§ 16. УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКЕ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНЕ ПРОТИСТОЯННЯ 1649-1650 рр.

Про що свідчить заява полоненого рядового козака 1648 р. польському урядовцеві: «Держава від вас, ляхів, перейшла до нас, козаків!»?

1. Збаразько-Зборівська кампанія

Підготовка до нових боїв. Згідно з домовленостями між Б. Хмельницьким і новим королем Яном Казимиром, у лютому 1649 р. в Переяславі відбулися перемовини. Проте вони не привели до примирення. Польська делегація не захотіла вести мову про перетворення Речі Посполитої на союзну державу трьох рівноправних народів. Сторони досяглії лише тимчасового перемир’я й визначили лінію розмежування між Річчю Посполитою та козацькою Україною. Вона мала пройти від Кам’янця-Подільського на північ уздовж річки Горині до річки Прип’яті.

Проте вже навесні, порушивши умови перемир’я, польські частини розпочали каральні дії проти волинян і подолян. Польща прагнула повернути втрачене. Ще взимку король Ян Казимир найняв кілька тисяч німецьких вояків і знову оголосив посполите рушення. Польське командування планувало завдати двох одночасних ударів по козацькій Україні: із заходу — силами польської армії і посполитого рушення, а з півночі — за допомогою литовської армії гетьмана Януша Радзивілла.

Плани Б. Хмельницького. Провідник Національно-визвольної війни готувався розгромити Польщу, визволити всі українські землі й створити незалежну державу від Перемишля на заході до московського кордону на сході.

Для здійснення намічених планів і створення надійного тилу для армії й усієї України гетьман уклав нову союзну угоду з кримським ханом. При цьому татарам суворо заборонялося грабувати й брати ясир на всіх українських землях аж до Вісли.

Початок воєнних дій 1649 р. Сили Речі Посполитої були згуртовані в три армії. Перша сконцентрувалася на кордоні з козацькою Україною. Друга - посполите рушення шляхти, очолене королем, — завершувала формування й мала поспішити на з’єднання з першою; третя — литовська — зосередилася біля північних кордонів України.

20 травня перша польська армія переправилася через річку Горинь і вирушила до Старокостянтинова. Щоб роз’єднати й ослабити її сили, гетьман наказав брацлавському полковникові Данилові Нечаю імітувати наступ на фортецю Меджибіж. Маневр удався: частина польських сил кинулася на допомогу меджибізькому гарнізону, а Б. Хмельницький несподівано з’явився перед Старокостянтиновом.

Польське військо охопили сум’яття й паніка, і воно поспішило відступити до Збаража, де й потрапило в облогу.

Наздоганяючи поляків, Б. Хмельницький отримав інформацію про наступальні дії литовців у Білорусі. Гетьман одразу ж оцінив небезпеку ситуації. Здолавши опір двох козацьких полків, які там дислокувалися, литовська армія могла б безперешкодно зайти в тил козацькій армії, зайнятій облогою Збаража.

Битва під Лоєвом. Щоб не допустити бойових дій на два фронти, гетьман відрядив на північ 15-тисячний корпус кінноти на чолі з київським полковником Михайлом Кричевським із наказом не пропустити литовців через Дніпро.

Козаки дали бій литовській 16-тисячній армії під Лоєвом — перед головною переправою через Дніпро. Бій розпочався 21 липня 1649 р. Він тривав від світанку до пізнього вечора. Легка козацька кіннота не витримала ударів гусарських корогв.

А. ван Вестерфельд. Битва під Лоєвом. Гобелен. Фрагмент. XVIII ст.

• Чи виконав корпус М. Кричевського під Лоєвом наказ Б. Хмельницького?

На останньому етапі бою М. Кричевський змушений був відступити до найближчого узлісся. Там козаки швидко звели укріплення, використовуючи для цього трупи коней, тіла ворогів і навіть полеглих товаришів. Литовський гетьман Я. Радзивілл кинув на штурм усі свої сили. Українці мужньо відбили три навальні атаки. Зазнаючи значних і даремних втрат, литовський гетьман наказав просурмити відбій.

Козацький корпус, втративши 7 тис. чоловік, скориставшись темрявою, вислизнув з оточеного табору. Поранений М. Кричевський наказав залишити його на полі бою. Полковник вирішив, що корпус програв битву, не виконав наказ Б. Хмельницького й відкрив ворогові шлях в Україну. Через два дні вірний сподвижник Б. Хмельницького помер у полоні. На думку Я. Радзивілла, «швидше розпач приніс йому смерть, аніж рани».

Проте М. Кричевський помилився. Завдання, поставлене гетьманом, він і його козаки виконали ціною власного життя. Литовська армія, втративши на полі бою 6 тис. чоловік і використавши всі боєприпаси (залишилася лише одна бочка пороху), повернулася до Литви. Завдяки героїчним діям корпусу М. Кричевського армія Б. Хмельницького отримала можливість продовжувати бойові дії під Збаражем.

Облога Збаража. Активна облога польського табору під Збаражем тривала майже весь липень. Неодноразово на різних ділянках наступу козаки піднімалися на гребені валів і «втикали їх своїми корогвами», але польська артилерія вогнем, а гусари нестримними кавалерійськими атаками змітали наступаючих. 3 липня, наприклад, протягом 12-годинного штурмували сім разів переходили з рук у руки. У цих боях загинув полковник Станіслав Мрозовицький (Морозенко), був важко поранений вінницький полковник Іван Богун.

Двічі, не витримавши навальних штурмів, поляки залишали старі позиції і відходили на заздалегідь підготовлені. Коли жовніри відступили на останній рубіж оборони, гетьман наказав насипати перед польським оборонним валом ще вищий наступальний вал. Викотивши на нього вози з гарматами та щитами, козаки почали розстрілювати ворожий табір упритул. Становище польської армії стало критичним. Облога наближалася до завершення.

Історичне джерело

Один польський шляхтич писав: «Урятувати обложених не було жодного шансу, бо Хмель на три милі в коло так їх валами закрив, що ані конем, ані возом не можна було пробратися». Вичерпувалися запаси пороху, харчів, жовніри змушені були вживати смердючу воду. Самовидець у літописі стверджував, що обложені «мусили стерво їсти, а й того мало було, бо собак і кішок виїли».

Битва під Зборовом. Наприкінці липня Б. Хмельницький та Іслам-Гірей отримали інформацію про наближення польського короля з посполитим рушенням чисельністю 35 тис. вояків із щонайменше 30 гарматами. Тому гетьман вирішив змінити хід бойової операції. Продовження облоги Збаража він доручив генеральному обозному, а сам з основною частиною війська — 40 тис. українців і 20 тис. татар — вирушив навперейми королю до Зборова.

БИТВА під ЗБОРОВОМ 5-6 серпня 1649 р.

Підступаючи до міста, польське військо неминуче мало вийти на вузькі переправи через річку Стрипу й розтягнутися на багато кілометрів вузькою дорогою, уздовж якої з одного боку була річка, а з іншого — заболочена й горбиста місцина. Так і сталося. Уранці 5 серпня польська колона, важко просуваючись розмоклою дорогою, розтягнулася на 8-9 км. Передові кінні з’єднання козаків і татар, заховавшись у засідках, очікували, коли зборівчани подадуть їм умовний сигнал. Одразу ж, як через річку переправився польський авангард, у місті задзвонили дзвони, і козаки з татарами зненацька кинулися на ворога з тилу та флангів. Поляки ніяк не могли об’єднатися в бойові порядки й допомогти один одному. Почалася паніка: жовніри, переслідувані козацькою й татарською кіннотою, гинули під шаблями. Зазнали атаки й передові частини, де перебував король. Нашвидкоруч спорудивши табір, поляки перейшли до оборони. Від повного розгрому їх урятувала ніч.

Ю. Коссак. Битва під Зборовом 1649 р. 1897 р.

Історичний факт

Польську шляхту охопив переляк. Роз’їжджаючи табором, польський король благав жовнірів: «Змилуйтеся, не залиште мене, панове, й усієї вітчизни». Проте деякі шляхтичі, утративши глузд зі страху, почали ховатися під возами. Королю довелося виганяти їх звідти своїм палашем.

Тим часом до місця битви підійшов український обоз із піхотою. Уранці 6 серпня, насипавши вали й облаштувавши батареї, козаки розпочали безупинний штурм ворожих позицій.

Зрада Іслам-Гірея. Ніщо не заважало союзним військам Б. Хмельницького й Іслам-Гірея дощенту розгромити польське військо та змусити короля до повної капітуляції. Проте саме тоді кримський хан вивів татар з бою й зажадав від гетьмана піти на примирення з королем. Ще в ніч з 5 на 6 серпня він вступив у таємні перемовини з польською стороною й погодився на підписання мирного договору. За це король дозволив йому брати ясир і грабувати українські землі на шляху до Криму й виплатив 200 тис. талерів, а на майбутнє пообіцяв щорічно сплачувати «упоминки» — плату за утримання від походів на Польщу.

Сутність політики кримського хана щодо України. Іслам-Гірей не був зацікавлений у створенні незалежної та сильної Української козацької держави. Адже вона не дозволила б татарам займатися своїм основним ремеслом — здобуттям ясиру, насамперед на українських теренах, і продажем невільників на східних ринках. Тому Іслам-Гірея влаштовували однаково ослаблені Україна та Польща, які, ворогуючи між собою, зверталися б за допомогою до кримського хана й розраховувалися б із ним валками невільників.

2. Укладення Зборівської угоди

Богдан Хмельницький усвідомлював, що Україна не зможе витримати війни на два фронти: одночасно проти Польщі та Криму. 8 серпня 1649 р. він змушений був укласти невигідну для України Зборівську угоду. Перемовини відбувалися в надзвичайно напруженій атмосфері під постійним тиском кримської сторони.

Згідно з угодою, козацька Україна мала обмежуватися територіями Брацлавського, Київського й Чернігівського воєводств. На цій території заборонялося перебування польських з’єднань, а управління мало здійснюватися українськими урядовцями. Усім учасникам Національно-визвольної війни оголошувалася амністія. Чисельність козацького реєстру обмежувалася 40 тис. осіб. Шляхта отримувала право на теренах козацької України повертати до своїх маєтків селян і вимагати від підданих виконання колишніх повинностей.

Незважаючи на воєнні перемоги, політичні наслідки Збаразько-Зборівської кампанії виявилися надто скромними. Гетьманові не вдалося в складі новоствореної держави об’єднати всі українські землі. Водночас здобуті права й території давали можливість гетьманському уряду продовжити боротьбу за втілення державних ідей.

Історичний факт

Умови Зборівської угоди, до яких гетьмана примушували поляки з татарами, були для Б. Хмельницького настільки обурливими, що гетьман спочатку навіть емоційно заявив: він присягатиме на дотримання угоди, сидячи верхи на коні. У ході зустрічі з Яном Казимиром він розмовляв лише українською мовою. 12 серпня гетьман змушений був зняти облогу Збаража, де обложені вже їли варені ремені й шкіряне покриття возів.

Підготовка до нового зіткнення. Укладення Зборівського договору не задовольнило жодну сторону. Тому весь 1650 рік минув у підготовці до нового зіткнення. Гетьман розумів, що Україні загрожує комбінований удар: із заходу — від Польщі, аз півночі — від Литви. Тому наступу ще й з півдня козакам не витримати.

Щоб знову налагодити союзницькі відносини з кримським ханом, Б. Хмельницький погодився віддати татарам фортецю Іслам-Кермен, яка перегородила Запорожжю вільний шлях у нижній течії Дніпра до Чорного моря.

3. Похід до Молдови 1650 р.

Богдан Хмельницький погодився також на пропозицію Іслам-Гірея здійснити спільний похід до Молдови. Стосовно неї в гетьмана були власні плани. По-перше, він прагнув контролювати в Молдові торговельні шляхи до Туреччини. По-друге, з Україною Молдову пов’язували релігійні та культурні відносини. Молдовські господарі підтримували контакти з Львівським братством. Надсилали пожертви на будівництво церков, отримували надруковані у Львові книги, освічених учителів для шкіл.

Проте молдовський господар Василь Лупул дотримувався невизначеної політики щодо України та Польщі. Протягом 1648-1649 рр. він надавав значну допомогу польській шляхті. Тому Б. Хмельницький вирішив у союзі з Кримом силою зброї перетворити Молдову на союзника України.

У другій половині серпня 1650 р. 60 тис. українських і 30 тис. кримських вояків під командуванням Б. Хмельницького форсували Дністер, а на початку вересня заволоділи Яссами — столицею Молдовського князівства. Василь Лупул погодився на розірвання союзу з Польщею, уклав союз з Україною й дав обіцянку зміцнити його шлюбом своєї дочки, Розанди, із сином Б. Хмельницького, Тимошем.

Історичне джерело

Із засідання польського сейму: «Тих 40 тис. має (Б. Хмельницький. — Авт.) за своїх товаришів і кожному розпорядився мати із собою одного хлопа із самопалом, коляску з одним конем, а при ній другого хлопа із самопалом».

• Про умови якої угоди йшлося на сеймі?

• У який спосіб гетьман обійшов ви могу угоди щодо чисельності козацького війська?

Завдання та запитання

1. Розкрийте зміст планів української та польської сторін на 1649 р.

2. Опишіть хід битв під Збаражем і Зборовом. Що перешкодило Б. Хмельницькому повністю розгромити польську армію та домогтися капітуляції короля?

3. Проаналізуйте умови Зборівського договору. Чи відповідали вони планам Б. Хмельницького на 1649 р.?

4. Перерахуйте внутрішні й зовнішні сили, на які опирався Б. Хмельницький у боротьбі за незалежність в 1649 р.

5. Покажіть на мапі головні напрямки ударів, які планувала завдати по Україні Річ Посполита.

6. Якими політичними намірами щодо України можна пояснити поведінку кримського хана під Зборовом?

7. Розкрийте причини зацікавленості України в союзних відносинах із Молдовою.

8. Доведіть, що в ставленні до Криму Б. Хмельницький керувався стратегічними інтересами України.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно