СЛОВНИК ПОНЯТЬ І ТЕРМІНІВ

А

Абордаж — старовинний спосіб морського бою — зближення з ворожим кораблем і зчеплення з ним для рукопашного бою.

Абсолютизм (від латин. absolutus — необмежений, самодержавний) — форма правління державою, за якої вся влада належить одній особі.

Авангард (від фр. avant-garde — передовий загін) — частина військ (або флоту), що рухається попереду головних сил.

Автономія (від грецьк. autos — сам і nomos — закон) — право держави на власну внутрішню та зовнішню політику під контролем іншої держави.

Агіографія (від грецьк. agios — святий і grafo — пишу) — різновид церковно-історичної літератури, зосередженої на описанні життя святих.

Адміністрування (від латин. administro — керую) — управління територією, установою.

Адмірал — військове звання вищого командного складу військово-морського флоту.

Академія (від грецьк. akademia) — різновид наукового або навчального закладу найвищого рівня.

Акровірш (від грецьк. akros — крайній і atihos — віршовий рядок) — вірш, у якому перші літери кожного рядка утворюють певне слово, речення, ідею, відповідь на загадку.

Амбіція (від латин. ambitio — гонор, зарозумілість, чванливість, пиха) - невиправдані претензії на що-небудь.

Амуніція — сукупність речей (крім одягу та зброї), що становлять спорядження військовослужбовця, а також упряж коня.

Апокриф (апокрифічний) (від грецьк. apokrifos — таємний) — стародавній релігійно-легендарний твір, зміст якого не цілком відповідав офіційному віровченню і який не визнавався церквою священним.

Апостол — церковна книга, що містить діяння та послання святих апостолів.

Арап (заст.) — те саме, що негр, мавр (мурин).

Аристократія (від грецьк. aristos — кращий і kratos — влада) — влада привілейованої знатної меншості, яка турбується суспільним благом.

Артикул (від латин. articulus — розділ) — стаття, розділ чи параграф закону, договору.

Артилерія — вогнепальна зброя різних конструкцій, що вражає противника з великої відстані.

Архідиякон (від грецьк. arhi — головний, старший і diakonos — служитель) — старший із дияконів, який служить при митрополиті.

Б

Багнет — колюча й ріжуча холодна зброя, що кріпиться на дульній частині ручної вогнепальної зброї і призначена для рукопашного бою.

Бакалавр (від латин. bacca laureatus — увінчаний лавром) — перший учений ступінь, що присвоюється випускникам вищого навчального закладу. Бакаляр те саме, що бакалавр. Дяк-учитель.

Банат — історичний край між Дунаєм, Нижньою Тисою, річкою Мурошем і Трансільванськими Альпами.

Бароко (від фр. baroque — перлина неправильної форми) — напрям у європейському мистецтві XVI—XVIII ст., що характеризувався примхливістю форм і декоративною пишністю.

Бастіон (від латин. bastilio — будувати укріплення) — п’ятикутна споруда, що зводилася на кутах фортечного муру й призначалася для вогневого захисту фортечних мурів, ровів і обстрілу місцевості перед укріпленням.

Батрак — те саме, що наймит.

Бекет — передовий укріплений пункт, у якому перебувала січова залога.

Братства — релігійно-громадські організації при православних (згодом і греко-католицьких) парафіях в Україні та Білорусі XVI-XIX ст., які захищали освітні, культурні, релігійні, господарські й політичні інтереси українських міщан.

Братські школи — навчальні заклади в Україні та Білорусі наприкінці XVI-XVII ст., які організовувалися й утримувалися православними братствами.

Броварництво — промисел із виробництва пива.

Бруствер — земляний насип або кам’яне підвищення із зовнішнього боку окопу чи траншеї для прикриття бійців від ворожого вогню.

Буджак (від турецьк. куток) — історична назва південної частини Бессарабії. У XVI-XVIII ст. ці землі населяли татари-ногайці.

Будництво — промисел із виробництва поташу (соди), смальчугу, дьогтю, деревного вугілля.

Булла — папська грамота, послання.

Бунчук (від турецьк. boncuk — намисто) — штандарт полководця, держак із золотою кулею, під якою підвішено кінське волосся. Символ гетьманської влади в Речі Посполитій, у Війську Запорозькому.

Бунчукове товариство — провідна суспільна верства, утворена з верхівки старшинства (дітей генеральних старшин і полковників), українська аристократія. Її представники під час урочистостей утворювали загін, що йшов за гетьманським бунчуком.

Бусурман, бусурмен — про людину іншої віри (переважно про магометанина).

Бюргерство (від пім. Burger — міщанин) — громадянство, міщанство.

В

Великий згін — насильницьке переселення мешканців Правобережжя на Лівий берег, організоване в 1678-1679 рр. І. Самойловичем, щоб ускладнити для турків і татар можливості для нападу на Лівобережжя та зміцнити його новими мешканцями.

Вертеп (заст. печера) — мандрівний ляльковий народний театр.

Виборні козаки — козаки, які становили основу козацького війська, були обов’язковими учасниками бойових походів.

Випищики — козаки, виписані з реєстру.

Військо Запорозьке — офіційна назва Української козацької держави, що підкреслювала традиційний зв’язок її організації з військовою організацією низових і реєстрових козаків.

Віншувати (заст.) — те саме, що вітати.

Вольності Війська Запорозького — назва Запорозької Січі та належних їй земель, що розташовані в пониззі Дніпра, Південного Бугу та їхніх приток.

Г

Гайдамака (від турецьк. гайде — гнати, чинити свавілля) — учасник повстанських озброєних загонів (іноді розбійницьких) у Правобережній Україні у XVIII ст.

Гайдуки (від угор, гайду — погонщики; від провінції Гайду) — озброєні повстанці (іноді й просто розбійники), які боролися проти османського національного гноблення на Балканах.

Галера — старовинне вітрильне й багатовеслове військове судно.

Галіон — старовинне трищоглове вітрильне судно, добре озброєне (до 100 гармат і 500 моряків).

Гармата — артилерійська довгоствольна вогнепальна зброя.

Гармаш — військовий, який обслуговує й стріляє з гармати; у Запорозькій Січі урядовець, який відав січовою артилерією.

Гарнець (від польськ. garniec) — одиниця виміру обсягу сипучих тіл (жита, крупи, борошна тощо), що дорівнює 3,2798 л.

Гетьманщина — напівофіційна назва Української козацької держави, що відображає традицію називати держави за провідною посадою, особою в державі (наприклад, королівство, султанат, ханство, царство тощо).

Гімназія (від нім. Gymnasium) — середня школа з ухилом до вивчення мов і давньої літератури.

Готика — архітектурний і художній стиль європейського пізнього Середньовіччя, який характеризувався будівлями, стрімко спрямованими вгору, витонченим різьбленням на камені.

Гравюра (від фр. graver — вирізати, створювати рельєф) — вид графіки, у якому зображення є друкованим відбитком із малюнка, вирізьбленого або витравленого на спеціально підготовленій дошці або пластині.

Граматика — перший клас (3-4 роки) колегіуму, академії, у якому вивчали мови, граматичну будову тієї чи іншої мови, особливості змінювання слів і словотворення.

Граничари (хорват.) — військова спільнота, що заселяла й захищала кордони Хорватії від нападів турків.

Гуманізм — система поглядів епохи Відродження, згідно з якими людина є найвищою цінністю у світі, а тому заслуговує на повагу до гідності та розуму, має право на щастя в житті, вільний вияв природних почуттів і здібностей.

Гутництво — промисел із виробництва скла й скляних виробів.

Д

Дезінформація (від фр. des — заперечення та in formation — інформація) — неправдиве повідомлення, твердження, що вводить адресата в оману відносно справжнього стану справ.

Дейнеки (від дейнека — дрючок, довбня) — селяни-повстанці Лівобережної України.

Декламація — мистецтво виразного читання, виголошування, здебільшого напам’ять, літературних творів, найчастіше віршів.

Демобілізація — звільнення зі збройних сил військовослужбовців після закінчення війни або строку військової служби.

Депутація — група обраних або визначених представників, яка діє за дорученням громади або організації.

Дидаскал (від грецьк. didaskalos — учитель, наставник) — учитель у Стародавній Греції і Візантії. Так само називали вчителів у братських школах.

Дипломатія — зовнішньополітична діяльність держави, що послуговується мирними правовими засобами й спрямована на захист національних інтересів.

Дйскурс (від латин. discursus — міркування, доказ, аргумент) — промова, стаття, побудована на основі системи логічних міркувань, доказів.

Діалектика (від грецьк. dialektika — мистецтво сперечатися, міркувати) - клас колегіуму, академії, у якому навчали вести діалог, переконувати співрозмовника.

Добичництво — військовий промисел козаків, походи по здобич на татарські кочовиська, улуси й фортеці.

Довбиш військовий (кошовий довбиш) — у Запорозькій Січі (XVI-XVIII ст.) військовий службовець, який відав військовими литаврами, за допомогою яких скликав запорожців на загальні козацькі ради.

Договір — угода між державами, що передбачає виконання обов’язків, узятих за договором щодо іншої сторони, повагу до її прав.

Домініальний суд (від латин. dominus — пан) — панський суд.

Драби — наймані воїни-піхотинці.

Драгуни (від фр. dragon — драгун, букв. дракон) — вид кавалерії, здатної діяти в пішому бою.

Драма — літературний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови й призначений для сценічного виконання; театр, у якому ставляться такі твори.

Думи — журливі історичні героїчні пісні про драматичні сторінки з життя народу, про відвагу й завзяття в боротьбі з чужинцями.

Дяк-бакаляр (дяк) — випускник вищого навчального закладу, який навчав дітей.

Е

Експлуатація — одержання власниками засобів виробництва прибутків за рахунок чужої праці.

Еліта (від фр. elite — кращий, добірний) — провідна суспільна верства, що здійснює управління суспільними справами.

Еміграція політична (від латин. emigratio — виселення) — вимушене або добровільне переселення зі своєї батьківщини до іншої країни з різних причин, у цьому випадку з політичних.

Етап — окремий період, стадія розвитку.

Етнічні українські землі — землі, на яких проживає український етнос, тобто народ.

Етнос (від грецьк. ethnos) — народ.

Є

Євангеліє (від грецьк. euangelion — добра звістка) — збірник оповідей про земне життя засновника християнства Ісуса Христа.

Єзуїти (від латин. Jesus — Ісус) — члени католицького чернечого ордену, заснованого в 1534 р. в Парижі.

Єресь (від грецьк. hairesis — особливе віровчення) — релігійне вчення, що суперечить церковним догматам.

З

Залога — військова частина, розташована в певному місці; гарнізон.

Запорозька Січ — козацька фортеця за Дніпровими порогами, політичний, адміністративний і духовний центр козацької республіки — Війська Запорозького Низового; форпост боротьби з турецькою й татарською загрозою.

Значкове товариство — суспільна верства, що відігравала провідну роль у полках і сотнях. Утворена вихідцями з полкових і сотенних старшин (дітей полкових старшин, сотників, сотенних старшин). Під час урочистостей її представники становили загін, що йшов за полковим значком (прапором).

Значне військове товариство — загальна назва українського старшинства — української аристократії.

І

Ізоляція міжнародна (від фр. isolation відособлення, роз’єднання) — позбавлення держави, політичного діяча можливості здійснювати міжнародні контакти.

Ілюзії (від латин. illusio — помилка) — помилкове уявлення, викривлене сприйняття дійсності.

Інкорпорація (від латин. incorporatio - уключення до складу) — приєднання, уключення однієї держави до складу іншої.

Інкунабули (від латин. incunabula — раннє дитинство) — перші книги, надруковані до 1501 р. в Західній Європі, за оформленням подібні до рукопису.

Інтермедія (від латин. intermedius — проміжний, середній) — невелика драматична п’єса, переважно комедійного характеру, яку виконують між актами спектаклю.

Інфйма (від латин. infima — нижчий) — другий із семи класів духовних училищ і семінарій.

Ірмолой — збірник духовних церковних піснеспівів (ірмосів і катавасій), які виконували під час церковних служб у православних церквах.

Ірмолойний спів — одноголосний спів церковних співів ірмосів і катавасій.

К

Кальвінізм — одна з гілок протестантизму, створена Ж. Кальвіном і У. Цвінглі.

Кандидатура (від латин. candidatus — одягнутий у біле) — особа, котру намітили призначити на посаду, прийняти до якої-небудь організації.

Кант (від латин. cantus — спів, пісня) — пісня-похвала духовного або світського змісту для триголосного ансамблю або хору, що була поширена в Україні в XVI-XVIII ст.

Кантаржій (від грецьк. kantargij — вага) — у Запорозькій Січі (XVI-XVIII ст.) службова особа, охоронець військових мір і ваг, що були еталоном для всіх торговельних операцій. Збирав податок на користь кошової скарбниці з усіх привезених на Січ товарів і продуктів.

Канцелярист — нижча посадова особа в державних установах, яка займалася підготовкою й оформленням документів.

Канчук — нагайка з переплетених ремінців.

Карбівня — монетний двір — державне підприємство з виготовлення грошей.

Католйцька ліга — об’єднання католицьких князівств Німеччини напередодні Тридцятирічної війни.

Каштелян (від латин. castellanus — мешканець фортеці) — службова особа, яку призначав король або князь для управління фортецею та навколишньою місцевістю.

Квадривіум (від латин. quadrivium — чотирипуття) — загальна назва точних наук у середні віки (арифметика, геометрія, музика, астрономія).

Кварта (від латин. quarta — чверть, четверта частина) — чверть прибутків, які використовували на утримання найманого війська в Речі Посполитій.

Кварцяне військо — наймане військо в Речі Посполитій, яке утримували за рахунок кварти.

Кіш Запорозької Січі — центральний орган управління, що відав адміністративними, військовими, фінансовими, судовими й іншими справами.

Кошовий отаман — виборна службова особа в Запорозькій Січі (XVI-XVIII ст.), яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну й судову владу, очолював Кіш Запорозької Січі.

Клейноди (від нім. Kleinod — скарб, дорогоцінність) — дорогоцінні символи самоврядності Запорозької Січі (корогви, литаври, сурми, гармати) і старшинської влади — булава й бунчук кошового отамана, пернач полковника, срібна печатка й каламар писаря, палиця судді, оздоблена срібними кільцями, та ін.

Козак — вільна людина.

Козакування — воєнні походи на татарські кочовиська, улуси й фортеці, що здійснювалися військовослужбовим людом, селянами й міщанами прикордонної смуги у відповідь на татарські напади.

Козацька республіка — міжнародно визнана назва Запорозької Січі, з огляду на прийняту козацьким товариством форму правління, вирішення спільних справ.

Козацьке коло — загальна козацька рада.

Колегіум (від латин. collegium — товариство, співдружність) — закритий середній або вищий навчальний заклад у Європі та Україні в XVI XVIII ст.

Колонія — загарбана територія, що використовується для збуту загарбником своїх дорогих промислових виробів і постачання дешевої сировини для своїх підприємств.

Комісар — посадова особа, наділена урядом особливими повноваженнями.

Конвісарство — виробництво олова та виробів із нього.

Конгрегація — у католицькій церкві об’єднання церковних (чернечих) громад, діяльність яких підпорядкована єдиному статуту.

Консисторія — особливий суд для розслідування й покарання духовних осіб за прогріхи.

Конституція (від латин. constitutio — установлення, устрій, порядок) — основний державний закон, що визначає державний устрій, відносини в суспільстві.

Конфедерація (від латин. confoederatio спілка, об’єднання) — союз окремих суверенних держав, що об’єднуються заради вирішення окремих спільних завдань, наприклад боротьби зі спільним ворогом.

Конфедерація шляхетська — політичний союз, який організовувався шляхтою, королем чи сеймом у Речі Посполитій для досягнення певних політичних цілей.

Копний суд (від копа — сільська громада) — суд, який вели обрані сільською громадою судді — «копні мужі».

Корогва — 1. Підрозділ у козацькому війську, польсько-литовській армії в XVI XVII ст. 2. Прикріплене до довгого держала полотнище чи бляха із зображенням святих, яке несуть під час хресного ходу.

Королівщина — державний маєток, що до Національно-визвольної війни належав королю, тобто Польській державі.

Ктитор — благодійник, меценат.

Куріннйй отаман — командир військового підрозділу в Запорозькій Січі.

Курінь — військовий підрозділ у Запорозькій Січі; приміщення на території січової фортеці, у якому мешкав козацький підрозділ.

Курйозна (зорова) поезія — поетичні твори, у яких зорові відчуття поєднуються зі слуховими; вірш має вигляд певного символічного малюнка.

Л

Лава — козацький наступ півколом, що давав можливість вести бойові дії проти ворога не лише з фронту, а й охоплювати його з флангів і заходити в тил.

Латифундія (від латин. latus — широкий і fundus — земля, маєток) — велике приватне земельне володіння, маєток, помістя.

Лафет — станок, на якому закріплюється дуло гармати.

Лашт — міра маси, майже дві тонни.

Левенці — назва гайдамаків у Подністров’ї, від Кам’янця до Могилева-Подільського.

Литаври — ударний музичний інструмент азійського походження. Різновид барабана.

Лівобережна Гетьманщина — частина Української козацької держави, що визнала своїм монархом московського царя й зберегла державну автономію.

Ліга (від латин. ligare — зв’язувати) — спілка, об’єднання окремих осіб, організацій, держав.

Ліга європейських країн — союз християнських держав, занепокоєних посиленням експансії турків-османів у Європі.

Ліквідація — знищення чого-небудь чи кого-небудь.

Людвисарство — виробництво мідяних речей.

Льодомерія — спотворене австрійськими чиновниками слово Володимирія — Володимирщина.

М

Магдебурзьке право — право міського самоврядування, уперше запроваджене в м. Магдебурзі.

Магнати (від латин. magnatus — багата, знатна людина) — великі землевласники, представники родовитої й багатої знаті.

Перша малоросійська колегія (1722-1727) — орган Російської імперії, створений Петром І для управління Гетьманщиною та повної ліквідації державної автономії України.

Друга малоросійська колегія (1764-1782) — орган Російської імперії, створений Катериною II для управління Гетьманщиною та повної ліквідації державної автономії України.

Маневри — переміщення збройних сил заради зайняття вигідної позиції в ході чи напередодні зіткнення.

Мануфактура (від латин. manufactum, manus — рука і factura — виготовлення) — виробництво, що характеризується поділом праці між найманими працівниками та використанням ручної праці. Мануфактура передувала заводам і фабрикам.

Медальйон (від латин. metallmia — металева монета) — прикраса або пам’ятний знак круглої або овальної форми.

Месіанізм — релігійне вчення, яке приписує якомусь народові провідну роль в історії.

Метафізика (від грецьк. meta ta physika — те, що понад фізику) — синонім філософії.

Митрополит (від грецьк. metropolites — той, хто з митрополії) — другий після патріарха титул у православній церкві.

Митрополія — область, що перебуває в канонічній владі митрополита; зазвичай складається з декількох єпархій.

Містерія — середньовічна релігійна драма на біблійні сюжети.

Монополія — виключне право на ведення певних справ, тут: ведення торгівлі.

Мушкет — старовинна ґнотова рушниця великого калібру.

Н

Національно-визвольна війна українського народу — це війна українців на чолі з Б. Хмельницьким і рядом інших гетьманів, завершуючи П. Дорошенком, за національно-культурне, релігійне, соціальне, господарське звільнення й створення незалежної Української держави.

Національно-визвольний рух — рух, що має на меті збереження національно-культурної, релігійної самобутності народу, звільнення від соціального й господарського гноблення, відродження незалежної держави — найкращого захисника національних інтересів.

Нейтралітет (від латин. neuter — ні той, ні інший) — невтручання в боротьбу між двома сторонами.

Неф (від латин. navis — корабель) — витягнута частина храму, обмежена з однієї чи з двох сторін рядом колон, що відділяють його від сусідніх нефів.

Низове козацтво — частина українського козацтва, яка постійно мешкала за порогами «на низу», на Запорожжі, завжди підтримувала соціальні рухи в городовій Україні.

О

Октоїхи (восьмигласники) — книги, що містять піснеспіви, які виконуються під час буденних службових відправ і літургій.

Окупація (від латин. occupatio — захоплення) — зайняття збройними силами однієї держави частини або всієї території іншої держави без отримання суверенних прав на неї.

Олігархія (від грецьк. oligarchia — влада небагатьох) — влада невеликого угруповання, що, нехтуючи суспільними інтересами, дбає про власне збагачення.

Опозиція (від латин. oppositio — протиставлення) — опір, протидія окремої особи чи групи певному політичному курсові.

Опрйшок (від латин. опресор — нищівник) — учасник стихійного народного руху проти соціального й національного гноблення в Західній Україні.

Орда — слово тюркського походження. Клан, плем’я, військова одиниця з членів одного клану, племені.

Ордер архітектурний (від латин. ordo — порядок) — система побудови архітектурних споруд, одночасно і конструктивна, і художня система.

Оригінальний (від латин. originalis — первісний, природжений) — який не є копією або підробкою чого-небудь; справжній.

Осавул (від тюрк. jasaul — начальник) — військове звання, уряд старшини, що відав військовою підготовкою козаків, забезпеченням полку чи сотні озброєнням і боєприпасами тощо.

Отаман шкільний — урядовець у Запорозькій Січі, який відав справами освіти.

Отаманія (отамання) — козацькі старшини поважного віку, моральні авторитети, уособлення традицій.

П

Пакт (від латин, pactum — договір, угода) — міжнародний договір, як правило, великого політичного значення.

Паланка (від турецьк. palanka — форт, редут) — фортеця на землях Запорозької Січі; адміністративно-територіальна одиниця Запорозької Січі; адміністрація, яка здійснювала управління в межах паланки як адміністративно-територіальної одиниці.

Палаш — зброя з довгим прямим лезом, що використовувалася в XVI-XX ст.

Пани — великі землевласники, які походили від колишніх бояр.

Партач (від латин, a parte — збоку) — ремісник, який працював за межами цеху.

Партесний спів (від латин. partis — частина) — вид церковного багатоголосного хорового співу з поділом на партії, голоси.

Партикулярний (від латин. particularis — частковий, приватний) — приватний, неофіційний, місцевий (на противагу загальнодержавному).

Патриціат (від латин. pater — батько) — у Європі та Україні вищий, найбагатший, привілейований прошарок населення міст.

Патріарх (від грецьк. pater (patros) — батько й arche — влада) — старійшина роду, глава й засновник чого-небудь; найвища духовна особа в православній церкві.

Патріотизм (від грецьк. patriotes — співвітчизник, patria — батьківщина) — це любов і відданість Батьківщині, прагнення своїми діями служити її інтересам.

Патронат (від латин.patronatus — покровительство, опіка) — право шляхтича призначати й знімати священиків.

Персональна унія — об’єднання, союз двох або більше самостійних держав з одним монархом, який стає главою кожної держави-члена союзу, яка на міжнародному рівні є єдиною державою.

Підпільненська Січ — остання Запорозька Січ (1734-1775), що існувала як республіканське державне утворення на південних землях У країни, виконуючи традиційні функції захисту південних кордонів і господарського освоєння українських степів, знищена за наказом Катерини II.

Підпомічники — незаможні козаки, неспроможні відбувати військову службу власним коштом, а тому зобов’язані надавати підмогу виборним козакам, постачаючи їх провіантом, фуражем, зброєю, одягом тощо, а також виконувати половину селянських повинностей.

Пікет — невеликий військовий сторожовий загін; застава.

Плацдарм — територія, де підготовляється та розгортається військова операція.

Плебеї, плебс (від латин. plebs простолюдин) — незнатне, вільне населення Стародавнього Риму, яке, на відміну від патриціїв, не мало права на землю, на участь у вирішенні суспільних (політичних) справ.

Поганський — для людини середньовіччя й раннього Нового часу, чужий їхній релігійній вірі; язичницький, мусульманський тощо.

Подання хлібів духовних — право польського короля призначати єпископів.

Поетика — другий клас колегіуму чи академії, у якому вивчали й навчалися мистецтва викладу віршами людських дій і почуттів.

Покозачення — суспільний рух, який проявлявся в прагненні селян і міщан перейти в козацький стан.

Полеміка (від грецьк. polemikos — войовничий, ворожий) — суперечка під час обговорення наукових, літературних, релігійних або інших питань.

Полемічна література — літературна творчість церковно-теологічного характеру, спрямування.

Полонізація — те саме, що ополячення.

Посполите рушення — назва шляхетського ополчення в Польщі.

Посполитий — належний до міщан або селян, у другій половині XVII-XVIII ст. — належний до селян.

Право ставропігії — статус незалежності від місцевої єпархіальної влади.

Преамбула (від латин. praeambulus — який іде попереду) — вступна частина законодавчого або іншого правового акту.

Претензія — необґрунтовані вимоги.

Провіант — запас продовольства для армії, експедиції тощо.

Прологи, або синаксарі — збірники, що містили короткі виклади житія святих, вірші на їхню честь, їхні повчання й оповідання повчального змісту.

Просвітництво — широка ідейна течія, представники якої: учені, філософи, письменники, — уважали метою суспільства людське щастя в суспільстві, заснованому на засадах розуму, природних прав людини.

Протекція (протекторат) (від латин. protectio — захищаю) — військово-політичний союз, що передбачає військову допомогу протегованій державі; часто пов’язаний з частковим чи повним обмеженням зовнішньополітичної діяльності протегованої держави.

Протестантизм — загальна назва християнських течій, що виникли в період Реформації в XVI ст. (кальвінізм, лютеранство тощо) і в результаті подальшого внутрішнього поділу.

Псалом — релігійна пісня, молитва як складова частина псалтиря.

Псалтир — збірка духовних пісень, яку використовували і як підручник.

Публічний (від латин. publicus — суспільний, народний) — відкритий, гласний, здійснений у присутності людей.

Р

Рангові землі — у XVII-XVIII ст. земельні володіння в Україні, що надавалися гетьманом і царем козацькій старшині як винагорода за службу на тій чи іншій посаді.

Раціоналізм (від латин. rationalis — розумний) — учення, що визнає розум основою пізнання й поведінки людей.

Реакція (реакційний) (від латин. reactio — зворотна дія, протидія) — політика протидії прогресу, намагання відстоювати старі, віджилі порядки.

Регент (від латин. regens — правитель) — тимчасовий правитель монархічної держави; керівник церковного хору.

Регімент гетьманський (від латин. regens — правитель) — гетьманське правління.

Регіментар (від латин. regens — правитель) — керівник, управитель.

Редут (від фр. redoute — сховище, опорний пункт) — фортифікаційне земляне укріплення замкненого виду (квадратне чи багатокутне) з валом і ровом.

Реєстрове козацтво — частина українського козацтва, прийнята на військову службу польсько-литовською владою й записана в окремий список — реєстр.

Резерв (від латин. reservare — зберігати) — військове формування, що вводиться в битву за задумом полководця.

Резидент (від латин. residentis — той, хто залишається на місці) — представник російського імператора, який наглядав за діяльністю гетьмана й органів влади Гетьманщини.

Резиденція — місце постійного перебування глави держави, дипломатичної місії тощо.

Реквізиція — примусове вилучення державою майна власника в державних інтересах.

Реляція — письмове повідомлення про перебіг бойових дій; описання бойового подвигу однієї особи або всієї військової частини для представлення їх до нагороди.

Республіка (від латин. res — справа, publicus — народний) — протилежна монархії форма правління, за якої державні органи влади обирає народ.

Реформація (від латин. reformation — перетворення) — широкий антикатолицький рух у Європі в XVI ст.

Риторика (від грецьк. rhetor — оратор) — наука про ораторське мистецтво; у навчальному закладі клас, у якому навчали створювати текст, робити його зрозумілим і аргументованим для читачів чи слухачів.

Річ Посполита (від перекладу на польську мову латин. Respublica — справа народу) — союзна держава, що виникла в 1569 р. внаслідок об’єднання Польського королівства й Великого князівства Литовського, Руського та Жемайтійського.

Роз’їзд — кінний загін для розвідки, охорони або зв’язку між військовими частинами.

Рудництво — виробництво металу, уключаючи добування й підготовку руди.

Руїна — громадянська війна, зумовлена загостренням соціальних, політичних і територіальних суперечностей в Україні другої половини 50-х — першої половини 60-х років XVI ст., супроводжувана втручанням в українські справи імперських сусідів.

Рури — водогінні та каналізаційні труби.

С

Саперна справа (від фр. sapeur — вести підкоп) — уміння швидко та якісно будувати міцні земляні укріплення, зводити мости й переправи, ставити та знешкоджувати міни.

Сейм — парламент, що представляв у Речі Посполитій владу шляхти й магнатів.

Селітроваріння — промисел із виробництва селітри.

Сенат — верхня палата сейму Речі Посполитої.

Сепаратний (від латин. separatus — окремий, відособлений) — договір, укладений окремо від своїх союзників.

Сераль — у країнах Сходу — палац і його внутрішні покої.

Синод — найвищий орган управління Російською православною церквою з 1721 р.

Синтаксима — клас колегіуму (академії), у якому навчали поєднанню слів і побудови речень.

Слобода — поселення, на певний час звільнене від податків.

Слобожанщина — історична земля на сході України та прилеглих територіях Росії, що утворилася внаслідок заселення українцями Дикого поля протягом другої половини XVII-XVIII ст.

Сницарство — орнаментальне декоративне різьблення по дереву.

Собор — збори, з’їзд представників духовенства християнської церкви, що демонструє їхню єдність, готовність спільно вирішувати справи церкви.

Соборна держава — держава, яка під своєю владою об’єднує всі етнічні (тобто споконвіку заселені етносом, народом) території.

Сонм — велика група, скупчення кого-, чого-небудь.

Соціальна боротьба — боротьба суспільних верств за свої громадянські, економічні, політичні й інші права.

Соціальна рівновага — стан суспільства, якого досягає держава, намагаючись урахувати інтереси всіх суспільних станів, угруповань.

Соціальні відносини — відносини між суспільними станами, верствами.

Ставропігія (від грецьк. stauropigion — поставлення хреста) — автономна православна церковна одиниця (церква, монастир, братство), яка підпорядкована безпосередньо патріархові.

Суверенітет — повна незалежність держави від інших держав при здійсненні власної внутрішньої та зовнішньої політики.

Сурма — український духовий музичний інструмент, застосовувався в Запорозькій Січі і в полковій музиці в городовій Україні.

Схизма (від грецьк. chisma — розділення, розкол) — розкол у християнстві.

Схизматики — розкольники, ті, які винні в розколі.

Т

Тартацтво (від тартак) — промисел із розпилювання колод на бруси й дошки.

Терор (від фр. terreur — страх, жах) — розправа з політичними й іншими противниками шляхом насильства.

Терор державний — розправа держави над народом чи окремою верствою з метою позбавлення його волі до боротьби.

Тиранія (від грецьк. tyrannia — свавілля) — одноосібна влада, оперта на підтримку армії.

Товарне виробництво — виробництво, підпорядковане якнайбільшому продажу товарів на ринку.

Товмач — службова особа в Запорозькій Січі, яка виконувала обов’язки військового перекладача.

Торг, або базар — форма організації торгівлі, яка задовольняла місцеві ринкові потреби (кількох сіл і містечок, окремого міста).

Требник — церковні книги з текстами богослужінь і молінь, що виконуються під час обрядів хрещення, миропомазання, покаяння, шлюбу та ін.

Тривіум (від латин. trivium — перехрестя трьох доріг) — цикл із трьох дисциплін вільних мистецтв у середній школі в середньовіччі — граматики, риторики, діалектики.

У

Українська козацька держава — держава, що виникла під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького.

Улус (від монг. плем’я, люди, народ, спільнота, військо, держава) — табір кочового народу, зібрання житлових приміщень, юрт, наметів тощо.

Уніатська (греко-католицька) — церква християнське об’єднання, створене Брестською унією в 1569 р.

Універсал (від латин. universalis — загальний) — документ, виданий гетьманом чи полковником, який доводить до загального відома певну постанову, розпорядження влади.

Унія (від латин. unio — єдність, об’єднання) — союз держав.

«Учительне Євангеліє» — збірка недільних і святкових проповідей.

Ф

Фальсифікація (від латин. falsification — підробка) — підробка чогось, учинена з корисливою метою.

Фанатик, фанатизм (від латин. fanaticus — несамовитий, шалений) — сліпа, некритична, доведена до крайності прихильність до певних ідей, вірувань або поглядів, зазвичай поєднана з нетерпимістю до чужих поглядів і переконань.

Фара — підготовчий клас колегіуму, академії.

Федерація (від латин. foederatio — союз) — союзна держава, що складається з держав, які, визнаючи загальносоюзні органи влади, зберігають власні.

Ферязь — давній верхній народний одяг (чоловічий або жіночий) без коміра та без перехвату в поясі.

Фільварок (від нім. Vorwerk — маєток із будівлями, хутір, господарство) — рільниче або рільничо-скотарське господарство, організоване поміщиком для виробництва продукції на продаж.

Фінанси (від латин. finantia — платіж) — грошові засоби держави, створені шляхом збирання податків, платежів.

Флангові атаки (від нім. Flanke — сторона — правий або лівий край строю, розташування військ) — атаки в бік бойового розташування противника.

Флотилія (від нідерл. vloot) — велике з’єднання військових кораблів.

Форпост (від гол. voorpost — передова позиція) — передній укріплений пункт на кордоні; передня варта.

Фураж (від фр. fourrage — корм) — рослинний корм, призначений для годування тварин.

Фунт (давньоруська гривня) — міра ваги, що дорівнює 409,5 г.

X

Хартія (від грецьк. chartes — папір, грамота) — документ великого політичного, державного значення.

Хроновірш (від грецьк. chronos — час) — вірш, перші літери якого є зашифрованими цифрами (відповідно до алфавіту), що називають рік події, дату, ім’я тощо.

Ц

Цех — спілка ремісників однієї чи споріднених професій у місті.

Цитадель (від італ. cittadella — маленьке місто) — внутрішнє укріплення фортеці, що виконувало роль останнього опорного пункту для гарнізону фортеці в разі падіння основних її укріплень.

Ч

Чайка — бойовий човен запорозьких козаків, що ходив під вітрилами та веслами. Мав на озброєнні щонайбільше 6 морських гармат. Екіпаж складався щонайбільше з 70 козаків.

Чамбул (від турецьк. czapul — загін) — загін татарської кінноти, що віддалявся від головного табору й чинив раптові напади на мирні поселення.

Чернечий термін — у давнину мінімальний термін чернецтва від одного до кількох років; бували випадки, коли одяг монаха вдягався всього на кілька годин.

Четьї Мінеї (щомісячні читання) — збірники релігійних текстів, у яких житія святих, перекази, повчання тощо розміщені відповідно до дати вшанування церквою того чи іншого святого.

Чинш — грошовий податок.

Чортомлицька Січ — заснована 1652 р. на Чортомлицькому рукаві Дніпра, відома активним втручанням у внутрішньополітичні справи Гетьманщини в другій половині XVII ст. та активною боротьбою проти Туреччини та її васалів. Знищена 1709 р. за наказом Петра І.

Ш

Шантаж воєнний (від фр. chantage — вимагання) — погроза воєнною розправою з метою отримання певної вигоди, примушування до певного рішення.

Шанці (шанець) (від нім. Schanze — окоп, укріплення) — невелика земляна польова фортифікаційна споруда, окоп із земляним насипом для захисту від рушничного й артилерійського обстрілу.

Шафар — службова особа в Запорозькій Січі, яка виконувала обов’язки збирача податків.

Шляхта (від нім. slaht — родовитий, знатний) — вищий, привілейований стан суспільства в Польщі, Великому князівстві Литовському та в Україні в XIV-XVIII ст.

Ю

Юрисдикція — право чинити суд, розглядати й вирішувати правові питання.

Я

Ярмарок (від нім. Jahr — рік, Market — базар) — щорічний базар, який об’єднував торговельними зв’язками землі країни, уключаючи й землі інших країн.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно