Культура України в XVI ст. Розвиток архітектури, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва

§ 9. Культура України в XVI ст. Розвиток архітектури, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва

Опрацювавши цей параграф, ви зможете: розповідати про особливості містобудування на українських землях у XVI ст.; описувати видатні архітектурні пам’ятки цього періоду; характеризувати основні досягнення в образотворчому та декоративно-ужитковому мистецтві; пояснювати поняття і терміни «замок», «ордер», «гравюра», «декоративно-ужиткове мистецтво».

1. Як розвивалося містобудування на українських землях у другій половині XIV — XV ст.? 2. Назвіть найвидатніші пам'ятки архітектури в Україні другої половини XIV — XV ст. 3. Якими були здобутки українського образотворчого мистецтва цієї доби?

Архітектура й містобудування. У XVI ст. на українських землях спостерігався розквіт зодчества. Відновлювалися зруйновані міста, засновувалися нові, зводилися храми, монастирі, будувалися оборонні й житлові споруди. Тогочасні будівельники намагалися зберегти давні традиції та поєднати їх із новими рисами європейського ренесансного стилю. Головним об’єктом художньої уваги ставав фасад (зовнішній вигляд) будівлі, який прикрашали ордери, декоративно-орнаментальне ліплення тощо. Пам’ятки архітектури цієї доби збереглися в Луцьку, Кам’янці-Подільському,

Ордер — вид архітектурної композиції, що складається з вертикальних колон і горизонтальних частин у відповідній стильовій обробці.

Жовкві, Бродах та Львові. Унікальною пам’яткою ренесансного зодчества вважаються споруди на площі Ринок у центральній частині Львова — Чорна кам'яниця, будинок Корнякта, пам’ятки, пов’язані з діяльністю Львівського братства,— Успенська церква, вежа Корнякта, каплиця Трьох Святителів, створені в 60-х рр. XVI — XVII ст.

Постійні загрози нападів ворогів обумовлювали необхідність спорудження приватних і державних фортець або замків, за мурами яких могли знайти захист не лише їхні жителі, але й населення прилеглих земель. Чимало замків, збудованих у Середньовіччі, не відповідали вимогам часу і в першій половині XVI ст. були перебудовані. Значної реконструкції зазнали замки Луцька, Кременця, Мукачевого, Вінниці, Меджибожа, Кам’янця-Подільського тощо.

Вежа Корнякта — перша споруда з ансамблю Успенської церкви у львові (1564—1578 рр.)

Більшість українських замків у XVI ст. були дерев'яними. Вони не збереглися до наших днів і відомі лише за описами. Найбільшим дерев'яним замком, за повідомленнями сучасників, був Київський, заново збудований із соснового дерева в 1542 р. Він мав одну прямокутну й 14 шестигранних веж. Стіни й вежі із зовнішнього боку були обмазані товстим шаром глини й побілені. Усередині замку розміщувалося багато різних будівель — приміщення для гарнізону, будинок ротмістра й старости, один костьол і чотири православні церкви.

Чорна кам'яниця у львові. XVI ст.

Деякі православні монастирі на західноукраїнських землях також були оточені мурами з вежами й виконували роль фортець. На Волині такими фортецями були монастирі в селищах Межиріч та Дерман. Дерманський монастир стояв на високому пагорбі й був обнесений муром заввишки сім метрів. Біля стін проходив наповнений водою рів із перекидним мостом. До фортеці монастиря можна було потрапити через триярусну вежу, яка також служила дзвіницею.

До відомих пам’яток православної церковної архітектури XVI ст. належать Богоявленська церква в Острозі та Троїцька церква в Межирічі. Обидва храми є хрестово-купольними і продовжують давньоруські будівельно - архітектурні традиції. Однак тогочасні умови життя змусили пристосовувати ці церкви до оборони.

Образотворче мистецтво. Українське малярство цього періоду здобуло велике визнання. Переважна більшість творів живопису була написана на церковну тематику (фрески, ікони). Картини або портрети побутового характеру зустрічалися рідко. Митці продовжували розвивати давньоруські традиції. Проте в портретному живописі був відчутний вплив західноєвропейського, італійського й німецького мистецтв.

У XVI ст. українські митці, як і раніше, багато працювали в Польщі. Зокрема, збереглися фрески на євангельські сюжети, виконані ними у храмах і спорудах Вавеля в Кракові. Однак від кінця XVI ст. вони почали зазнавати італійського та німецького впливів. Це пов’язано з тим, що католицьке духовенство засуджувало діяльність православних «схизматиків» у костьолах.

У тогочасному українському іконописі панівними залишалися традиції Русі, але почали з’являтися також нові риси. Майстри більше уваги приділяли побутовим деталям, посилюючи тим самим реалістичні елементи. Пози зображених стали більш природними, а деталі одягу набули конкретності. Найбільше визнання в цей час здобули львівська й перемишльська школи іконопису. Видатними творами середини XVI ст. були ікони «Поклоніння волхвів» із села Бусовисько та «Різдво Христове» із села Трушевичі.

Різдво Христове. Ікона із села Трушевичі. Середина XVI ст.

Архістратиг Михаїл. Ікона із села Яблуневе. Середина XVI ст.

Розп'яття. Ікона із села Вовче. друга половина XVI ст.

У XVI ст. успішно розвивалося українське різьбярство, яке замінило занадто дорогу й розкішну давньоруську мозаїку. Переважало різьблення по дереву й рідко зустрічалося різьблення на мармурі. В основному це були надгробні монументи й плити.

Високого рівня розвитку досягла книжкова мініатюра — виконані фарбами невеликі кольорові зображення в рукописних книгах. Особливе місце за своїм оздобленням посідає Пересопницьке Євангеліє. У ньому крім заставок та ініціалів, майстерно виконаних у формі традиційного геометричного орнаменту, є чотири мініатюри із зображенням євангелістів. Кожну мініатюру прикрашено багатим рослинним орнаментом. Особливої урочистості й життєрадісності надають мініатюрам та орнаментам Пересопницького Євангелія золоте тло та яскраві кольори — синій, червоний, зелений.

У XVI ст. значно посилюються впливи на оформлення рукописних книг народного мистецтва — часто використовуються мотиви, запозичені з народного ткацтва, різьби по дереву та настінних розписів.

У другій половині XVI ст. у зв’язку з поширенням книгодрукування стало розвиватися мистецтво гравюри. Першими українськими гравюрами вважають ілюстрації до «Апостола» й «Букваря», виданих 1574 р. у Львові І. Федоровим. Вони відзначаються гарними композиціями з рослинних елементів, притаманними оформленню книг майстрами італійського Відродження.

У другій половині XVI ст. в українському малярстві відбуваються процеси відокремлення портрета від іконопису й перетворення його на самостійний жанр мистецтва. Це було пов’язано з новим тлумаченням образу людини, поширенням гуманістичних ідей Відродження та зрушеннями, що відбувалися в розвитку українського суспільства. На жаль, імена більшості майстрів портрета цього часу не збереглися. Найвідомішими творами українських митців XVI ст. вважаються портрет князя галицького, магната і вченого Яна Гербурта, портрет К.-В. Острозького, портрет Насті Лісовської з Рогатина, відомої під ім’ям Роксолана.

Талановитим художником-портретистом був Войцех Стефанович зі Львова. Під час візиту до міста короля Речі Посполитої Стефана Баторія в 1578 р. він виконав його портрет, за що отримав титул королівського придворного маляра. Портрет був створений майже з документальною достовірністю, у ньому відчутна властива майстрові гостра спостережливість при вивченні натури.

Гравюра — друкований відбиток на папері з малюнка, вирізьбленого на дошці.

Декоративно-ужиткове мистецтво. У XVI ст. в українському декоративно-ужитковому мистецтві з’являються нові риси, пов’язані з проникненням ренесансних орнаментальних мотивів. Однак українські майстри вносять у них багато своєрідних рис, сполучаючи нові форми із традиційними прийомами та мотивами, виробленими в народному мистецтві.

У цей період відроджується скловаріння, що занепало в попередні століття. У багатьох містах України поряд із ткацтвом починає розвиватися килимарство. Львівські майстри опанували мистецтво виготовлення оббивки для меблів із тисненої шкіри. Її вкривали різнокольоровим малюнком, що поєднував східні елементи орнаменту й розкішні ренесансні візерунки.

Найбільшого поширення в XVI ст. в Україні набули такі види декоративно-ужиткового мистецтва, як місцеве виробництво меблів, художнє литво та вироби з металу, керамічне виробництво, а також старі галузі — вишивання та гаптування.

У художній обробці металу українські майстри уславилися відливанням гармат, годинникарством, виробництвом нових видів зброї. Далеко за межами України були відомі вироби львівських ювелірів-золотарів. Вони виготовляли предмети церковного призначення, столовий посуд, зброю, ювелірні вироби тощо, прикрашаючи їх емаллю, різьбленням, інкрустацією золотом і сріблом, коштовним камінням.

Декоративно-ужиткове мистецтво — вид мистецтва, твори якого поєднують практичні та естетичні якості.

Гаптування — вишивка речей шовковими, укритими тонким шаром золота або срібла нитками.

Портрет Роксолани. Кінець XVI — початок XVII ст.

Орнамент. деталь плащаниці. 1655 р.

Голова Йосифа. деталь плащаниці. Кінець XVI ст.

Керамічні вироби українських майстрів XVI ст. здебільшого вкриті геометричним орнаментом, зробленим спеціальним валиком, що нагадує мотиви вишивання. У цей же час усе більшого поширення набуває прийом розмальовування посуду мінеральними фарбами, золотою та зеленою поливою. Композиції досить часто нагадують тогочасний книжковий орнамент, що свідчить про добре знайомство з ним майстрів-гончарів.

Майстри з гаптування працювали в багатьох українських містах, шляхетських і монастирських маєтках. Виготовлені ними речі мали великий попит серед заможних верств населення.

Неабияких успіхів досягли українські майстри у виготовленні меблів. Для потреб шляхти й міської знаті виготовлялися різьблені, оздоблені інкрустацією (слоновою кісткою, напівкоштовним камінням) або прикрашені мальованими орнаментами меблі. Найцінніші різьблені меблі виготовляли з горіха, але найчастіше згадуються меблі з липи. Одним із найпоширеніших предметів меблювання в XVI ст. залишалася скриня. Виготовлялося також чимало видів ліжок, столів, стільців, крісел.

Висновки. У XVI ст. в українській архітектурі з’являються риси європейського ренесансного стилю. Потребами часу було обумовлено будівництво захисних споруд — фортець і замків.

В українському образотворчому мистецтві поряд із традиційними жанрами (фрески, іконопис, книжкова мініатюра) з’являються нові — гравюра й портретний живопис. В іконописі та світському портреті спостерігається схильність до реалізму в зображенні персонажів.

У декоративно-ужитковому мистецтві українські майстри вміло поєднували традиційні прийоми та мотиви з новими віяннями, які поширювалися з Європи.

Запитання та завдання

1. Які пам'ятки архітектури входять до ансамблю площі Ринок у львові? 2. Із якого матеріалу будувалася в XVI ст. переважна більшість замків? 3. Назвіть пам'ятки православної церковної архітектури XVI ст., які ви знаєте. 4. Назвіть основні види українського образотворчого мистецтва XVI ст. 5. Що таке книжкова мініатюра? 6. Що таке гравюра? 7. Які види декоративно-ужиткового мистецтва розвивалися на українських землях у XVI ст.?

8. Як розвивалися архітектура й містобудування в Україні в XVI ст.? 9. Охарактеризуйте основні здобутки українського образотворчого мистецтва. 10. Які факти свідчать про вплив ідей європейського Ренесансу на українське образотворче мистецтво? 11. Яких успіхів досягли в XVI ст. майстри українського декоративно-ужиткового мистецтва?

12. Закінчіть складання таблиці «Розвиток української культури в XVI ст.» (с. 48).

13. Відвідайте місцевий художній музей і підготуйте повідомлення про твори українського образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва XVI ст., які є в його експозиції.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно