Ліквідація гетьманства та особливого устрою Гетьманщини і Слобожанщини

§33. ЛІКВІДАЦІЯ ГЕТЬМАНСТВА ТА ОСОБЛИВОГО УСТРОЮ ГЕТЬМАНЩИНИ І СЛОБОЖАНЩИНИ

1. Коли була перша спроба царського уряду ліквідувати гетьманство?

2. Хто входив до Першої Малоросійської колегії?

Кирило Розумовський (1750-1764)

Кирило Розумовський народився 1728 р. в с. Лемешах поблизу Козельця (на Чернігівщині) у родині простого козака Розума. Завдяки братові Олексію, у 1743 р. його відправили в Німеччину та Францію для здобуття освіти. Після повернення в Росію в 1745 р. здібного від природи юнака було призначено президентом Академії наук, яку він очолював майже два десятиліття.

Весною 1747 р. Єлизавета видала указ про дозвіл козацькій старшині «обрати» гетьмана й призначила на цю посаду Кирила Розумовського. Проте лише через три роки в Глухові відбулася пишна церемонія обрання гетьмана, коли влітку 1750 р. новий гетьман прибув в Україну.

Реформи Кирила Розумовського

Новий гетьман отримав на ранг м. Гадяч, а своєю столицею обрав зруйнований у 1708 р. Батурин. Невдовзі він збудував там розкішний палац, а другий звів у Глухові. К. Розумовський вів життя, подібне до столичного, влаштовував бали, бенкети, театральні вистави, надовго виїжджав до Санкт-Петербурга.

Незважаючи на легкий шлях до гетьманської булави, він виявився гідним її. В Україні ще зберігалися настрої старшини, котра в жорстоких умовах «біронівщини» мріяла про кращу долю для своєї землі, про її колишні права й автономію.

К. Розумовський намагався повернути Україні її права. Україну було виведено з відомства Сенату й передано Колегії закордонних справ, як було раніше. Під управління гетьмана передали Запорозьку Січ, а також Київ, який до того був у відомстві російських воєвод.

Кирило Розумовський

Палац Кирила Розумовського в Батурині. 1799-1803 рр.

У Семилітній війні в Європі (1756-1763) між двома блоками держав тисяча «компанійців» та козаки з Гетьманщини брали участь у боях.

Одним з важливих на той час питань було впорядкування судочинства. У 1760 р. в Гетьманщині було проведено судову реформу. До складу Генерального суду, крім двох генеральних суддів, уводилися виборні особи зі старшини від кожного полку. Полк поділявся на два судових повіти, у яких створювалися шляхетські суди - земські, ґродські та підкоморські. Тобто суди повернулися до тієї системи, яка діяла ще до середини XVII ст. Отже, козацька старшина остаточно затвердила за собою привілейоване становище. Вона намагалася закріпити за собою землі, якими вже володіла, і набути нові маєтності, обмежити селянські переходи.

Підвищилася роль старшинської ради, яка за сприятливої політичної ситуації могла розвинутися в парламент. На одній з них було поширено текст промови «Про поліпшення стану Малоросії», у якій автор скаржився на занепад козацького духу в Україні. Його ідеалом був конституційно-парламентський устрій в автономії (на зразок Польщі), де політичні права належали б шляхетству. Автор наполягав на забороні селянських переходів.

Нововведення в армії та культурі

К. Розумовський провів реформу у війську й запровадив муштру за іноземним зразком, однакове озброєння та уніформу - синій мундир із червоним коміром, білі штани, шапки різного кольору для кожного полку, вдосконалив артилерію. Обов’язковим набором зброї були рушниця, шабля й спис. Гетьман провів також реформу освіти. В усіх полках почали діяти школи з обов’язковим навчанням козацьких дітей, у яких, крім загальних знань, запроваджувалася військова підготовка. Він збирався відкрити університет у Батурині, проте не встиг закінчити цю справу. Гетьман намагався перетворити Глухів на культурний центр України. Тут був палац з англійським парком, французький пансіон для дітей старшини, у місті проводилися концерти італійської опери.

Останній з'їзд старшини

Наприкінці 1761 р. царем став голштинець Петро III, але вже влітку 1762 р. стався черговий двірцевий переворот. Убивши свого чоловіка, трон захопила німецька княжна Софія-Фредеріка-Августа Ангальт-Цербстська, яка взяла собі ім’я Катерина II. Їй допомагали граф Панін, князі Барятинський і Рєпнін, Потьомкін, брати Орлови та ін. Серед них певну роль відіграв і Кирило Розумовський.

Указ російської цариці Катерини ІІ про скасування в Україні гетьманства. 1764 р.

У 1763 р. гетьман скликав у Глухові генеральну раду козацької старшини, головною метою якої було затвердити проведену судову реформу. Несподівано на з’їзді розгорнулася дискусія про занепад «прав і вольностей». Делегати вирішили надіслати цариці петицію із закликом - повернути втрачені Україною вольності та створити парламент на зразок сейму. Від часів І. Мазепи це була найсміливіша вимога старшини. Вона намагалася зміцнити авторитет гетьмана, виступивши з проектом зробити гетьманство спадковим у роду Розумовських, хоча дехто вважав це порушенням козацьких прав.

Однак Катерина II, будучи прихильницею політики повного централізму, задумала взагалі знищити автономію України.

Інструкція Катерини ІІ щодо України (1764)

Інструкція дана генерал-прокуророві князю В’яземському: «Мала Росія, Ліфляндія та Фінляндія - суть провінції. Ці провінції належить найлегшим способом привести до того, щоб вони обрусіли й перестали б позирати, як вовки в ліс. До того приступ дуже легкий, якщо розумні люди обрані будуть начальниками в тих провінціях. Коли ж в Малоросії гетьмана не буде, то треба старатися, щоб навік й ім’я гетьмана щезло, не те що персона якась була б обрана на те достоїнство».

К. Розумовського було викликано в Санкт-Петербург. Катерина II змусила його написати рапорт про відставку. 10 листопада 1764 р. вийшов указ про скасування гетьманського уряду. Останній гетьман України граф К. Розумовський 30 років після цього жив у столиці та у своєму маєтку Петровсько-Розумовському біля Москви. І тільки 1794 р. повернувся до Батурина, де й помер у 1803 р.

Друга Малоросійська колегія (1764-1782)

Для управління Гетьманщиною було створено Другу Малоросійську колегію на чолі з президентом і генерал-губернатором Петром Рум’янцевим. У її складі було чотири українці й чотири росіяни. П. Рум’янцев отримав від цариці дві інструкції - загальну й таємну. У першій наказувалося пильнувати, щоб не було незгоди між українцями й росіянами.

У таємній інструкції зазначалося, що Україна є багатим і родючим краєм, але внаслідок її автономії державна казна Росії не отримує від неї прибутків. Тому потрібно провести перепис населення й ревізію маєтностей, заборонити перехід селян від одного власника до іншого, а потім поступово ліквідувати всі відмінності в устрої Гетьманщини, привівши їх у відповідність до загальнодержавних порядків. Цариця наказувала стежити й за старшиною, щоб не допустити створення опозиції.

Початок перетворень

Рум’янцев добре знав Україну, мав зв’язки із старшиною, володів маєтками. Це був видатний воєначальник, людина освічена, здатна до адміністративної діяльності.

«Генеральний опис Малоросії»

П. Рум’янцев прибув до Глухова на початку 1765 р. Першим його заходом було проведення ревізії: людей, худоби, землі, будівель, підприємств. Ця ревізія була такою всеохоплюючою, що дістала назву «Генеральний опис Малоросії». Вона проводилася в 1765-1769 рр. Унаслідок тривалої роботи було складено майже тисячу томів перепису й зібрано значну кількість копій юридичних актів на володіння. Майже всі ці величезні книги збереглися і є цінним історичним джерелом.

Одним з перших заходів Малоросійської колегії була заміна натуральних повинностей на утримання розміщених у Гетьманщині російських військ грошовим податком. П. Рум’янцев уживав заходів для поліпшення роботи адміністрації, завів на Гетьманщині регулярну пошту тощо.

Законодавча комісія 1767 р.

Катерина II прагнула утвердити в Європі імідж Росії як «освіченої монархії», що піклується про благоденство, свободу й щастя своїх підданих. Тому вона оголосила про скликання Комісії для укладення нових законів.

У січні 1767 р. на Гетьманщині отримали 500 примірників маніфесту про вибори депутатів Комісії та інструкцію: кого слід обирати, які «загальнонародні потреби» включати до наказів депутатам. Право обирати депутатів Комісії дістали 14 українських міст і Запорозька Січ. Їх могли обирати всі вільні стани населення: шляхта, духовенство, козаки, міщани. Збори проводилися окремо кожним станом. Накази засвідчили розбіжності інтересів окремих станів та їхні суперечності, але всі хотіли повернутися до старих порядків.

Григорій Долинський

На деяких зборах шляхти в накази депутатам включали прохання обрати гетьмана. Такі прохання, зокрема, надійшли від ніжинського й батуринського шляхетств, які очолював підкоморський суддя Григорій Долинський. П. Рум’янцев скасував постанову зборів про обрання Г. Долинського депутатом, а на виборців наклав штраф у розмірі 550 крб. Усіх посадових осіб було усунуто від посад і заборонено в майбутньому обиратися до будь-яких урядових структур, усіх їх було заарештовано й жорстоко покарано. Г. Долинського засудили на довічне ув’язнення.

Згодом російський уряд скасував вирок і оголосив амністію. Однак заява-протест засуджених (автором якої був Г. Долинський) поширилася всією Україною. Помер Г. Долинський у 1809 р.

1767 р. в столиці зібралася Законодавча комісія. Виразником прагнень українських станів повернути старі права й вольності став депутат Комісії від лубенської шляхти Григорій Полетика. У своїх виступах його підтримав також депутат від Кременчука Павло Денисенко та інші.

Комісія проіснувала недовго, зробивши лише одне - вона проголосила Катерину II «матір’ю отечества» й узаконила її права на узурпований нею царський престол. На засіданнях Комісія критикувала кріпацтво та інші непорядки в державі. На них також виявилася велика розбіжність думок, розгорнулися бурхливі дискусії. Усе це було вже не потрібне цариці, і нібито через війну з турками Комісія припинила роботу.

Ліквідація устрою Гетьманщини

Російсько-турецька війна 1768-1774 рр. на певний час припинила активні державні перетворення в Україні. П. Рум’янцева було призначено головнокомандувачем російської армії. Унаслідок війни розширилися кордони Росії на півдні. 1775 р. першою жертвою цієї експансії стала Запорозька Січ, а потім настав час і для Гетьманщини.

У 1781 р. в Росії розпочалася адміністративно-територіальна реформа, поширена й на Гетьманщину. Її поділили на три намісництва - Київське, Чернігівське й Новгород-Сіверське. Вони утворили Малоросійське генерал-губернаторство на чолі з П. Рум’янцевим.

У 1783 р. полково-сотенний устрій Гетьманщини було скасовано. У цивільному управлінні ввели повіти, а у військовому - створили 10 карабінерних полків. Під час реорганізації старі межі полків і сотень не враховувалися. Ліквідували ґродські, земські, підкоморські суди, увівши загальноросійські установи. Старшини відповідно до своїх рангів отримали офіцерські звання, деякі пішли у відставку. Рядові козаки перетворилися на державних селян. Козацькі клейноди й інші знаки прав і вольностей (прапори, печатки, грамоти тощо) забрали до Санкт-Петербурга.

Процес повного входження Гетьманщини до загальнодержавної структури завершився соціальними змінами. 3 травня 1783 р. Катерина ІІ видала указ про закріпачення селян колишньої Гетьманщини. У 1785 р. була видана монарша «Грамота про вільність дворянства», за якою українська шляхта зрівнювалась у правах з російським дворянством.

У 1796 р. намісництва ліквідували. Із Чернігівського та Новгород-Сіверського намісництв виникла Малоросійська губернія (у 1802 р. вона була поділена на Чернігівську й Полтавську губернії), Київщина утворила окрему губернію з включенням частини земель Правобережжя, які наприкінці століття були відібрані в Польщі.

Скасування козацького устрою на Слобожанщині

Перший крок до обмеження автономії п’яти слобідських полків зробив ще Петро І. Потім козаків поділили на «виборних» і «підпомічників». У 1748 р. козакам заборонили переходити з одного полку до іншого. Слобожанщина повинна була також утримувати своїм коштом ще й чотири регулярні російські полки. Під час Семилітньої війни 5 тис. слобідських козаків особливо відзначилися в битві під Гросс-Єгерсдорфом.

У середині XVIII ст. кращих козаків забирали до російських гусарських полків. Козацька старшина навіть склала «Записку о бедственном положении края» і спорядила до столиці депутацію. Пізніше із старшинського середовища вийшов новий документ - «Экстракт о изнеможении слободских полков». У ньому змальовувалося жалюгідне становище полків і пропонувався план їхнього реформування.

Програма впорядкування управління Російської держави Катерини ІІ означала ліквідацію особливостей і автономій окремих територій. Слобожанщина першою потрапила під реформування. Методи його здійснення не були новими.

Діяльність Комісії на Слобожанщині

Восени 1762 р., скориставшись скаргою одного із слобідських сотників на зловживання в судах і хабарництво старшини, царський уряд створив спеціальну військову Комісію з розслідування зловживань на чолі з офіцером Є. Щербініним. Комісії було надано право усунення від влади старих та призначення нових старшин. Комісія мала завдання усунути місцевих козацьких старшин від збору державних податків з населення та різних торговельних мит і зборів.

Комісія призначила в полкові канцелярії нових суддів, провела слідство над старшинами, звинувачуючи їх у незаконних витратах коштів та хабарництві. Заохочувалося також подання населенням (обивателями) доносів і скарг на них. На середину 1764 р. майже всіх старшин звинуватили у зловживаннях і усунули від влади. Залякана старшина не змогла чинити помітного опору. Протести частини старшини на чолі з ізюмським полковником Федором Краснокутським завершилися її арештом, конфіскацією майна й засланням.

16 грудня 1764 р. Комісія Сенату оголосила постанову (за поданням Є. Щербініна) про скасування автономних слобідських полків. Козаки були перетворені на військових обивателів та обкладені податками. Селянські переходи на інше місце проживання також заборонялися, що означало їх юридичне закріпачення.

На початку 1765 р. на базі слобідських полків створили п’ять гусарських полків, до яких записалася на офіцерські посади частина козацької старшини, а інша отримала відставку у відповідних офіцерських званнях. На місці слобідських полків було утворено Слобідсько-Українську губернію із загальноросійською системою управління та суду. У 1780-1796 рр. вона називалася Харківським намісництвом. Потім було повернуто стару назву, яка зберігалася до 1835 р.

Герб Харкова

Останньою спробою слобідських старшин, «військових обивателів» та міщан повернутися до полково-сотенного устрою в управлінні й козацького права було включення цих вимог до «Наказу» депутатам Законодавчої комісії 1767 р.

Турбаївське повстання 1789-1793 рр.

Посилення соціального гніту селянства, спроби власників маєтків закріпачити козаків мали наслідком його боротьбу за свободу. Одне з найбільших повстань селян вибухнуло в 1789 р. в с. Турбаї (на Полтавщині). Це велике село вважалося «вільним військовим» (державним), згодом його жителів перевели в розряд підданих (особисто вільні виконували повинності на власника землі). У 1776 р. село купили поміщики Базилевські, які збільшили повинності селян. Селяни домагалися визнання своєї належності до козацького стану.

Приводом до Турбаївського повстання 1789-1793 рр. стало визнання Сенатом права належності до козацького стану лише кількох турбаївських родин. Тоді селяни створили своє самоврядування, обрали старшину (отамана, суддю, писаря) і відмовилися виконувати панщину. Вони роззброїли військову команду, заарештували суддів, які не визнавали за ними козацьких прав, розправилися з Базилевськими.

Турбаївці протрималися чотири роки, що було винятковим випадком для того часу. Повстання придушили за допомогою урядових військ. Багатьох повстанців відправили до Сибіру на каторжні роботи, інших побили різками, а частину виселили в південні степи. Село перейменували на Скорбне (так воно називалося до 1919 р.).

Робота в групах: Визначте схожість і відмінність долі козацтва Гетьманщини і Слобожанщини.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чому правління К. Розумовського називають періодом відродження української автономії?

2. У чому полягає суть політики російського уряду щодо України?

3. Чому уніфікацію державного управління уряд розпочав зі Слобожанщини?

4. Чому вибори до Законодавчої комісії сприяли піднесенню суспільно-політичного руху в Україні?

5. Дізнайтеся, хто з українських поетів написав поему про Турбаївське повстання.

1. Що уможливило ліквідацію гетьманства (1764), а потім і особливостей устрою Гетьманщини?

2. Чому козацька старшина прагнула урівняння в правах з російським дворянством?

Ключові поняття та постаті: К. Розумовський, П. Рум’янцев, Друга Малоросійська колегія, Малоросійське генерал-губернаторство, Слобідсько-Українська губернія.

ДОКУМЕНТ

Яке суспільне явище відображає сатиричний твір XVIII ст.?

Доказательства хама Данилея Кукси потомствені

(сатиричний твір невідомого автора кінця XVIII ст.)

Да вже ж наші дворяни герби посилають,

А що я був дворянин, то те і не знають!

Я надумався й собі пісеньку співати

І дворянство по свойому гербу доказати.

Он у мене герб який - в дерев’янім цвіті,

Що ні в кого не було в Остерськім повіті:

Лопата, написана держалном угору

(Побачивши, скаже всяк, що воно без спору),

Усередині граблі, вила і сокира,

Якими, було, роблю, хоть якая сквира...

Далі ж трохи як розживсь, то й годі робити,

А надумавсь оддати в школу свої діти.

Як вивчились, в суд упхав - учиться писати

Да вже того і гляди - гостинці давати...

...З казенного мужика я зробився паном І дворянство доказав, хоть уже й не даром.

Українська література XVIII ст. - К., 1983. - С. 211-212.

Слово «солдат» бере початок у Римі, де у 312 р. замість срібної монети була випущена золота, що називалася «солідус», італійською - «сольдо». Цими грошима платили за службу найманим воїнам, які й називалися «сольдато». Звідси слово згодом потрапило в інші мови і країни, у Росію - у другій половині XVII ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно