Воєнно-політичні події 1654-1657 рр. Віденське перемир’я. Українсько-шведсько-трансильванський союз
- 25-10-2022, 21:41
- 590
8 Клас , Історія України 8 клас Щупак 2021
§ 27. Воєнно-політичні події 1654-1657 рр. Віденське перемир’я. Українсько-шведсько-трансильванський союз
Пригадайте, яким був підсумок воєнно-політичних подій Національно-визвольної війни в 1648-1653 рр.
1. ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ ПОДІЇ 1654-1655 рр.
Протягом 1654-1655 рр. війська Української козацької держави і Московії були союзниками у війні з Річчю Посполитою. Головним напрямком воєнних дій були литовсько-білоруські землі. На українських теренах планувалося вести лише оборонні дії, адже існувала загроза нападу військ Кримського ханства.
Тим часом 1654 р. Річ Посполита підписала угоду з Кримським ханством про спільні дії проти Української козацької держави та московських військ. У січні 1655 р. польсько-кримське військо оточило й взяло в облогу Умань. Обороною керував Іван Богун. Він відбив всі ворожі атаки і дав час Б. Хмельницькому зібрати військо. Неподалік м. Охматпів, що на Черкащині, з 29 січня до 1 лютого 1655 р. відбулася переможна для українців битва. У народі це місце, з огляду на кривавість і драматичність подій та жорстокі морози, що стояли під час битви, прозвали Дрижи-полем.
На білоруських землях грабунки та репресії з боку московитів спричинили селянські заворушення («шуши»). Цим скористався Я. Радзивілл і в грудні почав громити московські підрозділи. Водночас українцям вдалося відбити атаки литовських підрозділів і змусити противника відступити. 28-29 липня 1655 р. союзники захопили столицю князівства — м. Вільно.
Успіхи на литовсько-білоруському театрі сприяли просуванню головних українських сил і московських військ у напрямку Львова. 19 вересня 1655 р. під містечком Городок союзники завдали нищівної поразки польському війську.
Майже вся Галичина була зайнята українсько-московськими військами.
Узагальніть з вивченого матеріалу відомості про роль Івана Богуна в подіях Національно-визвольної війни. Дайте оцінку даній історичній постаті
Іван Богун (літографія Я. Мадеєвського, 1884 р.)
Утім, розвинути подальший успіх не вдалося. На це вплинули розбіжності між українською і московською сторонами. Загрозу несла поява на кордоні кримського війська. Також шведський король Карл X, чиї війська захопили Варшаву і якому поляки пообіцяли корону, почав погрожувати Війську Запорозькому війною. Ці чинники змусили гетьмана та воєвод відвести головні сили на Волинь і Поділля.
2. ВІЛЕНСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я І УКРАЇНСЬКО-ШВЕДСЬКО-ТРАНСИЛЬВАНСЬКИЙ СОЮЗ
Вступ Швеції у війну проти Речі Посполитої налякав московитів. Тому Московія пішла на замирення з Річчю Посполитою. 24 жовтня 1656 р. було укладено московсько-польське Віденське перемир’я. Українська сторона не була допущена до перемовин, тож українські інтереси були проігноровані. У цілому було домовлено про спільні дії московитів і поляків проти Швеції та її союзника Бранденбургу.
Віленське перемир’я призвело до остаточного розриву відносин між гетьманом і царем. У Білорусі навіть розпочалися локальні воєнні дії між українсько-білоруськими та московськими загонами. Там козаків очолив Іван Нечай.
Політика Московії змушувала Б. Хмельницького приєднатися до шведсько-бранденбурзько-трансильванського союзу. Згідно з ним всі чотири країни мали розпочати воєнні дії проти Речі Посполитої; їхнім результатом мав стати поділ цієї держави. Трансильванський князь претендував на польський престол, шведи — на литовські та північну частину польських земель. Українська козацька держава мала отримати незалежність. Протягом грудня 1656 - липня
1657 рр. союзники здійснили спільну воєнну кампанію проти Речі Посполитої. Козацьким військом командував Антін Жданович. Спочатку похід був успішним. Союзникам вдалося захопити ряд польських міст, зокрема Варшаву і Краків. Однак невдовзі внаслідок загрози з боку Данії Швеція покинула союз. Після того як трансильванський князь Дєрдь II Ракоці припинив воєнні дії, А. Жданович у липні 1657 р. без дозволу Б. Хмельницького вирішив повернутися в Україну.
Національно-визвольна війна значно вплинула на українське суспільство: козацтво стало провідним станом на певній території, розпочалася зміна етнічної назви народу з русинів на українців.
3. МІЖЕТНІЧНІ ВІДНОСИНИ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ
В Україні, як і в інших країнах, жили і живуть представники різних етносів (народів), різних релігій і конфесій. Їхні взаємовідносини формувалися в часи тривалого мирного співіснування й добросусідства, а також в періоди протиріч і конфліктів.
Це стосується, зокрема, християн-українців і мусульман-татар. Історія знає чимало воєнних союзів між ними і бойових сутичок, економічної співпраці й релігійних протиріч.
Вам відомо про складні відносини між католиками, уніатами та православними. Попри міжконфесійні суперечності, війни між Річчю Посполитою і Військом Запорозьким народи, що населяли ці країни, не лише протистояли один одному в окремі моменти як закляті вороги, а й були добрими сусідами, які взаємозбагачували культуру, мову, традиції одне одного.
Драматичною була історія євреїв. Майже два тисячоліття євреї не мали власної держави та були розсіяні по світу. У XV-XVI ст. відбувалося масове переселення євреїв з території Польщі на українські землі. Вони селилися в містах і містечках, селах Галичини, Поділля, Волині, Буковини та Закарпаття разом з українцями та білорусами, вірменами, греками, німцями, поляками, ромами (циганами), росіянами, угорцями, словаками, татарами, турками, чехами тощо.
Важливо зауважити, що євреї не мали права володіти землею, а саме землеробство було основним видом господарства в ті часи. З іншого боку, за Литовськими статутами на євреїв не поширювалася заборона оренди землі. Поширеним явищем була єврейська корчма. Здебільшого доступними для євреїв були лише ремісництво, орендарство, лихварство, торгівля і посередництво. Останні заняття, хоч і необхідні для економічного життя, часто сприймалися іншим населенням як такі, що дають можливість несправедливо наживатися за рахунок селян.
Показовими були слова одного польського магната: «Ми завжди обдирали українських селян єврейськими кігтями». Як наслідок, євреї поставали в очах українського населення союзниками шляхти, відповідно, як ті, в кому селяни бачили причину свого тяжкого становища. Подібне загострення протиріч між місцевим селянством та «іншими» було типовим для всього тогочасного європейського світу.
До політичних й економічних суперечностей між українцями та євреями додавалися релігійні. У період Контрреформації християнська церква формувала образ євреїв-іновірців, «ворогів Христових» та чужинців, які нібито протистояли цінностям добропорядних християн.
Думки істориків
Ігор Гирич, український історик
В традиційній спільноті, де існувало соціальне розмежування за етнічною ознакою, був закладений вибуховий механізм... Якщо селяни — це передусім українці, торгівці і лихварі — євреї, ремісники — німці, землевласники — поляки, то військовий конфлікт рано чи пізно мусив у такому суспільстві відбутися і мати яскраво національне забарвлення.
- 1. Як ви розумієте слова про «закладений вибуховий механізм»?
- 2. Про які особливості становища українців свідчить історик?
Протиріччя між різними спільнотами завжди загострювалися в період війн. Так відбулося і під час Національно-визвольної війни українського народу середини XVII ст. Вона супроводжувалася насильством і вбивствами, масовими антиєврейськими погромами тощо. У 1648-1656 рр. повсталі вбили десятки тисяч євреїв, оскверняли синагоги, знищували священні книги юдеїв. Є чимало фактів про примусове вихрещення євреїв повстанцями.
Євреї здебільшого залишалися беззахисними перед загонами козаків, у такій ситуації польські загони зазвичай виступали захисниками євреїв. Зокрема, захисником євреїв виступав князь Ярема Вишневецький.
Проте війни й кровопролиття не становили найдовші періоди історії. Коли хвилі повстання припинилися і постала держава, козацька влада взяла курс на відновлення українсько-єврейських відносин. Так, вже у XVIII ст. на Новій Січі існувала єврейська торговельна компанія. Запорожці зобов’язалися надавати купцям цієї компанії збройний ескорт, що супроводжував їх під час подорожі козацькими землями. Є документи, що свідчать про наявність євреїв серед самих козаків.
У козацькій старшині було чимало іноземців. Серед них представники покозаченої польської католицької шляхти (Дуніни-Борковські, Леонтовичі та ін.). Кочубеї були кримськими татарами, Фридрикевичі цесарцями, Орлики та Пассеки походили з Чехії... Козацькими старшинами єврейського походження були знатні козацькі роди Боруховичів, Магеровських-Перехрестів, Герциків, Крижановських, Марковичів, Перехрестів-Осипових та деякі інші.
Попри війни й протиріччя, важливими чинниками взаємин між українцями та представниками інших народів були економічна вигода та здоровий глузд.
Думки істориків
Петро Кралюк, український історик
Події середини і другої половини XVII ст. стали переломними як в історії козацтва, так і в історії українських земель. У вогні повстань згоріла «стара Русь». Її залишки були покозачені або покатоличені (а, отже, полонізовані). На місці «старої Русі» народилася Україна, де козацтво відігравало провідну роль.
- 1. Спираючись на думку історика й інші джерела інформації, зробіть висновок про значення Національно-визвольної війни для історії України.
- 2. Визначте, яка частина «старої Русі» стала територією формування нової козацької держави.
- 3. Схарактеризуйте міжнаціональні відносини у період Національно-визвольної війни. Поясніть, що на них впливало.
ЗНАЮ МИНУЛЕ || ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ || ПРОГНОЗУЮ МАЙБУТНЄ
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
Знаю і систематизую нову інформацію
Упорядкуйте хронологічну послідовність зовнішньополітичних подій і дій гетьмана Б. Хмельницького в роки Національно-визвольної війни. Поясніть, якими були їхні причини й наслідки. Доберіть з курсу всесвітньої історії дві-три події, що відбулися одночасно із згаданими в завданні подіями.
Обговорюємо в групі
1. Які обставини спонукали московського царя до одностороннього розірвання умов Березневих статей та укладення Віленського перемир’я?
2. Як змінилася географія союзників Б. Хмельницького на завершальному етапі Національно-визвольної війни середини XVII ст.? Дайте оцінку діям союзників Б. Хмельницького на різних етапах війни.
Мислю творчо
1. Історики по-різному оцінюють наслідки Віленського перемир’я 1656 р. Одні зазначають, що Б. Хмельницький втратив підтримку сильного союзника, інші називають це «вивільненням із пастки московського царя». Якої думки дотримуєтеся ви? Відповідь аргументуйте.
2. Роздивіться зображення. За гербами визначте учасників Охматівської битви.
Ці дати допоможуть вам зрозуміти історію.
Запам’ятайте їх:
29 січня — 1 лютого 1655 р. — Битва під Охматовом
24 жовтня 1656 р. — Віденське перемир’я
Коментарі (0)