Гетьманщина за правління Івана Мазепи

§ 28. ГЕТЬМАНЩИНА ЗА ПРАВЛІННЯ ІВАНА МАЗЕПИ

1687 р., липень - козацька рада на р. Коломак. Обрання гетьманом Івана Мазепи. 1700-1721 рр. - Північна війна Росії проти Швеції.

1702-1704 рр. - повстання на Правобережній Україні на чолі із Семеном Палієм. 1708 р. - похід шведського короля Карла ХІІ на Москву через Україну.

1708 р., жовтень - початок виступу Івана Мазепи проти Росії.

1708 р., листопад - зруйнування російськими військами гетьманської столиці Батурина.

1709 р., березень - перехід на бік Івана Мазепи запорізьких козаків на чолі з кошовим отаманом К. Гордієнком.

1709 р., травень - зруйнування Чортомлицької Січі.

1709 р., 27 червня - Полтавська битва.

Які деталі зі спогадів дипломата свідчать про високий рівень освіченості та великий політичний досвід гетьмана І. Мазепи? Які особисті якості, на вашу думку, сприяли тривалому перебуванню гетьмана при владі?

Французький дипломат Жак Балюз, який 1704 р. зустрічався з І. Мазепою, залишив таке свідчення: «З Московії я поїхав на Україну, країну козаків, де був кілька днів гостем володаря Мазепи, що обіймає найвищу владу в цій країні. На кордоні мене зустріла почесна козацька варта й з великою пошаною допровадила до міста Батурина, де в замку має резиденцію володар Мазепа. Він вельми полюбляє оздоблювати свою розмову латинськими цитатами, а досконалістю знання цієї мови може суперничати з найкращими нашими отцями єзуїтами. Його мова взагалі добірна й чепурна; щоправда, під час бесіди більше воліє мовчати та слухати інших. При його дворі - два лікарі-німці, з якими Мазепа розмовляв їхньою мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька у гетьманській резиденції, говорив по-італійськи. Я розмовляв із господарем України польською та латинською мовами, бо він запевняв мене, що недостатньо володіє французькою, хоча замолоду відвідав Париж і Південну Францію, був на прийомі в Луврі. Не знаю тільки, чи в цьому твердженні нема якоїсь особливої причини, бо сам бачив у нього газети французькі й голландські.

Розмова з ним дуже приємна; він має великий досвід у політиці; на противагу московитам, стежить і знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою колекцію зброї, одну з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки.

Кілька разів я дуже обережно навертав розмову на сучасну політичну ситуацію, але мушу зізнатися, що нічого певного з цього володаря не міг витягнути. Належить він до тих людей, які воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати. Все-таки гадаю, що навряд чи любить московського царя, бо ні слова не сказав, коли я йому скаржився на московське життя».

Події 1687-1750 рр.

Роздивіться карту. • У складі яких держав (як складова держави чи автономна одиниця) перебували в 1687 р. українські землі: Чернігово-Сіверщина, Переяславщина, Полтавщина, Київщина, Волинь, Галичина, Запоріжжя, Західне Поділля, Брацлавщина, Буковина, Закарпаття? • Порівняйте кордони Гетьманщини в 1687 р. з кордонами 1649 р. та 1663 р. • Які території охопило повстання С. Палія 1702— 1704 рр.? • На які терени поширював свою владу І. Мазепа в 1704-1708 рр.?

• Позмагайтеся в парах у вмінні отримувати вичерпну картографічну інформацію про битви, походи, кордони, території на прикладі Гетьманщини в 1687-1709 рр.

1. Якою була внутрішня політика гетьмана Івана Мазепи?

У липні 1687 р. в таборі на р. Коломак гетьмана І. Самойловича, після звинувачення у причинах невдалого Кримського походу, було позбавлено гетьманської булави й заарештовано (згодом разом із сім’єю відправлено до Сибіру). Натомість козацька рада, що відбулася 25 липня 1687 р., обрала гетьманом генерального осавула Івана Мазепу. Тоді ж новообраний козацький керманич підписав Коломацькі статті. За ними гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина, у свою чергу, - скидати гетьмана. Значно обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями. Урядові заборонялося підтримувати дипломатичні зносини з іншими державами. Передбачалося розміщення в гетьманській столиці - м. Батурині - полку московських стрільців. Окрім того, гетьман мав удаватися до особливих заходів, аби «усіма силами з’єднувати в міцну й нерозривну згоду обидва руські народи»; «щоби Малоросію не називали землею Гетьманською, а лише визнавали землею, яка знаходиться в царській самодержавній владі». До таких заходів належали, зокрема, шлюби між українцями та московитами.

Визначальною рисою внутрішньої політики гетьмана І. Мазепи було прагнення об’єднати землі Лівобережжя, Правобережжя, Запоріжжя та Слобожанщини в єдине утворення, яке уявлялося ним як держава західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою.

Саме тому І. Мазепа докладав чимало зусиль, аби піднести роль українського гетьмана як керівника держави, всіляко підтримував козацьку старшину. І. Мазепа продовжував розвивати започаткований І. Самойловичем напрямок на створення козацької еліти, в оточенні гетьмана з’явилися значкові та значні військові товариші. За ними гетьман закріпив особливі привілеї.

Одним з найважливіших напрямів політики гетьмана була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, мистецтва, книговидання він вкладав величезні кошти з державної скарбниці та власні. Щедрі пожертви гетьмана змінили архітектурні обриси багатьох міст. Дослідники й досі сперечаються про кількість церков, споруджених коштом І. Мазепи, адже багато з них не збереглося. Проте численні тогочасні свідчення переконують, що гетьман фундував більше кількох десятків нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков княжої доби.

Так, у Києві було збудовано новий мурований Богоявленський собор Братського монастиря, Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею і трапезною палатою в Пустинно-Микільському монастирі, церкву Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі.

Інша царина його культурницької діяльності - друкарська справа. Видання мазепинської доби належать до найкращих українських книгодруків. Сам гетьман, маючи одну з найбагатших в Україні книгозбірень, обдаровував книжками монастирі, церкви, окремих осіб.

Іван Мазепа. Гравюра Мартіна Бернігерота, надрукована у 1706 р. у лейпцизькому журналі.

Церква Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі.

Богоявленський собор Братського монастиря в Києві. Зруйнований.

Військово-Микільський собор Пустинно-Микільського монастиря в Києві. Зруйнованиий.

Не менше, ніж церквами й монастирями, опікувався гетьман Києво-Могилянською академією: збудував перший поверх нового будинку академії, домігся підтвердження статусу академії, надавав у володіння села И землі, матеріально підтримував студентів. Дбав і про створення нових осередків культури, одним із яких став Чернігівський колегіум.

Панегірик на честь Івана Мазепи. 1706 р. Гравюра І. Мигури.

• У центрі І. Мазепа, збоку від нього - жіночі постаті, що символізують істину, правду, науку, мистецтво тощо. На тлі військових обладунків - герб Мазепи. Зображено також церкви, збудовані або відновлені І. Мазепою.

• Які особисті якості сприяли тривалому перебуванню І. Мазепи при владі? • Поміркуйте, що дає підстави визначати культурницьку діяльність гетьмана не простим меценатством, а одним з напрямів загальнодержавної політики.

2. У яких напрямах розвивалася зовнішня політика І. Мазепи?

На початку свого правління І. Мазепа сподівався за підтримки царського уряду поширити територію Гетьманщини на відвойовану від Польщі Правобережну Україну, а також на степову смугу вздовж Чорного та Азовського морів, якою володіли Крим і Туреччина.

Незабаром Правобережжя опинилося таки під владою І. Мазепи. У 1699 р. сеИм Речі Посполитої ухвалив рішення ліквідувати козацький стан та устрій на Правобережжі, а відтак великий коронний гетьман наказав правобережним полковникам розформувати їхні полки. Після захоплення польськими військами взимку 1702 р. кількох козацьких міст на Правобережній Україні у відповідь почалося повстання, очолене Семеном Палієм. Це занепокоїло Москву, яка одразу відгукнулася на прохання польського короля Августа ІІ надати допомогу, але використала для цього війська І. Мазепи. Навесні 1704 р. військові з’єднання гетьмана перейшли Дніпро і зайняли Київщину й Волинь. С. Палія заарештували та ув’язнили, через рік його було відправлено до Москви, а потім заслано до Сибіру. Об’ єднання Правобережної та Лівобережної України за гетьмана І. Мазепи тривало від 1704 р. до подій 1708-1709 рр.

У 1700 р. розпочалася російсько-шведська (Північна) війна. Інтереси Росії у війні проти Швеції за здобуття виходу через Балтійське море до Західної Європи не мали жодного стосунку до України. Козаки змушені були, обстоюючи інтереси царя, воювати на теренах Московії,Прибалтики, Речі Посполитої. Ці походи були важким тягарем для козацтва. Адже вже перші бої принесли численні втрати.

До того ж козаки за свою службу не отримували ніякої винагороди, потерпали від утисків та образ московських воєначальників. До невдоволення спонукало й те, що дуже часто козаків використовували як дешеву робочу силу для канальних і землерийних робіт, на будівництві нових доріг, фортець та інших укріплень.

Справжнім лихом стала Північна війна і для інших верств українського населення, бо саме його коштом споряджалися козацькі війська для щорічних походів на північ.

Крім воєнних негараздів, козаків непокоїло обмеження царським урядом їхніх станових прав. Серед козацької старшини ширилися чутки про ще істотніші зміни: ліквідацію козацького війська, перетворення козацької старшини на служилих дворян тощо.

Непевність майбутнього примушувала старшину й гетьмана замислюватися над подальшою долею Гетьманщини. Охоплена антимосковськими настроями, старшина чинила тиск на І. Мазепу, який і сам розумів згубність відносин козацької України з Росією. Плекаючи мрію вивести Гетьманщину з-під влади царя, I.

Мазепа в 1704-1705 рр. удався до таємних дипломатичних зносин з противниками Москви.

Так, зокрема, восени 1705 р. він налагодив зв’язки з польським королем Станіславом Лещинським, якого було обрано 1704 р. тими угрупованнями, що підтримували шведського короля. Через С. Лещинського український гетьман сподівався встановити відносини зі Швецією.

У 1706 р. І. Мазепа завдяки посередництву польського короля розпочав таємні переговори зі шведським королем Карлом ХІІ.

Шведський король Карл ХІІ.

• Портрет Івана Мазепи (у панцирі з Андріївською стрічкою) з Дніпропетровського художнього музею на підставі досліджень, вважають таким, що відображає зовнішність Мазепи достовірно. Сутність пошуку достовірних портретів гетьмана полягала у виборі кількох зображень, відомих як портрети І. Мазепи, візуально-порівняльний аналіз яких підтверджував би наявність у них спільних рис. Усі зображення мали хоча б частково збігтися з описами зовнішності гетьмана. За висновком, наданим експертною групою академії СБУ, на портретах з Національного музею історії України, Дніпропетровського художнього музею та з гравюри М. Бернігерота збіглися 10 ознак з 11 можливих.

«Портрет Івана Мазепи в латах з Андріївською стрічкою» з Дніпропетровського художнього музею.

• Використовуючи схему, поміркуйте, як зовнішньополітичні умови, що склалися внаслідок Північної війни, підштовхнули І. Мазепу до переходу на бік шведського короля.

3. Як відбувалася національно-визвольна акція гетьмана Івана Мазепи?

Карл XII 1708 р. розпочав здійснювати свій давній задум про похід на Росію. Похід мав відбутися в напрямку на Смоленськ і Москву через територію Литви та Білорусі. Спочатку похід складався вдало. Але після кількох невдач у серпні-вересні Карл ХІІ відмовився від попереднього плану. Російська армія випалювала на шляху шведів усі села. У війську Карла ХІІ почався голод. Король вирішив повернутися в Україну, сподіваючись забезпечити тут свою армію провіантом, зміцнити її козацькими полками та військом С. Лещинського. Шведський король покладав також надії на допомогу кримського хана й турецького султана.

Зміна планів Карла ХІІ виявилася несподіванкою для І. Мазепи. Такий розвиток подій гетьман уважав передчасним, бо перебування шведської армії на території України означало, що саме тут розгорнуться основні воєнні операції російсько-шведської війни. Крім того, 8 городових полків, 1600 компанійців перебувало у складі російської армії. З огляду на це, домогтися визволення України з-під влади царя ставало важче. Велику небезпеку також становила стаємниченість планів І. Мазепи, про які знало лише найближче його оточення (генеральна старшина), а рядове козацтво, не відаючи про задуми гетьмана, готувалося до війни проти шведів.

Похід шведського короля на Москву через Україну спонукав гетьмана до рішучих дій задля визволення Гетьманщини. І. Мазепа вирішив об’єднатися зі шведами для війни проти Росії. 24 жовтня 1708 р. український гетьман виїхав на зустріч із Карлом XII. З ним вирушили чотиритисячне військо, генеральна старшина. 28 жовтня гетьман прибув до шведського табору. Наступного дня відбулася зустріч І. Мазепи з Карлом ХІІ.

Союзницький договір між Україною й Швецією було укладено 29—30 жовтня 1708 р. у містечку Гірках на Сіверщині, за яким:

• Україна має бути незалежною і вільною;

• усі загарбані Московією землі, що колись належали «руському» народові, мають бути повернені Українському князівству;

• шведський король зобов’язаний захищати країну від усіх ворогів і посилати допомогу, коли про це попросять гетьман і «стани»;

• Мазепа має бути довічним князем України;

• шведський король не має права претендувати на титул князя чи командувача збройних сил князівства.

У відповідь на дії українського гетьмана Петро I звернувся до українців. У численних відозвах він звинуватив І. Мазепу у зраді, у намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви й монастирі - уніатам. Цар також наказував старшині й полковникам терміново зібратись у Глухові для обрання нового гетьмана. Водночас Петро I наказав О. Меншикову зруйнувати гетьманську резиденцію - Батурин.

Отримавши царський наказ, російські війська рушили на столицю Гетьманщини. У Батурині знаходилися значні військові сили, було чимало продовольства та боєприпасів. Місто захищали міцні укріплення. Тому спроби швидко здобути Батурин виявилися безрезультатними: жителі були налаштовані захистити гетьманську столицю.

Та через зраду полкового старшини Прилуцького полку Івана Носа, який показав на потаємний хід, російські вояки 2 листопада вдерлися до міста і вбили всіх його мешканців. Потім Батурин було вщент зруйновано.

Згідно з іншим наказом царя, 6 листопада в Глухові відбулася старшинська рада. Щоправда, на неї прибули тільки чотири полковники: стародубський, чернігівський, наказні переяславський та ніжинський. Гетьманом було обрано стародубського полковника Івана Скоропадського.

Виборам гетьмана передувала церемонія «покарання» І. Мазепи. Його подобу протягли вулицями Глухова до спеціально спорудженого ешафоту.

Перш ніж «стратити» опудало, було зачитано список гетьманових провин та виголошено вирок.

12 листопада в присутності царя у глухівській Свято-Троїцькій церкві І. Мазепі було проголошено церковне прокляття (анафему). Водночас анафему виголосили і в Москві, в Успенському соборі.

Універсал гетьмана І. Мазепи з його підписом і печаткою. Початок 18 ст.

Біограф Карла ХІІ Адлерфельт про події листопада 1708 р. писав: «Цар, прагнучи помститися Мазепі, проти якого опублікував грізний маніфест, наказав Меншикову негайно заатакувати його столицю, поки шведи не прибули на допомогу. Меншиков напав на неї та здобув її. Потім дав наказ вимордувати всіх без різниці віку та статі... Він забрав звідти важкі гармати, а було їх близько сорока. Рівно ж по-варварському сплюндрував і спалив усе місто та млини».

• Як очевидець ставиться до описуваних подій та їхніх учасників? • Яку сторону підтримує? Чому? • Чи можна вважати документ достовірним та неупередженим?

Щоб якось поліпшити ситуацію, I. Мазепа прагнув схилити на свій бік Запорізьку Січ, яка тоді ще не пристала до жодної зі сторін. Запорізьке 10-тисячне військо користувалося довірою та пошаною народу й могло стати тією силою, яка допомогла б шведам. Це добре розумів і Петро I, який протягом зими 1708 р. - весни 1709 р. наполегливо переконував запорожців не підтримувати І. Мазепу.

Січова рада вирішила підтримати І. Мазепу й перейти на бік шведського короля. 26 березня 8-тисячний загін запоріжців, розбивши підрозділи московської армії, прибув до Диканьки, неподалік від Полтави, де запоріжців вітав І. Мазепа. Звідти гетьман разом із кошовим отаманом Костем Гордієнком вирушив до Великих Будищ на зустріч із Карлом ХІІ. Зустріч І. Мазепи, К. Гордієнка та шведського короля відбулася 27 березня 1709 р.

Відповіддю Петра I на приєднання запорожців було зруйнування Чортомлицької Січі. Прямуючи на Січ, війська московського полковника П. Яковлєва нищили козацькі містечка й села. Було спустошено й містечко Переволочну, де Ворскла зливається з Дніпром. Козацьку залогу, що стояла там, московські вояки вирізали, а флотилію козацьких човнів спалили. Проте захопити і зруйнувати Січ з першої спроби московити не змогли, зазнавши чималих втрат. На допомогу П. Яковлєву прийшов загін компанійського полковника Г. Галагана. 14 травня 1709 р. Січ було захоплено. Виконуючи царський наказ, московський полковник стратив усіх полонених, а потім зруйнував січову фортецю, спалив курені й військові будівлі. Гармати, скарб і прапори було вивезено.

Герб Івана Мазепи на грамоті.

4. Як завершилося повстання Івана Мазепи?

Навесні 1709 р. Карл XII відновив воєнні дії. Він вирішив розпочати наступ на Москву. Шлях шведів мав пролягати через Харків і Курськ. Щоб просуватися згідно з планом операції, шведському війську треба було знешкодити добре укріплену Полтаву, до якої воно підійшло наприкінці квітня. Карл ХІІ сподівався взяти місто штурмом або внаслідок переговорів, одначе того не сталося. Тому 1 травня шведське військо розпочало облогу.

Полтавська битва. Репродукція картини Мартена Молодшого. Початок 18 ст. Музей історії Полтавської битви (Полтава).

• На передньому плані зображено царя Петра І на чолі драгунського полку. Ліворуч - російський укріплений табір. Перед ним - російська піхота, вишикувана в дві лінії. Праворуч - шведська піхота, що відступає.

Тим часом до міста прибув Петро I з головними силами. 27 червня стався генеральний бій. Він розпочався о 5-й годині ранку атакою шведської піхоти на московські редути (земляні укріплення). Близько 11-ї години битва закінчилася цілковитою поразкою шведів.

Серед причин поразки історики називають передусім значну нерівність сил під Полтавою. Поразку спричинило й те, що Карл XII злегковажив силами російської армії. Молодий полководець занадто вірив у свою воєнну вдачу. Не врахував він і того, що шведська армія була відірвана від баз постачання, що через дії царя неможливою стала допомога з боку хана. До того ж шведський король унаслідок поранення не зміг особисто керувати боєм.

Вцілілі шведські війська й козаки відступали берегами Ворскли до фортеці Переволочної, сподіваючись скористатися для переправи через Дніпро козацькою флотилією, що розташовувалася там. Однак після нападу військ П. Яковлєва від флотилії лишилося кілька човнів. Вони й були використані для переправи на правий берег Дніпра Карла ХІІ з кількома генералами і кількатисячним загоном, а також І. Мазепи, К. Гордієнка й кількох сотень козаків. 30 червня біля Переволочної з’явився О. Меншиков із 10-тисячним загоном. Він примусив капітулювати решту шведської армії. Про козаків в умовах капітуляції взагалі не йшлося, бо О. Меншиков не вважав їх за рівноправних противників.

Карл ХІІ та І. Мазепа прямували до турецького кордону. 7 липня вони переправилися на правий берег Бугу, перетнули турецький кордон біля Очакова й рушили до Бендер. 1 серпня поранений Карл ХІІ і хворий І. Мазепа зупинилися в передмісті Бендер. Тут, у с. Варниці, I. Мазепа вже не вставав з ліжка, доживаючи останні дні. Помер він у ніч проти 22 вересня.

І. Мазепа і Карл ХІІ після Полтавської битви. 1880 р. Художник Г. Седерстрем.

Наведіть кілька аргументів, щоб підтвердити або спростувати висловлювання російського царя Петра І про українців: «Жоден народ під сонцем такими свободами і привілеями і вольністю похвалитися не може, як, по Нашій Царській Величності милості, малоросійський».

Серед істориків поширена думка, що І. Мазепу протягом кількох століть неславили саме за те, за що вшановували Б. Хмельницького - за повстання проти іноземного поневолення. • Чи згодні ви з цим порівнянням? Відповідь аргументуйте.

Перевірте себе

1. Установіть хронологічну послідовність подій: • зруйнування Чортомлицької Січі царськими військами; • «Вічний мир» між Москвою та Польщею; • козацька рада на р. Коломак, усунення I. Самойловича та обрання гетьманом I. Мазепи; • національно-визвольне повстання на Правобережній Україні на чолі із С. Палієм.

2. Як змінилися кордони Гетьманщини наприкінці 17 ст. у порівнянні з періодом правління Богдана Хмельницького (на прикладі 1649 р.) та Юрія Хмельницького (на прикладі 1663 р.)?

3. Дайте відповіді на запитання: • Які обмеження прав гетьмана та старшини було передбачено в Коломацьких статтях? • Якого зовнішньополітичного курсу дотримувався І. Мазепа на початку свого гетьманування? • У якому напрямку розвивалась зовнішня політика гетьманського уряду під час Північної війни? • У чому полягала політика гетьмана в царині культури? • Яку небезпеку приховував у собі похід Карла ХІІ на Москву через територію України? • Яких заходів ужив Петро I, дізнавшись про повстання І. Мазепи? • Про що свідчить приєднання до повстання І. Мазепи Запорізької Січі? • Що спричинило поразку шведського війська в Полтавській битві?

4. Складіть усне повідомлення «Роль І. Мазепи в українському національно-визвольному русі».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно