§ 3 ПОЧАТОК УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ВІДРОДЖЕННЯ В НАДДНІПРЯНСЬКІЙ І СЛОБІДСЬКІЙ УКРАЇНІ

1. Піднесення національно-культурного руху в Наддніпрянщині й Слобожанщині

Що таке українське національне відродження? У чому сутність національно-культурного руху?

Особливості розвитку українських земель, які опинилися під владою Російської імперії, спричинили активізацію національного руху, опозиційного політиці царизму. У сукупності ці процеси дістали назву українського національного відродження XIX — початку XX ст.

Сучасні історики виділяють у розвитку національних рухів Східної Європи три етапи, які можна простежити і в історії України.

На основі схеми визначте етапи українського національного відродження та поясніть, у чому полягали їхні відмінності.

У зв’язку з багатоетнічністю населення українських земель, зокрема Наддніпрянщини та Слобожанщини, тут одночасно існувало три напрями в суспільній думці: проросійський, пропольський і проукраїнський.

Початок модерного українського національно-культурного руху дослідники пов’язують із публікацією Іваном Котляревським у 1798 р. своєї «Енеїди» — першого твору української літератури, написаного живою народною мовою, де уславлювалося козацтво.

Носієм пам’яті про козацькі часи був і простий люд, й українське дворянство — спадкоємці козацької старшини. Ця пам’ять про славне минуле України зберігалася серед населення Лівобережжя та Слобожанщини. Саме козацька еліта цього регіону стала джерелом постачання діячів першої хвилі українського національного відродження.

Важливе значення для його розвитку мало поширення нових політичних й інтелектуальних ідей, які потрапляли до України із Заходу. Дедалі більше європейців приймали ідею про права особи і про те, що носієм суверенітету є народ, а не лише його правителі.

Значний вплив на становлення українського національного руху мало й поширення ідей європейського романтизму.

У чому виявлялися основні ідеї романтизму?

Сучасний історик Ярослав Грицак про поширення ідей романтизму

Романтики прославляли народ, його культуру, традиції як вияв своєрідного духу. Кожна народна культура має свою самостійну вартість і по-своєму спричиняється до духовного багатства світу. Світ уявлявся їм як велетенська арфа, де кожний народ становить окрему струну. Зникнення окремого народу порушувало всесвітню гармонію і було рівнозначно трагедії.

Ці ідеї втілювали у своїй творчості харківські письменники-романтики Петро Гулак-Артемовський, Григорій Квітка-Основ’яненко, Євген Гребінка та інші. Вони вважали, що джерелом культурних цінностей є дух нації, сконцентрований у фольклорних пам’ятках і документах. Тому етнографічні дослідження захопили українську інтелігенцію.

Важливим осередком національного відродження стала Слобожанщина. У відкритому в 1805 р. Харківському університеті досліджували народну культуру українців, що закладало підвалини у формування модерної української національної свідомості.

Ознайомтеся з інформацією. Зробіть висновки щодо динаміки розвитку української мови, преси, книговидання.

1812 p. — у Харкові почала виходити перша українська газета «Харьковский еженедельник» (російською мовою).

1816 р. — у журналі «Украинский вестник» уперше надруковано українською мовою твори Петра Гулака-Артемовського та Григорія Квітки-Основ’яненка.

Поширюється праця історика Якова Марковича «Записки о Малороссии» (1793 р.) — справжня енциклопедія історії, мови, поезії, природи України.

1818 р. — Олексій Павловський видав у Петербурзі «Грамматику малороссийскаго наречия...» — першу наукову граматику української мови.

1819 р. — один із перших видавців української народної поезії М. Цертелєв опублікував у Петербурзі збірку «Опыт собрания старинных малороссийских песен».

1833—1838 рр. — філолог й історик Ізмаїл Срезневський видав у Харкові «Український альманах» — збірку народних пісень і поезій, а невдовзі й шість випусків фольклорної й історико-літературної збірки «Запорожская старина».

Активно долучився до українського національно-культурного відродження й Київський університет, заснований у 1834 р. Перший його ректор Михайло Максимович, відомий філолог та етнограф, видав три збірки українських пісень.

Чи можемо ми вважати Михайла Максимовича типовим представником першого етапу українського національного відродження? Чому? А представником романтизму? Чому ви так думаєте?

Український історик першої половини XX ст. Дмитро Дорошенко про збірку Михайла Максимовича

Передмова Максимовича до збірки 1827 р. була прапором, на якому виписане магічне слово для тих часів: «народність». «Настав той час — так починалася ця передмова — коли вже пізнають справжню ціну народності. Найкращі наші поети беруть чужоземні твори вже не як основу й зразок для власних писань, а тільки як помічний засіб для повнішого розвитку самобутньої поезії, яка вродилася на рідному ґрунті. І з цього погляду уваги заслуговують пам’ятки, де виявляється народність: це — пісні, в яких звучить дума, перейнята почуттям, і казки, в яких відсвічується народна фантазія».

До літераторів й етнографів почали приєднуватися історики, які теж опікувалися піднесенням українського руху. У 1842-1843 рр. вийшла друком п’ятитомна «Історія Малоросії» Миколи Маркевича, де вперше обґрунтовано правомірність державної незалежності України. З’явилися дослідження з історії України Миколи Костомарова та інших авторів, що стали важливим внеском не тільки в історичну науку, а й у формування національної самосвідомості.

2. Новгород-Сіверський автономістський гурток

Складіть план відповіді «Новгород-Сіверський автономістський гурток в історії України» та розкажіть про його діяльність за цим планом.

Кінець XVIII ст. закріпив за Україною статус російської провінції. Верхівку козацької старшини було зрівняно в правах із дворянством. Але дрібна старшина мусила доводити свою належність до шляхетського стану, що викликало невдоволення. Її представники називалися «патріотами рідного краю». В історичній літературі їх називають автономістами.

Це були переважно дворяни, які діяли задля ствердження шляхетського стану в Україні. Вони й утворили Новгород-Сіверський автономістський гурток — саме так історики називають гурток українських автономістів, що існував у 80-90-х роках XVIII ст. на території Чернігово-Сіверщини.

Історики зазначають, що важливою передумовою розвитку української самосвідомості серед інтелектуальної еліти згаданої місцевості стало створення тут намісництва із центром у м. Новгород-Сіверський. Ці зміни перетворили колишнє сотенне містечко на осередок українського громадського й культурного життя краю та зосередили багатьох патріотів, які служили там на різних посадах.

Ідеологом новгород-сіверського середовища був Григорій Полетика, який є автором кількох праць, де викладено політичні погляди гуртківців. Висловлюючи думку представників козацької старшини, він відстоював автономний устрій Лівобережної України і права українського шляхетства. Але головними напрямами своєї діяльності гуртківці вважали створення і впровадження проектів освіти та культури, поширення праць з історії та етнографії України. Патріотичні погляди членів гуртка знайшли відображення на сторінках трактату «Історія русів», у якому подавалась картина минулого України до 1769 р. Уперше рукопис «Історії русів» знайдено в 1828 р. в маєтку князя Лобанова-Ростовського в селі Гринів Стародубського повіту на Чернігівщині. Місце, дата написання й автор цього твору залишаються не відомими до цього часу.

Як ви думаєте, чому час та місце написання «Історії русів» укрито таємницею, а її автор залишився невідомим? Яке значення мала поява «Історії русів» для розвитку національно-визвольного руху на українських землях?

Сучасна історична думка про «Історію русів»

Орест Субтельний: «"Історія русів”... скоріше політичний трактат, ніж наукова праця. Вона прославляла козацьку минувшину, і хоч автор не виступав за негайну незалежність України, він вбачав в українцях окремий від росіян народ і закликав надати йому самоврядування. Він доводив, що Україна, а не Росія є спадкоємницею Русі. "Історія русів” сповнена почуття національної гідності...»

Наталя Полонська-Василенко: «Тяжко відшукати в історії не тільки України, а й інших країн твір, який мав би такий величезний вплив на сучасне та наступні покоління, як "Історія русів” і який був би так «засекречений», як ця книга... й досі її поява залишається таємницею».

Сергій Плохій: «Ця праця, що стала надзвичайно популярною на теренах колишньої Гетьманщини в 1830-1840-х роках, зробила важливий внесок в історію українського націотворення, перетворивши історію козацького стану на розповідь про зростання козацької спільноти».

3. Кирило-Мефодіївське братство

Яким був склад і діяльність братчиків? Як народжувались і поширювались їхні ідеї?

Піднесення національного руху в першій половині ХІХ ст. було пов’язане з діяльністю першої української таємної організації, що виникла в Києві в 1845 р. й отримала назву Кирило-Мефодіївське братство.

Історія братства пов’язана з появою в Київському університеті Миколи Костомарова, який викладав тут і згуртував навколо себе молодь, захоплену ідеями романтизму. Серед оточення Костомарова наприкінці 1845 р. зародилася думка про перетворення їхнього гуртка на таємне товариство з метою пропаганди ідей слов’янської єдності.

Його засновниками стали здебільшого викладачі й вихованці Київського й Харківського університетів: Микола Костомаров, Микола Гулак, Василь Білозерський, Опанас Маркевич та ін.

Микола Гулак

Василь Білозерський

Опанас Маркевич

Погляд зблизька

Які факти біографії Миколи Костомарова вас зацікавили? Як ви оцінюєте його діяльність?

Микола Костомаров (1817-1885) — історик, випускник Харківського університету, професор Київського, Санкт-Петербурзького університетів, член-кореспондент Санкт-Петербурзької академії наук.

Ідейний провідник Кирило-Мефодіївського товариства, за що й був ув’язнений та засланий на 7 років. Уславився як видатний історик.

Був членом багатьох наукових товариств та установ, зокрема й закордонних— Південно-Слов’янської академії, Сербського наукового товариства.

Основні дослідження присвячував українській історії XVI—XVIII ст.: «Богдан Хмельницький», «Руїна», «Мазепа», «Мазепинці», «Останні роки Речі Посполитої», «Гетьманство Виговського», «Павло Полуботок» та ін. Помер у квітні 1885 р. Похований у Санкт-Петербурзі.

Микола Ге. Портрет Миколи Костомарова

Своїм символом братство обрало імена святих Кирила і Мефодія — перших слов’янських релігійних просвітителів. До організації приймали представників усіх станів. Кожний член складав присягу. Усі кирило-мефодіївці визнавалися рівноправними. Організація мала й свою печатку з євангельським висловом: «І пізнаєте істину, і істина визволить вас».

Як було створено товариство? Які ідеї відображали символи братства кирило-мефодіївціїв? Чому?

У квітні 1846 р. після переїзду з Петербурга до Києва до братства, як припускають, приєднався Тарас Шевченко. Проте остаточно встановити, чи належав поет до товариства, не змогли навіть під час слідства над заарештованими братчиками.

Серед істориків побутує думка про те, що Кирило-Мефодіївське братство започаткувало перехід від дворянсько-шляхетського та культурно-просвітницького до політичного етапу розвитку українського національного руху. Яскравими представниками цієї генерації стали Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко. У їхніх біографіях відобразилися риси нового покоління українських патріотів. На відміну від своїх попередників (нащадків козацької старшини), усі троє походили із соціальних низів: Куліш — із сім’ї вільних селян, мати Костомарова була кріпачкою, Шевченко народився в сім’ї кріпаків і сам до 24 років був кріпаком. Та, попри походження, всі вони стали високоосвіченими інтелектуалами, а їхня діяльність у науці й культурі була фаховою.

Ідейно-політичні основи діяльності Кирило-Мефодіївського братства викладено в «Книзі буття українського народу», автором якої історики вважають Миколу Костомарова. Братчики розробили і власний «Статут Слов’янського товариства Св. Кирила і Мефодія» (на думку дослідників, авторство його належить Василю Білозерському). Свій ідеал суспільного устрою кирило-мефодіївці вбачали у створенні держави — федерації слов’янських народів (на зразок Сполучених Штатів Америки). Упродовж існування товариства його ідеологія зазнавала змін і зрештою конкретизувалася у дві складові: рівноправне співробітництво слов’янських народів і відродження України.

Кирило-мефодіївці вважали головною перешкодою на шляху України до свободи й незалежності соціальне розшарування українців, знищення козацтва — основи вільнолюбства й сили, здатної відстоювати свободу. Перспективи розвитку України розглядалися у взаємозв’язку з поліпшенням відносин трьох слов’янських країн — України, Росії та Польщі.

Братчики поширювали свої ідеї на лекціях у навчальних закладах, через листівки, у художніх і публіцистичних творах. Вони проводили збори, де дискутували та обговорювали програмні документи, визначали плани практичної діяльності, розподіляли доручення.

Проте в березні 1847 р. товариство було розгромлене жандармами. Поліції вдалося виявити 12 членів законспірованої організації (за свідченням членів товариства, у ньому нараховувалося близько 100 осіб). Слідство розцінило програмні документи товариства як серйозну загрозу самодержавству. Заарештованих було допитано й покарано. Зокрема, Гулака ув’язнили на три роки, а Костомарова — на рік із подальшим засланням. Тараса Шевченка відправили на 10 років у солдати до Оренбурзького краю із забороною писати й малювати. Решту арештантів було заслано у віддалені місцевості Росії без права повернення до України.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. У чому полягав початок українського національного відродження?

2. Які прояви національного відродження були характерні для Слобожанщини в першій половині ХІХ ст.?

3. Чим характеризувалась діяльність Новгород-Сіверського автономістського гуртка?

4. Ким і з якою метою створено Кирило-Мефодіївське братство?

5. Чи згодні ви з твердженням про те, що наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст. Слобожанщина стала колискою загальноукраїнського національно-культурного відродження? Свою думку доведіть.

6. Який внесок зробив Новгород-Сіверський гурток в український національно-визвольний рух?

7. Яким чином діяльність гуртка в Новгород-Сіверському вписується в контекст національного відродження України?

8. Якому етапу розвитку національного руху відповідає діяльність Кирило-Мефодіївського братства?

9. Як ви вважаєте, чи насправді це товариство не становило загрози самодержавному російському правлінню на українських землях?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Прочитайте документ і висловіть свою думку про те, чи не перебільшував Павло Сумароков розбіжності між Росією й Україною. Чи зберігала Україна на початку ХІХ ст. ознаки державності? Свої відповіді обґрунтуйте.

Із записів російського письменника Павла Сумарокова під час подорожі Україною 1803 р.

Інші обличчя, інші звичаї, інший одяг, інший устрій і чую іншу мову. Невже тут границя імперії? Чи не до іншої в’їжджаємо держави?

2. Коли й за яких обставин написано ці книжки? Яке їхнє значення в історії України?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно