Узагальнення до теми 2 «Українські землі в першій половині XVII ст.»
- 26-09-2022, 18:00
- 309
8 Клас , Історія України 8 клас Струкевич
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 2 «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в першій половині XVII ст.»
Зростання магнатського землеволодіння, розвиток товарного виробництва призвели до швидкого заснування великої кількості фільварків і посилення соціального гноблення селян. Погіршувалося становище й українських міщан. Їх усували з органів міського самоврядування, забороняли займатися ремеслами й веденням торгівлі, витісняли з міст. Укладення Берестейської унії не принесло злагоди в церковне життя. У надзвичайно скрутне становище на початку XVII ст. потрапила українська православна церква. Вона втратила майже всю вищу ієрархію, за винятком останнього православного львівського єпископа Єремії Тисаровського.
Рушійними силами, що зуміли зберегти й відродити православ’я, стали освічені монахи Києво-Печерської лаври, які прийшли зі Львова, міщани Київського Богоявленського братства та козаки-запорожці. Зростання ролі й значення козацтва, керованого П. Конашевичем-Сагайдачним, його підтримка православної церкви створили можливості для відновлення вищої православної церковної ієрархії в 1622 р. та визнання цієї ієрархії в 1632 р. польським урядом. Надзвичайними перед українцями та православною церквою є заслуга митрополита Петра Могили. Здійснена ним церковна реформа оновила й зміцнила українське православ’я. Митрополія Київська, Галицька й усієї Русі стала найавторитетнішою серед православних церков, а Київ повернув собі славу духовного та культурного центру українства.
Утвердила своє становище греко-католицька церква. Її провідник Йосиф-Вельямін Рутський убачав запорукою розвитку церкви впорядкування її життя та піднесення освітнього рівня духівництва.
Наприкінці 20-х років XVIІ ст. виникла ідея об’єднання уніатської і православної церков — «однієї Русі з другою» та створення на цій основі єдиного Київського патріархату.
На початку XVII ст. козацтво перетворилося на потужну воєнну силу, яка відігравала вагому роль у стримуванні турецького наступу на українські землі, Річ Посполиту та Європу. Протягом першої чверті XVII ст. особливо прославився своїми героїчними походами козацький флот. Надзвичайно значною була роль козаків у Хотинській війні 1621 р., завдяки яким Річ Посполита відстояла свою незалежність і позбулася на певний час загрози з півдня. На кілька десятків років було знято загрозу завоювання й над Європою.
Прагнення уряду Речі Посполитої звести становище козацтва до рівня, на якому воно було перед Хотинською війною, виключення десятків тисяч козаків із реєстру спричинили нові спалахи національно-визвольної боротьби українського народу протягом 1625—1638 рр. Польські власті зуміли придушити повстання, але не бажали ліквідувати причини, що їх породили. Установивши в країні режим шляхетського терору, польський уряд утримував Україну в спокої до 1648 р.
Хоча повстання зазнали поразки, вони засвідчили можливість успішних спільних дій козаків, селян, міщан і дрібної шляхти в боротьбі з поневолювачами. У жорстоких битвах зростала національна свідомість українського народу, гартувалася його воля, набувався досвід боротьби.
Перша половина XVII ст. — період зміцнення української культури. Центром культурного й релігійного життя став Київ. Особливо значних успіхів досягла українська культура завдяки подвижницькій діяльності митрополита Петра Могили та створеної ним Києво-Могилянського колегіуму (академії), який став важливим осередком освіти й культури в Східній Європі.
Яскравими проявами розвитку української культури стали поява театру, партесного багатоголосного хорового співу, запозичення європейської нотної грамоти. У малярському мистецтві швидко розвивався світський портретний живопис, який уособлював західноєвропейське мистецтво.
Коментарі (0)