Культура України першої половини XVII ст.
- 16-10-2022, 14:36
- 416
8 Клас , Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (поглиблене вивчення 2021)
§ 10. Культура України першої половини XVII ст.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
про розвиток освіти в тогочасній Україні; якими були здобутки літератури, книговидання, театру, архітектури й образотворчого мистецтва цього періоду; визначення термінів і понять «ораторсько-проповідницька проза», «мемуари», «епіграма», «декламація», «драма», «містерії», «інтермедія», «вертеп», «бароко», «українське бароко», «бастіон».
ПРИГАДАЙТЕ
1. Які особливості суспільно-політичного становища українських земель XVI — першої половини XVII ст., на вашу думку, мали вплив на розвиток культури? 2. Назвіть основні здобутки літератури, книговидання, архітектури й образотворчого мистецтва України XVI ст. 3. За курсом зарубіжної літератури з’ясуйте, що вам відомо про Бароко та твори цієї епохи.
1. ОСВІТА. УТВОРЕННЯ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ КОЛЕГІЇ. У першій половині XVII ст. на українських землях продовжували розвиватися освіта та шкільництво. Основними видами навчальних закладів були братські школи, єзуїтські, протестантські та унійні (греко-католицькі) колегіуми. На початку XVII ст. в Україні налічувалося близько 30 братських шкіл. У 1615 р. виникла школа при Київському, у 1620 р. — при Луцькому, у 1636 р. — при Кременецькому братствах.
У братських школах працювали відомі педагоги, вчені й діячі культури. Так, ректорами Київської братської школи були майбутній православний Київський митрополит Йов Борецький, письменник-полеміст Мелетій Смотрицький, поет Касіян Сакович, поет і педагог Хома Євлевич. Викладали в ній білоруський просвітитель Сава Андрієвич і православний богослов Захарія Копистенський.
Чому виникнення Києво-Могилянської колегії вважають однією з важливих подій в історії України цієї доби?
У першій половині XVII ст. на українських землях збільшувалася кількість єзуїтських, протестантських та унійних (греко-католицьких) навчальних закладів. У цей період тут виникло 12 єзуїтських колегіумів. Протестантські школи існували в Гощі, Берестечку, Хмільнику, Крилові й Панівцях. Школу вищого типу протестанти заснували в 1638 р. в селі Кисилин на Волині. За зразком єзуїтських колегіумів унійці (греко-католики) організували василіянські школи в Бересті, Володимирі, Шаргороді та Холмі.
Восени 1631 р. в Києво-Печерській лаврі архімандрит Петро Могила заснував так звану лаврську школу («гімназіон»). За своєю програмою навчання вона нагадувала єзуїтські колегіуми.
У 1632 р. в Києві домовилися об’єднати братську та лаврську школи. Новий навчальний заклад, покровителем і засновником якого став Петро Могила, дістав назву Києво-Братської, або Києво-Могилянської колегії.
ЦІКАВІ ФАКТИ
У Києво-Могилянській колегії повний курс навчання становив 12 років і поділявся на сім класів («шкіл»).
У підготовчому класі — фарі — та трьох нижчих класах — інфімі, граматиці й синтаксимі — вивчали предмети циклу «семи вільних наук», церковнослов’янську, грецьку та латинську мови.
Наступні два класи — поетики та риторики — були середніми. Викладання в них здійснювалося переважно латинською мовою. У поетиці учнів знайомили з різними жанрами поезії та основами віршування. У риториці вони опановували мистецтво складання промов і написання листів.
Вищий ступінь навчання учні колегії здобували у дворічній «школі філософії» та чотирирічній «школі богослов’я». Учнів цих класів називали спудеями (студентами).
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із листа гетьмана Війська Запорозького І. Петражицького про доцільність об’єднання лаврської і братської шкіл у колегіум (1632 р.)
Ми, Іван Петражицький. і все Військо його королівської милості Запорозьке. однодушно і одностайно просили. Петра Могилу, щоб школи, які його милість у монастирі Печерському Київському на підтримку всього православ’я східного заснував. перемістити зволів до Києва на місце при церкві святого Богоявлення братській Київській і там їх разом з учителями навік уфундувати. як на місці, більш придатному для виховання учнів, визнали також і ми, все вищеназване його королівської милості Військо Запорозьке, що це була б святолюбива справа і для всієї церкви православної дуже потрібна й корисна.
Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. У чому полягало прохання козацтва? 2. Висловіть думку про роль, яку відігравало козацтво в розвитку культури тогочасної України.
Києво-Могилянська колегія застосовувала поширені в тогочасній Західній Європі види навчання, які на українських землях з’явилися завдяки діяльності єзуїтських і протестантських колегіумів. Однак саме через протидію єзуїтів і вищих органів влади Речі Посполитої вона не стала закладом вищого рівня освіти. Як і тогочасні європейські навчальні заклади, Києво-Могилянська колегія мала свої школи, що працювали за її програмою в інших містах. Такі школи з’явилися у Вінниці та Кременці. Викладачами колегії стали видатні тогочасні вчені й просвітителі, зокрема Сильвестр Косів, Осип Кононович-Горбацький, Інокентій Гізель, Єпіфаній Славинецький та інші.
2. ЛІТЕРАТУРА І КНИГОВИДАННЯ. Однією з найцікавіших пам’яток літописання першої половини XVII ст. став Густинський літопис, що дістав назву за Густинським монастирем поблизу Прилук, де було створено його єдину збережену копію. Вчені припускають, що літопис склав З. Копистенський близько 1623—1627 рр. Використовуючи велику кількість історичних джерел, автор висвітлює події від давніх часів до 1597 р. У літописі вміщено окремі тематичні розповіді про виникнення козацтва й Берестейську церковну унію. У цей період з’явилися також інші літописи, зокрема Київський, Острозький, Львівський, Межигірський тощо.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із розпорядження польського короля Владислава IV (1635 р.)
...У Київській і Віленській школах дозволяємо також навчатися не унійцям грецькою і латиною, проте, щоб учили гуманітарні науки, але тільки не вище діалектики і логіки.
Робота в парах. Обговоріть і висловіть свою думку, чому влада Речі Посполитої запроваджувала такі обмеження.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Гальшка Гулевичівна (фрагмент). Художник В. Кравченко. 1997 р.
Гальшка (Єлизавета) Гулевичівна — шляхтянка, що опікувалася розвитком освіти на українських землях.
У 1615 р. вона заповіла свою садибу із землями на Подолі в Києві для заснування монастиря, шпиталю й школи для дітей «народу руського, православного».
Так виникла Київська братська школа, із якої бере початок Києво-Могилянська академія.
Барельєф Г. Гулевичівни на Хрестовоздвиженській церкві в Луцьку. Сучасний вигляд
Титульна сторінка книжки «Перло многоцінноє». Чернігів. 1646 р. Фотокопія
У першій половині XVII ст. в Україні продовжувала розвиватися полемічна література.
Видатним тогочасним письменником-полемістом став М. Смотрицький. Чільне місце серед його полемічних творів посідає «Тренос, або Плач Східної церкви». В образі стражденної жінки автор зобразив православне населення українських земель, що зазнавало соціальних, національних і релігійних обмежень.
Наприкінці XVI — на початку XVII ст. виникла полемічна поезія. Так, у «Скарзі вбогих до Бога» невідомий автор у віршованій формі гостро виступав проти окатоличення й полонізації православних українців.
У першій половині XVII ст. на українських землях набули розвитку такі літературні жанри, як ораторсько-проповідницька проза, мемуарна проза та епіграмна поезія. Ораторсько-проповідницька проза включала твори з тлумаченням євангельських текстів і моралістичними повчаннями. Найвидатнішим серед її авторів вважається Кирило Транквіліон-Ставровецький, що написав «Зерцало богословія», «Євангеліє учительноє» і «Перло многоцінноє».
Одним із перших творів української мемуарної прози стали спогади киянина Богдана Балики «Про Москву і про Дмитра, царька московського неправдивого», що розповідають про похід польського війська на Москву в 1612 р.
Засновником жанру епіграмної поезії, віршованих геральдичних епіграм (гербових віршів), присвят і передмов став Г. Смотрицький. Серед поетів-епіграмістів цієї доби відомі також Дем’ян Наливайко, Памво і Степан Беринди, Андрій Римша, Лаврентій Зизаній, Кирило Транквіліон-Ставровецький та інші.
Із розвитком книговидання з’явилися збірки віршованих творів для декламації, написаних для виконання школярами під час урочистих подій. Зокрема, К. Сакович склав «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного». Хоча написання твору пов’язано з трагічною подією — смертю гетьмана, але за своїм з агальним настроєм твір життєстверджуючий: уславлює мужність воїнів, що захищають рідну землю.
Розвиток культури сприяв зростанню попиту на книги, що сприяло розвитку книговидання. У першій половині XVII ст. активно діяла Львівська братська друкарня, яка стала справжньою школою для цілої плеяди українських друкарів. Тут видавалися граматика грецької та церковнослов’янської мов, збірки віршів, драматичних творів українською мовою.
Ораторсько-проповідницька проза — літературний жанр, до якого зверталися церковні діячі, що шляхом красномовства і проповідей тлумачили й поширювали християнське віровчення.
Мемуари — записи сучасників про події, у яких вони брали участь або про які вони дізналися від свідків; про осіб, із якими вони були знайомі.
Епіграма — коротка віршована характеристика особистості, предмета; побажання, дотеп тощо.
Декламація — мистецтво виразного читання літературних творів, зокрема віршів.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Софія Чарторийська — волинська княгиня, відома меценатка першої половини XVII ст. Разом із сестрою Оленою вона допомагала своїми коштами Пересопницькому монастирю, заснувала при ньому шпиталь та школу для дітей селян. С. Чарторийська була палкою прихильницею православ’я, відкрила у своєму маєтку в селі Рахманів на Волині друкарню. Вона здійснювала переклади із грецької руською мовою. Саме С. Чарторийська надала підтримку відомому діячеві Львівського братства К. Транквіліону-Ставровецькому у виданні «Євангелія учительного». У 1619 р. цей твір було надруковано її коштом.
Найбільшою в тогочасній Україні стала друкарня Києво-Печерської лаври, заснована архімандритом монастиря Єлисеєм Плетенецьким. Серед перших її видань були «Часослов» і збірник святкових служб «Анфологіон». У Києві з’явилися перші приватні друкарні, засновані Спиридоном Соболем та Тимофієм Вербицьким. На українських землях почали діяти також мандрівні (пересувні) друкарні, які, надрукувавши книгу в одному місті, переїздили працювати в інше.
Загалом до середини XVII ст. на українських землях у різний час діяло понад 20 друкарень. При цьому їхня роль не обмежувалася книговиданням. Друкарні були важливими осередками освіти й культури, навколо яких існували гуртки, що об’єднували діячів культури, вчених і високоосвічених людей.
3. ТЕАТР. МУЗИКА. Наприкінці XVI — у першій половині XVII ст. на українських землях виник шкільний театр. У слов’яно-греко-латинських школах учнів навчали складати й виголошувати вірші та промови. Учителі писали вірші у формі декламацій на світські й духовні теми, а учні виступали з ними у школах на різдвяні, великодні, зелені та інші свята, у церквах, під час урочистих зустрічей почесних гостей тощо. Згодом твори декламували у формі діалогу. У 30-х рр. XVII ст. у Львівській братській і Київській лаврській школах виникла шкільна драма та було започатковано театр.
Першою відомою пам’яткою української великодньої драми є надрукований у 1631 р. твір учителя Львівської братської школи Йоаникія Волковича «Роздуми про муку Христа, Спасителя нашого». Розвитку шкільного театру в Києво-Могилянській колегії сприяли програми навчання в класах поетики та риторики. У листах і творах його викладачів є згадки про шкільні вистави, які виконували учні колегії. У першій половині XVII ст. з’явилися перші містерії. Так, у цей час на Волині або в Галичині було створено «Слово про збурення (зруйнування) пекла». Містерії виконували на площах міст і містечок мандрівні актори в дні церковних свят.
Між діями містерії, а згодом шкільної драми розігрувалися інтермедії. У цих комедійних сценках із побутового життя значне місце посідала імпровізація, тобто виконання без попередньої підготовки.
У XVII ст. в Україні значної популярності набув різдвяний ляльковий театр — вертеп. Вертепник мандрував зі спеціальною скринею, розділеною на два поверхи, із бічними дверцятами, через які «заводили» ляльок. На верхньому поверсі показували сцени, пов’язані з Різдвом, а на нижньому — казки, перекази, комедійні побутові інсценівки. Ляльок майстер випилював із дерева й розмальовував. Вертепник водив їх за допомогою дротиків, розмовляв і співав за них. Його помічники співали хором і грали на музичних інструментах. Зростанню популярності вертепного театру сприяли учні Києво-Могилянської колегії, які ходили з вертепом людними місцями, домівками й виставами заробляли собі на життя.
Драма — літературно-театральний твір, побудований у формі діалогу без авторської мови та призначений для сценічного виконання.
Містерії — духовні драми на біблійні сюжети.
Інтермедія — коротка сценка переважно гумористично-комедійного характеру, що виконувалася в перервах між актами основної вистави (найчастіше драми).
Вертеп — старовинний пересувний ляльковий театр, де виконувалися п’єси на релігійні та світські теми.
Вертеп
Cурми
Відображенням високого рівня духовної культури українського народу стали досягнення в музичному мистецтві. У пісенній творчості, як і в попередні століття, були поширені обрядові, ліричні, жартівливі, епічні, танцювальні пісні. В епічному жанрі виник ряд драматичних пісень про набіги татар, наприклад, «За річкою вогні горять». Своєрідними пісенними розповідями про найважливіші події стали історичні пісні. Так, про козацькі повстання 20—30-х рр. XVII ст. розповідається в пісні «Про Сулиму, Павлюка, ще й про Яцька Остряницю».
Великої майстерності досяг партесний (багатоголосий) спів без нот і музичного супроводу. Його почали використовувати у православних церквах на противагу католицькій церковній службі, що супроводжувалася грою на органі. Замість «знамен» або «крюків» для запису церковних наспівів прийшло нотне письмо. Співу за нотами навчали досвідчені музиканти й диригенти церковних хорів.
Виникли нові жанри світської музики. На основі віршованої поезії складалися канти — церковні й світські пісні для триголосого ансамблю або хору. Існували урочисто-вітальні, моралістично-повчальні, жартівливі, сатиричні та інші канти. Розвивалася також сольна пісня із супроводом. У цьому жанрі, на відміну від канта, відображалися внутрішній світ людини, її життя та ставлення до різних явищ у суспільстві.
Розвиток жанру інструментальної музики пов’язаний із музичними цехами на зразок ремісничих, які існували в деяких містах. Основною метою їх створення стало задоволення побутових потреб населення в музиці — супровід до танців на святах, гра на весіллях, хрестинах, похоронах тощо. Завдяки музичним цехам зароджувалася професійна музика. Тут створювалися зразки інструментальної музики, зароджувалися характерні склади ансамблів українських національних інструментів, удосконалювалася гра на багатьох інструментах.
Розвитку музичного мистецтва сприяли також козацькі військові музики. Вони грали під час походів, святкувань перемоги, різноманітних урочистостей. Серед інструментів найчастіше використовувалися сурми, труби, котли, кобзи, торбани. Козацькі музики виконували марші, танцювальну музику (гопак, козачок) і ліричні наспіви.
Кобза
4. АРХІТЕКТУРА. Починаючи із XVII ст. в українській архітектурі все виразніше проявлялися елементи європейського стилю бароко, які в Середній Наддніпрянщині поєднувалися з місцевими традиціями. У результаті цього створювалися умови для виникнення своєрідного архітектурного стилю, який називали українським бароко. Так, барокові риси в архітектурі дерев’яних церков були помітні в будівництві зрубів у формі вісімки, видовженні їхніх пропорцій та заміні наметового верху на грушоподібну баню.
До видатних пам’яток архітектури цієї доби належать українські дерев’яні церкви, зокрема церква Параскеви в селі Радруж та церква Воздвиження в Дрогобичі. Пам’ятками тогочасної церковної архітектури стали собор Мовчанського монастиря в Путивлі (перша половина XVII ст.), Покровська церква в Сулимівці (1622—1629 рр.), церква Миколи Притиска в Києві (1631 р.), П’ятницька церква у Львові (1644 р.).
У першій половині XVII ст. в Україні, як і раніше, будувалося багато оборонних споруд. На межі XVI—XVII ст. змінився їхній зовнішній вигляд. Замість замків почали споруджувати розкішні магнатські палаци, оточені бастіонами. Найцікавішими зразками поєднання в одне ціле палацу й бастіонних укріплень, що були збудовані в цей період, стали замки в Збаражі та Підгірцях.
Нові риси з’явилися також у містобудуванні. Будівничі Бродів, Станіслава, Полонного намагалися поєднати характерну для попередніх часів шахову сітку розташування вулиць із бастіонними укріпленнями.
Церква Миколи Притиска в Києві. 1631 р. Сучасний вигляд
Підгорецький замок (Львівська обл.). 1635—1640 рр. Сучасний вигляд
Бароко — один зі стилів мистецтва в історії європейської культури; охоплював різні сфери духовного життя суспільства, через що вважається епохою культури.
Українське бароко — назва мистецького стилю, поширеного на українських землях у XVII—XVIII ст.; виник у результаті поєднання місцевих архітектурних традицій і європейського бароко.
Бастіон — старовинне укріплення у вигляді бойової споруди на розі фортечного муру.
Панорама старого Львова. Макет Я. Вітвіцького. 1929—1946 рр.
Костьол бернардинів у Львові. 1600—1630 рр. Сучасний вигляд
У першій половині XVII ст. за підтримки польської влади на українських землях споруджувалися нові католицькі храми. Так, у 1610 р. в Києві на Подолі великий костьол збудували домініканці, а навколо спорудили будівлі домініканського монастиря. Визначною архітектурною пам’яткою цього часу став костьол бернардинів у Львові, споруджений у 1600—1630 рр. До нього прилягали монастирські корпуси, що утворювали замкнене подвір’я. Із появою у Львові єзуїтів пов’язане спорудження в 1610—1630 рр. костьолу єзуїтів — першого в місті храму в стилі раннього бароко. У цьому стилі в 1642—1644 рр. також збудували львівський костьол Стрітення. Цікавими архітектурними пам’ятками тогочасного Львова вважаються каплиці Боїмів та Кампіанів — усипальниці заможних купецьких родин. Їхні стіни мали багате архітектурне оздоблення, прикрашалися різьбленими декоративними композиціями, виконаними в стилі бароко.
Чи згодні ви з тим, що образотворче мистецтво першої половини XVII ст. є важливим джерелом для вивчення подій цієї доби? Поясніть свою думку.
5. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО. У першій половині XVII ст. в українському образотворчому мистецтві тривав розвиток тих жанрів, які сформувалися в попередній період. Основними його видами залишалися настінні розписи та іконопис.
До наших днів збереглися розписи, виконані напередодні 1620 р. на стінах церкви Святого Духа в селі Потелич. У них помітне своєрідне поєднання традиційних прийомів із новими реалістичними рисами. На думку дослідників, «страсний» цикл потелицьких розписів (зображення мук Христа) ніби перегукується з ідеями «Протестації» Йова Борецького, де він описує страждання українського народу й закликає його до стійкості в боротьбі. Також збереглися розписи церкви Воздвиження в Дрогобичі. Їхньою особливістю є поєднання біблійних сюжетів та декоративних орнаментів із місцевими квітами — барвінками, волошками тощо.
У цей період удосконалилася техніка різьблення по каменю та дереву. В орнаментах переважали рослинні мотиви. При цьому зображення рослин мало певне значення. Так, поширені в орнаментах зображення виноградної лози і грон у християнстві відомі як символ віри. У другій чверті XVII ст. рослинні орнаменти поступилися місцем різним маскам, емблемам тощо.
Пам’ятками портретного різьблення того часу є надгробкові портрети. Їхня композиція ускладнилася, поглибилося прагнення передати риси характеру персонажа. Таким був поколінний надгробок київського воєводи Адама Кисіля, установлений у його родинній церкві-усипальниці в селі Низкиничі на Волині. У повний зріст у рицарських латах зображено Яна і Станіслава Жолкевських на їхньому надгробку в костьолі в Жовкві.
Подальший розвиток мистецтва гравюри пов’язаний із поширенням її світського жанру. Перші світські гравюри з’явилися в 1622 р. як ілюстрації до «Віршів на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного» К. Саковича. У «Євангелії учительному» К. Транквіліона-Ставровецького вміщено гравюру «Притча про багача і смерть», що зображує працю селян. Видатним гравером став майстер Ілля, який з 1636 р. працював у Києві та виконав гравюри до «Требника» Петра Могили й «Печерського патерика».
Воздвиження Чесного Хреста. Розпис у церкві Святого Духа в с. Потелич (Львівська обл.)
Надгробок Адама Кисіля у Свято-Успенському монастирі в с. Низкиничі (Волинська обл.). Сучасний вигляд
Рицар із самопалом. Гравюра з книжки К. Саковича «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного». 1622 р.
В українському живописі першої половини ХVІІ ст. провідне місце посідав жанр портрета. Визнання сучасників здобули портрети майстрів львівської школи. У цей період портрети створювали як із натури, так і посмертно. Портрети цього періоду вирізняються оригінальністю форм, втіленням поширених у цей час у мистецтві гуманістичних тенденцій, використанням засобів поетики й образотворчого фольклору. Такими вважають портрети члена Свято-Успенського ставропігійного братства Михайла Красовського авторства Олександра Ляницького та посмертний портрет Євдокії Жоравко художника Івана Паєвського. Їхньою особливістю є поєднання високого мистецького рівня з використанням прийомів бароко разом із традиціями народно-декоративної творчості.
Пензлю Миколи Петрахновича приписували портрет доньки львівського купця Варвари Лангиш, образ якої вважали одним із найпривабливіших у тогочасному українському живописі.
Федір Сенькович став автором портретів львівського старости Станіслава Мнішека та підканцлера Речі Посполитої Томаша Замойського. Прикметною ознакою портретів цього періоду стало прагнення передати не тільки зовнішні риси людини, але й особливості її характеру.
ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?
- У першій половині XVII ст. на українських землях зросла кількість навчальних закладів, що збільшувало можливості для здобуття освіти представниками різних верств суспільства.
- Завдяки створенню Києво-Могилянської колегії Київ поступово набував значення культурно-освітнього центру.
- Здобутки книговидання допомагали українському населенню розвивати свою культуру й мову.
- У першій половині XVII ст. на українських землях було започатковано театр.
- В архітектурі, містобудуванні й образотворчому мистецтві цей період став часом виникнення українського бароко.
ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ
1632 р. — утворення Києво-Могилянської колегії.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Перекладачі». Правила гри. Учитель/учителька наводить фразу або термін за змістом параграфа, сформульований науковим стилем, і пропонує переказати його своїми словами. Усі учні та учениці можуть запропонувати свої варіанти. Найбільш вдалі тлумачення доцільно розмістити на стенді в кабінеті.
2. Що нового з’явилося в розвитку освіти в Україні в першій половині XVII ст.? 3. Як було засновано Києво-Могилянську колегію? 4. Назвіть факти, які свідчать про успішний розвиток літератури та книгодрукування на українських землях. 5. Порівняйте розвиток архітектури й містобудування в XVI та першій половині XVII ст. 6. Які нові явища з’явилися в образотворчому мистецтві цієї доби?
7. Покажіть на карті атласу місця, пов’язані з розвитком культури України в першій половині XVII ст. 8. Колективне обговорення. Які здобутки культури України першої половини XVII ст. ви вважаєте найважливішими й чому? 9. Закінчіть складання таблиці «Розвиток культури України в XVI — першій половині XVII ст.».
10. Відвідайте місцевий художній музей або здійсніть віртуальну екскурсію. На основі знайомства з історико-культурними пам’ятками України XVI — першої половини XVII ст. сформулюйте судження про цінності та норми життя, які утверджували автори цих творів мистецтва.
Коментарі (0)