§ 12 РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ ХVIII — ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.

1. Особливості розвитку української літератури

У чому полягали особливості розвитку української літератури кінця XVIII — першої половини XIX ст.?

На зламі XVIII—XIX ст. перед українською культурою постають нові завдання, першочерговим з яких було пробудження національної самосвідомості українців.

Українську літературу цього періоду називають новою. Порівняно з давньою у ній з’являються нові теми, нові герої, вона написана живою народною мовою. Становлення нової літератури було частиною національно-культурного відродження України, формування національної ідеї.

Національна ідея — стратегічне бачення розвитку народу, держави, що спирається на спільні культурні традиції та цінності.

За відсутності української держави література була спрямована на захист прав й інтересів народу. Саме цим пояснюється переважання в новій українській літературі громадянських мотивів.

Основними художніми напрямами, що знайшли відображення в українській літературі та мистецтві кінця XVIII — першої половини XIX ст., були класицизм і романтизм.

Класицизм (від лат. classicus — «зразковий») — напрям у літературі, для якого характерна орієнтація на античну літературу, що проголошувалася класичною, гідною наслідування.

Романтизм (від фр. romantisme) — ідейно-художній напрям, який висував на передній план індивідуальність, наділяючи її ідеальними рисами й прагненнями.

Розвиток традицій класицизму був пов’язаний із творчістю І. Котляревського, П. Гулака-Артемовського. У дусі романтизму писали члени «Руської трійці» — Я. Головацький, І. Вагилевич, М. Шашкевич, на Закарпатті — О. Духнович. Вершиною романтизму в літературі Наддніпрянщини стала творчість Т. Шевченка, П. Куліша.

Характерною особливістю українських літераторів було те, що вони зосередили свою увагу на двох важливих темах: народної культури та історичного минулого (насамперед козацького) України.

2. Становлення сучасної української літературної мови. «Енеїда» Івана Котляревського

Спираючись на вже відому вам інформацію, а також знання, отримані на уроках української літератури, поясніть, чому дата опублікування «Енеїди» є значною віхою в історії української модерної нації. Запропонуйте ці запитання для відповіді однокласникам.

У першій третині XIX ст. літераторам доводилось витримувати не лише утиски самодержавства, а й скептицизм російських кіл до самої можливості творення літератури українською мовою. Водночас, як вважав німецький філософ Йоганн Гердер, мова є найважливішим компонентом національності: «У мові втілено все надбання її думки, її традиції, її історія, релігія, основа її життя, все її серце й душа. Позбавити народ мови — значить позбавити його єдиного вічного добра». Тож здобутком цього періоду стала саме українська літературна мова.

Володимир Боровиковський. Портрет Івана Котляревського

Які зміни в розвитку української мови відбулися в ХІХ ст.? Яку роль у цьому відіграла література?

Сучасний український літературознавець Микола Жулинський про розвиток української мови і літератури в ХІХ ст.

У XIX ст. здійснилося перебазування духовного й культурного життя нації на живу, потенційно потужну й багату мову, що доти як розмовна функціонувала в народному середовищі. Мова простолюду, котрий беріг її століттями — у пісні, в казці, в людській розмові, — ця мова в XIX ст. стала мовою освічених верств українського народу, набула статусу мови літературної. Започаткувати це завдання судилося українському письменству. Саме література художня високо піднесла значення народного слова, розкрила в ньому незвідані глибини та смисли. Услід за художньою літературою, українське слово стало інструментом висловлення в літературній критиці, публіцистиці, в науці...

Котляревський взяв за основу сюжет однойменної поеми Вергілія і створив новий оригінальний художній твір, використавши українську історію, народні звичаї та побут. Усе це принесло авторові й поемі популярність у суспільстві. Зрештою цей успіх сприяв витісненню з літератури старої книжної мови та заміщенню її українською народною мовою.

3. Діяльність Петра Гулака-Артемовського, Євгена Гребінки, Григорія Квітки-Основ’яненка

Визначте, якими були головні ознаки нової літератури. Поясніть, чому «Енеїду» І. Котляревського називають «книгою буття» українського народу.

Послідовниками Івана Котляревського у становленні нової української літератури стали Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Григорій Квітка-Основ’яненко.

Погляд зблизька

Визначте, який внесок зробили в розвиток української літератури ці письменники. Розкрийте провідну тематику їхніх творів.

Петро Гулак-Артемовський (1790-1865) — педагог, історик, філолог, письменник, поет.

Працював професором історії, деканом словесного факультету, а згодом ректором у Харківському університеті.

Розпочав літературну діяльність із перекладів іноземних авторів.

Започаткував поетичний жанр української байки. Його гумор і сатира в більшості творів набули форми гострої критики соціальної несправедливості.

Свої байки супроводжував поясненням читачам, як треба вимовляти окремі літери й слова, що стало однією з перших спроб правописного унормування української літературної мови.

Невідомий художник. Портрет Петра Гулака-Артемовського

Євген Гребінка (1812-1848) — письменник, педагог, видавець.

Нащадок козацько-старшинського роду. Опублікував збірку «Малороссийские приказки», історичну повість «Ніжинський полковник Золотаренко», поему «Богдан», низку переспівів українських народних пісень, ліричних віршів українською й російською мовами.

Уславився своїми байками, наповнивши їх українськими реаліями та думками, що відображали світогляд простого люду.

Аполлон Мокрицький. Портрет Євгена Гребінки

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843) — прозаїк, драматург, літературний критик.

Нащадок козацько-старшинського роду. Засновник художньої прози й жанру соціально-побутової комедії в класичній українській літературі.

Написав комедію «Сватання на Гончарівці» та п’єси «Шельменко-денщик», «Конотопська відьма».

Його твори перекладалися французькою, польською, болгарською, чеською та іншими мовами.

Брав участь у заснуванні професійного театру в Харкові, у виданні першого в Україні журналу «Украинский Веснік», сприяв виданню альманаху «Молодик». Був активним діячем громадського та культурного життя Харкова. Його називають «батьком української прози».

Невідомий художник. Портрет Григорія Квітки-Основ’яненка

Користуючись знаннями, отриманими на уроках української літератури, доберіть вірш або інший твір письменників, які можна поставити епіграфом до їхньої творчості.

4. Тарас Шевченко і його «Кобзар»

У чому ви вбачаєте роль Тараса Шевченка і його «Кобзаря» в історії нашої країни та української літератури?

Утвердження української літературної мови пов’язане з творчістю видатного поета Тараса Шевченка. Він розпочав літературну діяльність за часів розквіту слов’янського романтизму, що був тісно пов’язаний з національно-визвольним рухом слов’янських націй.

У 1840 р. в Петербурзі було вперше видано (за сприяння Євгена Гребінки) його збірку українських поезій «Кобзар».

Після видання цієї збірки Кобзарем стали називати самого Тараса Шевченка та й сам він підписував деякі свої повісті цим ім’ям.

Тарас Шевченко. Автопортрет

Іван Франко про «Кобзар»

Поява Шевченкового «Кобзаря» 1840 р. в Петербурзі вважається епохальною датою в розвитку українського письменства, другою після «Енеїди» Котляревського. Ця маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої води, заясніла не відомою досі в українськім письменстві простотою і поетичною грацією вислову.

Автограф вірша Тараса Шевченка та зображення першого видання «Кобзаря» (1840 р.)

Оцінка «Кобзаря» деякими росіянами — сучасниками Тараса Шевченка з книги «Тарас Шевченко в критиці. Том І. Прижиттєва критика (1839—1861)»

«У віршах Шевченка багато почуття глибокого; скрізь дихає в них палка любов до вітчизни. Його картини правдиві і сяють яскравими, живими барвами. У автора цих віршів видно талант непідробний».

«Поет калічить російську мову, підроблюючись під хохлацький лад!».

«Шкода тільки, що ця книга [«Кобзар»] не може бути прийнята нашою літературою, що ці вірші не російські, що вони писані особливим провінційним наріччям, яке незрозуміле для більшості наших читачів».

З передмови Тараса Шевченка до другого видання «Кобзаря» (1844 р.)

Випускаю в люди другого «Кобзаря» свого... та наділяю його предісловієм. До вас слово моє, братія моя українськая! Великая туга осіла мою душу. Чую й читаю: Ляхи друкують, Чехи, Серби, Болгаре, Черногори, Москалі — усі друкують, а в нас — наче заціпило. Може, злякались іноплеменних журналістів? Не бійтесь: собака лає, а вітер несе. Вони кричать, чом ми по-московськи не пишемо? А чом Москалі самі не пишуть по-своєму, а тільки перекладають, та й то чорт-зна по-якому? Натовкмачать «індивідуалізмів», так що аж язик отерпне, поки вимовиш; кричать о братстві і гризуться, мов скажені собаки. Кричать о єдиній слов’янській літературі, а не хотять заглянути, що робиться у слов’ян!

5. Пантелеймон Куліш і Микола Гоголь

Визначте, як проявились у творах письменників головні ознаки нової літератури.

Погляд зблизька

Визначте, який внесок зробили в розвиток української літератури ці письменники. Розкрийте провідну тематику їхніх творів.

Пантелеймон Куліш (1819-1897) — письменник, фольклорист, мовознавець, перекладач.

Учителював, згодом був запрошений до викладання в Петербурзькому університеті.

Написав і видав «Повісті про український народ», «Записки о Южной Руси» у двох томах, потім — перший історичний роман українською мовою «Чорна рада». Критично ставився до козацтва, описував його з урахуванням різного соціального походження, часто суперечливими прагненнями та політичними переконаннями. Хоча безпосередньої участі в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства не брав, а лише листувався з братчиками, був покараний на кількамісячне тюремне ув’язнення з подальшими адміністративними засланнями із забороною писати та друкувати.

Автор першої фонетичної абетки української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису. Здійснив перший повний переклад Біблії українською мовою.

Тарас Шевченко. Портрет Пантелеймона Куліша

Микола Гоголь (1809-1852) — прозаїк, драматург, поет, критик, публіцист. Походив із козацько-старшинського роду.

Оскільки Наддніпрянська Україна була провінцією Російської імперії, а література українською мовою не могла зайняти помітного місця в загальноросійському літературному просторі, тому Гоголь писав свої твори російською мовою.

Його збірки «Вечори на хуторі біля Диканьки» та «Миргород» мали значний вплив на розвиток як російської літератури, так і на українське культурно-національне відродження. Яскраво постала Україна перед читачем у повісті «Тарас Бульба», де опоетизовано героїку українського козацтва.

Окрім літературної творчості, М. Гоголь займався історичними дослідженнями, педагогічною діяльністю.

Фрідріх Моллер. Портрет Миколи Гоголя

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Назвіть характерні риси нової української літератури.

2. Чи можна стверджувати, що вона відображала основні тенденції суспільного розвитку першої половини ХІХ ст.?

3. Розкрийте ці риси на конкретних прикладах творчості відомих письменників того часу.

4. Проаналізуйте, у чому специфіка вивчення особливостей нової української літератури на уроках історії.

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Порівняйте два подані документи. Як у них характеризується постать Тараса Шевченка та його діяльність? Як ви вважаєте, чому ці документи містять протилежні точки зору щодо творчості Шевченка? Чому, на ваш погляд, творчість і громадсько-політична діяльність Шевченка, Куліша та їхніх однодумців так суворо переслідувалася владою?

Зі статті Пантелеймона Куліша «Перегляд українських книжок»

Ми знали Шевченка тоді, як він написав щонайвищі свої недруковані думи. Не було книжки живої і животворящої, щоб йому в руки не попала, та й лежала в нього не прочитана. Пушкіна він знав напам’ять, дарма, що писав не його мовою, не його складом, а Шекспіра возив із собою, куди б не їхав.

Об’їздив Шевченко всю Україну, переговорив з тисячами всякого люду, то се хіба не наука, не бібліотека життя людського?

Чували ми його критичні розправи з його уст і дивом не раз дивували, як він глибоко входив у саму суть літературного діла.

З листування відомих російських літературних критиків XIX ст. Віссаріона Белінського і Павла Анненкова (1847 р.)

Наводив я довідки про Шевченка... друг казав мені, що вірить, що Шевченко — людина гідна і прекрасна. Віра робить чудеса — творить людей з ослів і дубин. Напевно, вона може з Шевченка зробити, мабуть, мученика свободи. Але здоровий глузд у Шевченкові повинен бачити осла і дурня... Цей хохлацький радикал написав два пасквіля — один на государя імператора, другий на государиню імператрицю... Я не читав цих пасквілів... але впевнений, що пасквіль на імператрицю повинен бути обурливо бридкий... Шевченко послали на Кавказ солдатом. Мені не шкода його, коли б я був його суддею, я зробив би не менше.

Я маю особисту ворожнечу до такого роду лібералів...

2. Використовуючи інформацію, отриману на уроках історії України, української і зарубіжної літератур, Підготуйте матеріали для філософсько-літературної дискусії на тему «Гоголь — великий письменник: російський чи український?».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно