Розгортання національно-визвольної боротьби в 1648—1649 рр.
- 16-10-2022, 17:52
- 291
8 Клас , Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (поглиблене вивчення 2021)
§ 21. Розгортання національно-визвольної боротьби в 1648—1649 рр.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:
про перебіг битв на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями та визвольного походу українського війська до Галичини; як відбувалася Збаразько-Зборівська кампанія, про її результати та наслідки; якими були напрямки походів українського війська в 1648—1649 рр., територія Української козацької держави за Зборівським договором.
ПРИГАДАЙТЕ
1. Які засоби боротьби використовували козаки під час козацько-селянських повстань 20—30-х рр. XVII ст.? 2. Яка подія спричинила Національно-визвольну війну українського народу середини XVII ст.?
1. БИТВИ НА ЖОВТИХ ВОДАХ ТА ПІД КОРСУНЕМ. Військо Речі Посполитої, зібране для боротьби з повстанцями та очолюване великим коронним гетьманом М. Потоцьким і його заступником польним коронним гетьманом Марціном Калиновським, розташувалося в таборі між Корсунем та Чигирином. Великий коронний гетьман планував здійснити каральній похід на Запорожжя силами двох угруповань. Перше, очолюване його сином Стефаном Потоцьким, мало просуватися суходолом, а друге, що складалося переважно з реєстрових козаків на чолі з осавулами І. Барабашем та І. Караїмовичем, — на човнах по Дніпру.
Завдяки чудово організованій розвідці Б. Хмельницький вчасно довідався про цей план і вирушив із Січі навперейми С. Потоцькому. Загони татарської кінноти, очолювані перекопським беєм Тугаєм (Тугай-беєм), першими вступили в бій із поляками у верхів’ї річки Жовті Води, лівої притоки Інгульця. Незабаром з основними силами підійшов гетьман і розпочав облогу польського табору. Кількість війська Б. Хмельницького становила 14 тис. козаків, татарської орди — 20 тис. осіб, у поляків було 10 тис. вояків.
Чи є правильним судження, що результати битв на Жовтих Водах та під Корсунем мали важливе значення для розгортання національно-визвольної боротьби? Чому?
Через облогу С. Потоцький не мав можливості повідомити батька про напад. У той самий час у флотилії реєстровців, що підходила до Січі, прихильники гетьмана підняли повстання. Вони вбили І. Барабаша та І. Караїмовича і приєдналися до Б. Хмельницького. На бік гетьмана перейшли також реєстровці з табору С. Потоцького.
Опинившись у скрутному становищі, польська армія спробувала прорвати оточення. Однак козацько-татарські війська 6 травня 1648 р. розгромили її вщент. Важко пораненого С. Потоцького взяли в полон татари, і дорогою до Криму він помер.
Здобувши перемогу на Жовтих Водах, Б. Хмельницький вирішив негайно рухатися під Корсунь (сучасне місто Корсунь-Шевченківський Черкаської області), щоб завдати удару основним польським частинам. Магнатські загони поповнилися новими силами, і кількість польського війська досягла 12—14 тис. осіб. Дізнавшись про наближення Б. Хмельницького, вони вирішили під прикриттям табору рухатися з-під Корсуня до Богуслава. На їхньому шляху в урочищі Горохова Діброва козаки, очолювані черкаським полковником М. Кривоносом, влаштували засідку. На світанку 16 травня 1648 р. польський табір, оточений возами у вісім рядів, натрапив на завали з дерев та викопані рови. Козацько-татарське військо атакувало табір і прорвало його оборону в трьох місцях. Битва, що тривала чотири години, завершилася поразкою польського війська.
Максим Кривоніс. Гравюра по дереву XVII ст.
ЦІКАВІ ФАКТИ
За повідомленням українського літописця Михайла Гунашевського, після завершення битви під Корсунем відбулася зустріч Б. Хмельницького з М. Потоцьким.
Імовірно, щоб якось дошкулити переможцю, великий коронний гетьман із неприхованим презирством запитав: «Хлопе... чим же так зацному рицарству орд татарських заплатиш?» На що отримав відповідь: «Тобою. й іншими з тобою». Дійсно М. Потоцький, М. Калиновський і майже всі полонені були передані Тугай-бею як воєнна здобич (пізніше викуплені з полону).
2. НАРОСТАННЯ ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ. БИТВА ПІД ПИЛЯВЦЯМИ. Перемоги, здобуті Б. Хмельницьким у перших битвах, мали велике значення для подальшої визвольної боротьби. Військо повстанців швидко зростало. Утворювалися сотні нових загонів, які розгорнули боротьбу проти польсько-шляхетського панування, засилля католицизму та соціальних утисків. Повстанці оголошували наміри «дійти до Вісли». Протягом літа 1648 р. від польської влади звільнили все Лівобережжя. Війна поширилася на Правобережжя. М. Кривоніс за короткий час організував на Поділлі та півдні Волині 20-тисячну повстанську армію із селян і міщан, яка визволила від польської влади десятки міст. Проте Б. Хмельницький мав намір судити М. Кривоноса за надмірну жорстокість його вояків щодо членів єврейських і польських громад. Так само жорстоко поводилося щодо українського населення й польське військо.
У цей самий час українські землі охопив вир селянської війни. Сповнені ненависті до своїх гнобителів, селяни нищили панів та їхні сім’ї.
Після безрезультатних мирних переговорів у вересні 1648 р. воєнні дії відновилися. На Волині під Чолганським Каменем зосередила свої сили 40-тисячна польська армія (а з обозними та слугами вона налічувала 80—90 тис. осіб). Командували цим військом три воєначальники: Владислав-Домінік Заславський, Миколай Остророг та Александр Конецпольський.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
Із листа брацлавського воєводи А. Кисіля до архієпископа Матвія Лубенського (тимчасового правителя Речі Посполитої після смерті Владислава IV) про ситуацію на українських землях за підсумками битви під Корсунем (1648 р.)
Військо наше розгромлене й розбите вщент... Раби тепер панують над нами; зрадник засновує нове князівство... Безумна чернь радіє з того, що Хмельницький оберігає її, піддаючи вогню й мечу один лише шляхетський стан, відчиняє міста, замки і, уводячи його туди як тріумфуючого переможця, вступає в його підданство. Київ оголосив він своєю столицею. Орда стоїть проти нас; татарський кіш і табір цього нечестивого Тамерлана ще стоять під Білою Церквою. Одначе дійшли до нас вісті й чутки, що він бажає ще далі збільшити наші біди і свої успіхи. Уже й так воєводства Київське, Брацлавське, Чернігівське вважає своїми, погрожує Волині й Поділлю, а також і Руським землям.
Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Настрої якої верстви населення відображає автор документа? Якими вони є? Поясніть свою думку. 2. Наведіть факти, що свідчать про ставлення українського населення до Б. Хмельницького. 3. Якими, за повідомленням автора документа, були подальші плани Б. Хмельницького?
Пам’ятник на полі битви під Пилявцями, що має вигляд високого насипного кургану, на якому височіє широкий хрест (Хмельницька обл.). Сучасний вигляд
Б. Хмельницький рушив їм назустріч із військом, кількість якого сягала 100—110 тис. осіб, серед яких 50—60 тис. становили досвідчені вояки, а решта — «селяни від плуга». Битва відбулася під містечком Пилявці поблизу Старокостянтинова 11—13 вересня 1648 р. і завершилася перемогою об’єднаного козацько-татарського війська (на допомогу козакам прибули 5—6 тис. буджацьких татар). Б. Хмельницький вирішив рухатися на захід у Галичину, сподіваючись примусити владу визнати Україну рівноправним із Литвою та Польщею суб’єктом Речі Посполитої.
3. ВИЗВОЛЬНИЙ ПОХІД УКРАЇНСЬКОГО ВІЙСЬКА В ГАЛИЧИНУ. Звільнивши від польської влади Старокостянтинів, Б. Хмельницький скликав Старшинську раду, яка ухвалила рішення рухатися до Львова.
Облогу міста Б. Хмельницький розпочав наприкінці вересня 1648 р., а вже на початку жовтня полк М. Кривоноса захопив Високий замок. Під час переговорів із жителями Львова Б. Хмельницький погодився зняти облогу за відносно невеликий викуп.
Після цього Б. Хмельницький рушив до Замостя — важливого міста на шляху до польської столиці Варшави. Підступивши до його стін, він запропонував жителям здати місто за викуп, але отримав відмову. Тоді Б. Хмельницький віддав наказ штурмувати Замостя. Проте три спроби взяти місто виявилися невдалими.
Ситуацію ускладнювала загальна втома козацько-татарської армії, наближення зими, нестача коней, артилерії, боєприпасів та спалах епідемії чуми. Ця хвороба забрала життя М. Кривоноса.
У цей час у Варшаві після смерті короля Владислава IV престол посів його брат Ян ІІ Казимир. Невдовзі від нього до Б. Хмельницького прибув посланець із пропозицією укласти перемир’я, що передбачало відведення війська до козацького регіону. Б. Хмельницький очікував, що новий король буде більш прихильним до вимог населення українських земель. Спочатку Старшинська рада, а потім загальна військова рада ухвалила рішення припинити воєнну кампанію. 14 листопада 1648 р. військо гетьмана залишило околиці Замостя.
Штурм козаками Львова в жовтні 1648 р. Художник С. Лазеба. 1954 р.
4. ПРОГРАМА ПОБУДОВИ УКРАЇНСЬКОЇ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ. Перше бачення того, якою має бути Українська козацька держава, Б. Хмельницький сформулював після битви під Корсунем наприкінці травня 1648 р. Через кримськотатарського воєначальника Тугай-бея гетьман передав великому коронному гетьману М. Потоцькому програму вимог до польської влади. Вона передбачала створення держави Військо Запорозьке, підпорядкованої безпосередньо лише польському королю, із визначеними кордонами до Білої Церкви й Умані разом із Лівобережжям. Влада воєвод і старост щодо «королівщин», міст і містечок на її території скасовувалася. Проте М. Потоцький відмовився передати ці вимоги до Варшави.
Переговори Б. Хмельницького з польським послом Я. Снятовським у Замості. Невідомий художник. ХVІІ ст.
В’їзд Б. Хмельницького до Києва в 1648 р. Художник М. Івасюк. 1912 р.
Наприкінці грудня 1648 р. Б. Хмельницький після завершення походу в Галичину в’їхав до Києва. Жителі міста урочисто вітали гетьмана та його військо як переможців і своїх захисників. Його зустрічали Київський митрополит Сильвестр Косів, Єрусалимський патріарх Паїсій, який перебував тоді в Києві. Через декілька днів у Софійському соборі Єрусалимський патріарх благословив гетьмана на продовження боротьби.
На переговорах із польською делегацією на чолі з київським воєводою Адамом Кисілем у Переяславі (лютий 1649 р.) і московським посольством Григорія Унковського в Чигирині (квітень 1649 р.) Б. Хмельницький загалом оприлюднив програму побудови Української козацької держави.
Б. Хмельницький проголошував: «Я... виб’ю з лядської неволі весь народ руський. а що перше я воював за шкоду і кривду свою, тепер буду воювати за нашу віру православну».
Українська козацька держава, на думку Б. Хмельницького, мала виникнути в етнічних межах розселення українського народу.
На переговорах із польськими представниками він казав: «За границю на війну не піду, на турків і татар шаблі не підніму. Досить нам в Україні й Поділля, і Волині; тепер досить достатку і прожитку в землі та князівстві своєму по Львів, Холм і Галич, а ставши на Віслі, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи».
Основою устрою Української козацької держави мали стати порядки Війська Запорозького, поширені на все її населення. «Не постоїть мені нога жодного князя і шляхотки тут, в Україні, — виголошував гетьман, — а якщо захоче хтось хліба з нами їсти, нехай же Війську Запорозькому послушний буде.».
На думку Б. Хмельницького, Українська козацька держава була правонаступницею Русі-України. Гетьман вважав, що польська влада має визнати Українську козацьку державу «по тих кордонах, як володіли благочестиві великі князі, а ми в підданстві та в неволі бути в них не хочемо». Б. Хмельницький був упевнений, що правити Українською козацькою державою мав монарх. «Правда то є, — казав гетьман, — що я лихий і малий чоловік, але мені то Бог дав, що я є єдиновладцем і самодержцем руським».
5. ЗБАРАЗЬКО-ЗБОРІВСЬКА КАМПАНІЯ. У лютому 1649 р. на переговорах між польськими представниками та Б. Хмельницьким сторони домовилися про перемир’я. Однак уряд Речі Посполитої розробив новий план — завдати козацькій Україні удару об’єднаними силами польської та литовської армій. У травні 1649 р. польські загони, порушивши перемир’я, переправилися через річку Горинь, вторглися до південно-східної частини Волині та дійшли до Старокостянтинова. Довідавшись про це, Б. Хмельницький рушив свої полки на Волинь. Раптова поява війська гетьмана змусила польську армію відступити під захист стін Збаразького замку.
ПОСТАТЬ В ІСТОРІЇ
Адам Кисіль уславився завдяки відвазі у війнах, а також своїм ораторським здібностям і таланту політичного діяча. А. Кисіль намагався примирити православну й католицьку церкви. Під час козацького повстання 1637—1638 рр. він вів переговори з козацькими ватажками й відіграв не останню роль у забезпеченні «золотого спокою». У роки Національно-визвольної війни українського народу А. Кисіль став представником Речі Посполитої на переговорах із повсталими. Саме йому доручили вести перші переговори з Б. Хмельницьким у лютому 1649 р. в Переяславі, а згодом, у вересні 1651 р., — у Білій Церкві. А. Кисіль прагнув повернути лад, що існував на українських землях до війни. Водночас він хотів посилити вплив русинської православної шляхти, до якої сам належав. Це метання між двома таборами призвело до логічного фіналу: «і від поляків я маю біду, і від своїх — русинів — також». Обидві сторони висували на його адресу безпідставні звинувачення у зраді інтересів.
Висловіть обґрунтоване судження: чи були результати Збаразько-Зборівської кампанії успішними для повстанців?
Після битви під Лоєвом. Гобелен ХVІІІ ст. (фрагмент)
Тим часом із боку Білорусії на українські землі розпочали наступ війська литовського гетьмана Януша Радзивілла. Наказний гетьман М.-С. Кричевський за розпорядженням Б. Хмельницького спробував зупинити литовське військо біля міста Лоєв наприкінці липня 1649 р., але зазнав поразки. М.-С. Кричевський був смертельно поранений, а козаки відступили. Однак завдання Б. Хмельницького вони виконали. Унаслідок значних втрат Я. Радзивілл відмовився від вторгнення в козацьку Україну.
Під місто Збараж до Б. Хмельницького прибула 30—40-тисячна кримськотатарська орда під проводом хана Ісляма ІІІ Герая. Гетьман розпочав наступ у липні, маючи у своєму розпорядженні 80—90 тис. вояків. Кількість польського війська становила 15 тис., а зі слугами досягала 28 тис. осіб. Обороною Збаража керував князь Я. Вишневецький. Облога замку й запеклі бої під його стінами тривали майже півтора місяця.
ЦІКАВІ ФАКТИ
У той час як розгорталися вирішальні події Національно-визвольної війни на Волині, наприкінці липня 1649 р. спалахнули бої під містом Лоєв, де була переправа через Дніпро. Оволодіння нею відкривало шлях для польсько-литовських військ на Київ. Усвідомлюючи це, Б. Хмельницький відіслав на північний кордон наказним гетьманом київського полковника М.-С. Кричевського. Тут наступали литовські війська під командуванням князя Я. Радзивілла. Обидва досвідчені полководці маневрами намагалися зайняти вигідні позиції.
Зрештою війська зійшлися в зустрічному бою. Ціною великих втрат наступ литовських військ зупинили. Однак у бою було важко поранено М.-С. Кричевського. Відчуваючи за собою провину за загибель такої великої кількості козаків, наказний гетьман попросив залишити його помирати на полі битви.
Вражений військовою звитягою М.-С. Кричевського, литовський князь Я. Радзивілл розпорядився намалювати його посмертний портрет, поховати гетьмана з усіма почестями, насипати над могилою «вождя непокірних козаків» найвищий курган і поставити на ньому хрест. Із почестями також поховали близько 7 тис. загиблих козаків у 19 могилах із курганами.
Проте значними втрати були не лише з української сторони. Литовці також втратили близько 6 тис. вояків. Крім того, під час бою вони використали майже всі бойові припаси. У розпорядженні князя Я. Радзивілла залишилася лише одна бочка пороху, і зрозуміло, що з таким забезпеченням похід в Україну був для литовської армії приречений на провал.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Події облоги Збаража покладено в основу роману «Вогнем і мечем» польського письменника Генріка Сенкевича та зображено у фільмі «Гетьман» (2015 р.) українського режисера Валерія Ямбурського.
Титульна сторінка реєстру Війська Запорозького 1649 р., у який було вписано 40 тис. козаків. Ліворуч містяться герб гетьмана Б. Хмельницького і повний титул польського короля й великого князя литовського Яна II Казимира
Козацька могила і пам’ятний камінь на місці битви під Зборовом 1649 р. (Тернопільська обл.). Сучасний вигляд
Від розвідки Б. Хмельницький та Іслям ІІІ Герай дізналися, що на допомогу обложеним прямує 35-тисячне військо короля Яна ІІ Казимира. Щоб не дати польським частинам об’єднатися, було вирішено розбити коронне військо під Зборовом. Туди рушили майже 40 тис. козаків і 20 тис. татар, очолюваних гетьманом і кримським ханом.
Битва під Зборовом відбулася 5 серпня 1649 р. Становище польської армії було критичним, і військо гетьмана могло здобути перемогу, проте хан Іслям ІІІ Герай не був зацікавлений у цьому. Він наполіг, щоб Б. Хмельницький припинив битву та уклав із польським королем вигідну для Кримського ханства угоду. Гетьман був змушений погодитися на запропоновані Яном ІІ Казимиром умови.
За Зборівським договором король визнавав самоврядність Війська Запорозького в межах Брацлавського, Київського та Чернігівського воєводств. Фактично Українська козацька держава визнавалася як автономне утворення у складі Речі Посполитої. Із цієї території виводилися польські війська.
Кількість козацького реєстру обмежувалася 40 тис. осіб, а не включені до нього козаки поверталися під владу панів. Підтверджувалися давні права і привілеї Війська Запорозького. На землях, що переходили під владу гетьмана, польський уряд зобов’язувався призначати на адміністративні посади лише православних шляхтичів.
Усім учасникам війни оголошувалася амністія. Шляхта, маєтки якої були розташовані на підвладній гетьману території, могла повернутися до них, а її піддані мали виконувати всі ті повинності, що й раніше. Київському православному митрополиту та двом єпископам були обіцяні місця в сенаті.
Питання про ліквідацію церковної унії та повернення православній церкві її майна мало вирішитися на найближчому сеймі.
ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ
З «Історії війни козаків проти Польщі» секретаря французького посольства у Варшаві П. Шевальє (1663 р.)
Коли його величність польський король погодився на переговори й було обрано для цього місце між двома арміями, туди прибули візир і канцлер Оссолінський. Візир зажадав, щоб було задоволено вимоги запорозьких козаків, а також щоб на відшкодування за понесені татарами втрати в цьому поході й загибель їхніх людей татарським загонам можна було на зворотній дорозі цілком вільно нападати та грабувати. Наступного дня, тобто 17 серпня. до уповноважених приєднався Хмельницький; він вимагав амністії для себе, своїх козаків і селян-повстанців, а також гарантування свободи козакам і грецькій церкві. Нарешті після деяких суперечок укладено того самого дня мир із козаками й татарами на таких умовах.
Робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. Яку роль відіграла татарська сторона в укладанні Зборівського договору? 2. Які вимоги до польської сторони висував гетьман Б. Хмельницький?
Татари атакують польську піхоту. Реконструкція битви під Зборовом. 2009 р.
У володіння гетьмана переходив Чигирин, що ставав його резиденцією. На території, що перебували під контролем козацтва, заборонялася присутність єврейського населення. Єзуїти позбавлялися права утримувати тут навчальні заклади.
Польський король відповідно до укладеної угоди з кримським ханом зобов’язувався сплатити викуп у 200 тис. талерів і щорічно виплачувати упоминки (різновид данини). Окремо (за 200 тис. талерів) знімалася облога Збаража, і татарам дозволялося брати ясир на українських землях під час повернення додому.
У козацькій Україні досить неоднозначні умови договору спричинили невдоволення та чимало протестів населення. Гетьману довелося докласти зусиль, щоб не допустити загострення ситуації. Уряд Речі Посполитої також не влаштовували умови договору. Обидві сторони готувалися до продовження війни.
ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?
- Перемоги, здобуті Б. Хмельницьким під час воєнної кампанії 1648 р., засвідчили полководницький талант гетьмана.
- Проголошена Б. Хмельницьким програма побудови Української козацької держави була шляхом до створення окремої держави в межах розселення українців.
- Підсумком Збаразько-Зборівської кампанії 1649 р. стало визнання польською стороною досить обмеженого автономного статусу козацької України. Це не відповідало висунутій Б. Хмельницьким програмі побудови Української козацької держави й було лише вимушеним кроком, зробленим під тиском обставин.
ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ
1648 р. — битви на Жовтих Водах, під Корсунем та Пилявцями.
1649 р. — Збаразько-Зборівська кампанія. Зборівський договір.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Ланцюжок». Правила гри. Учитель/учителька роздає учням та ученицям картки, де вказані події, що відбулися в певний історичний період (тут: у 1648—1649 рр.). Їх необхідно скласти у хронологічній послідовності. Перемагає той учень/учениця, що швидше за всіх правильно виконає завдання.
2. Як військове мистецтво козаків допомогло їм здобути перемоги в битвах на Жовтих Водах, під Корсунем та Пилявцями? 3. Укажіть результати визвольного походу козацького війська до Галичини. 4. Назвіть основні положення висунутої Б. Хмельницьким програми побудови Української козацької держави. 5. Якими були основні події Збаразько-Зборівської кампанії? 6. У чому були здобутки та втрати повстанців унаслідок укладення Зборівського договору?
7. Колективне обговорення. Чим період 1648—1649 рр. у Національно-визвольній війні відрізнявся від козацько-селянських повстань 20—30-х рр. XVII ст.? 8. Покажіть на карті (с. 99) місця подій, пов’язаних із розгортанням національно-визвольної боротьби в 1648—1649 рр. на українських землях. 9. Продовжте складання таблиці «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.» (с. 101).
10. Робота в парах. Обговоріть і запропонуйте розв’язання історичної задачі. Український історик ХХ ст. В. Липинський вважав, що наказний гетьман М.-С. Кричевський своєю жертовністю врятував повстанське військо від катастрофи опинитися між двох вогнів. Поясніть, як ви розумієте цю думку.
Коментарі (0)