§ 6. Берестейська церковна унія

1. На шляху до унії православної та католицької церков

Ідея об’єднання православної та католицької церков у Речі Посполитій виникла задовго до 1596 р. Її витоки пов’язані з реформаційними та контрреформаційними рухами, прагненням оновити як католицьку, так і православну церкви. В умовах кризи православної церкви дедалі більше її діячів виступало на користь унії. Цьому передували тривалі таємні переговори між православними священниками, Ватиканом, українськими можновладцями, представниками польської католицької церкви, королівським двором. Аби пришвидшити втілення ідеї унії в життя, двоє православних єпископів - найбільші її поборники Іпатій Потій та Кирило Терлецький - вирушили в подорож до Риму. Наприкінці 1595 р. відбулася їхня зустріч із Папою Римським Климентом VIII та офіційна церемонія з’єднання єпископів із католицькою церквою. Проте згідно з демократичними традиціями православної церкви остаточне рішення щодо унії мав винести церковний собор.

Кирило Терлецький. Копія з портрета. 1607 р.

Кожна сторона покладала на унію власні надії. Православні українці через унію з римо-католицькою церквою сподівалися досягти єдності свого народу. Тільки справжня рівність у правах (саме її домагався, наприклад, український князь В.-К. Острозький) обох церков у католицькій Польщі могла б покласти край утискам православних. Потрібно було зберегти традиційний грецький обряд і мову богослужінь. Крім того, унія здатна була, як здавалося її прихильникам, розв’язати проблему підпорядкування Української православної церкви: після її переходу під зверхність Папи Римського відпадала потреба боротьби із зазіханнями Московського патріархату.

Вищих православних ієрархів вельми непокоїла втрата власного авторитету в церковному житті. Першість у справі оновлення української церкви фактично перейшла до братств. Їхній вплив із року в рік зростав. Унія мала утримати у лоні церкви вірян, адже випадки переходу у протестантизм та католицизм частішали. Окрім того, ієрархи вбачали в унії посилення політичного впливу, адже розраховували отримати обіцяні місця в сенаті Речі Посполитої нарівні з католиками.

Іпатій Потій. Портрет XVII ст.

Серед самих католиків щодо унії церков одностайності не було. Одні взагалі виступали проти будь-якого об’єднання, інші ж не заперечували можливості унії. Серед останніх був і король. Він убачав в унії засіб об’єднання усіх прошарків суспільства та духовенства, зміцнення держави й королівської влади. Проте польським можновладцям не потрібна була авторитетна українська церква, рівна у правах із польською. Тому унію церков вони розглядали як поступове встановлення контролю над українськими землями і тлумачили як навернення до католицизму.

Таке тлумачення унії католиками викликало у православних обурення. Згодом прихильників об’єднання поменшало, його почали заперечувати навіть колишні ініціатори, зокрема князь В.-К. Острозький.

Ознайомтеся з текстом джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які вимоги до Папи Римського висували православні ієрархи? 2. Якими побоюваннями були спричинені такі вимоги?

«20. У державних трибуналах поруч з духовними Римської Церкви, щоб ми могли мати дві духовні особи нашого обряду, які відстоюватимуть права і вольності наших церков.

25. Монастирі та храми наші руські хай не перемінюють на костели. А якщо хтось з католиків знищив би їх на своїй території, буде зобов’язаний їх відновити чи наново збудувати, а старі - направити [...].

29. Собори та інші парафіяльні церкви, по більших містах і всюди в державі Королівської милости [...], нехай підлягають владі й управі своїх Єпископів, а світські люди хай під жодним приводом не встрявають у їхню управу [...]».

Головні Артикули Берестейської унії.

До Папи Римського і до короля. 1595 р.

2. Два собори в Бересті

Юридичне оформлення унії мало відбутися на соборі в Бересті (нині м. Брест у Білорусі), скликаному Сигізмундом ІІІ у жовтні 1596 р. До собору готувалися не лише прихильники унії, а і її противники, яких із кожним днем більшало. Заперечували унію братства та монастирі. Чужою вона була також для більшості шляхти й містян. Не підтримувало її й селянство. Антиунійну боротьбу очолював князь В.-К. Острозький. Численні протести православних свідчили, що про добровільне з’єднання церков годі й думати.

Фактично в Бересті відбулися два собори. Перший - прихильників унії на чолі з королем, митрополитом Київським і Галицьким М. Рагозою та православними єпископами. Другий - противників унії на чолі з В.-К. Острозьким, архімандритом Києво-Печерського монастиря, представником Патріарха Константинопольського, який, згідно з рішенням собору східних патріархів, мав першість над митрополитами та православним духовенством. Для участі в Берестейському соборі прибув також представник Патріарха Александрійського. Тож, не дійшовши згоди навіть щодо спільного засідання, обидві сторони 8 жовтня розпочали власні окремі собори.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Михайло Рагоза. Невідомий художник. ХІХ ст.

Михайло Рагоза (близько 1540-1599) - церковний діяч, православний (1589-1596), згодом - уніатський (15961599) митрополит Київський. Відновив традицію регулярного проведення церковних соборів. Ухвали собору мали сприяти зміцненню дисципліни в церкві, підвищенню освітнього рівня духовенства та розвиткові освіти. Підтримав започатковану братствами програму внутрішніх реформ православ’я.

Православні зібралися в палаці, де зупинився В.-К. Острозький. Прихильники унії проводили собор у міській церкві Св. Миколая. Саме в ній було затверджено попереднє рішення про об’єднання церков.

У таких умовах було утворено греко-католицьку (унійну, уніатську) церкву.

За результатами соборів обидві сторони відлучили одна одну від церкви та звернулися до польського короля по підтримку.

Король Сигізмунд ІІІ підтримав унію і визнав чинними ухвали собору, що відбувся в церкві Св. Миколая. Греко-католицьке духовенство, як і католицьке, було звільнене від сплати податків та виконання повинностей, уніатська шляхта нарівні з католицькою могла претендувати на державні посади. Крім того, греко-католицьким єпископам було обіцяно місце в сенаті, але цю домовленість так і не було втілено в життя. Що ж до православної церкви, то вона, попри велику кількість прихильників, була позбавлена проводу. Розпочалася тривала боротьба між уніатською та православною церквами. Важливу роль у цьому протистоянні відіграло козацтво, яке долучилося до боротьби за відновлення вищої православної ієрархії.

СЛОВНИК

Унійна (греко-католицька) церква - церква, утворена внаслідок об’єднання Київської митрополії з католицькою церквою на соборі в Бересті 1596 р. Підпорядковується Папі Римському, визнає всі догмати католицизму та зберігає православну обрядовість.

Ознайомтеся з текстом джерела на с. 47 і дайте відповіді на запитання. 1. На якому з двох соборів, що відбувалися в Бересті, було ухвалено грамоту, уривок із якої наведено? 2. Використовуючи текст параграфа, назвіть згаданих у джерелі «єпископів та архієреїв». 3. Поміркуйте, як ставляться автори грамоти до згаданих подій. Свою думку обґрунтуйте.

Грамота Берестейської унії з підписами та печатками учасників собору. 8 жовтня 1596 р.

«Оскільки до інших виступів той віровідступник, митрополит київський, галицький і всієї Русі, на ім’я Михаїл, з єпископами своїми, які його злому умислу допомагали... зрештою і того не хотіли зробити, щоб до вимог наших, відповідних правилам і законам церковним, дослухатися, поперед нас на синод зібралися і так про себе заявили тими безбожними вчинками своїми, на яких насмілилися затятися... як явні віровідступники і зарозумільці легковажні... А оскільки... явно учинили, і з тим відступництвом уже не ховаються, і як наодинці [між собою], так і прилюдно зійшовшися говорять... змушені були до цього жалісного і сумного декрету, і погордувана ними свята Божа Східна церква дозволяє нам те, і нам обов’язково велить на нинішньому соборі, щоб вищезгаданий митрополит Михаїл був скинений, а також згадані єпископи, і вже... з усього покрову архієрейства були звільнені і усунені від будь-якого здійснення обов’язків і розпорядків.»

Соборна грамота 1596 р.

3. Становище греко-католицької церкви

Від самого початку існування греко-католицька церква перебувала в непростому становищі. З одного боку, уніатські єпископи всупереч запевненням польської влади не отримали тих самих прав, що й католицьке духовенство. Тож досягти рівності церков, як сподівалися прихильники унії, вони не змогли. З другого боку, більшість українського населення не розуміла уніатської церкви й ставилася до неї як до чужої, утвореної через зраду батьківської віри. До того ж влада Речі Посполитої підтримувала уніатів у боротьбі проти православної церкви. Ситуація загострювалася й майновими суперечками: як уніати, так і православні всі церкви й монастирі грецького обряду вважали своїми.

Ієрархи греко-католицької церкви вдавалися до енергійних заходів, аби поліпшити становище своєї церкви. З-поміж них найактивнішим був єпископ І. Потій, який став митрополитом по смерті М. Рагози. І. Потія навіть називали «батьком унії». Він був талановитим проповідником, письменником-полемістом, одначе в боротьбі за унію діяв здебільшого силою, закликаючи відбирати православні храми й монастирі. Митрополит намагався довести, що українська церква завжди була католицькою, тому прагнув передати уніатам давні православні святині. Це спричинило гостру реакцію православних. Власне, цим пояснюється той факт, що І. Потій, маючи титул митрополита Київського, змушений був перебувати у Вільно. До Києва його не пустили козаки.

Йосиф Велямин Рутський. Гравюра ХІХ ст.

Багато зусиль для розбудови уніатської церкви доклав і митрополит Й. В. Рутський. На відміну від попередника, він наполегливо шукав способів порозумітися з православними, вбачаючи у злагоді головну умову піднесення обох церков. Водночас митрополит розгорнув діяльність, спрямовану на впорядкування та оновлення церковного життя. Зокрема, він здійснив реформу уніатського чернецтва, яке було об’єднане в один орден - василіанський. Подібно до єзуїтів, василіани займалися просвітницькою та місіонерською діяльністю.

СЛОВНИК

Василіани - члени ордену святого Василія Великого, провідного чернечого ордену Української греко-католицької церкви. На початку XVI ст. василіанські монастирі були об’єднані в єдину організацію.

4. Полемічна література

У другій половині XVI ст. відбулися культурні зрушення, що охопили насамперед українську літературу. Вона увібрала в себе найкращі традиції літератури Русі-України та ідеї Відродження й реформації. Найяскравішою сторінкою тогочасного літературного життя стала полемічна література.

До сьогодні збереглося близько 200 пам’яток полемічної літератури представників різних таборів - православних, католиків, уніатів. Найбільша полеміка розгорнулася навколо ідеї об’єднання церков - між прибічниками та противниками унії. Один із найвидатніших православних письменників-полемістів, праці якого були опубліковані за життя, - Герасим Смотрицький. Його перу належать кілька блискучих полемічних трактатів, зокрема твір «Ключ царства небесного...», надрукований 1587 р. в Острозі. Автор висміює Папу Римського та єзуїтів, обстоює право українського народу на православну віру. У свою чергу, пристрасний полеміст єзуїт Петро Скарга у книзі «На захист Берестейської унії» (1597) захищав об’єднання католицької й православної церков, доводив благотворність цього історичного акту для православних.

СЛОВНИК

Полемічна література - писемні пам’ятки, що відображають політичну боротьбу між православ’ям, з одного боку, та іншими релігійними напрямами й течіями, з другого.

Видатною пам’яткою полемічної літератури є «Тренос» («Плач»). Його 1610 р. створив Мелетій Смотрицький. Цей мистецьки довершений та оригінальний твір, написаний польською мовою, розкривав становище православних українців та білорусів, які потерпали від національно-релігійних утисків. На відміну від інших полемічних трактатів, він не був спрямований проти якогось конкретного твору чи події. «Тренос» скомпоновано як плач Церкви-України, покинутої та зневаженої власними дітьми.

Винятковою самобутністю відзначалися твори українського полеміста православного табору Івана Вишенського. Надрукованим за життя письменника був лише один твір - «Послання до єпископів», у якому з надзвичайною завзятістю та безкомпромісністю висловлено погляди щодо унії, яких, на думку письменника, мав би дотримуватися простолюд. Автор критикує суспільний лад Речі Посполитої, виступає проти покатоличення й ополячення українського народу.

Мелетій Смотрицький. Невідомий художник. Перша половина XVIII ст.

Прочитайте текст джерела на с. 50 і дайте відповіді на запитання. 1. Які, на вашу думку, соціально важливі ідеї обстоює автор? Чому вони не втрачають значення й сьогодні? 2. Яким чином висловлені ідеї пов’язуються з реформаційними рухами у Європі?

«...Так, що чините себе ліпшими за інших, плоттю та кров’ю родовитою хвалитеся, а не Вишнім Богом. Як же ви духовними, та не тільки духовними, але й вірними зватися можете, коли брата свого, з єдиної купелі хрещення - вірою і від однієї матері, - який народився з тієї ж таки, що й ви, благодаті, робите гіршим за себе, принижуєте і ставите його за ніщо, хлопом на огуду прозиваючи, кожум’якою, сідельником, шевцем? ...Згадайте, що він брат ваш, рівний із вами в усьому. Чи, може, ти кістяний, отак без тіла народився - дай мені знати про те! Отож питаю тебе і не залишу, питаючи, чим ти ліпший від хлопа... А коли показати не можеш, що ти кам’яний, кістяний чи навіть і золотий, а таке саме тіло і кров, як і будь-яка людина, то чим ліпшим викажеш себе від хлопа?»

І. Вишенський. «Послання до єпископів»

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

• Берестейська унія стала вимушеним кроком верхівки православ’я в умовах його кризи, політики польської влади та наступу католицизму на українські землі.
• Унія не забезпечила об’єднання двох церков на рівних умовах, як того прагнули її основоположники. Вона розглядалася як «навернення духовенства та вірних у лоно Римської католицької церкви».
• Укладання унії не врятувало українські землі від наступу католицизму, а уніати не були визнані рівними у правах із католиками. Не дійшли згоди між собою і греко-католики й православні.
• Протистояння між представниками різних церков розгорнулося на сторінках полемічних творів, що вирізнялися високим рівнем літературного стилю та змістового наповнення.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Запровадження в Речі Посполитій нового, григоріанського календаря ► діяльність греко-католицького митрополита Й. В. Рутського ► православний та уніатський собори в Бересті ► Люблінська унія ► утворення Речі Посполитої.

2. Дайте визначення поняттям.

Полемічна література; греко-католицька церква; василіани.

3. Дайте відповіді на запитання.

► Що спричинило прихильне ставлення до ідеї об’єднання православної церкви з католицькою в колах можновладців та вищого духовенства? ► Чому ідея унії не здобула широкої підтримки серед більшості населення, а згодом навіть втратила чимало з колишніх прихильників? ► Як полемічна література свідчить про культурний та суспільний розвиток тогочасної України? ► До яких заходів вдавалися вищі ієрархи греко-католицької церкви, щоб поліпшити становище своєї церкви?

4. До табору прихильників чи противників унії належали названі нижче історичні діячі, тогочасні громадські та релігійні об’єднання? Свій вибір обґрунтуйте.

Король Сигізмунд ІІІ; князь В.-К. Острозький; митрополит М. Рагоза; єпископи І. Потій, К. Терлецький; братства; Папа Римський.

5. За допомогою додаткової літератури та інтернет-ресурсів підготуйте повідомлення про становище греко-католицької церкви в сучасній Україні.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно

 

Даний матеріал відноситься до підручника "Історія України 8 клас Власов, Панарін 2021", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)