§ 36 Практичне заняття № 7

Коли і за яких обставин було створено греко-католицьку церкву?

Чому на межі XVIII—XIX ст. греко-католицька церква була тісно пов’язана із західноукраїнськими селянами?

Згадайте дві ключові події початку українського національного відродження на західноукраїнських землях.

Тема. Вплив греко-католицької церкви на піднесення національної свідомості населення західноукраїнських земель.

Мета. З’ясувати, яким було правове становище греко-католицької церкви на українських землях на межі XIX і XX ст.; до яких суспільних справ долучалася греко-католицька церква; як і чому А. Шептицький ставився до соціалізму; чи долучалася греко-католицька церква до політичного життя західноукраїнських земель на початку XX століття.

Хід заняття

Завдання 1. Об’єднайтеся в пари.

Завдання 2. Із документів, поданих у практичній роботі, випишіть цитати, за допомогою яких ви зможете відповісти на одне із запитань (за вибором учителя):

а) яким було правове становище греко-католицької церкви в українських землях на межі XIX і XX століть?

б) чому греко-католицьке духівництво відігравало одну з провідних ролей у національному відродженні на західноукраїнських землях?

в) до яких власне суспільних справ долучалася греко-католицька церква?

г) чи долучалася греко-католицька церква до політичного життя західноукраїнських земель? ґ) Як і чому А. Шептицький ставився до соціалізму?

№ 1 Закон про юридичне становище греко-католицької церкви. Основний державний закон про загальні права громадян для королівств і земель, які представлені у Рейхсраті (парламенті) (21 грудня 1867 р.):

«Усім гарантується повна свобода віросповідання і совісті. ...громадянські та політичні права не залежать від віросповідання... Будь-яка церква чи релігійна асоціація, визнана законом, має право відправляти богослужіння спільно і публічно».

№ 2 Дослідник про греко-католицьку церкву. Сергій Єкельчик (українсько-канадський історик):

«Позаяк місцевого українського дворянства (в Західній Україні) не існувало, а світська інтелігенція була нечисленною, український рух у Галичині очолило духовенство. На відміну від православ’я, що об’єднувало в Російській імперії росіян і українців, греко-католицька віра вказувала на відмінність між українцями та їхніми сусідами поляками... Важливо, що греко-католицькі священики, як і православні, могли створювати сім’ї, що забезпечували відтворення української церковної касти».

Митра єпископа, виготовлена із соломи.

№ 3 Дослідник про братства греко-католицької церкви. Тетяна Панфілова (український історик):

«... (греко-католицьке духовенство) вже у 50-х рр. XIX століття створювало церковні братства — нащадки традиційних розсадників української культури. У братствах гуртувалися селяни та міщани, а в містах — найсвідоміші елементи з ремісничих та урядничих станів. ...Братства ...подекуди мали свої запомогові каси і прагнули бути виразниками національної та суспільної ідеї, на той час іще відносно слабкої. ...Братства послідовно виступали за знищення пияцтва, яке міцно укорінилося як «засіб визискування селянських мас корчмарями».

Танці в корчмі біля м. Копичинців Чортківського повіту (нині — Гусятинського р-ну Тернопільської обл.). Ілюстрація з книги «Народні пісні Галицької і Угорської Русі». До 1787 р.

№ 4 Дослідник про «Братства тверезості». Тетяна Панфілова (український історик):

«1874 р. митрополит Йосиф (Сембратович) звернувся до народу з посланням «О великім достоїнстві чоловіка». ...Другим посланням ...«Братства тверезості» митрополит заохочував духовенство боротися за «отверезіння народу та створення у кожному селі місії проти пияцтва», а також «Братств тверезості» ...«Братство тверезості» охоплювало понад 75% українських парафій у Галичині, відіграло важливу роль у розгортанні діяльності «Просвіти», загалом у формуванні та становленні селянських кооперативів».

Митрополит Йосиф (Сембратович)

№ 5 Дослідник про дії митрополита Йосифа (Сембратовича). Андрій Качор (українсько-канадський історик):

«Акція митрополита Йосифа Сембратовича — це перша свідома спроба духовенства та української церкви мобілізувати українське селянство до самооборони під гаслом: «Молімося, тверезіймо і трудімося», «Хрест побідив підданство — поборе й пияцтво», ...цією акцією митрополит врятував галицьке селянство від матеріальної руїни та усунув головну перепону до його духовно-культурного й економічного відродження».

№ 6 Дослідник про друкарню греко-католицьких монахів василіян. Тетяна Панфілова (український історик):

«Заснована у Жовкві василіянська друкарня стала однією з найбільших у Галичині, публікувала безліч книжок релігійно-освітнього характеру, видавала релігійний місячник «Місіонар», який мав найбільший наклад і став улюбленим читанням широкого загалу, насамперед селян. Жовківська друкарня стала найбільшою у Галичині».

№ 7 Учасник подій звертається до вірян своєї церкви. Андрей Шептицький (станіславівський (івано-франківський) єпископ):

«...разом заводіть по ваших селах крамниці християнські, шпихліри (комори) громадські і всякі інші пожиточні установи»; «у нас, священиків, знайдете завсігди не лише пораду, але, оскільки вона буде в наших силах, також і поміч»; «дочасним добром є все те, що народ за спільне своє добро уважає», а це «зберегти і примножити обов’язок патріота».

№ 8 Учасник подій про християнство і соціальні виклики часу Андрей Шептицький (митрополит греко-католицької церкви):

«...(ми, духівництво) не можемо солідаризуватися з інтересами якого-небудь суспільного класу, не входимо у зв’язок із жодною партією; при суперечних, однак, інтересах верств багатших та убогих стаємо по стороні убогих, щоби християнською і легальною акцією поліпшити їх долю.»

«Чи то ненависть класова, чи то порок, чи то прикрито патріотизмом ...кожна ненависть є не християнською, бо відвертає від Бога і правди, є справжнім злом і нещастям.»

«Стосовно розв’язання соціальних проблем є дві протилежні відповіді: християнства та соціалізму. Наміри соціалістів дійти до абсолютної економічної і суспільної рівності всіх людей через знесення приватної власності недосяжні, бо людина не задоволена мінімумом. Соціалісти, ставлячи загалом опіку суспільства і державності замість опіки батьківської, помиляються, бо виступають проти природної справедливості й порушують основи в суспільстві, пов’язані з родиною».

Собор Св. Юра. Львів

№ 9 Учасник подій про Андрея Шептицького. Іван Франко (український громадсько-політичний діяч):

«Андрей Шептицький від самого свого вступлення на єпископство ...замість запліснілої псевдоцерковщини, якою промовляли його попередники, ...пише свої листи чистою галицько-руською народною мовою, а подекуди, приміром у голоснім посланні до гуцулів, не цурається промовляти навіть діалектом... Митрополит Андрей ще в однім пункті виявився новатором. Він не промовляє так, як його попередники, з висока, авторитетно, ...а говорить по-просту як рівний з рівним, як чоловік до людей, радить, упоминає, іноді й волає, не лякаючись ужити енергійного слова, де річ того вимагає. Любить ілюструвати свою промову прикладами з життя, фактами з власної обсервації (спостережень, досвіду)».

Іван Франко. Світлина 1904 року

№ 10 Дослідник про греко-католицьку церкву на початку XX століття. Василь Марчук (український історик):

«...(під керівництвом А. Шептицького греко-католицька церква) та її вірні (на початку XX ст.) засвідчили готовність прилучитися до визвольних змагань не лише за національно-культурні права, а й за державну незалежність і соборність України».

Завдання 3. Порівняйте свої висновки у загальному колі. З’ясуйте причини розбіжностей (якщо вони будуть).

скачать dle 11.0фильмы бесплатно