§ 25 Національні рухи на західноукраїнських землях у 1880-х — 1890-х роках.

Які суспільно-політичні течії діяли в Західній Україні?

За що боролися народовці?

Хто, крім українців, мешкав у Галичині, на Буковині й Закарпатті?

Упродовж уроку з’ясуйте спрямованість українського, польського та єврейського рухів у Західній Україні.

1. Розгортання руху народовців у Галичині, Буковині, Закарпатті.

Із початком 1880-х рр. галицькі народовці почали займатися політичною діяльністю. У цьому контексті відбулося три помітні події. Перша: 1880 р. Володимир Барвінський скликав у Львові українські масові збори — віче. На віче прийшли понад дві тисячі людей. Вони обговорили становище українців і визначили перспективи українського руху. Друга: 1885 р. народовці створили «Народну Раду» — політичну організацію на чолі з Юліаном Романчуком, яка стала противагою москвофільській «Руській Раді». Третя: 1890 р. лідери народовців уклали з галицьким намісником графом К. Бадені усну угоду про компроміс між українцями і поляками краю та офіційною владою — розпочали «нову еру». «Новоерівська політика» тривала менше чотирьох років — до 1894 р., але за цей час у Галичині відкрили ще одну українську гімназію та українську кафедру східноєвропейської історії у Львівському університеті. Український фонетичний правопис набув статусу офіційного.

Створені в 1860-х рр. «Руська Бесіда» і «Руська Рада» стали першими українськими національними організаціями Буковини. Спочатку в них переважали москвофіли і старорусини, а згодом зміцнили свої позиції народовці. Тоді ж започатковано буковинську україномовну літературу. Серед найвідоміших українських письменників краю були Юрій Федькович і брати Григорій та Сидір Воробкевичі, яких називали «буковинською трійцею». З 1885 р. буковинські народовці видавали часопис «Буковина». Також завдяки їх старанням створювалася мережа українських шкіл.

На Закарпатті український національний рух розвивався повільніше через утиски з боку угорського уряду. Майже до кінця XIX ст. тут переважали москвофіли, об’єднані навколо «Общества Св. Василя Великого». Москвофіл А. Добрянський у 1849—1860 рр. був намісником в Ужгороді. Щоправда, народовських позицій дотримувався часопис «Наука», особливо коли його редактором став Августин Волошин.

1. Які заходи здійснили галицькі народовці у 1880—1890-х рр.?

2. Коли розпочалося національне відродження на Буковині? Які його складові?

3. Чому український національний рух на Закарпатті розвивався повільно?

Дослідник про «Народну Раду». Богдан Янишин (український історик):

«Нове товариство задекларувало себе продовжувачем традицій «Головної Руської Ради» 1848 р. ...(базованих) на твердженні про самостійність «русько-українського» народу. За мету було визначено здобуття русинами фактичної рівноправності з іншими народами Австро-Угорщини... Чимало уваги (з боку «Народної Ради») було приділено ...справі розвитку... селянських просвітніх («Просвіт») та економічних (кооперативів) організацій».

1. Якими були напрями діяльності «Народної Ради»?

О. Огоновський — перший голова «Народної Ради»

Детальніше про... домовленість галицьких народовців із намісником К. Бадені 1890 року

Суть її полягала в тому, що народовці зобов’язувалися підтримувати політику уряду, який натомість мав визнати галицьких українців окремим народом, надати їм місця в австрійському парламенті й галицькому сеймі, відкрити три українські гімназії, збільшити кількість українських кафедр у Львівському університеті. Проте домовленість була усною, тож коли народовці почали активніше наполягати на її виконанні, К. Бадені у 1894 р. заперечив перед урядом факт такої угоди.

Активна життєва позиція Юліан Романчук (1842—1932)

Ім’я (повне). Юліан Семенович Романчук.

Народження. 24 лютого 1842 р. у селі Крилос (нині — Івано-Франківської обл.).

Походження. Батько був учителем.

Освіта. Гімназії Станіслава (нині — Івано-Франківськ) і Львова. Факультет класичної філології Львівського університету.

Початкові умови формування особистості. Дитячі роки минули у Крилосі — літописному Галичі. Так у Юліана зародилася палка любов до Батьківщини, а професія батька сформувала у хлопця потяг до науки.

Особистість та громадське життя. Працював учителем в Українській академічній гімназії Львова. Разом з О. Барвінським упорядкував і видав український фонетичний правопис. Був одним із засновників товариства «Просвіта», яке очолював протягом десяти років. Долучився до створення Літературного товариства ім. Т. Шевченка, товариства «Рідна школа» та «Учительської громади». Видавав у Галичині твори Т. Шевченка. Ініціював створення газети «Батьківщина», що виходила народною мовою з дописами самих селян, та газети «Діло». У 1885 р. став співзасновником і очільником «Народної Ради». Один з творців політики «нової ери» (1890—1894 рр.). Юліана Романчука неодноразово обирали послом до Галицького сейму й австрійського парламенту. Проводив активну політичну діяльність під час Першої світової війни та після її завершення.

Результати діяльності. (Самостійно сформулюйте результати діяльності).

1. Обґрунтовано підтвердьте або заперечте тезу: «Юліана Романчука можна назвати «голосом народу».

Детальніше про... Степана Смаль-Стоцького

Степан Смаль-Стоцький був студентом, опісля — професором Чернівецького університету, відкритого в 1875 році. Він став одним із ключових діячів українського відродження на Буковині. Багато доклався до того, щоб в українському русі перевагу над москвофілами взяли народовці. Займався організацією кооперативів на Буковині. Був причетний до розбудови українського шкільництва краю. Мовознавець та педагог став одним з авторів популярного в Західній Україні підручника з української мови, виданого у 1893 р.

Сучасник про закарпатських українців. Михайло Драгоманов (український громадський діяч):

«Там (на Закарпатті) найчесніші руські патріоти живуть думкою і серцем або серед стародавніх князів та бояр, або серед далеких архієреїв і генералів московських, а живого народу руського, з єго горем під боком своїм не бачать...»

1. Про які суспільні течії у Закарпатті розповідає М. Драгоманов?

Старий гуцул, фото початку XX ст.

2. Польський рух у Галичині.

Після ліквідації Речі Посполитої перед польським визвольним рухом стояло завдання відновлення держави та об’єднання в ній усіх польських земель. Найсприятливіші умови для розвитку цього руху склалися в Австро-Угорщині — після придушення польського (Січневого) повстання 1863-1864 рр. у Російській імперії. Галичина мала внутрішню автономію, а провідні позиції у Галицькому сеймі зайняли поляки. Вони прагнули перетворити край на польський П’ємонт, об’єднавши навколо нього в майбутньому польські землі у межах історичних кордонів 1772 року. Тобто поляки вважали своєю землею Правобережжя і Галичину.

У польському русі початково утворилися консервативний та ліберальний напрями. Консерватори засуджували будь-які насильницькі дії, лояльно ставилися до австрійської влади, займали провідні владні посади і виступали за порозуміння з українським населенням. Натомість ліберали вимагали від імператора для поляків таких самих прав, як і в угорців, та проведення виборчої реформи. Більшість із них виступала проти будь-якої угоди з українцями. Соціальною основою обох течій були польські аристократи.

Згодом виникли пов’язані зі зростаючою політичною активністю селян та робітників людовий (селянський) і соціалістичний напрямки польського руху. Ці течії відкидали право українського населення на власну державу, а тим паче у Галичині. Натомість їх об’єднували з українським рухом вимоги виборчої реформи і соціального захисту населення.

1. Який регіон поляки прагнули перетворити на польський П’ємонт?

2. Що відстоювали польські консерватори, а що — польські ліберали?

3. Якими були особливості польського людового і соціалістичного рухів?

Сучасник про русинів і поляків Галичини. Францішек Буяк (польський соціолог):

«...те, що селянин став синонімом русина, а поляк — синонімом пана, виявилося фатальним для нас... (Це) непорівнянно полегшує, спрощує русинам працю над пробудженням національної свідомості руського народу, а нам утруднює оборону нашого становища».

1. Доведіть або спростуйте думку. Національне протистояння між українцями та поляками мало соціальне підґрунтя.

Плуг кінця XIX ст.

Сучасник про ставлення до русинів Галичини. Лешек Боровиковський (польський граф):

«Русі немає. Є лише Польща і Москва».

1. Які течії польського руху могли розділяти позицію графа?

Сучасник про ставлення до поляків Галичини. Іван Франко (український громадсько-політичний діяч):

«Ми бажаємо повної національної і політичної свободи... полякам, але ....якщо вони раз і назавжди зречуться опіки над нами, раз назавжди покинуть думку будувати історичну Польщу на непольських землях, а стануть так само, як і ми, на становищі Польщі чисто етнографічної».

1. У чому І. Франко вбачав можливий компроміс із поляками?

Українці (русини) Малюнок 1863 р.

Історія в цифрах

Співвідношення прихильників різних церковних конфесій у Східній Галичині за станом на 1900 р. (млн осіб): греко-католики — 3, римо-католики — 1,1, юдеї — 0,62.

1. Із представниками яких національностей ви можете пов’язати згадані релігійні групи?

3. Єврейський рух.

Єврейська громада була однією з найчисленніших у Галичині. Переважна більшість євреїв проживала в містах і містечках, проте наприкінці XIX ст. зросла кількість єврейського населення на селі, де євреї були корчмарями, лихварями, управителями маєтків. «Весна народів» та конституційні реформи 1860-х рр. змінили становище євреїв: вони отримали політичні права.

У єврейському русі виникло два напрямки. Представники одного з них, зокрема релігійна община хасидів, виступали за збереження традицій, маскіли (представники іншого напряму) — за модернізацію єврейських общин. Початково єврейська громада була схильна до мирного співіснування з владою та співпраці з поляками. Деякі з маскілів навіть закликали до добровільної польської асиміляції. Відтак виникло пропольське єврейське товариство «Оповісник примирення», котре видавало часопис «Згода», а також пронімецьке товариство «Вартові Ізраїлю» з часописом «Ізраїльтянин».

У 1880-х рр. серед євреїв Галичини набули популярності ідеї сіонізму (єврейського націоналізму), що передбачали самостійний розвиток єврейської національності. Їхні представники заснували товариство «Сіон», яке випускало часопис «Майбутнє». Ідеалом сіоністів було утворення єврейської держави в Палестині. Відтак змістом єврейського руху в Галичині стала боротьба за збереження єврейської національної приналежності. Це позначилось і на українсько-польських стосунках: відтоді євреї займали щодо них переважно нейтральну позицію, а подекуди підтримували українців.

1. Як змінилося життя євреїв у Галичині в другій половині XIX ст.?

2. Які два основні напрямки були характерними для єврейського руху до 1880-х років?

3. Що таке сіонізм? У чому полягав зміст єврейського руху сіоністів у Галичині?

Детальніше про... напрямки єврейського руху в західноукраїнських землях

У XIX ст. в середовищі самих євреїв спостерігалося протистояння між хасидами і маскілами. Причиною того протистояння було ставлення до Гаскали — єврейського просвітницького руху. Хасиди — це переважно збідніла дрібна буржуазія, пролетаріат. Вони негативно ставилися до світської освіти, оскільки вбачали у ній загрозу своїм релігійним і культурним цінностям. У Галичині хасиди почувалися чужинцями, відрадною для них була думка про спасіння після приходу Месії. Маскіли — середня і велика буржуазія та пов’язана з нею інтелігенція. Вони позитивно ставилися до світської освіти, адже вважали її засобом для громадянського рівноправ’я та нових економічних можливостей. Маскіли не відмежовувалися від населення Галичини, вважали себе повноцінними підданими австрійського цісаря.

Музики. Русини (українці) та євреї. Світлина кінця XIX — початку XX ст.

Історія в цифрах

1. На скільки зросла чисельність євреїв у Галичині за півстоліття? Про що це свідчить?

Дослідник про етнічну структуру Східної Галичини. Іван Монолатій (український історик):

«Початком власне національно-єврейського модерного руху стало заснування у 1883 р. львівського товариства «Мікра Кодеїн» (з 1889 р. — «Ціон»). Згодом у всіх великих містах Галичини були створені подібні товариства... (Вони) боролися, з одного боку, за те, щоб уже наполовину асимільована молодь знову повернулася до єврейської історії та єврейської мови, з іншого — за просвіту найортодоксальніших представників єврейства. Євреї, позбавлені батьківщини і державності майже дві тисячі років, на відміну від поляків та українців, не мали державницьких прагнень на територіях, де мешкали. Їхньою головною метою була боротьба за збереження єврейської національної ідентичності, а ідеалом — утворення єврейської держави в Палестині.

1. Які єврейські національні організації виникли у Галичині?

2. Визначте завдання єврейського національного руху сіоністів.

Т. Герцль — основоположник сіонізму

Зірка Давида

Коли в Україні було укладено угоду, що дала початок політиці «нової ери», ... у США журналістка Неллі Благі («Леді сенсація») повернулася з навколосвітньої подорожі, яка тривала 72 дні 6 годин і 11 хвилин. Це була перша жінка, яка здійснила навколосвітню подорож.

Підсумуйте свої знання.

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

— 1880 р. — перше політичне віче у Львові.

— 1885 р. — створення «Народної Ради» — політичної організації народовців у Львові.

— 1890—1894 рр. — час дії політики «нової ери».

2. Поясніть значення понять: «нова ера», сіонізм.

3. Складіть історичну довідку про український національний рух на Буковині й Закарпатті.

4. Охарактеризуйте зміст і спрямування національних рухів на західноукраїнських землях у 1880—1890-х роках. Визначте спільні та відмінні риси цих рухів.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно