Західноукраїнські землі під владою австрійських Габсбургів

§38. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПІД ВЛАДОЮ АВСТРІЙСЬКИХ ГАБСБУРГІВ

1. Коли Закарпаття було повністю підкорене Угорщиною?

2. Проти чого боролися опришки?

Державний лад та адміністративне управління

У 1772 р. Східна Галичина (етнічно українська) була включена до складу Австрії. Під час російсько-турецької війни союзниця Росії Австрія у 1774 р. захопила Буковину. У 1775 р. під владу Австрії потрапила й Буковина (вона із середини XIV ст. перебувала в складі Молдови). Свої претензії на Буковину Австрія мотивувала тим, що вона колись входила до Галицько-Волинського князівства. Українське Закарпаття належало Угорщині, де також правила династія австрійських Габсбургів.

Галичина і Буковина, потрапивши під владу Австрії, повинні були сприйняти новий державний лад, систему адміністративного управління, суду та права. На відміну від колишньої Польщі, уся повнота законодавчої, виконавчої, судової та військової влади в Австрії належала монарху (імператору).

Уся територія Галичини об’єднувалася в окрему адміністративно-територіальну одиницю - королівство Галичини й Лодомеріі (Володимирїі). Для управління цим краєм у Відні створено було Галицьку надвірну канцелярію на чолі з канцлером.

У той самий час тут зберігалася видимість становості в суспільному житті. У Галичині в 1775 р. засновано провінційний становий сейм, у якому засідали магнати, лицарі (шляхта), духовенство та представники крупних королівських міст. Цей сейм ще називали «постулатовим», бо його основне призначення полягало у формулюванні прохань (постулатів) для подання імператорові на розгляд. Виконавчим органом сейму став комітет із семи депутатів, які обиралися на шість років.

Намісника краю призначав імператор виключно із числа австрійців. Він не залежав від сейму, але сам міг його розпустити або зупинити дію постанов виконавчого комітету сейму.

Колишні воєводства й повіти спочатку були перетворені на циркули (від нім. Zirkel - коло, тобто округ) і дистрикти (від лат. distriktus - округ), потім - лише на циркули. Їх очолювали призначені імператором старости. Вони управляли за допомогою ландаторів (від нім. Land - земля) із числа місцевих землевласників. Найнижчими органами влади були сільські та міські громади - ґміни. Особливе управління існувало на так званих фільваркових територіях, де землевласники здійснювали адміністративну владу над своїми підданими.

Парафіяльний костел у Бережанах. 1600-1625 рр.

Буковина після включення до складу Австрії спочатку управлялася військовою владою, а в 1786 р. її було передано під владу адміністрації королівства Галичини і Лодомерії.

Органи управління на Закарпатті

Адміністративно-територіальними одиницями на Закарпатті були жупи й комітати. Уся територія Закарпаття складалася із 4 жуп: Бережанської, Мармароської, Ужгородської та Ужанської. На чолі кожної жупи стояв жупан, призначений королем з людей вищого стану суспільства. Жупи поділялися на комітати, до складу яких входили 30-40 осіб (окружні начальники, секретарі, землеміри, касири, збирачі податків тощо). Найнижчою посадовою особою був староста села, який обирався громадою терміном на один рік.

На Закарпатті існував ще й територіально-економічний поділ на домінії. Вони об’єднували міста і села, що належали одному феодалу, церкві чи державі. До складу доміній входила система «ключів», що складалася з кількох фільварків.

Місцевими органами самоврядування з дуже обмеженими повноваженнями спочатку були так звані представництва. Згодом їх замінили комітатські збори як дорадчий орган при жупані, що складалися переважно із заможних верств населення.

Суспільний лад

Захоплення західноукраїнських земель Австрією різко не змінило суспільних відносин у краї. Панівне місце в суспільстві займали магнати та шляхта. Тепер до польських панів у Галичині, румунських - у Північній Буковині та угорських - на Закарпатті долучилися ще й австрійські урядовці.

Кріпосне право охоплювало майже три чверті кількості українських селян Галичини. Вони повинні були відбувати панщину, виконувати додатково введені урядом повинності. При цьому їхні наділи зменшувалися, як і громадські володіння (ліси, водоймища, пасовища).

Становище галицьких міст

У другій половині XVIII ст. помітно змінюється правове й економічне становище міст Галичини. Незабаром після встановлення тут влади Австрії магдебурзьке право скасували. В економічному відношенні міста переживали досить складний період, коли занепадала цехова організація ремесла, натомість мануфактурне виробництво ще не набуло розвитку. Перші мануфактури в Галичині пов’язані з паперовим, деревообробним та харчовим виробництвом. Особливо розвинутим було виготовлення паперу. Населення міст за своїм складом не було однорідним, як і самі міста були різними за правовим статусом, кількістю населення, характером господарства тощо.

Просвітницькі реформи

У 1765 р. імператрицею Священної Римської імперії, основу якої складала Австрія, стала донька імператора Карла VI Марія Терезія. Співправителем вона призначила свого старшого сина Йосифа ІІ. За 15 років правління Марія Терезія та Йосиф ІІ провели цілий ряд прогресивних реформ у дусі «просвітницького абсолютизму», які поширювалися й на українські володіння імперії. Зокрема, реформи були спрямовані на зміцнення центральної влади, а також на впорядкування аграрних відносин. Землі, які знаходилися в користуванні селян, були переміряні й поділені на п’ять категорій наділів залежно від якості землі. Відповідно до цього встановлювалися обсяг панщини та інші натуральні й грошові повинності. Законодавчо панщина обмежувалася трьома днями на тиждень, селяни отримали деякі особисті та майнові права.

У 1782 р. панщина й натуральні повинності селян були взагалі замінені грошовою рентою. Селянам дозволялося переходити до інших власників та одружуватися без дозволу пана, а майно передавати у спадок дітям. Однак ці спроби фактично були реалізовані лише в окремих елементах програми реформ. Було послаблено залежність селян від волі пана, зокрема в питаннях особистого життя. Землі у власності селяни не мали, а лише користувалися наділами. Не кращим було й становище селян та міщан Закарпаття. Реформи Марії Терезії, таким чином, дещо обмежили права поміщиків над селянами. Було проведено реформу податкової системи, впорядковано систему обліку і контролю, проведено перший перепис населення та земельних угідь, скасовано внутрішні митні кордони, випущено перші паперові гроші.

Львівська міщанка. XVII ст.

На українських землях у складі Австрії проживало багато євреїв, особливо в Галичині. Уряд заборонив євреям орендувати землю, якщо орендар не міг її обробити власними силами, а також обмежив їхнє право на володіння млинами та корчмами. За дозвіл на одруження вони повинні були платити державі визначену суму грошей.

Реформи мали позитивні зрушення в освітній справі. Було запроваджено обов’язкову шкільну освіту. У містах, містечках і селах відкривалися однокласні парафіяльні школи з навчанням рідною мовою, а також двокласні та трикласні - німецькою. Було відкрито медичну академію у Відні тощо. У Відні виникла греко-католицька духовна семінарія, у 1784 р. її переведено до Львова.

У 1781 р. Йосиф ІІ видав патент (указ) про свободу віросповідання і урівняв у правах католиків і греко-католиків. Він відновив діяльність Львівського університету (який у 1772 р. було реорганізовано в ліцей), у якому діяв факультет для українських студентів під назвою «Студіум Рутенорум» з українською мовою викладання (до 1806 р.).

Портал собору Св. Юра зі скульптурами Пінзеля. Львів. 1744 - 1770 рр.

Проте вже Йосиф ІІ під тиском землевласників змушений був частково скасувати деякі реформи. Хоча соціальні реформи були обмеженими і не надто впливали на загалом важке становище народних мас, вони мали велике моральне значення. Зокрема, молоде освічене духовенство дбало про національні інтереси українського народу. У цей час греко-католицька церква (під владою Австрії) активно охороняла від полонізації освіту, звичаї, традиції та мову українців, що особливо проявиться вже в наступному столітті.

