Узагальнення до теми 3 «Початок Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Відродження Української держави»
- 26-09-2022, 18:10
- 261
8 Клас , Історія України 8 клас Струкевич
УЗАГАЛЬНЕННЯ ДО ТЕМИ 3 «ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ середини XVII ст. ВІДРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ»
Національне й релігійне приниження, наступ на культуру й самобутність, втрата прав усіх без виключення українських станів і верств, посилення феодального визиску, що розпочалися після Люблінської унії 1569 р., підняли український народ на Національно-визвольну війну. Урахувавши причини поразок попередніх козацьких повстань, Б. Хмельницький та його сподвижники протягом 1648 р. зуміли завдати Речі Посполитій значних жорстоких поразок і провести цілий ряд жорстоких переможних битв у наступні роки. Вершиною військового мистецтва гетьмана стала перемога під горою Батіг. Наші предки в грандіозних битвах відновили власну гідність і впевнилися у своїй рівновартості з іншими народами.
На початковому етапі Національно-визвольної війни військово-політичний провід козацтва вів боротьбу за те, щоб Україні було надано статус рівноправного учасника Речі Посполитої, подібного до статусу Великого князівства Литовського.
У лютому 1649 р. Б. Хмельницький перейнявся ідеєю створення незалежної соборної української держави. Відтоді ця ідея стала провідною в житті та діяльності гетьмана й згуртованого ним козацтва. Наслідком їхніх зусиль стало створення Української козацької держави — Війська Запорозького. Державна програма Б. Хмельницького включала: підкреслення спадкоємності з Київською державою; визволення всіх українських земель з-під влади Польщі; створення власної незалежної держави; досягнення ідеалу соборності, тобто об'єднання в складі української держави всіх споконвічних етнічних українських територій; опертя держави на всі суспільні статі.
Проте роки боротьби за незалежність і соборність зводилися нанівець ненадійним союзником кримським ханом Іслам-Гіреєм. Свою мсту він бачив в однаковому ослабленні обох держав, що дозволило б йому проводити стару хижацьку політику на теренах Східної Європи. Укладення Жванецької угоди між польським королем і кримським ханом серйозно ускладнила як внутрішньо-, так і зовнішньополітичне становище Української козацької держави.
Український уряд постав перед необхідністю укладення нового союзницького договору з надійнішим партнером. Переяславська рада 8 січня 1654 р. визначила таким союзником Московську державу. У березні 1654 р. з нею було укладено українсько-московський договір. За його умовами Україна визнавалася незалежною державою, очолюваною гетьманом. Вона зберігала недоторканною свою форму правління, усі державні установи, які проводили незалежну внутрішню й узгоджену, стосовно Польщі й Туреччини, зовнішню політику. Договір визнавав українську державну територію й територіально-адміністративний поділ на полки й сотні. Він визнавав наявність в Україні власної судової системи, що ґрунтувалася на власних законах, окремої фінансової системи, армії, соціально-економічних відносин, які склалися після вигнання польських землевласників.
Україна стала активним учасником міжнародної політики. Її намагалися задіяти у своїх зовнішньополітичних планах європейські держави, а гетьман використовував співвідношення сил, що складалося в Європі, для зміцнення Української козацької держави.
Створення власної держави дало змогу здійснити грандіозну перебудову економічних відносин на засадах справедливості та вільної праці. В Україні було ліквідовано магнатське й шляхетське землеволодіння, фільварково-панщинне господарювання, кріпацтво. Селяни отримали землю, волю, право переходити в козацтво й інші етапи.
Козацькі та старшинські господарства перетворюватися на господарства фермерського типу, пов'язані з ринком і використанням найманої праці. В Україні формувався новий тип господарювання, який відповідав засадам вільного господарювання в Європі.
Коментарі (0)