Гетьманщина за правління Івана Виговського
- 20-10-2022, 08:19
- 471
8 Клас , Історія України 8 клас Дудар, Гук 2021
§ 18. Гетьманщина за правління Івана Виговського
Назвіть прізвища соратників Богдана Хмельницького. Чи можна стверджувати, що гетьман провадив виважену кадрову політику?
Що Богдан Хмельницький тяжко хворіє, стало зрозуміло на початку 1657 р. Гетьман скликав старшинську раду і за її згодою передав гетьманську булаву своєму шістнадцятирічному синові Юрію. Але вже у вересні 1657 р. в Чигирині відбулася старшинська рада «при зачинених воротях», яка до повноліття Юрія Хмельницького передавала владні повноваження військовому генеральному писарю Івану Виговському. А у жовтні рядове козацтво, міщани й духовенство на генеральній раді в Корсуні підтвердили це рішення.
Після обрання гетьман заявив: «Ся булава доброму — на ласку, а злому — на карність. Коли мене гетьманом обрали, то потурати я в війську нікому не буду, бо Військо Запорозьке без страху бути не може...» Поміркуйте, що мав на увазі Іван Виговський.
Іван Виговський мав досвід канцелярської служби, але, як свідчить анонімний автор, при цьому «мусив добре володіти як язиком, так і кулаком, маючи часті сутички з супротивниками, щоб не вилетіли зуби».
На початку Національно-визвольної війни Виговський, перебуваючи у війську гетьмана коронного Миколи Потоцького, брав участь у битві біля Жовтих Вод, де його було поранено. За легендою, у непритомному стані його полонив якийсь запорожець і продав татарину за поганенького коня. Богдан Хмельницький «викупив Виговського за одну кобилу». Вдячний за порятунок шляхтич склав присягу на вірність козацтву.
Невідомий художник. Іван Виговський. ХІХ ст.
Перейшовши на бік українського війська, Виговський служив особистим писарем гетьмана. Однак, швидко здобувши авторитет, став генеральним писарем Війська Запорозького.
Із квітня 1649 р. Виговського нарівні з гетьманом було залучено до переговорів з іноземними послами. Завдяки зусиллям генерального писаря у 1648 р. було сформовано адміністративний і дипломатичний штаб Хмельницького — Генеральну військову канцелярію. Сам Виговський був утаємничений у найсекретніші справи — як писав один із сучасників, «жоден полковник не знає, що думає Хмельницький, тільки Виговський».
Поміркуйте, якими якостями мав бути наділений Іван Виговський, щоб отримати такий високий рівень довіри від Хмельницького.
Іван Виговський став гетьманом у той час, коли міжнародне і внутрішнє становище Гетьманщини погіршилося. Річ Посполита і Кримське ханство готувалися до реваншу за поразки минулих років. Москва перейшла в наступ на права українських земель, що видно вже з вимог, які привіз до Чигирина царський посол по смерті Богдана Хмельницького. Царські воєводи розглядали Україну й Білорусь як провінції Московського царства. До того ж поширювалися чутки про обмеження царем вольностей Війська Запорозького.
На внутрішню ситуацію в країні негативно вплинули воєнні роки й посилення позицій козацької старшини, що особливо гостро сприймало селянство і рядове козацтво. Старшина прагнула посісти в Гетьманщині місце шляхти, козаки, своєю чергою, виступали проти цього. У таких складних умовах Виговський намагався зберегти авторитет і престиж гетьманської влади.
Юрій Немирич
Дослідники наголошують, що значну негативну реакцію викликало підтвердження Виговським володільницьких прав українського магната, дипломата Юрія Немирича. Відомо, що прагнення козацтва до незалежності Немирич зустрічав у штики. Однак, провівши не одні переговори за участі козацьких ватажків, змінив своє ставлення до козаків, а у липні 1657 р. він, відомий політик і блискучий дипломат, переїхав до Чигирина і прийняв православ’я. Тоді ж Немирич отримав посаду козацького полковника, а після обрання Виговського гетьманом Війська Запорозького одразу став його правою рукою.
Немирич володів величезними латифундіями на півдні Лівобережної України. А Виговський визнавав його право на збирання, хоч і невеликих, але податків на свою користь. Це суперечило козацькій політиці, тож спричинило невдоволення діями гетьмана. До того ж володіння Немирича в Полтавському та Миргородському полках лежали близько до запорозьких земель, які взагалі не знали панського землеволодіння. Тож конфлікт набув загрозливих масштабів.
Поміркуйте, про підтримку якої верстви Виговським свідчить ситуація з Юрієм Немиричем.
Гадяцькі пакти
Знаючи про напружені відносини Виговського з козацтвом, зростання невдоволення підтримкою гетьманом старшини, московити вирішили скористатися ситуацією і підтримали антигетьманський заколот кошового отамана Якова Барабаша та полтавського полковника Мартина Пушкаря. Важливо зауважити, що за таких обставин Виговський шукав мирного порозуміння з опозицією і вдався спочатку до блокади Запорожжя і Полтави. Однак 25 січня 1658 р. проти нього із сорокатисячним військом виступили Пушкар і Барабаш. Вони розбили гетьманське військо, яке очолювали полковники Іван Богун та Іван Сербин. Тоді Виговський мобілізував полки, у яких налічувалося двадцять тисяч козаків, і сорокатисячну татарську орду на чолі зі своїм союзником Карач-беєм. У результаті заколотників було розбито, Мартин Пушкар загинув, а Барабаша повісили. Запорожці із загонів Пушкаря й Барабаша, які вижили, втекли під захист московського війська.
Після цього посилилися антимосковські настрої генеральної старшини з оточення нового гетьмана. Зросло невдоволення вищого духовенства, яке від початку не сприймало Переяславської угоди. Тож Виговський швидко налагодив дипломатичні контакти з Річчю Посполитою.
Після тривалих переговорів 16 вересня 1658 р. гетьман зібрав під Гадячем козацьку раду, на яку прибули й комісари Речі Посполитої. За поданням Виговського рада схвалила Гадяцький договір — угоду про повернення Гетьманщини під владу польського короля.
Присяга короля Яна II Казимира на договорі, підписана 10 червня 1659 р.
Галицький договір, концепцію якого виробив Юрій Немирич, спирався на ідею перетворення Речі Посполитої на федерацію Корони Польської, Великого князівства Литовського і Великого князівства Руського. Усі три частини федерації мали об’єднуватися владою спільно обраного короля, спільним виборним сеймом і зобов’язанням погоджених військових дій проти зовнішнього ворога. Вищим органом законодавчої влади у Великому князівстві Руському мали б виступати Національні Збори, тобто виборний парламент, а виконавча влада — належати пожиттєво обраному і затвердженому королем гетьманові. Також це князівство мало б власну скарбницю, свій вищий судовий трибунал і підпорядковану гетьманові армію — тридцятитисячне Військо Запорозьке, якому підтвердили б усі права та вольності, і десятитисячне наймане військо. Православна церква мала би бути урівняна в правах із Католицькою, відтак у спільному сенаті Речі Посполитої постійні місця сенаторів отримали б православний митрополит і п’ятеро владик.
Чим умови Гадяцького трактату відрізнялися від Березневих статей? Як ви вважаєте, чи Річ Посполита була зацікавлена в налагодженні співпраці з Іваном Виговським? Чи вплине на вашу думку той факт, що сейм вилучив з неї найсуперечливіші моменти та ті положення, які викликали протести шляхти й Католицької церкви? Адже вирішення релігійних проблем відкладалося на майбутнє, спроби розширити територію Великого князівства Руського за рахунок західноукраїнських земель було відкинуто, натомість винятковий привілей православної шляхти на зайняття державних посад у князівстві було залишено лише для Київського воєводства.
Конотопська битва
Наприкінці вересня 1658 р. московський цар звернувся до населення України із закликом до збройного повстання проти Виговського — так московські агенти вели антигетьманську агітацію серед простолюду. А у квітні 1659 р. могутня московська армія під командуванням князів Олексія Трубецького, Григорія Ромодановського і Семена Пожарського перейшла український кордон і рушила на південь.
Московити відтіснили п’ятитисячний козацький загін полковника Григорія Гуляницького до Конотопа й утримували його в облозі. Боротьба тривала понад два місяці, аж доки на початку липня на допомогу не підійшов Виговський із козацьким військом і татарською кіннотою під проводом хана Мехмед-Ґерея IV. Хитро зманеврувавши, армія Виговського відтягла частину сил противника від міста і, влаштувавши засідку, 9 липня вдарила по ньому на переправі через річку Соснівку. Московські воєводи зазнали нищівної поразки, від якої, за висловом козацького літописця, «міг утекти до свого обозу під Конотоп хіба що той, хто мав крилаті коні». Образно описав наслідки Конотопської битви і російський історик Сергій Соловйов: «Цвіт московської кінноти, що відбув щасливі походи 1654 і 1655 років, загинув у один день, і ніколи вже після того цар московський не був у силі вивести в поле такого блискучого війська».
Однак наступні події звели успіх гетьмана нанівець . Важким ударом стала диверсія кошового Запорозької Січі Івана Сірка в улуси Ногайської Орди, де не було чоловічого населення, оскільки воно брало участь у Конотопській війні як союзник гетьмана. Мехмед-Ґерей IV повернув свої загони, аби знешкодити запорожців. Частина старшини мобілізувала сили й перемогла загони, залишені гетьманом для захисту чернігово-сіверського прикордоння.
А. Орльонов. Конотопська битва. 2010
На початку серпня 1659 р. в одному з боїв на прикордонні загинув Юрій Немирич — найосвіченіший українець, аристократ і перший канцлер задуманого ним, але так і не збудованого Великого князівства Руського. У вересні 1659 р. на Чорній раді в Білій Церкві проголосили гетьманом сина Богдана Хмельницького — Юрія. Виговський скорився цьому рішенню і віддав новому гетьманові бунчук і булаву.
1. Визначте основні здобутки та прорахунки політики Івана Виговського.
2. Які наслідки для гетьмана мало проголошення Гадяцького договору?
3. Чому політика Виговського викликала опір запорожців, частини старшини та селянства?
4. Виконайте онлайн-вправу.
Домашнє завдання
1. Порівняйте умови Березневих статей та Гадяцького договору: визначте спільні та відмінні риси.
2. Складіть історичний портрет Івана Виговського або Юрія Немирича (на вибір).
Коментарі (0)