§ 16. РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ протягом другої половини 1648 — на початку 1649 р.

Які героїчні епізоди визвольної боротьби з історії інших народів ви знаєте? Назвіть їхніх керівників.

1. Битва під Пилявцями

Підготовка до битви. Воєнні поразки спонукали польського короля оголосити посполите рушення, тобто скликання шляхетського ополчення, запросити іноземних найманців. Командувачами ополчення були призначені магнати В. Заславський, А. Конєцпольський, М. Остророг. Рівень цих воєначальників викликав лише глузування. «Дурні ляхи — послали перину, дитину й латину», — казали козаки, маючи на увазі розніженість і ледарство коронного конюшого Заславського, молодість і недосвідченість коронного хорунжого Конєцпольського, ученість, але цілковиту необізнаність у військовій справі коронного підчашого Остророга.

Очолена ними армія налічувала 36—40 тис. жовнірів і шляхтичів «при вогні й залізі». Разом з обозними та слугами чисельність армії сягала 80—90 тис. вояків, на її озброєнні перебувало 100 гармат. Більшість шляхтичів пихато стверджувала, що для перемоги над хлопами їм потрібна «не зброя, а канчуки».

Історичний факт

Більшість ополченців зібралася в похід ніби на бенкет. Вони везли із собою дорогі напої та закуски, гори посуду, вишукані меблі тощо. Уражав розкішшю й «бойовий одяг». Один із магнатів підперізувався паском, оздобленим діамантами та рубінами, вартістю майже в 100 тис. злотих, інший одягнув соболину ферязь із діамантовими запонками ціною 70 тис. злотих. Обоз армії складався зі 100 тис. возів, з яких понад 50 тис. було завантажено невійськовим начинням.

БИТВА під ПИЛЯВЦЯМИ 11—13 вересня 1648 р.

Тим часом Б. Хмельницький насамперед потурбувався пошуками місцевості зі складним рельєфом: горбами, заболоченими долинами, струмками й чагарниками, які ослабили б дію польської важкої кінноти — гусарів. Розвідники виявили таку місцину на правому березі р. Ікви поблизу містечка Пилявці (за 30 км від Старокостянтинова). Бойовий табір гетьмана мав форму квадрата зі стороною завдовжки близько кілометра. По його периметру в 6 рядів стояли вози. Перед ними були викопані шанці й насипані вали.

На лівому березі р. Ікви окремо розміщувався укріплений табір М. Кривоноса. Армія Б. Хмельницького складалася з 100—110 тис. осіб, артилерія налічувала майже 100 гармат, 50—60 тис. вояків мали належне озброєння та досвід, решту становили «селяни від плуга».

Хід битви. 10 вересня до лівого берега р. Ікви підійшло польське військо. Противників розділяла річка. Для наступу залишався лише шлях через греблю. Саме сюди 11 вересня 1648 р. вдарила польська важка кавалерія. Кілька разів гребля переходила з рук у руки. Поляки постійно посилювати натиск і таки здобули її, однак наштовхнулися на заново викопані рови й укріплення. Жовнірам не вдаюся нічого вдіяти й з табором М. Кривоноса. Увечері 12 вересня до українського табору прибуло 5—6 тис. ногайських татар. Їх зустріли демонстративно: гучними залпами з гармат і мушкетів, а козаки-смертники зуміли переконати ворога, що підійшло 30 тис. степовиків.

Уранці 13 вересня українці перейшли в контрнаступ, повернули під свій контроль греблю й почали швидко переходити на лівий берег. Полки М. Кривоноса тим часом успішно відтягували на себе значну частину польських з’єднань. У другій половині дня чітко визначилася перевага козаків. Великими силами вони завдавали важких лобових ударів по ворожому центру. Татарська та козацька кінноти тим часом наскоками з флангів збивали поляків з пантелику, а піше військо, користуючись цим, оточувало ворожий табір.

Під вечір польське командування отримало відомості про татарсько-українські підрозділи у своєму тилу й таємно залишило поле бою. Польських жовнірів охопила паніка.

М. Самокиш. Бій М. Кривоноса. 1934 р.

Яку роль у перемозі відіграли полки М. Кривоноса?

Історичне джерело

Польський поет С. Твардовський так описував паніку й ганьбу тієї ночі: «Який шум, який хаос панував там, коли багато людей, не знаючи навіть в чому справа, вискакували зі своїх наметів, кидали одні зброю, другі — списи на землю, інші, тільки від сна скочивши, хапалися за що попало — хто за коня, хто за шаблю, за вузду, за сідло. Поранених, хворих — усе кидали й увіряли своє життя своїм ногам».

Чи можна вважати поведінку польських командирів зрадою щодо свого війська?

Історичний факт

Відомо, що Конєцпольський тікав з поля бою, переодягнувшись селянином, Вишневецький — на простому селянському возі, Заславський, утікаючи, загубив булаву, Остророг — шапку й опанчу. Деякі шляхтичі за три доби встигли дістатися до Львова, що віддалений від Пилявців майже на 300 км.

Історичне джерело

«Під Пилявцями шляхта зброєю й достатком потерпіла збитків більше, ніж на сім мільйонів, а ганьби більше, ніж на тисячу мільйонів».

Прокоментуйте ці слова шляхтича М. Голінського.

До рук переможців потрапили багаті трофеї: 92 гармати, гетьманська булава Заславського, десятки тисяч возів із майном. Загальна вартість здобутого майна і трофеїв сягнула 10 млн злотих — колосальної на той час суми.

Проте результати перемоги під Пилявцями не вимірюються лише грошима. Здобута перемога, по-перше, засвідчила талант Б. Хмельницького як полководця; по-друге, продемонструвала надзвичайно високі бойові якості повстанської армії; по-третє, стала сигналом до поширення національно-визвольної боротьби на Волині, у Західному Поділлі й Галичині; по-четверте, відкрила шлях козацькій армії для визволення Західної України.

2. Визвольний похід козацького війська в Галичину

Через день після перемоги козацькі полки швидким маршем рушили на захід. Старшинська рада вирішила продовжити наступ і домагатися від Польщі поступок не лише для козаків, а й для всієї України. Козацьке керівництво на той час мало тверде переконання, що Україна має стати третім рівноправним членом Речі Посполитої.

Саме тоді в Польщі розпочалася політична боротьба довкола виборів нового короля (Владислав IV помер 20 травня 1648 р.), і Б. Хмельницький вирішив утрутитися й домогтися, щоб майбутній король став не лише польським і литовським, а й руським (українським), і надав Україні — «Руському князівству» (щонайменше в складі Київського, Брацлавського, Чернігівського, Подільського та Волинського воєводств, де «козаків багато») статус рівноправного учасника Речі Посполитої, подібний до статусу Великого князівства Литовського.

Українські керівники усвідомлювали, що таку згоду від польських політиків можна було вибити лише силою зброї.

Облога Львова. 26 вересня 1648 р. козацька армія взяла Львів у облогу. 5 жовтня полк М. Кривоноса штурмом оволодів Високим Замком. Проте гетьман не хотів нищити старовинне місто — західний культурний центр України. Він погодився на скромний викуп — 220 тис. грошима й крамом, що було потрібно для розрахунку з татарами.

Історичний факт

Коли козацька армія наближалася до Львова, міщани обрали Я. Вишневецького й М. Остророга керівниками оборони. Львів'яни зібрали 900 тис. злотих і чимало коштовностей для захисту міста. Однак за кілька днів до прибуття Б. Хмельницького горезвісні командувачі, прихопивши пожертви городян, утекли зі Львова разом зі своїми жовнірами.

Залишивши у Львові невелику залогу, гетьман вирушив до Замостя.

Облога Замостя. 27 жовтня 1648 р. козацька армія розпочала облогу Замостя — міцної фортеці з чисельним гарнізоном. Та здобуття її не було головною метою Б. Хмельницького. Свою присутність під Замостям він намагався використати, щоб примусити сейм обрати королем Яна Казимира. На думку гетьмана, вихований за межами Польщі, він підтримав би ідею рівноправної України в складі Речі Посполитої. До того ж Ян Казимир виступав за зміцнення королівської влади, а головною перешкодою цьому були саме магнати з України.

До того ж наступала зима — найнесприятливіша пора року для ведення бойових дій. Утома, гостра нестача коней, облогової артилерії, боєприпасів, епідемія чуми (від якої помер і славний сподвижник гетьмана М. Кривоніс) підірвали боєздатність козацького війська. А тим часом над Київщиною та Чернігівщиною нависла загроза нападу з боку Литви.

Дочекавшись обрання Яна Казимира королем, Б. Хмельницький уклав з ним перемир'я її відступив із Західної України, застерігши шляхтичів не виявляти «злоби» ні до українського селянства, ні до «руської віри». Інакше це стане причиною «ще більшого знищення Речі Посполитої». Проте шляхта відразу ж вдалася до найжорстокішого терору проти учасників національно-визвольної війни.

3. Програма розбудови Української козацької держави

Поза сумнівом, що інформація про терор польської шляхти наздогнала Б. Хмельницького дорогою до Києва. Перед ним знову постали складні питання визначення історичної долі України.

Історичне джерело

Наші предки в грандіозних битвах відновили власну гідність і впевнилися у своїх силах та гідності: «Минули ті часи, коли нас ляхи сідлали! Тепер ми їх не боїмося! Дізналися ми того під Пилявцями: це не ті ляхи, що давніше бували, що били турків, Москву і татар, — не Жолкєвські, Ходкевичі, Конєцпольські, Хмелецькі — це Тхоржевські, Зайончковські, діти, у залізо повбирані! Померли зі страху, як тільки нас побачили!»

Поясніть, як такі розмови селян, міщан і рядових козаків впливали на роздуми Б. Хмельницького про майбутнє України.

У роздумах про долю України гетьманові допомогли викладачі та студенти Києво-Могилянського колегіуму та патріарх Єрусалимський Паїсій.

Коли Б. Хмельницький у неділю 17 грудня 1648 р., повертаючись із західного походу, прибув до Києва, його мешканці влаштували гетьману надзвичайно урочисту зустріч. Студенти й викладачі Києво-Могилянського колегіуму вітали його «як Мойсея, рятівника й визволителя народу від польського рабства», а патріарх Паїсій надав Хмельницькому титул «Найсвітлішого князя Русі». Уперше після занепаду Галицько-Волинського королівства українця вшановували як монарха.

М. Івасюк. Тріумфальний в’їзд Богдана Хмельницького до Києва. 1912 р.

У лютому 1649 р., згідно з домовленостями між українським гетьманом і новообраним польським королем, їхні делегації прибули до Переяслава для ведення перемовин. Проте вони не привели до примирення. Польська делегація не захотіла вести мову про перетворення Речі Посполитої на союзну державу трьох рівноправних народів: польського, литовського та українського (руського). Обурений відмовою Яна Казимира від попередніх домовленостей, Б. Хмельницький 13 лютого 1649 р. оголосив головні засади програми розбудови Української козацької держави, яку розробив протягом 1648 та на початку 1649 р. Її доповнювали й сподвижники гетьмана.

1. Гетьман проголосив мсту боротьби — визволення всіх українських земель з-під влади Польщі: «Відірвати від ляхів усю Русь», звільнити, «вибити» «з лядської неволі народ руський увесь!»

2. У програмі було проголошено право українського народу на створення власної незалежної держави: «Досить нам на Україні, Подоллю й Волині; тепер досить достатку й пожитку в землі й князівстві своїм — по Львів. Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіте, мовчіте, ляхи!»

3. Наголошено на створенні соборної української держави, яка об’єднає всі території, споконвіків заселені українцями, які сповідували православ’я та розмовляли українською мовою.

4. Утверджено принцип побудови держави при опорі на всі суспільні стани: селянство й козацтво, православну шляхту та духовенство, міщанство.

5. Проголошено Українську козацьку державу спадкоємницею Київської Русі, якою «володіли благочестиві великі князі».

Отже, саме тоді, коли європейські народи почали творити свої національні держави, до цього історичного процесу долучилася й Україна. Богдан Хмельницький зумів сформулювати ті головні складові національної державної ідеї, які визначали зміст визвольних змагань нашого народу аж до кінця XX ст.

4. Сподвижники Б. Хмельницького

У справі будівництва держави Б. Хмельницькому допомагали його бойові сподвижники. На початку національно-визвольної війни перевагу мали уже згадані нами представники реєстрового та січового козацтва.

Соборна держава — держава, яка під своєю владою об’єднує всі етнічні (тобто заселені етносом, народом) території.

Надалі до Б. Хмельницького пристала й значна частіша української православної шляхти. Серед них особливо відзначилися Іван Витовський, його четверо братів і батько; чотири брати Нечаї, особливо Данило Нечай — полковник брацлавський; Станіслав-Михайло Кричевський — полковник київський; Іван Богун — полковник кальницький (вінницький), Станіслав Мрозовецький (Морозенко) — колишній королівський паж; галицький шляхтич Семен Височан, який організував 15-тисячний Галицький полк.

З міщанства вийшли полковники: брати Іван та Василь Золотаренки, які керували військами в Білорусі. Яким Сомко, Мартин Небаба.

Незважаючи на різне походження, життєвий досвід, освіту, Б. Хмельницький зумів їх об’єднати й спрямувати їхню енергію на створення Української козацької держави.

Завдання та запитання

1. Опишіть приготування та хід битви під Пилявцями.

2. Розкрийте значення перемоги під Пилявцями з воєнного та суспільного поглядів.

3. Складіть розповідь про визвольний похід козацького війська в Галичину.

4. Розкрийте зміст програми побудови Української козацької держави.

5. Польський король Ян Казимир назвав події 1648 р. «козацькою війною». Наскільки правильною була його оцінка?

6. Назвіть сподвижників Б. Хмельницького. З яких станів і верств вони походили?

7. Яким бачили політичний статус України Б. Хмельницький та його соратники протягом 1648 р. ?

8. Які події кінця 1648 — початку 1649 р. налаштували Б. Хмельницького на відмову від ідеї рівноправного членства України в складі Речі Посполитої та спрямували його до ідеї створення суверенної Української держави?

9. За словами Б. Хмельницького визначте один з принципів побудови Української держави: «Поможе мені в тому чернь уся — по Люблін, по Краків, і я її не відступлю, бо це права рука наша, щоб ви [польські пани. — Авт.], знищивши хлопів, і на козаків не ударили».

10. На прикладі зупинки козацького війська під Замостям доведіть, що людей і цілі суспільства до певних дій можуть спонукати політичні ідеї.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно