§ 15. ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ середини XVII ст.

Пригадайте відомі вам національно-визвольні рухи народів світу. На чиєму боці були ваші симпатії? Чому?

1. Передумови та причини Національно-визвольної війни. Події 1648 р.

Люблінська унія 1569 р. надала Речі Посполитій широкі можливості для економічного та воєнного зміцнення за рахунок визиску України. Українському народові унія принесла різке посилення феодального гноблення, національне й релігійне приниження, наступ на народну культуру й самобутність. Це й привело до Національно-визвольної війни українського народу 1648 р. під проводом Б. Хмельницького.

Посилення національно-релігійного гноблення. Щоб поневолити українців, польський уряд насамперед намагався зламати стрижень їхньої свідомості — православну віру.

Історичне джерело

Волинська шляхта в 1646 р. в наказі своїм делегатам на сеймі наголошувала, що православна церква «у католицькому християнському королівстві та вільній і свобідній Речі Посполитій зазнає такого насильства, якого й у поганській неволі християни-греки не зазнають. Захоплено церкви, монастирі та собори, заборонено вільне провадження обрядів, й убогі християни... не мають публічних похоронів. У Любліні, де віднято церкву, а також у Сокалі, Більську, в інших містах потай, у погребах й у своїх домівках, мусять ховати мерців».

Національно-визвольна війна українського народу (Хмельниччина) — війна під проводом Б. Хмельницького за звільнення від культурного, релігійного, соціального, економічного гноблення, за створення та утвердження Української козацької держави — захисника українських національних інтересів.

Польські землевласники закривали православні церкви й монастирі, забирали землі. Часто передавали храми в оренду іновірцям, які вимагали плату навіть за їх відкриття й проведення богослужінь. Водночас польські власті перешкоджали розвитку українських шкіл і друкарень, зневажали тих, хто розмовляв по-українськи.

Наступ на права козацтва. Основним захисником народу від гноблення й переслідувань було козацтво. Воно надихало українців новою, вільною, системою господарювання без кріпацтва, фільварків і панщини.

Тому, скориставшись нагодою, після перемоги в 1638 р. над національно-визвольним повстанням польський уряд поставив козацтво в надзвичайно важке становище. «Ординація Війська Запорозького» передбачала жорсткий нагляд польських урядовців і військових за січовиками, позбавила реєстровців права вільно господарювати. їх примушували платити податки, виконувати відробітки, за непослух жорстоко карали, чинили над ними свавілля. Зазнаючи шляхетського терору, козаки лише чекали слушного моменту для збройного виступу.

Історичне джерело

З листа Б. Хмельницького до польського короля від 2 червня 1648 р.

«... Протягом кількох років пани державці та старости на втіху собі нестерпно кривдять нас і тяжко ображають, позбавляючи не тільки вбогого майна, а й свободи, посягають на наші хутори, луки, сіножаті, ниви, зорані поля, ставки, млини, бджоляні десятини ... І що тільки комусь із них у нас, козаків, сподобається, силою відбирають, а нас самих, безневинних, обдирають, б’ють, мордують, до в’язниць кидають, на смерть за наші маєтності вбивають, так що багато кого з нашого товариства поранено та знівечено».

• Визначте, на яку з причин Національно-визвольної війни вказував Б. Хмельницький у своєму листі.

Погіршення становища селян і міщан. Унаслідок розвитку виробництва в Центральній і Західній Європі відбувалося зростання цін на сільськогосподарську продукцію. В Україні ж це призвело до закріпачення й посилення визиску.

Усе більшого тиску зазнавали південно-східні терени України, де проживало багато покозачених селян. І хоча експлуатація тут була м’якшою, вільнолюбними селянами вона сприймалася значно гостріше, ніж у західних і центральних землях.

Що далі на захід, то складнішим ставало життя українських міщан. Православних городян не допускали обіймати посади в міському самоврядуванні, перешкоджали займатися ремеслами, промислами й торгівлею. їх навіть відтісняли в окремі квартали.

Колонізаторська політика уряду Речі Посполитої спонукала всі українські стани піднятися на загальнонародну боротьбу.

Фрагмент карти Г. Л. де Боплана. 1680 р.

• Поміркуйте, з якою метою картограф оздоблював карту гравюрами українців.

Історичне джерело

Французький інженер і картограф Г. Л. де Боплан 20 років прожив в Україні, перебуваючи на польській службі. Саме він створив детальні мапи тогочасної України та видав книжку «Опис України». Вона вперше відкрила Україну для західного читача, викликавши велике зацікавлення в Європі, була перекладена англійською, німецькою, польською й лише в 1981 р. українською.

Г. Л. де Боплан стверджував, що селяни Середнього Подніпров’я «надзвичайно бідні, бо мусять тричі за тиждень відбувати панщину своїми кіньми й працею власних рук. Крім того, залежно від розмірів наділу, вони повинні давати відповідну кількість зерна, безліч каплунів, курей, гусей і качок перед Великоднем, Зеленими святами й на Різдво. До того ж мають возити своєму панові даром дрова та відбувати багато інших робіт... Ще вимагають від них грошових податків. Крім того, десятину з баранів, поросят, меду, усяких плодів — а кожні три роки — і третього волика».

• Який внесок зробив Г. Я. де Боплан у поширення знань про Україну, в українську історичну науку?

2. Початок боротьби. Перші битви

Боротьбу українського народу очолив чигиринський сотник Богдан Хмельницький, який став однією з багатьох тисяч жертв шляхетської сваволі й на власному досвіді пересвідчився в повній безкарності магнатів-королев’ят. Разом із кількома десятками однодумців переслідуваний сотник Б. Хмельницький подався на Запорожжя, де козацьке товариство обрало його гетьманом.

Новообраний гетьман одразу розпочав підготовку до боротьби. Він наказав досвідченим козакам іти в міста й села Київського та Брацлавського воєводств закликати до повстання, а сам розпочав перемовини з кримським ханом Іслам-Гіреєм III.

Уже в березні «не було того села, не було того міста, де не закликали б до бунту й не чинили замахів на здоров’я та майно своїх панів і державців», — стверджували налякані урядовці. Тому великий коронний гетьман М. Потоцький вирішив придушити виступ ще до його початку. «Гадюку слід убити до того, як вона підніме голову з трави», — сказав він. Місцем збору військ він призначив Черкащину.

На середину квітня в розпорядженні коронних гетьманів М. Потоцького й М. Калиновського налічувалося 16-18 тис. вояків. У Б. Хмельницького було не більше 5 тис. повстанців і 5-6 тис. татар. Польське командування вирішило не випустити повстанців із Запорожжя. З цією метою туди було вислано авангард1 шляхетських військ у складі двох загонів. Перший, чисельністю 6-7 тис. осіб, на чолі із сином М. Потоцького, Стефаном, рухався суходолом. Другий, маючи понад 4 тис. реєстрових козаків і кілька сотень німецьких найманців, плив на човнах Дніпром. Обидва загони мали з’єднатися біля фортеці Кодак і спільно підійти до Січі. За ними повинні були вирушити й основні сили польського війська.

3. Битва під Жовтими Водами

План С. Потоцького був розрахований на відому тактику попередніх повстанців. Вони укріплювали свої позиції й очікували на каральне польське військо. Богдан Хмельницький вирішив виступити першим і по черзі розбити роз’єднані польські сили. Усередині квітня він вирушив назустріч польському авангарду. Козацьке військо рухалося під захистом похідного табору. Попереду розсипалися рухливі татарські кіннотники, ведучи постійну розвідку.

19 квітня 1648 р. татарські загони зненацька напали на табір С. Потоцького, але були відкинуті. Поки підійшли основні сили на чолі з Б. Хмельницьким, польський табір укріпився й окопався. Після невдалої спроби захопити вороже військо штурмом без належної артилерійської підтримки Б. Хмельницький перейшов до облоги.

Ю. Саницький. Жовтоводська битва 1648 р. 1999 р.

• Чому перемога під Жовтими Водами була такою цінною для козаків і України?

БИТВА під ЖОВТИМИ ВОДАМИ 5-6 травня 1648 р.

1 Авангард — частина військ (або флоту), що рухається попереду головних сил.

Тим часом реєстрові козаки річкової флотилії скликали раду, стратили ненависних командирів і, обравши старшим Ф. Джеджалія, поспішили приєднатися до Б. Хмельницького. За ними з табору М. Потоцького перейшли ще 2 тис. реєстровців.

Упродовж 5-6 травня 1648 р. повстанці майже безперервно штурмували табір. Козаки захопили частину шанців, здобули королівське знамено. У ніч на 6 травня польський табір знявся з місця, щоб пробиватися до своїх. В одній із балок за Княжими Байраками поляків оточили. Цього разу табір не витримав спільної атаки козаків і татар, які ввірвалися всередину й у жорстокому бою перемогли. Майже всі поляки загинули або потрапили в полон. Серед бранців опинився й смертельно поранений командувач авангарду.

4. Перемога під Корсунем

Здобувши перемогу над передовими силами поляків, Б. Хмельницький поспішив під Корсунь, де 15 травня вранці зустрівся з армією чисельністю 12-14 тис. осіб. Дізнавшись про його підхід, М. Потоцький наказав жовнірам пограбувати й спалити Корсунь, а потім максимально укріпити табір. Проте Б. Хмельницький не пішов на штурм. Козаки загатили річку Рось вище за течією. Рівень води навпроти польського табору почав різко спадати, відкриваючи козакам нові можливості для атак. Крім того, козак-«перебіжчик» ціною власного життя дезінформував поляків про чисельність повстанців та очікуваний підхід нових сил. Польське командування прийняло рішення про відступ. На світанку 16 травня 1648 р. польський табір рушив з місця. Побудований у 8 рядів, він простягнувся на кілометр завдовжки й на 90 м завширшки. Козаки в повній тиші пропустили авангард табору, а потім почали обстрілювати його з боків і ззаду.

БИТВА під КОРСУНЕМ 16 травня 1648 р.

Просуваючись урочищем Горохова Діброва, польський табір потрапив до заздалегідь підготовленої пастки. Попереду дорогу перегороджували розкоп і завали з дерев, позаду натискали татари, з боків відкрили прицільний вогонь козаки. Коні падали, і вози з гарматами сунули вниз. Табір утратив бойовий порядок. Козаки й татари в трьох місцях увірвалися всередину. Битва тривала чотири години.

Історичне джерело

Про результати битви переможений польний гетьман М. Калиновський написав так: «Сила побитих, поранених і майже всі схоплені».

Львівський літопис передає розмову між полоненим М. Потоцьким і Б. Хмельницьким. Потоцький закинув Хмельницькому: «Хлопе, чим же славному л и царству орд татарських заплатиш?» Хмельницький відповів: «Тобою й іншими з тобою». І віддав його й інших полоне них татарам.

• Чому, на вашу думку, Б. Хмельницький саме так розпорядився долею переможених польських гетьманів?

Так каральне польське військо припинило своє існування, а його командири, обидва коронні гетьмани — великий і польний — потрапили в полон. Перемоги козаків спричинили народні повстання в усій Україні. До кінця липня було звільнено все Лівобережжя.

5. Битва під Пилявцями

Підготовка до битви. Воєнні поразки спонукали польського короля оголосити посполите рушення, запросити іноземних найманців. Командувачами ополчення були призначені магнати В. Заславський, А. Конєцпольський і М. Остророг. Рівень цих воєначальників викликав лише глузування. «Дурні ляхи — послали перину, дитину й латину», — казали козаки, маючи на увазі розніженість і ледарство коронного конюшого В. Заславського, молодість і недосвідченість коронного хорунжого А. Конєцпольського, ученість, але цілковиту необізнаність у військовій справі коронного підчашого М. Остророга.

Очолена ними армія налічувала 36-40 тис. жовнірів і шляхтичів «при вогні й залізі». Разом з обозними та слугами чисельність армії сягала 80-90 тис. вояків, на її озброєнні перебувало 100 гармат. Більшість шляхтичів пихато стверджувала, що для перемоги над хлопами їм потрібна «не зброя, а канчуки».

Історичний факт

Більшість ополченців зібралася в похід, ніби на бенкет. Вони везли дорогі напої та закуски, багато посуду, вишукані меблі тощо. Уражав розкішшю й «бойовий одяг». Один із магнатів підперізувався паском, оздобленим діамантами та рубінами, вартістю майже в 100 тис. злотих, інший одягнув соболину ферязь із діамантовими запонками ціною 70 тис. злотих. Обоз армії складався зі 100 тис. возів, з яких понад 50 тис. було завантажено невійськовим начинням.

БИТВА під ПИЛЯВЦЯМИ 11-13 вересня 1648 р.

Тим часом Б. Хмельницький знайшов місцевість із складним рельєфом: горбами, заболоченими долинами, струмками й чагарниками, які ослабили б дію польської важкої кінноти — гусарів. Розвідники виявили таку місцину на правому березі річки Ікви поблизу містечка Пилявців (за 30 км від Старокостянтинова). Бойовий табір гетьмана мав форму квадрата зі стороною завдовжки майже кілометр. По його периметру в 6 рядів стояли вози. Перед ними були викопані шанці й насипані вали.

На лівому березі річки окремо розміщувався укріплений табір М. Кривоноса. Армія Б. Хмельницького складалася зі 100-110 тис. осіб, артилерія налічувала майже 100 гармат, 50-60 тис. вояків мали належне озброєння та досвід, решту становили «селяни від плуга».

Хід битви. 10 вересня до лівого берега річки підійшло польське військо. Для наступу залишався лише шлях через греблю. Саме сюди 11 вересня 1648 р. вдарила польська важка кавалерія. Кілька разів гребля переходила з рук у руки. Поляки постійно посилювали натиск і таки здобули її, однак на перешкоді були заново викопані рови й укріплення. Жовнірам не вдалося нічого вдіяти й з табором М. Кривоноса. Увечері 12 вересня до українського табору прибуло 5-6 тис. ногайських татар. їх зустріли демонстративно: гучними залпами з гармат і мушкетів, а козаки-смертники зуміли переконати ворога, що підійшло 30 тис. степовиків.

Уранці 13 вересня українці перейшли в контрнаступ, відвоювали греблю й почали швидко переходити на лівий берег. Полки М. Кривоноса тим часом успішно відтягували на себе значну частину польських з’єднань. У другій половині дня чітко визначилася перевага козаків. Великими силами вони завдавали важких лобових ударів по ворожому центру. Татарська та козацька кінноти тим часом наскоками з флангів збивали поляків з пантелику, а піше військо, користуючись цим, оточувало ворожий табір.

М. Самокиш. Бій М. Кривоноса. 1934 р.

• Яку роль у перемозі відіграли полки М. Кривоноса?

Під вечір польське командування отримало відомості про татарсько-українські підрозділи у своєму тилу й таємно залишило поле бою. Польських жовнірів охопила паніка.

Історичне джерело

Польський поет С. Твардовський так описував паніку й ганьбу тієї ночі: «Який шум, який хаос панував там, коли багато людей, незнаючи навіть, у чому справа, вискакували зі своїх наметів, кидали одні зброю, другі — списи на землю, інші, тільки від єна скочивши, хапалися за що попало — хто за коня, хто за шаблю, за вузду, за сідло. Поранених, хворих — усе кидали й увіряли своє життя своїм ногам».

• Чи можна вважати поведінку польських командирів зрадою щодо свого війська?

Історичний факт

Відомо, що А. Конєцпольський тікав із поля бою, переодягнувшись селянином, Я. Вишневецький — на простому селянському возі, В. Заславський, утікаючи, загубив булаву, М. Остророг — шапку й опанчу. Деякі шляхтичі за три доби встигли дістатися до Львова, що віддалений від Пилявців майже на 300 км.

До рук переможців потрапили багаті трофеї: 92 гармати, гетьманська булава В. Заславського, десятки тисяч возів із майном. Загальна вартість здобутого майна та трофеїв сягнула 10 млн злотих — колосальної на той час суми.

Проте результати перемоги під Пилявцями не оцінюються лише грошима. Наші предки відновили власну гідність і впевнилися у своїй вищовартості стосовно польського шляхетства: «Минули ті часи, коли нас ляхи сідлали! Тепер ми їх не боїмося! Дізналися ми того під Пилявцями: це ... діти, у залізо повбирані! Померли зі страху, як тільки нас побачили!»

Перемога під Пилявцями відкрила шлях козацькій армії для визволення Західної України.

Історичне джерело

«Під Пилявцями шляхта зброєю й достатком потерпіла збитків більше, ніж на сім мільйонів, а ганьби більше, ніж на тисячу мільйонів».

• Прокоментуйте ці слова шляхтича М. Голінського.

27 жовтня 1648 р. козацька армія розпочала облогу Замостя — міцної фортеці з численним гарнізоном. Та здобуття її не було головною метою Б. Хмельницького. Свою присутність під Замостям він намагався використати, щоб примусити сейм обрати королем Яна Казимира. На думку гетьмана, вихований за межами Польщі, він підтримав би ідею рівноправної України в складі Речі Посполитої. До того ж наступала зима — найнесприятливіша пора року для ведення бойових дій. Утома, гостра нестача коней, облогової артилерії, боєприпасів, епідемія чуми (від якої помер і славний сподвижник гетьмана М. Кривоніс) підірвали боєздатність козацького війська. А тим часом над Київщиною та Чернігівщиною нависла загроза нападу з боку Литви.

Дочекавшись обрання Яна Казимира королем, Б. Хмельницький уклав з ним перемир’я й відступив із Західної України, застерігши шляхтичів не виявляти «злоби» ні до українського селянства, ні до «руської віри». Інакше це стане причиною «ще більшого знищення Речі Посполитої». Проте шляхта відразу ж удалася до найжорстокішого терору проти учасників Національно-визвольної війни.

Завдання та запитання

1. Проаналізуйте передумови Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького.

2. Покажіть на мапі місця перших битв Національно-визвольної війни, прослідкуйте шляхи просування військ.

3. Відтворіть хід подій під час битв на Жовтих Водах, під Корсунем і Пилявцями, скориставшись схемами відповідних битв.

4. Розкрийте значення перемоги під Пилявцями з воєнного та суспільного поглядів.

5. Поміркуйте, чому реєстрові козаки перейшли на бік Б. Хмельницького.

6. Поясніть, чому повстанцям був потрібен союз із Кримським ханством.

7. Як ви розумієте слова великого коронного гетьмана М. Потоцького про те, що Б. Хмельницький перебуває «у змові з усіма козацькими полками й з усією Україною»?

8. Порівняйте причини козацьких повстань наприкінці XVI ст. та 20-30-х років XVII ст. з передумовами Національно-визвольної війни.

9. Поміркуйте, чому Б. Хмельницький не хотів розгрому Польщі, чому він зупинився під Замостям, а не продовжив наступ на Краків чи Варшаву.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно