§ 17. КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ 20—30-х рр. XVII ст.

1. ЧОМУ І ЯК РОЗГОРТАЛИСЬ КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ 20—30-х рр.

Під час опрацювання тексту складіть таблицю «Козацько-селянські повстання 20—30-х рр.», де зазначте дати кожного повстання, його очільників, місце, де воно розгорталось, його результат.

Після блискучої перемоги Речі Посполитої під Хотином у 1621 р., здобутої передусім завдяки 40-тисячному козацькому війську, уряд мусив виконувати свої обіцянки щодо збільшення козацького реєстру. Проте цього не сталося. За умовами миру козакам, навпаки, заборонялося судноплавство Дніпром та вихід у Чорне море. Було вирішено зменшити козацький реєстр до 3—5 тисяч. Це викликало нове загострення протиріч на українських землях, де зростало соціальне невдоволення.

На які протиріччя вказує історик? Як, на вашу думку, реагувало українське населення на таке становище?

Історик Петро Сас про становище українського населення у першій третині XVII ст.

Домінуючі позиції в економіці посідали українські і польські магнати, які зосередили у своїх руках величезні масиви земель. Вони володіли десятками міст і містечок, тисячами сіл. Щоб збільшити виробництво сільськогосподарської продукції на продаж, шляхта і магнати організовували фільварки. Вони відбирали у селян земельні наділи, позбавляли їх особистої свободи і змушували виконувати кілька днів на тиждень панщину... Міщани також виконували різні повинності на користь своїх власників, старост, воєвод. Багато міст мали привілеї на Магдебурзьке право, але... водночас православні міщани... зазнавали тяжких національно-релігійних та економічних утисків.

Гострий конфлікт королівського уряду із запорожцями стався через втручання останніх у міжусобну боротьбу за владу в Кримському ханстві. Одна із протиборчих сторін звернулася до козаків за військовою допомогою і, отримавши її, уклала із запорожцями військовий союз.

Така дипломатична самостійність козацтва занепокоїла королівську владу. До того ж запорожці ігнорували вимогу короля не здійснювати морські походи у володіння турецького султана. На звинувачення у свавіллі запорожці зухвало відповідали королівським посланцям, що їм «відомо про угоду короля з султаном», але «козаки з султаном угоди не укладали».

Для приборкання січовиків Річ Посполита направила 8-тисячне військо на чолі з коронним гетьманом Станіславом Конецпольським. Назустріч йому із Запорожжя рушило козацтво під керівництвом гетьмана Марка Жмайла. Вирішальні битви відбулися у жовтні 1625 р., спочатку під містечком Криловом, а потім біля Курукового озера в урочищі Медвежі Лози (навпроти сучасного Кременчука), куди відступили січовики. Штурм козацького табору не мав успіху, тож обидві сторони погодилися на переговори.

Поміркована старшина домоглася усунення Марка Жмайла від гетьманства, і булаву було передано Михайлу Дорошенку, який підписав із Конецпольським мирну Куруківську угоду.

За Куруківською угодою:

— козацький реєстр встановлювався у 6 тисяч;

— січовики зобов'язувалися припинити морські походи, не підтримувати відносин з іноземними державами і не втручатися в релігійні справи;

— ті, хто не ввійшов до реєстру, мали повернутися до маєтків своїх власників;

— тисяча реєстровців мали на Запорожжі перешкоджати втечам селян.

Зрозуміло, що ця угода не лише не задовільнила більшість козацтва, а й показала існуючий поділ козацтва на заможне реєстрове, яке завжди намагалося домовитися з урядом, і нереєстрове, яке посідало непримиренну позицію.

Проте домовленості сторін за Куруківською угодою виконували лише впродовж п'яти років. Польсько-шведська війна (1626—1629 рр.) змусила Річ Посполиту знову збільшити козацький реєстр. А після завершення війни реєстровики вже не хотіли дотримуватися попередньої угоди.

Навесні 1630 р. майже 10 тисяч запорожців на чолі з гетьманом Тарасом Федоровичем (Трясилом) виступили з Січі. Федорович уперше в козацькій практиці звернувся з універсалами до всіх, «хто був коли-небудь козаком і хто хоче ним стати», закликаючи битися «за віру і давні вольності». До січовиків стали приєднуватися міщани й покозачені селяни, а коли військо Федоровича підійшло до Корсуня, то до нього приєдналася більшість місцевих реєстровиків.

Невідомий художник. Портрет Тараса Федоровича

Королівська влада терміново відрядила проти повстанців загони кінноти, які відтіснили козаків до Дніпра і змусили їх переправитися на лівий берег, до Переяслава. Підхід основних сил коронного війська не змінив становища. Бої тривали близько трьох тижнів, але взяти табір повстанців королівське військо не змогло.

Найкровопролитнішим був бій 15 травня 1630 р., названий «Тарасовою ніччю », коли козаки вщент розгромили добірне шляхетське військо Станіслава Конецпольського.

Яку подію зобразив Т. Г. Шевченко? Яким вставлення поета до цієї події? Чому ви так вважаєте?

Тарасова ніч. Фрагмент із вірша Т. Г. Шевченка

Обізвавсь Тарас Трясило

Гіркими сльозами:

«Бідна моя Україно,

Стоптана ляхами!»

...Обізвався пан Трясило:

«А годі журиться!

А ходім лиш, пани-брати,

З поляками биться!»

...Лягло сонце за горою,

Зірки засіяли,

А козаки, як та хмара,

Ляхів обступали.

Як став місяць серед неба,

Ревнула гармата;

Прокинулись ляшки-панки —

Нікуди втікати!

Прокинулись ляшки-панки,

Та й не повставали:

Зійшло сонце — ляшки-панки

Покотом лежали.

Червоною гадюкою

Несе Альта вісти,

Щоб летіли круки з поля

Ляшків-панків їсти.

Заспівали козаченьки Пісню тії ночі, —

Тії ночі кривавої,

Що славною стала

Тарасові, козачеству,

Ляхів що приспала.

Зрештою протиборчі сторони підписали Переяславську угоду, яка підтвердила умови Куруківської угоди і збільшила реєстр до 8 тисяч. Трясило з частиною козаків відійшов на Запорожжя. Незважаючи на підписання мирної угоди, ще довгий час відбувалися заворушення, але 1631 р. повстання поступово зійшло нанівець.

Проте дотримання угоди тривало недовго. Козаки й далі здійснювали походи на володіння Османської імперії та Кримського ханства. Річ Посполита після закінчення нової війни з Московією, де залучалося козацьке військо, знову посилила тиск на їхні права.

Тарас Федорович на Канівській козацькій раді знову став закликати до повстання за розширення козацьких вольностей. Тоді уряд запровадив покарання для бунтівних козаків. Було також ухвалено рішення про спорудження фортеці над першим — Кодацьким — порогом (біля сучасного м. Дніпро), яка б мала перепиняти втікачів на Січ та обмежила вихід козаків із Січі у Подніпров'я.

Збудували фортецю з рекордною швидкістю (менше півроку). Кодацька фортеця серйозно перешкоджала діям козаків і обмежувала можливості боротьби проти Речі Посполитої. Тож вихід був один — зруйнувати твердиню. Цю операцію очолив гетьман Війська Запорозького Іван Сулима.

Портрет Івана Сулими. Фрагмент з ікони XVIII ст.

Іван Михайлович Судима походив із старовинного українського шляхетського роду, був талановитим воєначальником, очолював кілька успішних морських походів козаків. Римський папа Павло V Боргезе нагородив Сулиму золотою медаллю за визволення християнських бранців із турецької неволі.

Охарактеризуйте місце розташування і особливості побудови фортеці Кодак. У чому було її призначення?

Фортеця Кодак на старовинному плані

О. Харлан. Сучасна графічна реконструкція фортеці Кодак

Іван Судима блискуче розробив план взяття Кодака. У серпні 1635 р. однієї тихої ночі козаки непомітно підійшли до фортеці і швидко захопили її, перебивши гарнізон. Після цього вони зруйнували укріплення. Взяття фортеці стало початком нового козацького повстання, яке тривало недовго, оскільки старшина, злякавшись польського війська, видала Судиму уряду Речі Посполитої разом із п'ятьма його сподвижниками. Згодом усіх їх було четвертовано у Варшаві.

Про які події розповідає дума? Про що, на вашу думку, свідчить факт зруйнування фортеці?

З української народної думи

Не схотіли пани-ляхи

Попустити й трохи,

Щоб їздили в Січ бурлаки

Та й через пороги.

Спорудили над Кодаком

Город-кріпосницю

Ще й прислали в Кодак військо,

Чужу-чужаницю.

Іде бурлак чи комашник

Порогом-водою,

Його лове чуже військо

Й оддає в неволю.

Зажурились запорожці,

Що нема їм волі

Ні на Дніпрі,

Ні на Росі,

Ні в чистому полі.

Обізвався серед Січі

Курінний Сулима:

«Гей, давайте, хлопці, зварим

Вражим ляхам пива!»

Добре Павлюк та Сулима

Ляхів частували —

Військо вибили дощенту,

Кодак зруйнували.

Проте заспокоїти, угамувати козацтво польській владі не вдалося. Через два роки на Січі проголосили гетьманом Павла Бута (Павлюка). Він знов підняв повстання, універсалами закликаючи козацтво «стати за християнську віру й вольності, які ми заслужили нашою кров’ю». Незабаром загони повстанців захопили Черкаси, Корсунь, Білу Церкву, взяли під контроль велику територію в Подніпров’ї та Лівобережній Україні, і скрізь до них приєднувалися селяни та міська біднота. Сам коронний гетьман Микола Потоцький мусив визнати, що на українських землях «все до останнього покозачилося... тут як хлоп, то й козак».

Невідомий художник. Портрет Павла Бута

Але частина реєстровиків не підтримала повстанців і виступила проти них у складі польського війська, якому було доручено покарати бунтівників. Битва, у якій з обох сторін брали участь козаки, відбулася під Кумейками поблизу Канева (грудень 1637 р.). Військо Павлюка зазнало поразки і з великими втратами відступило. Між повстанцями і коронним військом відбулися переговори, внаслідок яких Павлюка та інших ватажків було видано за умови збереження життя. Проте обіцяне не було виконано, Павлюка та його полонених товаришів четвертували у Варшаві.

Україною прокотилася хвиля терору, який мав залякати місцеве населення. Карали не тільки козаків за участь у повстанському русі, а й селян.

Навесні розпорошені загони повстанців почали збиратися на Запорожжі і готуватися до нової війни. Водночас спроба урядової влади захопити Січ силами реєстровиків провалилася. Уповноважений комісар, який очолював каральну операцію, зрештою визнав: «З допомогою козаків воювати проти їхнього ж народу — як вовком орати».

Січовики, обравши новим гетьманом Якова Остряницю (Острянина), у другій половині березня 1638 р. вийшли на лівий берег Дніпра і звернулися до народу з відозвами — стати на боротьбу проти королівських утисків та панського знущання. Повстання швидко охопило Лівобережжя. Владі ледве вдалося переломити ситуацію. Після тяжких боїв, а особливо в червні під містечком Жовнином (де Сула впадає в Дніпро), повстанці зазнали поразки. З обложеного табору лише декілька сотень козаків разом із Остряницею зуміли вирватися і втекти до Слобожанщини.

Невідомий художник. Портрет Якова Остряниці

Решта оточених (близько 20 тисяч) козаків не здалася. Вони вибрали гетьманом одного з військових ватажків — Дмитра Гуню. Стримуючи ворожий наступ, козакам удалося перейти на лівий берег Сули й укріпитися табором у гирлі одного з Дніпрових рукавів — так званої Стариці. Облога Старицького табору тривала півтора місяця. Оточені, перебуваючи під постійними обстрілами та відбиваючи атаки, чекали допомоги з Січі. Але січовикам удалося пробитися лише з невеликою кількістю харчів. Дуже потрібні гармати були відбиті противником. Така звістка пригнітила оборонців. Однак і королівські сили теж уже були виснажені. Тож обидві сторони розпочали переговори. Повстале козацтво склало перед королівськими вояками зброю та військові клейноди і присягнуло на покору. Водночас низовики й реєстровці (вперше за всю історію козаччини) склали взаємну присягу — не мститися одні одним попри те, що воювали вони на протилежних сторонах.

Покажіть на карті 3 райони козацьких повстань 20—30 рр. XVII ст.

2. ЩО ТАКЕ «ОРДИНАЦІЯ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО»

Чому польський уряд ухвалив «Ординацію Війська Запорозького»? Що вона передбачала?

Влада Речі Посполитої добре усвідомлювала, що впорядкувати відносини між державою і козацтвом угодами не вдасться. Прагнучи убезпечити себе від січовиків, урядовці підготували постанову «Ординації Війська Запорозького», схвалену сеймом 1638 р. Змушена була підписати цей документ і старшина.

Ординація (від лат. ordinatus — упорядкований) — зібрання особливих правових норм і правил, які видавала влада Речі Посполитої.

На основі положень документа доведіть, що «Ординація» радикально змінювала устрій та військово-організаційні принципи Війська Запорозького.

З Ординації Війська Запорозького, заведеної польським урядом

На вічні часи позбавляємо козаків права, доходів та інших відзнак, набутих ними за вірні послуги від наших предків,... бажаємо тих, кого живих зберегло воєнне щастя, мати в стані простого народу, оберненого в хлопів. Реєстровим же козакам... 6 тисяч... ми встановлюємо таку військову організацію...

На місце старшого, який більше не буде [вибиратись] зсеред козаків, ми будемо ставити старшого комісара... — людину, яка була б народжена в шляхетському стані, підтримувала б у війську лад, запобігала б усяким бунтам...

Цьому комісарові мусить коритися все військо,... і осавулами мусять бути шляхтичі,... Сотники і отамани можуть обиратися з самих козаків... Полковники мусять перебувати кожний при своєму полку, при чому не відлучатися зі своїх місць...

Полки зі своїми полковниками повинні ходити по черзі на Запорожжя для охорони тих місць і щоб перешкодити татарським переходам через Дніпро. Треба невпинно стежити, щоб козацька вольниця не ховалась по островах і звідти не чинила б походів на море. Разом з тим жоден козак не повинен наважуватись ходити на Запорожжя без паспорта комісара; спійманий комендантом козацьким, він підлягає смертній карі...

Наші міщани не повинні ні самі вступати в козаки, ні втягати в це своїх синів, ні навіть віддавати заміж за козаків своїх дочок під страхом кари з конфіскацією майна.

За Ординацією козацька артилерія та клейноди передавалися комісару. Для утвердження королівської влади в регіоні було відновлено Кодак. У фортеці розмістилася залога із 700 вояків, які перекривали дорогу на Запорожжя. На самій Січі почергово ніс службу кожен полк. Реформована Січ зобов’язувалася не допускати морських походів запорожців проти Туреччини.

Таким чином, реєстровики ставилися під повний контроль королівської влади, а нереєстрове козацтво, яке було непримиренно налаштоване до влади Речі Посполитої, підлягало ліквідації. Урядовцям здавалося, що вони розв’язали складну проблему козаків, однак такі заходи тільки поглибили соціальні протиріччя в українському суспільстві.

Перевірте засвоєне на уроці

1. Які були причини козацько-селянських повстань 20—30 рр. XVII ст.?

2. Назвіть дати й очільників повстань.

3. Чому козацькі повстання зазнавали поразок?

4. Які події призвели до прийняття «Ординації Війська Запорозького»?

5. Чому поляки то збільшували, то скорочували реєстр?

6. Чому зросли суперечності між реєстровим і нереєстровим козацтвом?

7. У чому ви вбачаєте значення козацько-селянських повстань 20—30 рр. XVII ст.?

8. Чому на вашу думку, «Ординація» не змогла розв'язати наявних протиріч між владою Речі Посполитої і козацтвом?

Домашнє завдання

1. Яким подіям присвячена дума? Про які суперечності між козацькою старшиною та «голотою бурлацькою» йдеться в думі?

Із народної думи

Знайшов Павлюк побратима

Орла Остряницю,

Що не раз пускав із ляхів

Шляхетську кровицю.

То не хмари з буйним вітром

З Дніпра налягають —

То Павлюк та Остряниця

Ляхів обступають.

Силу ж панів перебила

Голота бурлацька,

Та не хтіла в одно стати

Старшина козацька.

Ой, превражні пани-ляхи,

Що ж ви наробили?

Скільки ж бідних запорожців

Ви з світу згубили.

2. Польська влада вважала, що після «Ординації» у країні запанує «золотий спокій». Проте, за словами сучасного польського дослідника В. Серчика, із плином часу "золотий спокій” дедалі більше нагадував життя біля діжки з порохом. Вистачило б тільки іскри...» Чи погоджуєтеся ви з ним? Чому?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно