§ 34. УКРАЇНА ТА КРИМСЬКЕ ХАНСТВО У ВИРІ РОСІЙСЬКО-ТУРЕЦЬКИХ ВОЄН XVIII ст.

Що дозволило Російській імперії успішно використати імперський принцип «розділяти, щоб володарювати» у підпорядкуванні Півдня України та Кримського ханства?

1. Україна-Гетьманщина в російсько-турецьких війнах

Російська імперія давно пробивала собі шлях до Чорного моря й готувалася до боротьби з Османською імперією. У війні 1768-1774 рр., що розпочалася у вересні 1768 р., одразу ж була задіяна Україна. Малоросійський генерал-губернатор і президент Другої малоросійської колегії повністю підпорядкував господарство Гетьманщини задоволенню потреб російської армії.

Людей і транспортні засоби десятками тисяч відмобілізовували будівельниками на фортифікаційні роботи в райони ведення бойових дій, спорудження переправ через річки, погоничами для перевезення військових вантажів, будівельних матеріалів, дров, сіна, сушення сухарів для російської армії. Знову українці страждали від вилучень худоби, транспортних засобів і продовольства. Українська скарбниця стала постачальником грошей для російської армії. Мешканців Гетьманщини масово залучали до будівництва Дніпровської оборонної лінії.

Історичний факт

Поки 13 козацьких полків Гетьманщини та 11 тис. запорожців воювали, забезпечуючи себе власним коштом, Гетьманщина утримувала на фронті 6 російських драгунських полків, потративши на це протягом війни майже 700 тис. рублів. Приблизно 2 млн рублів із Генеральної військової канцелярії було використано на «татарські витрати», на купівлю для російської армії десятків тисяч волів, коней, упряжі, возів, провіанту та фуражу, забезпечення розвідувальних акцій, транспортування через Україну воєнних вантажів тощо.

У лютому 1780 р. Катерина II звеліла надати з українського скарбу в розпорядження севастопольського генерал-квартирмейстера «на будівлі, необхідні для флоту нашого чорноморського, 203 640 рублів».

На імперські справи витрачалися й гроші Слобожанщини. Так, 1774 р. для підкупу ногайських ватажків звідти було витрачено 100 тис. руб.

Постійні побори російського командування змусили козацьку старшину Гетьманщини висунути вимогу до імперської влади «Про виплату боргів малоросійському народові», проте грошей ніхто не повернув.

• Продовжте відомий вислів: «Якщо народ не годує власну армію, то...»

2. Участь запорожців у російсько-турецькій війні 1768-1774 рр.

Із самого початку війни Військо Запорозьке брало участь у воєнних діях. Уже в жовтні 1768 р. П. Рум’янцев наказав кошовому Запорозької Січі П. Калнишевському «усе військо своє налагодити... у воєнний порядок негайно, щоб готові ви були до негайного ополчення». У 1769 р. запорожці й місцеве населення не допустили прориву 100-тисячної турецької армії в глиб України. Як знавців території та воєнної тактики ворога, козаків широко використовували у форпостній службі та проведенні розвідувально-диверсійних операцій. 11 тис. запорожців билися в авангарді російських військ за чорноморські фортеці Очаків, Кінбурн, Хаджибей. Козаки прославилися при здобутті Криму, зокрема взятті Кафи (Феодосії), у боях за Журжу, рейдах на Тульчу й Ісакчу, в облозі й штурмі Бендер, у рейдах на дунайські фортеці. Особливо відзначився запорозький чорноморський флот. Він витіснив турецьку ескадру з гирла річки Дніпра, розбив турецьку флотилію біля гирла річки Дунаю. Запорозький флот захопив десятки турецьких суден різного типу, велику кількість гармат, зброї, боєприпасів, знищив і захопив у полон тисячі турецьких вояків.

Прапор козацького флоту. 1734 р.

Військовим мистецтвом і мужністю козаки здобули загальне визнання та повагу. 1770 р. Катерина II оголосила Війську Запорозькому Низовому подяку: нагородила П. Калнишевського золотою медаллю з діамантами на андріївській стрічці, 16 старшин — золотими, а 1000 козаків — срібними медалями.

У Європі про козаків писали як про військовий орден, порівнювали з мальтійськими лицарями, дивувалися їхнім республіканським порядкам, друкували книжки, у яких аналізували військове мистецтво, захоплювалися героїзмом у боротьбі з турками. До козацького товариства записався славнозвісний математик Леонард Ейлер. Не гребувало записуватися в козаки й вище російське офіцерство. Почесними козаками стали майор М. Кутузов, командувачі російських військ П. Паній та О. Прозоровський, губернатор Г. Потьомкін.

Здавалося, що своїм героїзмом, європейським авторитетом і господарюванням козаки заклали міцні підвалини для успішного розвитку, упевненості в майбутньому. Проте, як відомо, Російська імперія «віддячила» козакам знищенням Запорозької Січі відразу ж після закінчення переможної війни.

3. Ліквідація Кримського ханства. Уключення його до складу Російської імперії

1774 р. російська армія наблизилася до Стамбула. Турецький уряд запросив миру. Війна завершилася підписанням Кючук-Кайнарджийського мирного договору. Відповідно до нього, Росія отримала вихід до Чорного моря. їй відійшло узбережжя між Бугом і Дніпром та інші окремі території в Північному Причорномор’ї і Приазов’ї. Росія здобула право вільної торгівлі в Чорному морі.

Одним із вирішальних наслідків перемоги Російської імперії над Туреччиною у війні 1768-1774 рр. стало проголошення незалежності Криму під протекторатом Росії. У «незалежному» Криму відразу ж розгорілася боротьба між протурецьким і проросійським угрупованнями. Опираючись на розміщені тут ще під час війни війська, Росія взяла під контроль кримську політику й у 1776 р. привела до влади слухняного Шагін-Гірея.

Новий хан одразу ж вирішив позбавити кримську знать можливості в майбутньому впливати на вибори хана й у такий спосіб впливати на визначення політичного курсу Криму. З цією метою він вирішив запровадити особисте спадкове право на ханський престол. Хан розпочав облаштування нової столиці в Кафі, вирішив створити регулярну армію за російським зразком: з рекрутськими наборами, муштрою, паличною дисципліною. Увів у грошовий обіг мідні гроші.

Ці перетворення викликали в татар відверте незадоволення, тим більше, що вони призвели до надмірного зростання податків, стягнення яких хан продав відкупникам, що чинили відверте свавілля над платниками. Проти хана в жовтні 1777 р. вибухнуло повстання, придушене лише силами Росії на початку 1778 р.

Щоб виправдати свою присутність і втручання у внутрішні справи Криму, Катерина II звинуватила кримських татар у переслідуванні християн. Незважаючи на те, що християни користувалися в Криму всіма правами (їм було заборонено лише відвідувати мечеті) і вільно жили та господарювали, Катерина 11 наказала виселити з півострова десятки тисяч греків, вірмен, представників інших народів. Цією першою в історії масовою депортацією 1778 р. вона хотіла виправдати в очах світу й уже заплановану анексію Криму.

Водночас унаслідок масової депортації Крим утрачав значну частку господарськи активного населення. Це завдало великої шкоди економіці Криму й суттєво посилювало залежність ханату від Російської імперії.

Історичний факт

Про переселення християнам було оголошено на Великдень 23 квітня 1778 р. Невдовзі з Азовської губернії надійшло 6 тис. підвод, а в серпні-вересні під наглядом російських військ майже 33 тис. греків і 12,5 тис. вірмен було вивезено з Криму. По дорозі й під час першої зимівлі загинула третина переселенців.

У жовтні 1781 р. хан поступив на російську службу як капітан Преображенського лейбгвардійського полку. Це викликало в кримчан і ногайців нову хвилю обурення. Майже всі ногайські орди відмовилися визнавати хана й були повернуті до покори лише силою російської зброї.

Історичний факт

У кримському ханстві була дуже добре розвинута освіта. Мектебе (школи) діяли в кожному селі, де були мечеті. Мектебе утримували коштом селян чи міщан, а їхнє відвідування було обов’язковим для всіх дітей віком 6-15 років.

К. Боссолі. Ханський палац у Бахчисараї. 1857 р.

Наступного року до кримського хана звернувся релігійний глава Криму — муфтій. Відображаючи настрої кримської еліти, він закликав хана поважати традиції і закони ісламу. У відповідь Шагін-Гірей вчинив страшний злочин і стратив муфтія. У країні вибухнуло нове повстання. Хан змушений був тікати до російського кордону.

Як тільки ханом був проголошений лідер повстанців Батир-Гірей, російські війська вступили в Крим.

Навесні 1783 р. в Криму перебувало майже 54 тис. солдатів. Хоча татари не чинили жодного опору, московити спалили більше тисячі міст і сіл, ущент зруйнували пам’ятку світової культури — старовинний Херсонес.

Історичний факт

Професор Кембриджського університету Е. Кларк на власні очі бачив, як московити мінами підривали дорогоцінні пам’ятки античної та ранньохристиянської архітектури, гаками розтягали мармурові блоки й за наказами командування використовували їх для будівництва доріг і воєнних споруд тощо.

У 1833 р. за наказом тодішнього губернатора в «мешканців Криму відібрано й спалено всі старовинні рукописи, записи й рукописні книги».

• Поміркуйте, чому загарбники завжди нищать культурні здобутки завойованого народу.

У відповідь на насильницьке приєднання Криму до Російської імперії Туреччина оголосила Росії війну.

4. Участь козацтва в російсько-турецькій війні 1787-1791 рр.

Чорноморські, бузькі та катеринославські козаки чисельністю майже 12,6 тис. брали активну участь у цій війні. Разом із регулярними українськими козацькими полками Лівобережжя й Слобожанщини вони героїчно завойовували сухопутні й морські фортеці турків. Козаки взяли участь у переможних для Російської імперії битвах під Кінбурном, Фокшанами, на річці Римнику, узятті Очакова, Хаджибея, Ізмаїла та багатьох інших фортець.

Історичний факт

11 вересня 1789 р. на річці Римнику відбулася битва між 100-тисячною турецькою та 25-тисячною російською арміями. Перелом у хід битви внесли Чернігівський і Стародубський карабінерні полки, що складалися з колишніх козаків України-Гетьманщини. Вони першими прорвалися на ворожі позиції.

Чорноморський козацький флот під командуванням А. Головатого витіснив із гирла Дунаю турецький флот чисельністю 200 суден, потопивши половину з них. Це дало можливість повністю заблокувати головний опорний пункт Туреччини в Подунав’ї — неприступну фортецю Ізмаїл (11 бастіонів, 260 гармат, з них 100 повернених до Дунаю, 35-тисячний гарнізон).

6,3 тис. козаків відіграли роль морського десанту, який вирішив долю штурму Ізмаїлу в грудні 1790 р. За наказом російського полководця О. Суворова 500 козацьких старшин було нагороджено золотими медальйонами «За відмінну хоробрість», 3. Чепігу — орденом св. Георгія, А. Головатого — орденом св. Володимира й іменною шаблею «За хоробрість».

Історичний факт

Архівні документи засвідчують, що фортецю Хаджибей (до того — давній порт Коцюбіїв) 14 вересня 1789 р. взяли штурмом 6 козацьких (3 кінних і 3 піших) полків під командуванням Захара Чепіги спільно з 2 російськими батальйонами Йосипа де Рібаса. Натиск був настільки несподіваним і відчайдушним, що вже через чверть години турки відступили.

12 козацьких чайок стали першим військовим флотом, що захищав засновану тут Одесу з моря. Серед тисячі перших одеситів щонайменше 600 були українськими козаками. Тому перший «градоначальник» Одеси Й. де Рібас стверджував: «Росіяни утвердилися в Хаджибеї, який невдовзі став Одесою, під тупіт запорозького гопака».

• Поміркуйте, чому про цей факт нині знають лише зацікавлені історією люди.

У цій війні майже 5-7 тис. козаків воювали й на боці Османської імперії. Це були ті запорожці, які не підкорилися Катерині II і після ліквідації Запорозької Січі утворили Задунайську Січ.

Після укладення мирного договору з Туреччиною в 1791 р. до Росії відійшли давні українські землі між Південним Бугом і Дністром. Козаки почали селитися на визволених ними ж територіях, але на ці родючі землі вже накинули оком російські та молдовські поміщики. Щоб не створювати нового вогнища боротьби українського народу за волю, російський уряд вирішив у 1792-1794 рр. переселити козаків на річку Кубань для виконання прикордонної служби на Північному Кавказі.

5. Заселення Південної України

Захопивши мільйони десятин українських територій, російський уряд і генерал-губернатор Г. Потьомкін почали роздавати землі Запорожжя та Кримського ханства фаворитам імператриці, вельможам і генералам. Так, генерал-прокурор сенату О. Вяземський отримав 200 тис. десятин, граф Г. Потьомкін — 150 тис. Підприємливим поміщикам дозволяли брати не більше 1500 десятин землі для заснування маєтку за умови, що через п’ять років у ньому оселиться не менше 13 селянських дворів.

Основний потік селян-переселенців ішов із Правобережжя. Поселялися також і селяни з Лівобережної та Слобідської України. Найслабшим був потік з російських губерній. Як наслідок, наприкінці XVIII ст. в Катеринославській губернії проживало 80-85 % українців, а в Херсонській — 91 %. Отже, частка українців тут була навіть вищою, ніж на Правобережжі й Слобожанщині. Поспішаючи якнайшвидше заселити колишні запорозькі землі, Г. Потьомкін дозволив селитися втікачам, видавши в 1776 р. указ «утікачів не повертати». Указ діяв до 1791 р., тому чи не найбільшу групу селянських прибульців становили втікачі.

У Причорномор’ї влада почала розвивати старі та будувати нові міста - Олександрівськ, Катеринослав, Херсон, Маріуполь, Одесу, Миколаїв. На вільні землі імперський уряд закликав селитися іноземних колоністів: сербів, молдован, греків і болгар. Найпомітнішою стала німецька колонізаційна хвиля. Родючі вільні ґрунти заманили в Україну майже 100 тис. німецьких колоністів. У 1778 р. за наказом Катерини II російський полководець О. Суворов за кілька тижнів насильно виселив із Криму в Південну Україну, на береги Азовського моря, греків і вірмен.

На думку вченого

Як писала історик Н. Полонська-Василенко, «заселення Південної України з її запорозькими степами та наближення до Чорного моря мали величезне значення для України, незважаючи на те, що робилося все це "во славу Росії та її величі”. Прагнення Росії заволодіти Чорноморським узбережжям збігалося з прагненнями України, яка протягом свого історичного існування, починаючи з походів Аскольда й закінчуючи проектами Мазепи, домагалася панування на Чорному морі... Україна дістала вихід до Чорного моря й перед нею відкрився шлях до небувалого економічного розвитку».

Завдання та запитання

1. Оцініть, як на господарстві України-Гетьманщини позначилися російсько-турецькі війни.

2. Розкажіть про участь запорожців у війнах 1768-1774, 1787-1791 рр.

3. Поясніть причини інтересу до козаків, який винику Європі в другій половині XVIII ст.

4. Покажіть на історичній мапі місця головних воєнних подій у російсько-турецьких війнах.

5. Визначте основні потоки колонізації, які були спрямовані на південні землі України.

6. Проаналізуйте політичні обставини приєднання Криму до Російської імперії.

7. Охарактеризуйте поведінку російських завойовників у Криму з огляду на такі загальнолюдські цінності, як свобода, гуманізм, повага до людської гідності, правда.

8. Опишіть історичну картину освоєння Півдня України в останні десятиліття XVIII ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно