися щодо величезних територій Степової України, де формувався особливий козацький військово-адміністративний устрій і діяли козацькі порядки. Отож Запорізькою Січчю аж до 18 ст. називали місто-фортецю - столицю козацької держави і саму козацьку державу.

Територія Запорожжя називалася Землі Війська Запорізького, або Зольності Війська Запорізького низового. Відомо вісім запорізьких січей. Перша розташовувалася, як ви довідалися, на о. Мала Хортиця (нині - на території м. Запоріжжя). П’ять інших (основні січі) - на території сучасного м. Нікополя та Нікопольського району Дніпропетровської області, дві - у Херсонській області.

Кожен козак-запорожець приписувався до куреня - військової та господарської одиниці на Січі. Куренів було 38. Кожен із них мав здебільшого таку саму назву, що й найменування місцевості, з якої походили козаки, об’єднані в ньому. Назви куренів - яскраве свідчення того, що Січ приймала вихідців з усієї України. Були там Полтавський, Уманський, Корсунський, Канівський та інші курені.

Козацька рада на Січі. З малюнка 17 ст.

Уся повнота влади в Запорізькій Січі належала Січовій (Військовій) раді, причому право голосу мав кожен запорожець. Саме тому Запорізьку Січ називають республікою. Ради відбувалися двічі-тричі на рік: на початку січня, другого або третього дня після Великодня, 1 жовтня (на свято Покрови). На раду запорожці сходилися заздалегідь, поспішаючи до Січі з усіх козацьких земель.

Рада керувала всіма важливими справами Січі. Вона провадила внутрішню та зовнішню політику, укладала мир чи оголошувала війну, приймала й надсилала посольства, чинила суд. На раді обирали козацький уряд - Кіш.

Українські землі в останній чверті 16 ст.

Роздивіться карту. 1) До яких річок на заході та сході простягалися терени Земель Війська Запорізького низового на початку 17 ст? • 2) Якої річки на Лівобережжі та верхів'я яких річок на Правобережжі сягали межі запорізьких володінь? • 3) Які із Січей-столиць існували протягом другої половини 16 - першої половини 17 ст.? Де їх було розташовано? • 4) Як називався перший за течією поріг Дніпра?

Кіш - місцезнаходження (ставка) кошового отамана; згодом назва закріпилася за козацькою столицею - Запорізькою Січчю, де розташовувалася постійна резиденція гетьмана (кошового отамана). Кошем називали також центральний орган управління Запорізької Січі, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими та іншими справами. На чолі стояв кошовий отаман.

А, Хто здійснював владу в Запорізькій Січі?

Козацька старшина. Військове та адміністративне керівництво Запорізької Січі називалося козацькою військовою старшиною. До неї належали кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар і курінні отамани.

Кошовому отаману, або гетьманові, належала вища військово-адміністративна та судова влада на Січі. Під час воєнних походів влада кошового була необмеженою, проте в мирний час він не міг ухвалювати важливих рішень без згоди Військової ради. Кошовий відкривав Військову раду, головував на раді військової старшини, здійснював дипломатичні відносини з іншими державами, розподіляв воєнну здобич, прибутки від мита, узаконював поділ пасовищ, земель та угідь для полювання й рибальства. Крім того, затверджував судові вироки та обраних або призначених на посади козаків.

Безпосередніми помічниками гетьмана були військовий писар, військовий суддя, військовий осавул та інші старшини. Військовий суддя чинив суд, був охоронцем норм закону і права. Військовий писар очолював січову канцелярію, вів усю документацію та дипломатичне листування. Помічником гетьмана у військових та адміністративних справах був осавул.

На Січі разом з титулом кошовий отаман вживалося поняття гетьман, воно прийшло в українську мову з польської, куди потрапило з німецької, та означало - головний.

У Польщі були коронний гетьман - головнокомандувач війська та польний коронний гетьман - його заступник. Два гетьмани були також у Литві. Від середини 17 ст. титул гетьмана закріпився за правителем основної частини визволених від поляків земель України - Гетьманщини, а для Січі лишився титул кошового отамана.

Козацькі клейноди. Українське козацтво мало свої символи-відзнаки, або клейноди (від нім. - коштовність). Серед них - корогва, бунчук, булава та печатка з гербом. Згодом долучили - пірначі, литаври, значки, палиці тощо.

Найбільшою святинею козацтва вважалася корогва - прапор. Їх шили з найдорожчих тканин та оздоблювали вишивкою і гаптуванням.

Курінні отамани носили жезли-пірначі.

Найважливішу ознаку влади кошового отамана становила булава - палиця з горіхового дерева завдовжки 50-70 см зі срібною чи визолоченою кулею на кінці.

Важливим атрибутом влади був бунчук - держак завдовжки 2-2,5 м, верхівку якого прикрашала кулька - маковиця, від якої донизу звисали пасма кінського волосся й червоні мотузки.

Військовою печаткою утверджувалися всі офіційні документи Війська Запорізького.

Відзнакою довбиша є литаври. Без ударів довбиша в литаври не можна було скликати Січову раду.

• Чим відрізнявся цей порядок обрання козацького керманича від існуючого на той час у Європі?

Гійом Левассер де Боплан так розповідав про обрання козацького керманича: «Ось як вони вибирають свого старшого: коли зберуться всі старі полковники й старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен з них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів... Якщо обраний козак приймає на себе обов’язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча (додає, що) недостойний і для такої посади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити як всім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів (так вони називають між собою один одного). На ці його слова кожен плеще в долоні, вигукуючи: "Слава! Слава!”. Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що у них служить за форму вітання... Вони йому дуже підкоряються. Цей старший їхньою мовою називається гетьманом, його влада необмежена аж до права стинати голови і садити на палю тих, хто провинився. Гзтьмани дуже суворі, однак нічого не починають без військової наради, яку називають Радою». •

• 1. Що, на вашу думку, зображено на картині-діорамі М.В. Овечкіна з Музею історії запорізького козацтва (м. Запоріжжя)? • 2. З якими словами, на вашу думку, кошовий отаман звертався до козацького товариства? Про що він міг говорити?

• 1. Скориставшись схемою, поясніть, як відбувалось управління Запорізькою Січчю. • 2. Зазначте обов’язки посадовців з кола козацької старшини.

Перевірте себе

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • заснування князем Д. Вишневецьким на о. Мала Хортиця Січі-фортеці; • Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої; • перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах.

2. Яких меж сягали території Вольностей Війська Запорізького низового? • Які Січі-столиці існували у другій половині 16 - першій половині 17 ст.?

3. Дайте визначення поняттям: • Запорізька Січ; • Кіш; • козацька старшина; • кошовий отаман; • гетьман; • Січова рада; • козацькі клейноди; • курінь.

4. Установіть подібність та відмінність у поняттях: • корогва; • булава; • бунчук; • печатка; • литаври.

5. Дайте відповіді на запитання: • Що вам відомо про життя на Запорізькій Січі? • Чим вирізнялося життя та побут козаків-січовиків від решти козаків-запорожців? • За що сучасники шанували українського князя Д. Вишневецького?

6. Роздивіться фрагмент карти та пояснювальний напис на ній.

Визначте, коли могла бути виготовлена ця карта. • Про які події та історичні постаті ідеться?

«Хортиця - місцевість на Борисфені. Тут Дмитро Вишневецький, стародавній преславний герой, уславлений своїми воєнними звитягами, поставив колись фортецю. Середину цього місця оточив кам’яним муром та огорожею з дубів, що піднеслися, зміцнені природою та Богом. Унаслідок цього він міг протидіяти наступові кримського хана та сил усього його війська доти, доки Вишневецький через тривалу облогу був позбавлений провіанту й змушений був їсти коней. Після цього, нарешті, подолавши пороги, з усім своїм неушкодженим військом, човнами повернувся до Черкас».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно