§ 17. Розгортання національно-визвольної боротьби в 1648—1649 рр.

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: розповідати про перебіг битв на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями та визвольного походу українського війська до Галичини; характеризувати Збаразько-Зборівську кампанію, її результати та наслідки; визначати за картою напрямки походів українського війська в 1648—1649 рр., територію Української козацької держави за Зборівським договором та сусідні держави.

1. Які засоби боротьби використовували козаки під час козацько-селянських повстань 20—30-х рр. XVII ст.? 2. Яка подія спричинила Національно-визвольну війну українського народу середини XVII ст.?

1. Битви на Жовтих Водах та під Корсунем.

Військо Речі Посполитої, зібране для боротьби з повстанцями та очолюване коронним гетьманом Миколою Потоцьким і польним гетьманом Мартином Калиновським, розташувалося в таборі між Корсунем та Чигирином. Коронний гетьман планував здійснити каральний похід на Запорожжя силами двох угруповань. Перше, очолюване сином М. Потоцького Стефаном, мало просуватися суходолом, а друге, що складалося переважно з реєстрових козаків на чолі з осавулами І. Барабашом та І. Караїмовичем, — на човнах по Дніпру.

Завдяки чудово організованій розвідці Б. Хмельницький вчасно довідався про цей план і вирушив із Січі навперейми С. Потоцькому. 19 квітня 1648 р. загони татарської кінноти, очолювані перекопським беєм Тугаєм, вступили в бій із поляками у верхів’ї річки Жовті Води, лівої притоки Інгульця. Невдовзі з основними силами підійшов гетьман і розпочав облогу польського табору.

Через облогу С. Потоцький не мав можливості повідомити батька про напад. У той самий час у флотилії реєстровців, що підходила до Січі, прихильники гетьмана підняли повстання. Вони вбили Барабаша та Караїмовича і приєдналися до Б. Хмельницького. На бік гетьмана перейшли також реєстровики з табору С. Потоцького.

Опинившись у критичному становищі, поляки в ніч із 5 на б травня 1648 р. спробували прорвати оточення. Однак козаки й татари опівдні 6 травня розгромили їх вщент. Важко пораненого С. Потоцького взяли в полон татари, і дорогою до Криму він помер.

Здобувши блискучу перемогу на Жовтих Водах, Б. Хмельницький вирішив негайно рухатися під Корсунь, щоб завдати удару основним силам коронного та польного гетьманів. Магнатські загони поповнилися новими силами.

Дізнавшись про наближення Хмельницького, поляки вирішили під прикриттям табору рухатися з-під Корсуня до Богуслава. На їхньому шляху в урочищі Горохова Діброва козаки, очолювані М. Кривоносом, влаштували засідку.

На світанку 16 травня 1648 р. польський табір, оточений возами у вісім рядів, рухався богуславським шляхом і натрапив на завали з дерев та викопані рови. Козацько-татарське військо атакувало табір і прорвало його оборону в трьох місцях. Чотиригодинна жорстока січа завершилася цілковитою поразкою поляків.

Зустріч Тугай-бея і Б. Хмельницького під Корсунем. Художник Ю. Коссак

Яку інформацію про зустріч Тугай-бея та Б. Хмельницького можна отримати за ілюстрацією?

2. Наростання визвольної боротьби. Битва під Пилявцями.

Перемоги, здобуті Б. Хмельницьким у перших битвах на Жовтих Водах і під Корсунем, мали важливе значення для розгортання визвольної боротьби. Повстанське військо швидко зростало. Протягом літа 1648 р. від польсько-шляхетського панування повстанці звільнили Лівобережжя. Війна поширилася також на Правобережжя. Черкаський полковник М. Кривоніс, якого направив сюди Б. Хмельницький, за короткий час організував на Поділлі та півдні Волині 20-тисячну повстанську армію із селян і міщан. Вони визволили від поляків Полонне, Заслав, Острог, Тульчин, Вінницю, Брацлав, Немирів і десятки інших міст.

У цей самий час Україну охопила жорстока стихія селянської війни. Сповнені ненависті до своїх гнобителів, селяни винищували панів та їхні сім’ї, убивали орендарів та урядників, не зважаючи на їхню національну належність і віросповідання.

Із листа брацлавського воєводи Адама Киселя до архієпископа Матвія Лубенського (правителя Речі Посполитої на час «міжкоролів'я» після смерті Владислава IV) про ситуацію в Україні після Корсунської битви

Військо наше розгромлене й розбите вщент... Раби тепер панують над нами; зрадник засновує нове князівство... Безумна чернь радіє з того, що Хмельницький оберігає її, піддаючи вогню й мечу один лише шляхетський стан, відчиняє міста, замки і, уводячи його туди, як тріумфуючого переможця, вступає в його підданство. Київ оголосив він своєю столицею... Орда стоїть проти нас; татарський кіш і табір цього нечестивого Тамерлана ще стоять під Білою Церквою. Одначе дійшли до нас вісті й чутки, що він бажає ще далі збільшити наші біди і свої успіхи. Уже й так воєводства Київське, Брацлавське, Чернігівське вважає своїми, погрожує Волині й Поділлю, а також і Руським землям...

1. Настрої якої верстви населення відображає автор документа? Якими вони є? Поясніть свою думку. 2. Наведіть факти з документа, що свідчать про ставлення українського населення до Б. Хмельницького. 3. Якими, за повідомленням автора документа, були подальші плани Б. Хмельницького?

Після безплідних мирних переговорів у вересні 1648 р. воєнні дії відновилися. На Волині під Чолганським Каменем зосередилася 80—90-тисячна польська армія, у якій було 40 тис. вояків, а всі інші — обозні та слуги. Командували цим військом три воєначальники: Владислав-Домінік Заславський, Миколай Остророг та Александр Конецпольський.

Хмельницький рушив їм назустріч із військом, кількість якого сягала 100—110 тис. осіб, серед яких 50—60 тис. становили досвідчені вояки, а решта — «селяни від плуга». Битва розпочалася під містечком Пилявці поблизу Старокостянтинова 11 вересня 1648 р. і завершилася 13 вересня перемогою об’єднаного українсько-татарського війська (5—6 тис. буджацьких татар, що прибули на допомогу Б. Хмельницькому).

Битва під Пилявцями. Художник М. Добрянський

Яку інформацію про битву під Пилявцями можна отримати за ілюстрацією?

Перемога в битві під Пилявцями відкрила шлях для визволення з-під польського панування західноукраїнських земель.

3. Визвольний похід українського війська в Галичину.

Звільнивши 16 вересня 1648 р. від поляків Старокостянтинів, Б. Хмельницький скликав Старшинську раду, де було ухвалено рішення рухатися до Львова. Облогу міста Б. Хмельницький розпочав 26 вересня, а вже 5 жовтня полк М. Кривоноса захопив Високий Замок. У ході переговорів, які в цей час розпочали з гетьманом міщани, Б. Хмельницький погодився зняти облогу за відносно невеликий викуп.

16 жовтня Б. Хмельницький рушив на Замостя — важливе місце на шляху до польської столиці Варшави. Підійшовши до стін міста, він запропонував жителям здати Замостя за викуп, але отримав відмову й наказав брати його штурмом. Проте три штурми міста були невдалими.

У цей час у Варшаві замість померлого в травні 1648 р. короля Владислава IV на престол було обрано його брата Яна Казимира. Невдовзі від нього до Б. Хмельницького прибув посланець із пропозицією укласти перемир’я. 10 листопада спочатку Старшинська рада, а потім Загальна військова рада ухвалили рішення припинити воєнну кампанію й відступити «на Україну». 14 листопада військо гетьмана залишило околиці Замостя й рушило додому.

4. Програма побудови Української козацької держави.

Одночасно з керівництвом визвольною боротьбою формувалося уявлення Б. Хмельницького про те, якою має бути майбутня Україна.

На переговорах із польськими комісарами в Переяславі (лютий 1649 р.) і московським посольством Г. Унковського в Чигирині (квітень 1649 р.) Б. Хмельницький у цілому оприлюднив програму побудови Української держави.

Він проголошував: «Я... виб’ю з лядської неволі весь народ руський. А що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу віру православну». Гетьман вважав, що Українська держава має стати незалежною від Речі Посполитої, стверджуючи, що «нас Бог від них (Польщі й Литви) увільнив — короля ми не обирали й не коронували і хреста йому не цілували... і ми волею Божою цим від них вільними стали».

Майбутня Українська держава, на думку Б. Хмельницького, мала виникнути в етнічних межах розселення українського народу. На переговорах із польськими комісарами він казав: «За границю на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму. Досить нам в Україні й Поділля, і Волині; тепер досить достатку і прожитку в землі та князівстві своєму по Львів, Холм і Галич, а ставши на Віслі, скажу дальшим ляхам: сидіте, мовчіте, ляхи».

Основою устрою Української козацької держави мали стати порядки Війська Запорозького, поширені на все її населення. «Не постоїть мені нога жодного князя і шляхотки тут, в Україні,— виголошував гетьман, — а якщо захоче хтось хліба з нами їсти, нехай же Війську Запорозькому послушний буде...». На думку Б. Хмельницького, Українська козацька держава є правонаступницею Русі-України. За словами московського посла Г. Унковського, гетьман вважав, що польська влада має визнати Українську державу «по тих кордонах, як володіли благочестиві великі князі, а ми в підданстві та в неволі бути в них не хочемо».

Ян II Казимир

Титул Реєстру Війська Запорозького

На думку Б. Хмельницького, правити Українською козацькою державою мав монарх. «Правда то є,— казав гетьман,— що я лихий і малий чоловік, але мені то Бог дав, що я є єдиновладцем і самодержцем руським».

5. Збаразько-Зборівська кампанія.

У лютому 1649 р. на переговорах між польськими комісарами та Б. Хмельницьким було досягнуто угоди про перемир’я. Однак уряд Речі Посполитої розробив новий план — завдати козацькій Україні удару об’єднаними силами польської та литовської армій. 20 травня 1649 р. поляки, порушивши укладений мир, переправилися через річку Горинь, вторглися до південно-східної частини Волині та дійшли до Старокостянтинова. Довідавшись про відновлення воєнних дій, Б. Хмельницький рушив свої полки на Волинь. Уже 16 червня гетьман зупинився під Пилявцями. Раптова поява гетьмана спричинила відступ поляків під захист стін Збаразького замку.

Тим часом із боку Білорусії на українські землі розпочали наступ війська литовського гетьмана Януша Радзивілла. Наказний гетьман Михайло Кричевський за розпорядженням Б. Хмельницького спробував зупинити литовське військо біля міста Річиця, але зазнав поразки. Отримавши важке поранення, М. Кричевський помер, а козаки відступили. Однак завдання Хмельницького було виконано. Унаслідок величезних втрат Радзивілл відмовився від вторгнення в Україну.

Під місто Збараж до Б. Хмельницького прибула 30—40-тисячна татарська орда під проводом хана Іслам-Гірея. 3 липня, маючи у своєму розпорядженні 80—90 тис. вояків, гетьман розпочав наступ. Кількість польського війська становила 15 тис. осіб, а зі слугами досягала 28 тисяч. Облога Збаража й запеклі бої під його стінами тривали майже півтора місяця.

Від розвідки Б. Хмельницький та Іслам-Гірей дізналися, що на допомогу обложеним рухається 35-тисячне військо короля Яна Казимира. Було вирішено не дати полякам об’єднатися й розбити королівське військо на марші. У ніч із 3 на 4 серпня 1649 р. майже 40 тис. козаків і 20 тис. татар, очолюваних гетьманом і ханом, рушили назустріч королю в напрямку Зборова.

Я. Радзивілл

Козацька могила на місці битви під Зборовом

Битва під Зборовом відбулася 5—6 серпня 1649 р. Лише надвечір 6 серпня розпочалися переговори. За посередництва Іслам-Гірея 8 серпня 1649 р. було укладено Зборівський договір. За його умовами під владу гетьмана переходили Брацлавське, Київське та Чернігівське воєводства. Із цієї території виводилися польські війська. Кількість козацького реєстру обмежувалася 40 тис. осіб, а не включені до нього козаки поверталися під владу панів. Підтверджувалися давні права і привілеї Війська Запорозького. На землях, що переходили під владу гетьмана, польський уряд зобов’язувався призначати на адміністративні посади лише православних шляхтичів.

Усім учасникам війни оголошувалася амністія. Шляхта, маєтки якої були розташовані на підвладній гетьману території, могла повернутися до них, а її піддані мали виконувати всі ті повинності, що й раніше. Київському православному митрополиту було обіцяно місце в сенаті. Питання про ліквідацію церковної унії та повернення православній церкві її майна мало вирішитися на найближчому сеймі. У володіння гетьмана переходив Чигирин, що ставав його резиденцією.

Висновки. Перемоги, здобуті Б. Хмельницьким під час воєнної кампанії 1648 р., засвідчили полководницький талант гетьмана.

Проголошена Б. Хмельницьким програма побудови Української козацької держави була шляхом до створення незалежної Української держави в межах розселення українців.

Підсумком Збаразько-Зборівської кампанії 1649 р. стало визнання польською стороною автономного статусу козацької України. Це не відповідало висунутій Б. Хмельницьким програмі побудови Української козацької держави, але створювало основу для продовження визвольної боротьби.

Запитання та завдання

1. Яким був кількісний склад козацьких і татарських військ у битві на Жовтих Водах? 2. Яку хитрість використали козаки, щоб перемогти в битві під Корсунем? 3. Якими були результати битви під Пилявцями? 4. Чим завершилася облога Львова військами Б. Хмельницького? 5. Коли відбулася облога козацько-татарським військом Збаража? 6. Як розпочалася Зборівська битва? 7. Які воєводства переходили під владу гетьмана за умовами Зборівського договору?

8. Як військове мистецтво козаків допомогло їм здобути перемоги в битвах на Жовтих Водах та під Корсунем? 9. Як відбувалася битва під Пилявцями? 10. Якими були результати визвольного походу українського війська в Галичину? 11. Охарактеризуйте висунуту Б. Хмельницьким програму побудови Української козацької держави. 12. Назвіть основні події Збаразько-Зборівської кампанії. 13. Якими були умови Зборівського договору?

14. Прослідкуйте за картою (с. 107 підручника), якими були основні напрямки дій учасників війни в кампаніях 1648 та 1649 рр. 15. Продовжте складання таблиці «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.» (с. 110).

16. Український історик В. Липинський писав про наказного гетьмана М. Кричевського, що він своєю смертю врятував повстанське військо від катастрофи потрапити між двох вогнів. Поясніть наведену думку.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно