Українські землі в першій половині XVI ст. Люблінська унія 1569 р.
- 16-10-2022, 23:53
- 317
8 Клас , Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк 2021
§ 1. Українські землі в першій половині XVI ст. Люблінська унія 1569 р.
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: про політичне становище українських земель у першій половині XVI ст.; якими були передумови укладення, сутність і наслідки прийняття Люблінської унії для українського суспільства; що таке «Корона Польська», «Люблінська унія», «федеративна держава», «воєводство», «Литовські статути», «шляхетська демократія»; хто такі «магнати», «шляхта», «русини».
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Покажіть на карті атласу держави, у складі яких перебували українські землі наприкінці XV ст. 2. Які українські землі в цей час перебували у складі Корони Польської та Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтійського? 3. Порівняйте становище українських земель під польською та литовською владою наприкінці XV ст.
1. Політичне становище українських земель у першій половині XVI ст. У першій половині XVI ст. українські землі перебували у складі різних держав. Значна їх частина, а саме Підляшшя, Волинь, Східне Поділля (Брацлавщина) і Київщина, входила до складу Великого князівства Литовського, Руського й Жемайтійського (далі — Велике князівство Литовське, або Литва). Галичина, Белзщина, Холмщина та Західне Поділля належали до Корони Польської. Від середини XIV ст. Буковина стала частиною Молдавського князівства. У 1514 р. Молдавське князівство разом з українськими землями, що перебували в його складі, потрапило в залежність від Османської імперії. Закарпаттям із XIII ст. володіло Угорське королівство. Унаслідок поразки від турків-османів під Могачем у 1526 р. Угорщина втратила незалежність, а Закарпаття поділили Священна Римська імперія (західна частина) і залежне від турків-османів Трансільванське (Семиградське) князівство (східна частина).
На Кримському півострові та частині Північного Причорномор’я від середини XV ст. існувала держава кримськотатарського народу — Кримське ханство, яке з 1475 р. було васалом Османської імперії. Чернігово-Сіверщина внаслідок московсько-литовських війн кінця XV — початку XVI ст. увійшла до складу Московської держави.
2. Передумови укладення унії. Люблінський сейм 1569 р. У 60-ті рр. XVI ст. на українських землях відбулися важливі зміни, пов’язані з об’єднанням Корони Польської і Великого князівства Литовського в єдине державне утворення відповідно до умов Люблінської унії.
Корона Польська — 1) офіційна назва держави, впроваджена в Польському королівстві від середини XIV ст.; 2) поняття, що позначає устрій Польської держави.
- Чи правильним є судження, що обидві держави — учасники Люблінської унії були зацікавлені в об’єднанні, але по-різному? Чому?
Люблінська унія — об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського в одну державу — Річ Посполиту на спільному засіданні представників литовського та польського сеймів у 1569 р. в місті Люблін.
УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в першій половині XVI ст.
Магнати (від латин. magnatus — багатій, знатна людина) — аристократи, родовиті великі землевласники в Угорщині, Польщі, Литві, Україні, Білорусії та деяких інших країнах Європи.
Шляхта — привілейований стан у Польщі, Литві, Україні та Білорусії, які в XIV—XVIII ст. входили до складу Корони Польської, Великого князівства Литовського або Речі Посполитої.
Якими були передумови їхнього об’єднання? У цей час Велике князівство Литовське дуже послабилося. Зазнавши поразки у війнах із Московією наприкінці XV — у першій половині XVI ст., воно втратило досить значні території. Із 1561 р. Литва брала участь у Лівонській війні проти Московської держави. Унаслідок поразок Велике князівство Литовське опинилося у глибокій кризі та прагнуло отримати воєнну допомогу від Польщі. Натомість остання сподівалася скористатися ослабленням Литви, щоб реалізувати плани щодо збільшення території своєї держави.
Ідея об’єднання Литви та Польщі мала прихильників в обох державах, проте відрізнялася за змістом. Литовські магнати, що мали панівне становище, погоджувалися на об’єднання «двох рівних» держав за умови існування окремого сейму й збереження свого привілейованого становища. Польські магнати, дрібна й середня шляхта загалом підтримували ідею об’єднання. Вони вбачали в цьому можливість отримати нові землі й залежних селян.
Люблінська унія. Художник Я. Матейко. Кінець XIX ст.
Федеративна держава — держава, що складається з декількох державних утворень, кожне з яких, зберігаючи власні органи влади, підпорядковується загальнофедеративним органам влади.
Герб (1) і прапор (2) Речі Посполитої. Сучасний малюнок
Литовсько-руська шляхта здебільшого схвально ставилася до об’єднання Литви та Польщі, сподіваючись, що завдяки цьому влада зміцніє та зможе захистити південні кордони від нападів кримських татар. Об’єднання двох держав відповідало також економічним інтересам литовсько-руської шляхти, оскільки через Польщу проходили торговельні шляхи до країн Західної Європи.
Для вирішення питання про об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського в 1569 р. в польському місті Люблін зібрався спільний сейм представників привілейованих станів двох держав. Гострі суперечки щодо форми об’єднання тривали близько шести місяців. Литовська сторона виступала за створення федеративної держави, а польська — за інкорпорацію (включення) Литви до складу Польщі.
Переконавшись, що польська сторона не збирається зважати на її пропозиції, литовська делегація залишила сейм, зірвавши його роботу. У відповідь на це польський сенат (верхня палата сейму) закликав готуватися до війни з Великим князівством Литовським та вимагав від короля Жигмунта (Сигізмунда) II Августа прийняти рішення щодо включення до Польщі Волині й Підляшшя. Оголосивши про приєднання цих земель, польський король наказав шляхті, яка мала там маєтки, прибути до Любліна та присягнути Польщі (інакше їм загрожувала втрата володінь). Пізніше король видав привілей про повернення під свою владу Брацлавщини й Київщини, стверджуючи, що «вся Руська земля з давніх часів, починаючи від предків наших королів польських, була приєднана разом з іншими першими частинами до Польської Корони».
Литовська делегація змушена була підкоритися польській стороні, повернутися на сейм і погодитися на вилучення зі складу своєї держави зазначених українських земель за умови створення федеративної держави.
1 липня 1569 р. в Любліні уклали унію (союз) про об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського у федеративну державу «двох народів» — Річ Посполиту (дослівно — республіку).
Короля об’єднаної держави спільно обирала на сеймі польська й литовська шляхта. Польща й Литва зберігали окремі законодавство, судову систему, центральний і територіальний уряди, військо та фінанси. У свою чергу, у Литві сейм ліквідовувався, і вона втратила право на самостійні відносини з іншими державами.
3. Суспільно-політичні зміни на українських землях після Люблінської унії. Укладення унії сприяло перемозі польської та литовської армій у Лівонській війні. Річ Посполита стала однією з наймогутніших європейських держав того часу. Поступово посилилася її роль як культурного осередку з поширення цінностей західної цивілізації серед слов’янських і балтських народів. Водночас у Речі Посполитій існували передумови для майбутніх економічних і політичних переваг польської сторони й недостатньо враховувалися інтереси місцевої русинської спільноти.
- Якими були позитивні й негативні наслідки Люблінської унії?
АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ
Русини — спільна назва, яку використовували в ХVІ—ХVІІІ ст. у Речі Посполитій щодо православного руського народу (зараз — білоруси та українці).
Воєводство — адміністративно-територіальна одиниця на українських землях у складі Великого князівства Литовського й Корони Польської у XV—XVIII ст., очолювана воєводою.
Литовські статути — зводи законів Великого князівства Литовського 1529, 1566 і 1588 рр., створені на основі місцевого литовського і руського (білоруського й українського) права з відповідним останньому судочинством.
«Шляхетська демократія» — назва, що використовувалася щодо устрою Речі Посполитої, за якого провідна роль у державі належала шляхті, що управляла від імені всього населення.
Українські землі у складі Речі Посполитої поділялися на воєводства, які складалися з повітів, де адміністративна й судова влада зосереджувалася у призначуваних королем старост. У воєводствах і повітах для вирішення місцевих питань, обрання депутатів на загальнодержавний Вальний (загальний) сейм час від часу скликали шляхетські сеймики. На чолі воєводств стояли воєводи, яких також призначав король. Вони здійснювали адміністративну та військову владу, головували на місцевих шляхетських сеймиках.
Для українських земель Люблінська унія мала як позитивні, так і негативні наслідки. Так, на приєднаних до Польщі українських землях зберігалися судочинство за нормами Литовських статутів та ведення діловодства руською мовою (так називали тоді українську та білоруську мови). Русинська шляхта мала можливість обіймати посади в місцевій адміністрації незалежно від свого віросповідання. Завдяки Люблінській унії українські землі залучилися до нових форм суспільного життя: «шляхетської демократії», місцевого самоврядування, станового судочинства тощо. Через Польщу на українські землі поширився західноєвропейський культурний вплив, збільшувалася кількість навчальних закладів.
Водночас необхідність брати участь у роботі сеймиків, Вального сейму, спілкування з польськими урядовцями спричиняли поступову полонізацію (ополячення) русинської шляхти. Люблінська унія надала можливість королю наділяти польську знать маєтками на приєднаних територіях. Виникнення на українських землях володінь польських магнатів спричинило посилення визиску селянства. Третій Литовський статут 1588 р. перетворив селян, які проживали на землі власника маєтку понад десять років, на кріпаків.
Унаслідок полонізації та окатоличення погіршувалося становище значної частини українського населення. Не виправдалися також сподівання русинського шляхетства на те, що в новій державі його землі будуть надійно захищені від нападів кримських татар і наїздів польської шляхти.
Працюємо з хронологією
1569 р. — укладення Люблінської унії.
1588 р. — прийняття Третього Литовського статуту.
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
- У першій половині XVI ст. українські землі перебували у складі різних держав.
- У 60-х рр. XVI ст. сформувалися передумови для об’єднання Корони Польської та Великого князівства Литовського в єдину державу. Проте бачення форми та змісту майбутнього державного об’єднання в його учасників суттєво відрізнялося.
- Унаслідок укладення Люблінської унії на карті Європи постала нова держава — Річ Посполита. Більша частина українських земель опинилася під польською владою.
На думку сучасного українського дослідника Петра Кралюка, Люблінська унія певною мірою перешкодила в XVI ст. бажанню Московії поглинути українські землі й розчинити їх у «московському морі». Проте вона сприяла розчиненню тогочасної української верхівки в «польському морі».
Запитання та завдання
1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Асоціації». Правила гри. Учитель/учителька називає термін, ім’я історичної особи, історичне явище тощо за матеріалом параграфа. Учні та учениці мають навести асоціації щодо цього слова та пояснити їх.
2. Яким було становище українських земель у першій половині XVI ст.? 3. У чому полягали передумови об’єднання Польщі та Литви і його бачення польською, литовською та українською сторонами? 4. За яких обставин уклали Люблінську унію? 5. Що змінилося після Люблінської унії для українських земель?
6. Покажіть на карті (с. 5), до складу якої держави та які саме українські землі входили в першій половині XVI ст. До складу якої держави входили в цей час землі, де ви живете? 7. Покажіть на карті атласу центри воєводств, створених польською владою на землях, отриманих за Люблінською унією. 8. Складіть таблицю «Укладення Люблінської унії».
Перша сторінка Третього Литовського статуту 1588 р. Фотокопія
9. Робота в малих групах. Обговоріть і запропонуйте розв’язання історичної задачі. Польський король Жигмунт II Август у виданому 6 червня 1569 р. привілеї про повернення Київщини до складу Польщі наголошував: «Київ був і залишається головою і головним містом Руської землі, а вся Руська земля з давніх часів, починаючи від предків наших королів польських, була приєднана разом з іншими першими частинами (Підляшшям, Волинню і Брацлавщиною — Авт.) до Польської Корони». Чи поділяєте ви цю думку? Наведіть факти, які її підтверджують. 10. До уроку узагальнення за розділом підготуйте навчальний проект «Що розповідають про минуле історичні пам’ятки XVI — першої половини XVII ст. у населеному пункті (регіоні), де я живу або який відвідував(-ла)». Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку.
Коментарі (0)