Судова система та право

Після загарбання західноукраїнських земель Австрією певний час судова система та право тут залишалися старими, лише вироки стали виносити іменем імператора. З 80-х років XVIII ст. тут стали впроваджувати австрійські станові шляхетські суди, компетенцію яких невдовзі було обмежено до розгляду тільки цивільних справ шляхти. У 1787 р. впроваджено загальні кримінальні суди, які розглядали справи всіх станів. Вище них був Апеляційний суд у Львові, а ще вище - Верховна палата юстиції у Відні. У 1781 р. в Галичині виник інститут адвокатури.

У містах до скасування магдебурзького права судові функції виконували магістрати. Пізніше вони були підпорядковані загальній судовій системі держави. У селах діяли панські суди.

Колоніальна політика, що проводилася австрійським урядом, гальмувала економічний розвиток західноукраїнських земель. Вони були ринком збуту товарів і джерелом промислової та сільськогосподарської сировини.

Робота в групах: Порівняйте становище населення українських земель, які відійшли до Австрії та до Росії. Де йому жилося краще?

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Чому три монархічні держави змогли поділити між собою Річ Посполиту?

2. Що спричинило проведення Марією Терезією та Йосифом ІІ реформ?

3. Як змінилося становище греко-католицької церкви у складі Австрійської і Російської імперій?

4. Чому на західноукраїнських землях на місцях зберігалася влада поляків, румунів та угорців?

5. Чому уряд Австрійської імперії здійснював освітні реформи?

1. Наскільки освітня реформа вплинула на рівень освіченості українського населення Австрії?

2. Чому австрійська влада підтримувала греко-католицьку церкву?

Ключові поняття та постаті: циркули, дистрикти, ґміни, жупи, комітати, Марія-Терезія, Йосиф ІІ.

ДОКУМЕНТ

Прочитайте витяги з дослідження, визначте рівень розвитку економіки Закарпаття та власників підприємств.

Соціально-економічний розвиток Закарпаття у другій половині XVIII ст.

...Значна частина закарпатського дрібнопомісного дворянства (немеші) за способом життя мало чим відрізнялася від селян. Такі дворяни самі ходили за плугом, власноруч виконували решту сільськогосподарських робіт. Злидні і бідність були постійними гостями і в них. Та пиха і зарозумілість (я - дворянин!) доходили в них до смішного. Не маючи грошей, такі підпанки змушені були замовляти одну пару чобіт на кількох чоловік. Але проїжджаючи селом, вони сідали на возі у два ряди й одягали чоботи лише на одну ногу, яка звисала з воза: хай бачать прості смертні, які ми багаті! Цей прошарок населення відзначався особливим користолюбством і зажерливістю і був справжнім нещастям для простих людей, оскільки, займаючи різні дрібні посади в домініях і комітатських правліннях, немеші не тільки демонстрували свою зверхність над населенням, але й безжалісно та люто експлуатували їх. У своїй переважній більшості немеші швидко мадяризувалися, вірою і правдою обслуговуючи іноземців, допомагаючи їм тримати народ у темряві...

У другій половині XVIII ст. у Закарпатті значно посилилась вотчинна промисловість, особливо такі її галузі, як виноробна, винокурна, залізоробна, поташна. Будувалися і вводилися в дію також десятки цегелень, млинів, гуралень та пивоварень. Великі землевласники дедалі активніше розробляли природні ресурси краю. Використовуючи дармову силу кріпосних, вони добували залізо, сіль, каолін, вапно.

Нариси історії Закарпаття / Відп. ред. і кер. авт. колективу І.М. Гранчак. - Ужгород, 1993. - Т. 1. - С. 136-137.

Російський поет О.С. Пушкін, працюючи над українськими темами в поезії, мав намір написати спеціальну працю з історії України. На початку 30-х років ХІХ ст. він склав план майбутньої праці під назвою «Нарис історії України».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно