Козацько-селянські повстання 20-30-х рр. 17 ст.

§ 15. КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ 20-30-х рр. 17 ст.

1625 р. - Куруківська угода.

1630 р. - повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила).

1635 р. - здобуття фортеці Кодак запорожцями на чолі з Іваном Сулимою. 1637-1638 рр. - козацьке повстання під проводом Павла Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гуні.

1638 р. - затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації Війська Запорізького реєстрового...».

Про які події та явища йдеться в документі? Як документ характеризує становище в українських землях наприкінці 30-х років 17 ст. ? Чому масове покозачення селян та міщан непокоїло польський уряд?

В інструкціях для сеймиків, які обирали депутатів на вальний сейм (1625), король, зокрема, визнавав: «Сваволя бере гору, і так завзялася, що й самим нам тяжко й з усіма сусідами розсварює; забувши зовсім віру й підданство, вони (козаки) урядили собі удільну державу. Наступають на життя і майно невинних людей. Україна вся в послушності їм. Шляхтич у домі своїм не вільний. По містах і містечках королівських уся управа, вся влада в козаків; вони захоплюють суди, закони видають...

Рік тому зважилися вони від власного імені укладати перемир’я з султаном-калгою, трактати постановляти, приймати обов’язки служби супроти нього. Сього року обмінювалися посольствами й дарунками з Москвою. На свій розсуд розв’язують питання згоди і війни; порушують укладені Річчю Посполитою перемир’я. Цього року, знехтувавши королівською забороною, три рази ходили на море, і хоч отримали рішучу відсіч від турецького флоту, однак вчинили великі шкоди в далеких сторонах Турецької держави». 1

1. Чим завершився польсько-козацький збройний конфлікт 1625 р.?

Стурбований створенням козацької «окремої республіки», уряд Речі Посполитої розпочав підготовку до чергового карального походу проти козаків. У вересні 1625 р. коронний гетьман Станіслав Конецпольський з 30-тисячним військом вирушив із Бара на Подніпров’я.

Козацькі загони, очолені Марком Жмайлом, зустрівши поляків поблизу Канева, вдало відбивалися. Особливо відчутних втрат польське військо зазнало біля Курукового озера. Це змусило польське командування вдатися до мирних переговорів, які було завершено укладенням компромісної угоди. Від козаків Куруківську угоду підписував Михайло Дорошенко, обраний гетьманом замість М. Жмайла.

Договір передбачав козацький реєстр 6 тис.; ті ж, хто не увійшов до списку, мусили повернутися до маєтків своїх власників. Одна тисяча козаків мала постійно перебувати на Запоріжжі, щоб перешкоджати втечам селян. Козаків зобов’язували не втручатися в релігійні справи, відмовитися від морських походів, а також не підтримувати зносин з іншими державами. Куруківська угода встановлювала чіткий устрій реєстрового козацтва за територіальним принципом. Було створено шість полків реєстровців: Білоцерківський, Канівський, Корсунський, Переяславський, Черкаський і Чигиринський, по тисячі вояків у кожному. Кожен полк складався з десяти сотень. Військова влада над реєстровцями належала гетьману, якого обирала загальновійськова рада та затверджував польський уряд. Верховне ж керівництво здійснював регіментар - головний начальник коронного війська в Україні.

• З якого документа наведено уривок? • Які події спричинили його написання?

«Найбільше й найсерйозніше непокоїли Річ Посполиту морські походи козаків, здійснювані всупереч забороні уряду, а також їх свавільства, які вони чинили в містах. Злочини ці зазнали належної кари від зброї коронного війська... І надалі козаки повинні будуть коритися виключно тому старшому, якого самі вони оберуть, але який буде затверджений королем його милістю або його наступниками, польськими королями... Протягом цих шести тижнів козаки мусять скласти правильні реєстри, які не перевищують 6 тисяч, із зазначенням, скільки їх живе в кожному старостві. З числа 6000 козаків 1000 або більше, на розсуд коронного гетьмана і з відома їхнього старшого, залежно від умов часу, мусять перебувати на Низу за порогами і там виконувати свою службу». 2

2. Яку подію 1630 р. називають «Тарасовою ніччю»?

Куруківська угода посилила суперечності між козаками - тими, хто потрапив до реєстру, і тими (близько 40 тис.), хто лишився поза ним. Кількість останніх була більшою, тому загроза нових спалахів козацького невдоволення залишалася. До того ж ситуація в Україні ускладнювалася запровадженням нового загальнодержавного податку. Не вщухали конфлікти на релігійному ґрунті. Аби втримати населення в покорі, польський уряд відправив на Київщину значну частину коронного війська. Але ці нерозважливі дії лише погіршили становище. Мешканці міст і сіл бралися до зброї. Десятки тисяч утікачів збиралися на Січі. Так визріло нове повстання.

Нереєстровці обрали гетьманом Тараса Федоровича, більше відомого під прізвиськом Трясило. У березні 1630 р. він зі своїм військом підійшов до Черкас, а звідти рушив до Корсуня, після здобуття якого на бік повстанців перейшла більшість реєстровців. Польський уряд з метою придушення повстання відправив у каральний похід коронне військо. Коли польські сили переправилися через Дніпро, їм завдав несподіваного удару загін повстанців. Коронний гетьман ледь урятувався від полону. Бої між повстанцями й польським військом під Переяславом точилися протягом трьох тижнів.

20 травня 1630 р. козаки влаштували карателям «Тарасову ніч», знищивши чимало офіцерів-шляхтичів - представників найвпливовіших польських родів. Успішні дії повстанців, чутки про дипломатичні контакти з Московією, Кримом та Швецією, а також невдоволення найманців, яким затримували платню, схилили коронного гетьмана С. Конецпольського до переговорів.

29 травня 1630 р. було підписано Переяславську мирну угоду, яка підтверджувала умови попередньої - Куруківської. Козацький реєстр було збільшено до 8 тис.: до реєстру вписувалися козаки, вилучені з нього на початку року. Козаки отримували право самі обирати гетьмана. Деяке пом’якшення уряду Речі Посполитої в ставленні до козаків було пов’язане з наближенням кінця терміну Деулінського перемир’я з Московською державою, поновленням воєнних дій та участю в них козацьких загонів.

Битва під Переяславом 1630 р. Фрагмент картини В. Шаталіна.

• На картині відтворено бій «галасом», коли козацьке військо під час бою змішувалося з ворожим. Галас - бойовий порядок, який поряд з іншими (тришеренговий, табір) визначав козацьку тактику. * з

3. Як відбувався та чим закінчився виступ козаків 1635 р. на чолі з Іваном Судимою?

Протягом 1632-1634 рр. тисячі козаків брали участь у польсько-московській (Смоленській) війні. Коли ж 1634 р. між Москвою та Варшавою було підписано Полянівський мирний договір, польський уряд вкотре вдався до спроби ліквідувати козацтво. До цього поляків спонукали постійні скарги на запорожців урядів Туреччини й Криму. Через козацькі походи відносини між Річчю Посполитою і цими державами настільки загострилися, що постала загроза нової війни. Уже в лютому 1635 р. сейм Речі Посполитої затвердив спеціальну постанову «Про припинення козацького свавілля», і на територію Наддніпрянщини було введено загони коронного війська. Крім того, з метою контролю над козаками передбачалося збудувати в пониззях Дніпра, біля Запорізької Січі, потужну фортецю, в якій постійно перебувала би польська залога. Вояки залоги мали б перешкоджати втікачам, які прагнули потрапити на Низ, а також перекрити головний шлях постачання Запоріжжя провіантом і боєприпасами.

Козацька старшина та козак з козачкою. З карт Г.Л. де Боплана.

Фортецю вирішили будувати на правому березі Дніпра біля першого порога - Кодацького, що й дало назву укріпленню. Будівництво очолив Гійом Левассер де Боплан. Кодак спорудили надзвичайно швидко: будівельні роботи тривали чотири місяці, й вже до середини літа 1635 р. вона була повністю збудована. Будівництво Кодака вкрай обурило запорожців. Вони обрали гетьманом Івана Сулиму, який розробив план зруйнування фортеці й розіслав універсали із закликом до боротьби. На початку серпня 1635 р. козацьке військо виступило з Січі.

• Як шляхтич пояснює причини спорудження фортеці Кодак? • Як, за твердженням автора, розгорталися події козацького повстання? • Що в наведеному уривку свідчить про упереджене ставлення автора до описаних подій?

Зі щоденника сучасника події - білоруського шляхтича Філіппа Обуховича: «У 1635 р. непокірний козак, на ім’я Сулима, підступно й таємно прокравшись з... козаками з моря до Дніпра, насмілився напасти на фортецю, яку його милість король Владислав звелів на кошти Речі Посполитої збудувати на першому дніпровському порозі й оточити валами проти розбещеної сваволі козаків, щоб вони на море в човнах більше не ходили та турка не дратували. Сулима, напавши вночі на цю фортецю й перебивши сторожу, зарубав шаблею капітана та багатьох людей, забрав чимало грошей Речі Посполитої, а нову фортецю в кількох місцях зруйнував. Пізніше він був, з наказу його королівської милості, на тому ж дніпровському острові обложений реєстровими козаками і, коли дров у нього на паливо не стало, був виданий своїми й відправлений у Варшаву на двотижневий сейм, що відбувався на початку 1636 року. Там же йому та ще кільком таким самим негідникам відрубали голови й четвертували».

4. Як розгорталося національно-визвольне повстання 1637—1638 рр.?

Розправа над І. Судимою та його подвижниками сама по собі не здатна була придушити козацький рух. Тому уряд Речі Посполитої вирішив переглянути реєстр Війська Запорізького та вилучити з нього всіх неблагонадійних. Такі дії польських можновладців стали приводом до нового повстання. Його очолив полковник реєстровців Павло Павлюк (Бут) - сподвижник І. Сулими. Перша битва з коронним військом закінчилася перемогою повстанців. Проте 6 грудня 1637 р. під Кумейками польське військо оточило козаків. Повстанці, які йшли табором, затято оборонялися.

П. Павлюк із невеликим загоном пробився крізь вороже оточення і рушив до Чигирина, сподіваючись поповнити там запаси зброї. Керівництво табором було покладене на Дмитра Гуню. Під час чергового штурму козацького табору поляки підпалили вози з порохом. Потужний вибух спричинив паніку в лавах повстанців. Частина з них утекла. Інші ж під керівництвом Д. Гуні знов укріпили табір і, дочекавшись ночі, почали організовано відступати. Польське військо не наважилося їх наздоганяти, але через два дні рушило проти загонів П. Павлюка і оточило їх, змусивши врешті погодитися на переговори. 11 грудня 1637 р. полковник і четверо його соратників вийшли з табору, щоб узяти участь у переговорах, але їх по-зрадницькому схопили.

1 березня 1638 р. у Варшаві розпочав роботу сейм. Він ухвалив постанову під назвою «Ординація Війська Запорізького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої».

З «Ординації Війська Запорізького...»: «Оскільки козацька сваволя так розійшлася, що для приборкання її довелося рушити наші війська й битися з козаками, і розгромити їх, відвернувши цим страшну небезпеку від Речі Посполитої, - тому на вічні часи позбавляємо козаків старшинства, всяких старовинних судових установ, права, доходів й інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків і тепер унаслідок заколотів утрачених, і бажаємо тих, кого живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів... Реєстровим же козакам, число яких Річ Посполита визначила на своїй службі тільки 6 тисяч і які змирилися перед нами і Річчю Посполитою, ми встановлюємо таку військову організацію згідно з постановою цього сейму.

На місце старшого, який більше не буде вибиратися з-поміж козаків, ми будемо ставити старшого комісара, від сейму до сейму, за рекомендацією гетьманів... Цьому комісарові мусять коритися осавули, полковники, сотники, як і все військо. Всі вони, також полковники з комісаром, мусять залежати від гетьмана... Полки з своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запоріжжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалася по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватися ходити на Запоріжжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі...

Наші міщани, згідно з старовинними правами і заборонами, не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна. Попереджаємо і про те, щоб козаки в далеких українських місцевостях (крім Черкас, Чигирина, Корсуня, де для безпеки від поганих повинні проживати) і в інших містах на самій Україні не проживали, щоб, живучи там разом, вони не мали ніякого приводу до зібрань і далі до бунтів».

Скориставшися джерелом, заповніть пропуски в тексті.

Відповідно до «Ординації...» козацький реєстр зменшувався до ... і серед зареєстрованих могли бути тільки козаки, які... . Було ліквідовано виборність .... і скасовувалось .... Замість виборного гетьмана на чолі козацького війська мав стояти ..., якого призначав ... . Козакам дозволялося селитися тільки в прикордонних містах - ... . Міщанам і селянам під страхом смертної кари заборонялося ... , навіть ... . Два полки реєстровців повинні були постійно перебувати на Січі, щоб ... . На Запоріжжя козак міг потрапити тільки ... .

Новий етап повстання. Наприкінці березня 1638 р. кілька загонів запорожців, очолюваних Яковом Острянином, Дмитром Гунею і Карпом Скиданом, вийшли із Січі та рушили на Київщину та Полтавщину. Дорогою до січовиків приєднувалися численні озброєні загони селян і міщан. Повстанці вирішили зупинитися під містечком Говтва, де 1 травня 1638 р. відбувся бій з поляками, який приніс повстанцям іще одну перемогу. Так під владою повсталих опинилася вся Полтавщина. Щоб остаточно розбити ворога, Я. Острянин повів усе військо на Лубни. Проте облога Лубен виявилася невдалою. Зазнавши численних утрат, повстанці відійшли до Жовнина і отаборилися там.

Під Жовнином відбулася битва, внаслідок якої сили повстанців було розпорошено. Тяжко поранений К. Скидан потрапив у полон і, ймовірно, був страчений. Я. Острянин із козацькою кіннотою виявився відрізаним від табору і, вирішивши, що битву програно, з частиною козаків перейшов на землі майбутньої Слобожанщини. Повстанці, які залишилися в таборі (близько 20 тис.), обрали гетьманом Дмитра Гуню і продовжували боротьбу. 10 червня Д. Гуня організував відступ 10 тис. козаків. Над старим Дніпровим річищем, в урочищі Старець, повстанці заклали новий табір. Його спорудженням керував безпосередньо новий гетьман, виявивши неабиякий хист будівничого.

Близько двох місяців (червень-липень) козаки вперто билися з ворогом. Проте становище в таборі погіршувалося. Не кращими були справи і в поляків. Командування обох сторін вирішило вдатися до переговорів. Незабаром козацька старшина пристала на умови, запропоновані польським урядом. У їх основу було покладено «Ординацію Війська Запорізького...».

Зверніть увагу!

Здавалося, козацькій сваволі нарешті було покладено край. Через те, що гучних виступів козаків протягом 1638-1648 рр. не було, поляки назвали те десятиліття часом «золотого спокою». Щоправда, спокій був примарним. Козацтво як стан польський уряд ліквідувати не спромігся, тож марними були сподівання, що козаки облишать спроби вибороти собі більше прав.

Повстання 30-х рр. 17 ст. не досягли результату, бо висунута їхніми керівниками програма ще не мала широкої підтримки. Звідси стихійність, брак належної згуртованості, розпорошеність сил повстанців та їхніх бойових дій — ті вади, через які козацько-селянські рухи 30-х рр. не мали успіху. Об’єднання українців навколо ідеї визвольної боротьби потребувало часу. Отож, польське десятиліття «золотого спокою» для України було часом гуртування й нагромадження сил перед новим змаганням.

Коронний гетьман С. Конецпольський, оглядаючи місце битви за часів національно-визвольного повстання 1637-1638 рр., за свідченням сучасника, промовив: «Оце і є унія - лежить Русь із поляками». Поясніть слова польського воєначальника.

Перевірте себе

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • затвердження сеймом Речі Посполитої «Ординації Війська Запорізького...»; • здобуття запорожцями фортеці Кодак; • Куруківська угода.

2. Хто з перелічених історичних діячів очолював повстання першої половини 17 ст.:

• М. Жмайло; • К. Косинський; • С. Наливайко; • І. Сулима; • Д. Вишневецький; • Т. Трясило; • В.-К. Острозький; • П. Павлюк; • Я. Острянин; • Д. Гуня; • І. Федоров?

3. Дайте відповіді на запитання: • Унаслідок яких подій було підписано Куруківську угоду?

• Що спричинило «Тарасову ніч»? • Як і чому фортецю Кодак було зруйновано козаками?

• Унаслідок яких подій польський уряд ухвалив «Ординацію...»? Що вона передбачала і чим відрізнялася від Куруківської угоди?

4. У загальних рисах порівняйте повстання 90-х років 16 ст. і 30-х років 17 ст. Що вони мали спільного, чим відрізнялися?

5. Визначте роль козацьких повстань 30-х років 17 ст. у розгортанні національно-визвольної боротьби українського народу.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно