Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, окрім формування держави, зумовила важливі соціально-економічні зміни. Як стверджує Наталя Яковенко, основну селянську масу, покозачену під час війни, було звільнено від підданської залежності і перетворено на особисто вільних землевласників (посполитих) із правом володіння оброблюваною ними землею в обмін на сплату податків до військової скарбниці.

Національно-визвольна війна не вирішила ключових проблем. Не вдалося створити стійкої держави в етнічних межах України. Величезними були втрати від воєнних дій, голоду, епідемій, захоплення в ясир. Страхітливих руйнувань зазнали міста й села. Надзвичайно великої шкоди було завдано розвитку ремесел, промислів і торгівлі.

Трагічною була доля єврейських громад: відбувся страшний спалах насильства. Євреї часто були торговцями і орендарями. Тому їх сприймав простолюд як безпосередніх винуватців його бід. До цього додавалася релігійна нетолерантність до юдеїв, що була тоді загальноєвропейським явищем. Триста єврейських громад, осілих в Україні, припинили своє існування саме в цей час. Найяскравіша єврейська хроніка трагічних місяців, написана мешканцем Заслава Натаном Ганновером, оповідає про нечувані звірства, руйнування єврейських осель, перетворення синагог на стайні.

Попри моменти історії, що є болючими в українсько-польських та українсько-єврейських відносинах, події Національно-визвольної війни мають величезне значення. Було створено (вперше після припинення існування Королівства Руського) державу, частина якої у формі Лівобережної Гетьманщини проіснувала на правах автономії у складі Російської імперії до початку 80-х років XVIII ст.

Сформувалася нова політична еліта — козацька старшина, адже в оточенні Богдана Хмельницького перебували талановиті полководці, успішні адміністратори та досвідчені дипломати: Іван Богун, Антін Жданович, Іван Виговський, Юрій Немирич, Максим Кривоніс, Іван Золотаренко та багато інших.

Протягом тривалого часу після завершення війни козаки, селяни й міщани Лівобережної Гетьманщини користувалися позитивними наслідками соціально-економічних змін. Навіть матеріали Генерального опису 1765-1769 рр. зафіксували на Лівобережжі численні факти, коли селянські й козацькі поля, городи, сіножаті кваліфікували як «свої власні», «свої жилі».

Пригадаймо події всесвітньої історії. Хоча за рівнем розвитку промисловості і торгівлі Гетьманщина й відставала від Англії, Нідерландів та Німеччини, усе ж у середині XVII ст. у багатьох промислах стали зароджуватися початкові форми мануфактурного виробництва. У сільському господарстві сформувався якісно новий тип виробництва — козацький, який за своєю суттю був фермерським. Зауважте, що війна на українських територіях тривала в той час, коли в Західній Європі відбувалися значні зміни. Так, у 1640 р. розпочалася революція в Англії, у тому ж році спалахнули повстання за незалежність португальців проти іспанців і «війна женців» у Каталонії за збереження автономії. У 1647 р. розгорілося полум’я антиіспанської боротьби в Південній Італії та Сицилії, під час якої Неаполь було проголошено республікою. Високою була соціально-політична напруга в Данії; назрівали події Фронди у Франції й масові селянські повстання в Австрії, Московії, Швеції, Швейцарії. Усе це дослідники вважають проявом кризи середньовічної цивілізації та зміцненням пагонів нової цивілізації.

Національно-визвольна війна спричинила суттєву зміну в співвідношенні сил у Східній, Південно-Східній і Центральній Європі. На жаль, не на користь Гетьманщини. Але вона різко послабила геополітичні позиції Речі Посполитої та Кримського ханства й водночас помітно зміцнила роль Московії, яка розпочала експансію на захід. Національно-визвольна війна українців сприяла зростанню міжнародного впливу Швеції.

Поміркуйте, чому події Національно-визвольної війни зумовили ослаблення не лише Речі Посполитої, а й Кримського ханства. Обговоріть свої аргументи у групах.